05 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 545/1887/20
провадження № 61-1083св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І,
суддів: Гудими Д. А, Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В,
Пархоменка П. І,
учасники справи:
позивач - Державне підприємство«Дослідне господарство «Тахтаулово»,
відповідач - територіальна громадаТахтаулівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, правонаступником якої є Полтавська міська рада,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Полтавської міської ради на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 23грудня 2024 року в складі колегії суддів: Пилипчук Л. І, Дряниця Ю. В, Чумак О. В.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2020 року Державне підприємство «Дослідне господарство «Тахтаулово» (далі - ДП «ДГ «Тахтаулово») звернулося з позовом до територіальної громади Тахтаулівської сільської ради Полтавського району Полтавської області (далі - територіальна громада Тахтаулівської сільської ради) про визнання права власності та поділ нежитлової будівлі в натурі між власниками.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 18 листопада 2020 року позов ДП «ДГ «Тахтаулово» задоволено.
Визнано право власності за ДП «ДГ «Тахтаулово» Інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України на громадський будинок «А-2, А1-2, А2-2» за адресою: вул. Центральна, 58, с. Тахтаулове, Полтавський район, Полтавська область , що складається із приміщень: 2-1 - тамбуру площею 3,4 кв. м, 2-2 - сходів площею 17,2 кв. м, 2-3 - вмивальні площею 2,9 кв. м, 2-4 - спортзалу площею 119,9 кв. м, 2-5 - коридору площею 7,3 кв. м, 2-6 - сходів площею 5,8 кв. м, 2-7 - інвентарної площею 4,8 кв. м, 2-8 - роздягальні площею 14,4 кв. м, 3-1 - коридору площею 16.1 кв. м, 3-2 - побутового приміщення площею 7,3 кв. м, 3-3 - душової площею 1,9 кв. м, 3-4 - санвузлу площею 2,7 кв. м, 3-5 - комори площею 0,7 кв. м, 3-6 - складського приміщення площею 11,6 кв. м, 3-7 - пекарні площею 75,2 кв. м, 3-8 - комори площею 3,8 кв. м, 3-І - сходів площею 14,3 кв. м, З-ІІ - комори площею 4,2 кв. м, З-ІІІ - коридору площею 16.0 кв. м, З-ІV - підвалу площею 17,0 кв. м, З-V - підвалу площею 41,6 кв. м, З-VІ - підвалу площею 18,9 кв. м, З-VІІ - підвалу площею 21,3 кв. м, 4-1 - вестибюлю площею 37,8 кв. м, 4-2 - вестибюлю площею 49,0 кв. м, 4-3 - санвузлу площею 2,9 кв. м, 4-4 - кабінету площею 16,0 кв. м, 4-5 - санвузлу площею 3,0 кв. м, 4-6 - тамбуру площею 1,3 кв. м, 4-7 - тамбуру площею 4,0 кв. м, 4-8 - їдальні площею 106,3 кв. м, 4-9 - підсобного приміщення площею 16.0 кв. м, 4-10 - кухні площею 32,9 кв. м, 4-11 - мийної посуду площею 25,5 кв. м, 4-12 - коридору площею 15,0 кв. м, 4-13 - коридору площею 10,6 кв. м, 4-14 - м'ясного цеху площею 11,7 кв. м, 4-15 - складу сухих продуктів площею 16,1 кв. м, 4-16 - холу площею 72,2 кв. м, 4-17 - архіву площею 6,8 кв. м, 4-18 - архіву площею 4,9 кв. м, 4-19 - архіву площею 23,7 кв. м, 4-20 - актового залу площею 56,8 кв. м, 4-21 - коридору площею 16,4 кв. м, 4-22 - вентиляційної площею 24,4 кв. м, 4-23 - коридору площею 10,3 кв. м, 4-24 - санвузлу площею 2.8 кв. м, 4-25 - кабінету площею 21,2 кв. м, 4-26 - кабінету площею 9,7 кв. м, 4-27 - кабінету площею 16,4 кв. м, 4-28 - кабінету площею 17,1 кв. м, 4-29 - кабінету площею 20,5 кв. м, 4-30 - вбудованої шафи площею 0,5 кв. м, 4-31 - тамбуру площею 0,6 кв. м, 4-32 - кабінету площею 20,3 кв. м, 4-33 - тамбуру площею 0,7 кв. м, 4-34 - вбудованої шафи площею 0,6 кв. м, 4-35 - кабінету площею 15,0 кв. м, 4-36 - сходів площею 12,2 кв. м, 4-37 - сходів площею 3,4 кв. м, 4-38 - коридору площею 13,7 кв. м, 4-39 - комори площею 3,0 кв. м, 4-40 - комори площею 6,9 кв. м, 4-41 - комори площею 8,4 кв. м, 5-VIII - коридору площею 24,5 кв. м, 5-ІХ - підвалу площею 192,0 кв. м, 5-Х - підвалу площею 13,5 кв. м, 5-ХІ - підвалу площею 13,5 кв. м, 5-ХІІ - підвалу площею 19,3 кв. м, 5-ХІІІ - сходів площею 5,8 кв. м, 5-XIV - підвалу площею 6,5 кв. м, 5-XV - підвалу площею 38,7 кв. м, загальною площею 1 478,7 кв. м, що складає 55/100 або 55 % (1 478,7 / 2 699,2 * 100 = 55 %) від загальної внутрішньої площі будинку та становить 11/20 від частки 1/1, а також Б - вбиральню 0 кв. м; В-2 - трансформаторну 0 кв. м; № 1 - вигріб 0 кв. м.
Визнано право власності за Тахтаулівською сільською радою Полтавського району Полтавської області на громадський будинок «А-2, А1-2, А2-2», за адресою: вул. Центральна, 58, с. Тахтаулове, Полтавський район, Полтавська область , що складається із приміщень: 1-1 - тамбуру площею 8,7 кв. м, 1-2 - вестибюлю площею 188,1 кв. м, 1-3 - вмивальні площею 7,6 кв. м, 1-4 - вбиральні площею 2,3 кв. м, 1-5 - вбиральні площею 2,3 кв. м, 1-6 - вмивальні площею 7,6 кв. м, 1-7 - тамбуру площею 2,4 кв. м, 1-8 - сходів площею 12,4 кв. м, 1-9 - коридору площею 6,2 кв. м, 1-10 - коридору площею 27,6 кв. м, 1-11 - хорового залу площею 39,3 кв. м, 1-12 - танцювального залу площею 39,7 кв. м, 1-13 - сходів площею 3,6 кв. м, 1-14 - кабінету площею 10,0 кв. м, 1-15 - тамбуру площею 2,5 кв. м, 1-16 - коридору площею 35,4 кв. м, 1-17 - кабінету площею 16,2 кв. м, 1-18 - кабінету площею 15,7 кв. м, 1-19 - складського приміщення площею 25,6 кв. м, 1-20 - сцени площею 113,6 кв. м, 1-21 - тамбуру площею 4,3 кв. м, 1-22 - глядацької зали площею 269,9 кв. м, 1-23 - сходів площею 15,3 кв. м, 1-24 - кабінету площею 7,6 кв. м, 1-25 - вбиральні площею 1,1 кв. м, 1-26 - вбиральні площею 1,2 кв. м, 1-27 - вмивальні площею 2,1 кв. м, 1-28 - роздягальні площею 4,4 кв. м, 1-29 - коридору площею 10,7 кв. м, 1-30 - бібліотеки площею 101,1 кв. м, 1-31 - сходів площею 3,2 кв. м, 1-32 - бібліотеки площею 49,3 кв. м, 1-33 - кабінету площею 13,5 кв. м, 1-34 - кабінету площею 33,1 кв. м, 1-35 - режисерської площею 7,6 кв. м, 1-36 - комори площею 6,1 кв. м, 1-37 - коридору площею 7,0 кв. м, 1-38 - кінопроекційної площею 20,6 кв. м, 1-39 - балкону площею 25,7 кв. м, 1-40 - коридору площею 9,9 кв. м, 1-41 - кабінету площею 11,3 кв. м, 1-42 - кабінету площею 51,2 кв. м, загальна площа 1220,5 кв. м, що складає 45/100 або 45 % (1 220,5 / 2 699,2 * 100 = 45 %) від загальної внутрішньої площі будинку та становить 9/20 від частки 1/1.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
31 жовтня 2024 року Полтавська міська рада, як правонаступник Тахтаулівської сільської ради Полтавського району, оскаржила рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 15 листопада 2024 року апеляційну скаргу Полтавської міської ради на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 18 листопада 2020 року залишено без руху, надано строк для усунення недоліків скарги протягом десять днів із моменту отримання копії ухвали.
Апеляційний суд вказав, що матеріалами справи підтверджується, що рішенням позачергової другої сесії Полтавської міської ради восьмого скликання від 29 січня 2021 року Тахтаулівську сільську раду приєднано до Полтавської міської ради.
09 травня 2024 року в інтересах Полтавської міської ради представник Приведьон М. Є. ознайомилася із матеріалами справи, що підтверджується особистим підписом.
Таким чином, доказів, які б свідчили про добросовісну реалізацію міською радою своїх процесуальних прав та належне виконання процесуальних обов'язків, зокрема, вчинення усіх можливих та залежних дій, спрямованих на своєчасне подання апеляційної скарги, не надано. Отже, строк на апеляційне оскарження судового рішення слід обраховувати від дня ознайомлення представника Приведьон М. Є. із матеріалами справи, а саме з 09 травня 2024 року та який спливає 10 червня 2024 року, тоді як апеляційна скарга подана до суду 31 жовтня 2024 року. Тому клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення підлягає додатковому обґрунтуванню.
Крім того, подана апеляційна скарга не може бути прийнята апеляційним судом до розгляду, оскільки всупереч статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання апеляційної скарги міською радою не сплачено судовий збір.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 23 грудня 2024 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Полтавської міської ради на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 18 листопада 2020 року в справі за позовом ДП «ДГ «Тахтаулово» до територіальної громади Тахтаулівської сільської ради про визнання права власності та поділ нежитлової будівлі в натурі між власниками.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що копія ухвали апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху надіслана Полтавській міській раді на електронну адресу (cancelar@rada-poltava.gov.ua) листом суду від 20 листопада 2024 року; документ доставлено на електронну пошту адресата 21 листопада 2024 року о 15 год 37 хв, що підтверджується довідкою про доставку.
02 грудня 2024 року Полтавська міська рада подала до апеляційного суду заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, зокрема: надано докази сплати судового збору. Крім того, на обґрунтування підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення представник міської ради Привельон М. Є. наголосила про недоцільність застосування положень статті 354 ЦПК України, адже вказана норма підлягає застосуванню лише до учасників справи, яким повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, а Полтавська міська рада не була учасником цієї справи.
Матеріали справи свідчать, що на підставі рішення Полтавської міської ради від 29 січня 2021 року Тахтаулівська сільська рада (відповідач) реорганізована шляхом приєднання до Полтавської міської ради, представник якої 09 травня 2024 року довідалась про існування судового рішення, ухваленого у справі № 545/1887/20, та 31 жовтня 2024 року оскаржила таке рішення в апеляційному порядку.
Оцінка обставин, з якими Полтавська міська рада пов'язує підстави для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження судового рішення згідно із заявою від 02 грудня 2024 року, надана апеляційним судом при постановленні ухвали від 15 листопада 2024 року.
Крім заперечень щодо існування підстав для застосування положень статті 354 ЦПК України, у заяві про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, Полтавська міська рада не надала логічного та зрозумілого пояснення тому, що перешкоджало суб'єкту владних повноважень більш ніж 5 місяців від дати, коли його представник ознайомився з матеріалами справи, реалізувати право на апеляційне оскарження судового рішення.
Таким чином, у поданій заяві представник Полтавської міської ради всупереч вимогам частини третьої статті 357 ЦПК України не вказав підстави, які підтверджують поважність причини пропуску строку на апеляційне оскарження з посиланням на належні та допустимі докази.
Крім того, апеляційний суд наголосив, що поважними визнаються лише обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій. Натомість у справі, яка переглядається, суб'єкт оскарження як у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження, так і в апеляційній скарзі не вказав, які саме об'єктивні поважні (непереборні) причини унеможливили його звернення до апеляційного суду у встановлений процесуальним законодавством строк. Він не навів змістовних і вагомих доводів щодо вчинення ним всіх необхідних і можливих дій, які вказують на бажання реалізувати його процесуальні права з метою їх захисту в судовому порядку; не довів, що в цій справі можливість вчасного подання ним апеляційної скарги не мала суб'єктивного характеру, тобто не залежала від його волевиявлення. Пропуск строку на звернення до суду через пасивну поведінку скаржника щодо реалізації процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі не є поважною причиною пропуску строку.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У січні 2025 року Полтавська міська рада подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить ухвалу суду апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
рішенням позачергової другої сесії Полтавської міської ради восьмого скликання від 29 січня 2021 року «Про реорганізацію шляхом приєднання Абазівської сільської ради, Бричківської сільської ради, Валківської сільської ради, Гожулівської сільської ради, Ковалівської сільської ради, Пальчиківської сільської ради, Сем'янівської сільської ради, Супрунівської сільської ради, Тахтаулівської сільської ради, Чорноглазівської сільської ради Полтавського району Полтавської області до Полтавської міської ради» вирішено: реорганізувати юридичні особи шляхом приєднання до Полтавської міської ради: Тахтаулівську сільську раду шляхом приєднання до Полтавської міської ради; визначити Полтавську міську раду правонаступником всього майна, прав та обов'язків Абазівської сільської ради, Бричківської сільської ради, Валківської сільської ради, Гожулівської сільської ради, Ковалівської сільської ради, Пальчиківської сільської ради, Сем'янівської сільської ради, Супрунівської сільської ради, Тахтаулівської сільської ради, Чорноглазівської сільської ради Полтавського району Полтавської області. На виконання рішення позачергової другої сесії Полтавської міської ради восьмого скликання від 29 січня 2021 року затверджено передавальний акт прав, обов'язків, активів, пасивів, зобов'язань перед кредиторами, індивідуально визначеного майна, об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд) Тахтаулівської сільської ради до Полтавської міської територіальної громади в особі Полтавської міської ради. Відповідно до Переліку майна, переданого з Тахтаулівської сільської ради до комунальної власності Полтавської міської територіальної громади, яке закріплюється на праві оперативного управління за Полтавським міським будинком культури, передано сільський будинок культури розташований за адресою: вул. Центральна, 58, с. Тахтаулове, Полтавський район, Полтавська область. Таким чином, Тахтаулівську сільську раду як юридичну особу припинено, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 01 квітня 2021 року;
відповідно до листа Центру культури та дозвілля Департаменту культури, молоді та сім'ї Полтавської міської ради від 01 травня 2024 року № 300 Полтавську міську раду повідомлено про те, що у ході діяльності сільського будинку культури було виявлено, що частину приміщення займає ДП «ДГ «Тахтаулово». При з'ясуванні правомірності знаходження державного підприємства на території сільського будинку культури з'ясувалось, що з 2009 року між ДП «ДГ «Тахтаулово» та Тахтаулівською сільською радою велись судові справи з приводу користування приміщенням. При цьому рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 18 листопада 2020 року в справі №545/1887/20 позов ДП «ДГ «Тахтаулово» до територіальної громади Тахтаулівської сільської ради про визнання права власності та поділ нежитлової будівлі в натурі між власниками (виділення часток) задоволено; визнано право власності за ДП «ДГ «Тахтаулово» Інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України по громадському будинку «А-2, А1-2, А2-2» за адресою: вул. Центральна, 58, с. Тахтаулове, Полтавський район, Полтавська область , загальною площею 1 478,7 кв. м, що складає 55/100 або 55 % від загальної внутрішньої площі будинку та становить 11/20 від частки 1/1, а також Б - вбиральню 0 кв. м; В-2 - трансформаторну 0 кв. м; № 1 - вигріб 0 кв. м; визнано право власності за Тахтаулівською сільською радою Полтавського району Полтавської області по громадському будинку «А-2, А1-2, А2-2», за адресою: вул. Центральна, 58, с. Тахтаулове, Полтавський район, Полтавська область , загальна площа 1 220,5 кв. м, що складає 45/100 або 45 % від загальної внутрішньої площі будинку та становить 9/20 від частки 1/1. Полтавська міська рада, ознайомившись зі змістом вказаного судового рішення, вважають його такими, що порушує права міської ради як власника сільського будинку культури, незаконними і такими, що підлягають скасуванню;
Полтавська міська рада не була учасником справи; дізналась про існування спірного судового рішення із листа Центру культури та дозвілля Департаменту культури, молоді та сім'ї Полтавської міської ради від 01 травня 2024 року № 300; є правонаступником всього майна, прав та обов'язків Тахтаулівської сільської ради (на цей час право власності на будинок культури з адміністративним корпусом та їдальнею зареєстроване за Тахтаулівською сільською радою). Тому в даному випадку у спірних правовідносинах стосовно Полтавської міської ради не можуть бути застосовані норми частини другої статті 354 ЦПК України, адже дана норма застосовуються лише до учасників справи, яким повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення. Водночас Полтавська міська рада не була учасником справи.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2025 року касаційну скаргу Полтавської міської ради залишено без руху, надано строк для усунення її недоліків. Особою, яка подала касаційну скаргу, на виконання ухвали Верховного Суду від 29 січня 2025 року недоліки касаційної скарги було усунуто.
Ухвалою Верховного Суду від 03 березня 2025 року поновлено Полтавській міській раді строк на касаційне оскарження ухвали Полтавського апеляційного суду від 23 грудня 2024 року, відкрито касаційне провадження у справі № 545/1887/20 та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
У квітні 2025 року матеріали справи № 545/1887/20 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2025 року замінено у цій справі Тахтаулівську сільську раду Полтавського району Полтавської області її правонаступником Полтавською міською радою.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 03 березня 2025 року зазначено, що доводи касаційної скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України (порушення норм процесуального права).
Позиція Верховного Суду
Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (стаття 129 Конституції України).
Стаття 6 Конвенції, зокрема, передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини зауважував, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов'язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду. «Право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року);
Європейський суд з прав людини зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року).
Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Згідно з частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до частини першої статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Отже, вказаною нормою процесуального права передбачено, що питання поважності пропуску строку на апеляційне оскарження досліджується у всіх наведених випадках, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Частиною другою статті 358 ЦПК України передбачено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив (частина друга статті 55 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 березня 2020 року у справі № 296/3261/17 зазначено, що «виходячи з аналізу частини другої статті 358 ЦПК України у разі подання апеляційної скарги після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, особа, яка подає скаргу має довести, а апеляційний суд перевірити наявність випадків передбачених пунктами 1-2 вказаної норми».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 липня 2023 року у справі № 753/4792/17 вказано, що «сплив річного строку з дня складення повного тексту судового рішення є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження, тобто законодавець імперативно встановив процесуальні обмеження для оскарження судового рішення зі спливом річного строку. Виключенням з цього правила є подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученої до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, та пропуск строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили».
Особа, не повідомлена про розгляд справи (пункт 1 частини другої статті 358 ЦПК України), - це особа, яку не сповістили про наявність судового провадження і яка, відповідно, не знала/не могла знати про розгляд справи (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 25 вересня 2024 року в справі № 490/9587/18 (провадження № 14-29цс24)).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 квітня 2023 року в справі № 301/2320/15-ц зазначено, що «з огляду на імперативний характер частини другої статті 358 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання апеляційної скарги) та присічність річного строку, визначеного вказаною процесуальною нормою, який поновленню не підлягає, суд позбавлений за таких обставин можливості оцінювати поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, а тому у суду апеляційної інстанції були відсутні правові підстави для з'ясування поважності причин пропуску, поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою вказаної особи, поданою після спливу річного строку з дня постановлення оскаржуваного рішення».
У справі, що переглядається:
рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 18 листопада 2020 року позов ДП «ДГ «Тахтаулово» до територіальної громади Тахтаулівської сільської ради про визнання права власності та поділ нежитлової будівлі в натурі між власниками (виділення часток) задоволено;
рішенням Полтавської міської ради від 29 січня 2021 року «Про реорганізацію шляхом приєднання Абазівської сільської ради, Бричківської сільської ради, Валківської сільської ради, Гожулівської сільської ради, Ковалівської сільської ради, Пальчиківської сільської ради, Сем'янівської сільської ради, Супрунівської сільської ради, Тахтаулівської сільської ради, Чорноглазівської сільської ради Полтавського району Полтавської області до Полтавської міської ради» реорганізовано, крім інших юридичних осіб, Тахтаулівську сільську раду; визначено Полтавську міську раду правонаступником всього майна, прав та обов'язків, крім інших, Тахтаулівської сільської ради;
при зверненні з апеляційною скаргою на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 18 листопада 2020 року, Полтавська міська рада зазначала, що про існування вказаного судового рішення дізналась з листа Центру культури та дозвілля Департаменту культури, молоді та сім'ї Полтавської міської ради від 01 травня 2024 року № 300;
09 травня 2024 року представник Полтавської міської ради Приведьон М. Є. ознайомилася з матеріалами справи, що підтверджується особистим підписом;
ухвалою Полтавського апеляційного суду від 15 листопада 2024 року апеляційну скаргу Полтавської міської ради на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 18 листопада 2020 року залишено без руху, надано строк для усунення недоліків скарги у спосіб додаткового обґрунтування клопотання міської ради про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, а також сплати нею судового збору за подання апеляційної скарги;
у заяві про усунення недоліків апеляційної скарги представник Полтавської міської ради Приведьон М. Є. вказала про недоцільність застосування положень статті 354 ЦПК України, адже наведена норма підлягає застосуванню лише до учасників справи, яким повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, а Полтавська міська рада не була учасником цієї справи. Крім того, до заяви долучено документ про сплату судового збору - платіжну інструкцію від 02 грудня 2024 року № 661 на суму 3 153,00 грн (а. с. 151-153);
апеляційний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Полтавської міської ради на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 18 листопада 2020 року в цій справі з підстав невиконання вимог ухвали від 15 листопада 2024 року в частині мотивування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції;
в той же час апеляційний суд не звернув уваги, що Полтавська міська рада, є правонаступником Тахтаулівської сільської ради;
усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він заміни;
аналіз матеріалів справи свідчить, що Тахтаулівська сільська рада була повідомлена про розгляд справи, 26 жовтня 2020 року звернулась з заявою на адресу суду, в якій просила розглянути справу, призначену на 18 листопада 2020 року за відсутності представника (а. с. 86);
оскаржене судове рішення ухвалено 18 листопада 2020 року (а. с. 90-96);
апеляційна скарга на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 18 листопада 2020 року подана Полтавською міською радою як правонаступником Тахтаулівської сільської ради 31 жовтня 2024 року, тобто поза межами річного строку;
сплив річного строку з дня складання повного тексту судового рішення є підставою для відмови у відкритті провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Виключенням з цього правила є подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, та пропуск строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили;
ураховуючи імперативний характер положень частини другої статті 358 ЦПК України та те, що річний строк, визначений вказаною процесуальною нормою, є присічним і поновленню не підлягає, на виключення, за наявності яких можливо відкрити апеляційне провадження, Полтавська міська рада в апеляційній скарзі не посилалась.
За таких обставин апеляційний суд зробив правильний висновок про відмову в задоволенні позову, але помилився щодо мотивів такої відмови. Тому ухвалу суду апеляційної інстанції у належить змінити у мотивувальній частині.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена ухвала апеляційного суду ухвалена частково без додержання норм процесуального права. Тому колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржену ухвалу апеляційного суду змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови; в іншій частині ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Керуючись статтями 400, 406, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Полтавської міської ради задовольнити частково.
Ухвалу Полтавського апеляційного суду від 23 грудня 2024 року змінити, виклавши її мотивувану частину в редакції цієї постанови.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Д. А. Гудима
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко