05 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 509/2811/23
провадження № 61-880св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду (далі - Верховний Суд): головуючого - Крата В. І., суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. (суддя-доповідач)
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Колосовська Лариса Леонідівна,
на постанову Черкаського апеляційного суду від 19 грудня 2024 року у складі колегії суддів: Василенко Л. І., Новікова О. М., Фетісової Т. Л.
у справі
за позовом ОСОБА_1 (далі - позивачка)
до
відповідача ОСОБА_2 (далі відповідач)
третя особа Орган опіки та піклування Великодальницької сільської ради Одеського району Одеської області (далі - третя особа)
про позбавлення батьківських прав
ухвалив постанову про таке:
I. Вступ
1. У травні 2023 рокупозивачка звернулася до суду з позовом до відповідача за участі третьої особи про позбавлення батьківських прав.
2. Відповідач позовних вимог не визнав.
3. Суд першої інстанції позов задовольнив.
4. Апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасувавта відмовив в задоволені позову.
5. Позивачка оскаржила постанову апеляційного суду в касаційному порядку. Підставою касаційного оскарження вказала те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, перелік яких навела у касаційній скарзі.
Разом з тим, посилається на те, що суд апеляційної інстанції зробив висновки на підставі недопустимого доказу; визнав встановленими обставини наявності об'єктивних перешкод у відповідача на виконання ним батьківських обов'язків, які не підтверджені відповідними доказами; не надав належної оцінки тій обставині, що спільний з відповідачем син тривалий час проживає у сім'ї своєї матері та її чоловіка, якого називає і вважає батьком, а останній має намір усиновити сина, що буде відповідати найкращим інтересам дитини; не надав належної оцінки тому, що позивач вдруге звернулася до суду з позовом про позбавлення відповідача батьківських прав.
6. Ключовим у спірних правовідносинах є питання про те, чи наявні підстави для позбавлення відповідача батьківських прав.
7. Оскаржувані судові рішення переглядаються в межах, передбачених статтею 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК),
у зв'язку із чим Верховний Суд вирішує питання права, а не факту.
ІІ. Короткий зміст позовних вимог
8. Позов обґрунтований так:
- позивачка та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі з 2012 року;
- у період шлюбу у них народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- спільне життя у сторін не склалося, з вересня 2013 року вони проживають окремо, син залишився проживати з позивачкою;
- заочним рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 11 серпня 2014 року їх шлюб був розірваний;
- заочним рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 30 жовтня 2014 року з відповідача на її користь стягнуто аліменти на утримання сина;
- постановою апеляційного суду Одеської області від 20 листопада 2018 року залишено без змін рішення Київського районного суду м. Одеси від 21 травня 2018 року, яким у задоволенні її позовних вимог до відповідача про позбавлення батьківських прав відмовлено;
- постановою Верховного Суду від 21 травня 2020 року залишена без змін постанова апеляційного суду Одеської області від 17 травня 2018 року, якою усунуто відповідачу перешкоди у спілкуванні із сином та визначено спосіб участі батька у вихованні малолітнього сина;
- позивачка стверджувала, що рішення судів, якими їй було відмовлено у позбавленні батьківських прав ґрунтуються на тому, що відповідач сплачує аліменти на утримання свого сина, відсутні негативні характеристики з місця його проживання та роботи, відсутні з його боку схильності до насильства, відсутня інформація про притягнення його до адміністративної відповідальності у зв'язку із вживанням алкоголю або наркотичних засобів. Крім того, відповідач звернувся до уповноважених органів, а саме до органу опіки та піклування з метою захисту прав своєї дитини, та сприяння йому будь-яким чином реалізувати свої батьківські обов'язки;
- незважаючи на остаточне судове рішення про визначення способу участі батька у вихованні малолітнього сина, відповідач його не виконує, в житті сина участі не приймає та з дитиною не спілкується;
- ініціювавши судовий спір про усунення перешкод у спілкуванні з сином та визначення способу участі батька, відповідач не здійснював дії, спрямовані на побачення зі своїм сином та налагодження спілкування з ним, навіть не отримував виконавчий лист по вказаній вище справі;
- відповідач ставить власні інтереси вище ніж інтереси дитини, не має бажання та намагання зберегти свої батьківські права відносно малолітнього сина, його поведінка на краще не змінилася;
- зазначає, що однією з підстав відмови їй в позові про позбавлення батьківських прав була сплата аліментів, але це обов'язок батька та є недостатнім для розвитку дитини, її виховання, формування у неї відчуття піклування з боку батька;
- у зв'язку з нехтуванням відповідачем своїми батьківськими правами вона вимушена знову звернутися до суду за захистом прав дитини;
- підстави для позбавлення відповідача батьківських прав не відпали, оскільки вони продовжують існувати;
- вказує, що дитина проживає з нею та з її чоловіком, молодшими сестрою та братом, потребує особливої уваги та виховання, оскільки у неї в анамнезі є неврологічний діагноз;
- відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню сина, життям його не цікавиться, не спілкується з дитиною, не проявляє до неї турботи та уваги, не цікавиться станом її здоров'я. Син вважає своїм батьком її чоловіка, який виховує його з одного року, називає його батьком. У її чоловіка склалися добрі стосунки з сином, вони разом виховують дитину, син росте та розвивається у повній родині;
- позивачка та її чоловік турбуються про долю сина, забезпечують його всім необхідним, створили для сина належні умови проживання, дбають про його виховання, навчання та розвиток.
9. Враховуючи викладене, позивачка просила позбавити відповідача батьківських прав щодо сина.
ІII. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
10. РішеннямУманського міськрайонного суду Черкаської області від 29 серпня 2024 року позов задоволено.
Позбавлено відповідача батьківських прав відносно його малолітньої дитини.
Роз'яснено, що мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.
Вирішено питання щодо судових витрат.
11. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач свідомо не бажає приділяти своїй малолітній дитині увагу, спілкуватися з нею, брати участь в її вихованні, тобто можна стверджувати, що він свідомо, умисно нехтує своїми батьківськими обов'язками.
Суд дійшов висновку, що відповідач внаслідок своєї винної поведінки дійсно свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків стосовно свого малолітнього сина, що вказує на порушення прав дитини, а тому позбавлення відповідача батьківських прав буде відповідати інтересам дитини, сприятиме його розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
IV. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
12. Постановою Черкаського апеляційного суду від 19 грудня 2024 року апеляційну скаргу відповідача задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та у задоволені позову про позбавлення відповідача батьківських прав відмовлено.
12. Скасовуючи рішення суду першої інстанції апеляційний суд виходив із того, що з урахуванням якнайкращих інтересів дитини та бажання відповідача налагодити з сином відносин та в подальшому брати участь у його вихованні й спілкуванні з ним, позбавлення відповідача батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на його виховання, захист інтересів дитини та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дітьми, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено й судом не встановлена.
V. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
13. У касаційній скарзі позивач просить постанову апеляційного суду скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
14. Касаційна скарга мотивована наступним:
- суд апеляційної інстанції ухвалив рішення без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 366/2047/18, від 10 листопада 2021 року у справі № 390/1418/17, щодо об'єктивних підстав для застосування крайнього заходу позбавлення батьківських прав; від 29 вересня 2021 року у справі № 459/3411/18, де суд зазначив, що лише факт заперечення проти позову про позбавлення батьківських прав не свідчить про інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку на краще, а позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу спілкуватися з дитиною, бачитися з нею, звернутися до суду з позовом про поновлення батьківських прав;
- також позивачка послалась на висновки Верховний Суд викладені у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц щодо змісту категорії «ухилення батьків від виконання своїх обов'язків»;
- суд апеляційної інстанції застосував до спірних правовідносин нерелевантні правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 24 жовтня 2024 року в справі № 199/3287/23, від 20 березня 2024 року в справі № 204/2097/22, від 07 лютого 2024 року в справі 455/307/22 у яких фактичні обставини справи є відмінними;
- суд апеляційної інстанції зробив висновки на підставі недопустимого доказу, який був виданий з порушенням Закону;
- суд апеляційної інстанції визнав встановленими обставини наявності об'єктивних перешкод у відповідача на виконання ним батьківських обов'язків, які не підтверджені відповідними доказами. Матеріали справи спростовують доводи відповідача про те, що у нього існували об'єктивні перешкоди у спілкуванні з сином;
- суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки тій обставині, що спільний із відповідачем син тривалий час, 10 років, проживає у сім'ї своєї матері та її чоловіка, якого називає батьком, вважає єдиним батьком та останній має намір усиновити дитину і це відповідає її найкращим інтересам, рости та виховуватися в повній, люблячій родині;
- суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки тій обставині, що позивач вдруге звернулась до суду з позовом про позбавлення батьківських прав, оскільки продовжують існувати підстави для позбавлення відповідача батьківських прав;
- відповідач не надав суду доказів вжиття ним активних дій з метою захисту своїх прав та дотримання ним обов'язків щодо участі у житті, вихованні дитини;
- відповідач не довів наявність у нього об'єктивних, незалежних від нього, перешкод для спілкування з дитиною;
- позбавляючи відповідача батьківських прав, суд першої інстанції встановив повно та всебічно обставини справи, надав належну оцінку доказам у справі, поведінці батька протягом тривалого часу, а не лише після звернення позивача із вказаним позовом до суду.
VІ. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
15. 24 лютого 2025 року відповідач подав відзив на касаційну скаргу, просив відмовити у її задоволенні, вказавши такі мотиви:
- наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження апеляційногосуду із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, якаґрунтується на нормах чинного законодавства;
- аргументи про неврахування висновків Верховного Суду, наведених у касаційній скарзі, є безпідставними, оскільки висновки, зроблені апеляційним судом у цій справі, несуперечать висновкам Верховного Суду у справах, наведених заявником у касаційній скарзі;
- інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судуапеляційної інстанції щодо встановлених обставин справи та необхідності переоцінкидоказів;
- тривалі неприязні відносини між сторонами не можуть слугувати причиноюпозбавлення батьківських прав відповідача;
- позивачем не доведено систематичне ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків;
- позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків;
- відповідач дуже любить свого сина, має величезне бажання спілкуватися з сином, але з часу коли позивач вдруге вийшла заміж, його усіляко обмежують у спілкуванні з сином, відповідач не має можливості приходити у будинок, де позивачка проживає разом з новим чоловіком, а сина позивачка відповідачу не дозволяла брати для зустрічей;
- відповідач не відмовляється від виконання своїх батьківських обов'язків, а навпаки, бажає спілкуватися та бачитися з дитиною;
- відповідач звернувся до Органу опіки та піклування про допомогу у проведенні зустрічей з сином у присутності спеціаліста.
VІI. Рух справи у суді касаційної інстанції
16. 17 січня 2025 року представник позивачазвернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову апеляційного суду.
17. Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2025 року відкрито касаційне провадження.
18. 03 березня 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
19. Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
VIІI. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
20. Згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області, актовий запис про народження № 55, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1 а.с. 19).
21. Заочним рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 11 серпня 2014 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було розірвано (т.1 а.с. 31).
22. Відповідно до Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 24 квітня 2015 року, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області, ОСОБА_4 після реєстрації шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_1 (т.1 а.с. 16).
23. ОСОБА_3 зареєстрований разом з матір'ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягами з реєстру територіальної громади від 15 березня 2023 року за № 2023/002240988 та від 03 квітня 2023 року за № 2023/002717220 (т.1 а.с. 13, 15).
24. Згідно з відповіддю КНП Усатівської сільської ради «Усатівський центр первинної медико-санітарної допомоги» від 20 березня 2023 року № 110 на адвокатський запит, дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Батьками дитини є: мати ОСОБА_5 , батько ОСОБА_2 . Дитина перебуває на обліку в амбулаторії ЗПСМ в с. В. Дальник у сімейного лікаря з народження. За медичною допомогою дитина звертається завжди у супроводі матері ОСОБА_5 . Виклики лікаря додому для огляду дитини, в разі її захворювання, здійснюються за адресою: АДРЕСА_1 , при цьому завжди присутня тільки мати дитини. Хронічними захворюваннями дитина не страждає. Знаходиться на «Д» обліку у невролога. Декларація на медичне обслуговування дитини була підписана з матір'ю дитини ОСОБА_5 21 липня 2018 року (т.1 а.с. 20).
25. У відповідності до рішення Біляївського районного суду Одеської області від 30 жовтня 2014 року , яке набрало законної сили 10 листопада 2014 року, з ОСОБА_2 , 1984 року народження, уродженця м. Умань, Черкаської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , стягнуто на користь ОСОБА_4 , 1990 року народження, аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в сумі 1500 (одна тисяча п'ятсот) грн. щомісячно, починаючи з 25 вересня 2014 року і до досягнення ним повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.1 а.с. 22-23).
26. Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 21 травня 2018 року у справі № 520/12923/16-ц, яке залишено без змін постановою апеляційного суду Одеської області від 20 листопада 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Виконавчий комітет Великодальницької сільської ради та Біляївська районна державна адміністрація Одеської області як органи опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав було відмовлено. При прийнятті такого рішення судами першої та апеляційної інстанції було взято до уваги активну позицію відповідача ОСОБА_2 щодо захисту своїх батьківських прав, яка розцінена як його бажання спілкуватись з дитиною та брати участь в його вихованні, що виразилося у зверненні ОСОБА_2 до суду з позовом щодо визначення способу його участі у вихованні дитини ще до звернення позивача ОСОБА_1 до суду з позовом про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав. Також було враховано, що ОСОБА_2 сплачує аліменти та купує речі дитині (т.1 а.с. 25-30).
27. Постановою апеляційного суду Одеської області від 17 травня 2018 року, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 21 травня 2020 року, у справі № 496/2970/16-ц, ОСОБА_2 усунуто перешкоди у спілкуванні із сином ОСОБА_6 , визначивши наступний спосіб участі батька у вихованні малолітнього сина: систематичні зустрічі батька з сином кожну першу та третю суботу місяця з 11 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв. та кожну першу та третю неділю місяця з 11 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв. Місце зустрічей необхідно вирішувати за спільною домовленістю батька та мати, виходячи з обставин, які склалися на дату зустрічі (т.1 а.с. 32-35).
28. Відповідно до повідомлення Біляївського районного суду Одеської області від 07 квітня 2023 року, згідно з матеріалами цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: служба у справах дітей Біляївської районної державної адміністрації Одеської області про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та у вихованні шляхом визначення способу участі батька у вихованні дитини, відсутні будь-які заяви про отримання позивачем ОСОБА_2 або його представником виконавчого листа по цій справі (т.1 а.с. 36).
29. З психологічного висновку КНП «Дитячий консультативно-діагностичний центр імені академіка Д. Я. Резніка» від 06 березня 2023 року вбачається, що фізіологічний та психічний розвиток ОСОБА_3 відповідає віковим нормам. Невротичних розладів на час обстеження не діагностується. ОСОБА_6 має однаковий емоційний зв'язок з матір'ю та вітчимом ОСОБА_7 та саме його сприймає як єдиного рідного батька. Наразі ОСОБА_6 не готовий усвідомлювати інформацію про існування іншого батька (т.1 а.с. 37-38).
30. Згідно з відповіддю на адвокатський запит Великодальницького ліцею №1 Великодальницької сільської ради Одеського району Одеської області від 16 березня 2023 року № 31, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається у Великодальницькому ліцеї № 1 з 02 вересня 2019 року. Цікавляться навчанням та приймають участь у вихованні дитини, ОСОБА_3 , бабуся, дідусь, мати ОСОБА_1 та вітчим ОСОБА_7 (т.1 а.с. 46).
31. З характеристики, наданої класним керівником ОСОБА_8 , учня 4-В класу Великодальницького ліцею № 1 від 16 березня 2023 року № 30 вбачається, що ОСОБА_6 має авторитет серед товаришів, має багато друзів, добре навчається. Мати та вітчим приділяють належну увагу вихованню сина. Під час дистанційного навчання в умовах пандемії та війни в Україні, ОСОБА_6 завжди виходив на зв'язок, постійно навчався проживаючи за кордоном. Дідусь, бабуся, мати та вітчим створюють гарні умови для навчання дитини, допомагають у навчанні. Разом відпочивають, що підтверджують світлини, якими завжди ділиться мати. Про ОСОБА_9 хлопчик завжди говорить як про свого рідного батька. З рідним батьком, ОСОБА_2 дитина не знайома. Він не цікавиться навчанням дитини, ніколи не приїжджав до школи (т. 1 а.с. 46 зворот).
32. Відповідно до довідки Великодальницької сільської ради Одеського району Одеської області від 30 березня 2023 року № 347, до складу сім'ї ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , входять: чоловік - ОСОБА_7 та діти: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (т.1 а.с. 39).
33. Висновком органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 щодо його малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виконавчий комітет Великодальницької сільської ради, діючи в інтересах малолітнього ОСОБА_8 , розглянувши заяву громадянки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , витяг з протоколу комісії з питань захисту прав дитини від 10 липня 2023 року, встановив, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання батьківських обов'язків відносно свого сина ОСОБА_6 .
На засідання комісії з питань захисту прав дитини ОСОБА_2 не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про місце, дату й час засідання.
З метою захистити права малолітньої дитини виконком Великодальницької сільської ради вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , відносно його малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1 а.с. 69).
34. Рішенням виконавчого комітету Великодальницької сільської ради Одеського району Одеської області від 21 липня 2023 року затверджено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , щодо його малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (т.1 а.с. 70).
35. ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , але фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 і за місцем проживання характеризується позитивно, що підтверджується довідкою про місце проживання та склад сім'ї від 28 жовтня 2023 року № 28-1, виданою ЖБК «Молодіжний-3» м. Одеса, та характеристикою, складеною та підписаною головою ЖБК «Молодіжний-3» м. Одеса від 28 жовтня 2023 року № 28-2 (т.1 а.с. 132-133).
36. Згідно з копіями квитанцій ОСОБА_2 своєчасно та в повному обсязі сплачує аліменти згідно з рішенням суду на утримання сина ОСОБА_6 на користь позивача ОСОБА_1 , а також укладає страхові договори, якими страхує членів своєї родини, вказуючи при цьому сина ОСОБА_8 (т.1 а.с. 90-97).
37. Відповідно до заяви ОСОБА_2 від 03 листопада 2023 року до Органу опіки та піклування Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області останній просив повідомити про зручну дату та час для спеціаліста органу опіки та піклування Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області для сприяння йому в зустрічі з сином ОСОБА_6 , оскільки у таких зустрічах згідно рішення суду йому перешкоджає мати дитини - ОСОБА_1 (т.1 а.с. 128).
38. В заяві до Органу опіки та піклування Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області від 03.11.2023, ОСОБА_2 просив провести обстеження умов його проживання та повідомити за якою адресою, коли та яким документом підтверджується, що його було повідомлено про засідання комісії з питань захисту прав дитини ОСОБА_3 , та коли таке засідання було проведено (т.1 а.с. 130).
39. Згідно з відповіддю ПрАТ «ІНТО» від 08 листопада 2023 року № 107 на запит адвоката, відповідно до полісів добровільного медичного страхування за програмою «Швидка медична допомога»: № 542/02 від 01 грудня 2016 року, СР № 0016390 від 28 листопада 2017 року, СР № 0032320 від 22 листопада 2018 року, СР № 0045402 від 25 листопада 2019 року, СР № 0060491 від 24 листопада 2020 року, СР № 0083616 від 01 грудня 2022 року Страхувальником був ОСОБА_2 . Відповідно до запитуваної інформації та інформації, яка наявна в їх компанії, викликів на застраховану особу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вищевказаними полісами добровільного медичного страхування не було. Також зазначають, що відповідно до полісу добровільного медичного страхування «Швидка медична допомога (широка схема)» ОD №0002479 від 31 січня 2018 року страхувальником була ОСОБА_1 , яка 17 грудня 2018 року викликала швидку медичну допомогу застрахованій особі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із-за поганого самопочуття (т.1 а.с. 164).
40. Відповідно до відповіді Служби у справах дітей Великодальницької сільської ради Одеської області від 14 листопада 2023 року № 239/01-12 на заяву відповідача ОСОБА_2 від 03 листопада 2023 року, Службою у справах дітей були опрацьовані документи, що були додані до заяви ОСОБА_1 щодо позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав. На зв'язок зі службою у справах дітей Великодальницької сільської ради та службою у справах дітей Таїровської селищної ради ОСОБА_2 не виходив, номер спеціаліста служби у справах дітей Великодальницької сільської ради заблоковано в соціальних мережах, що заважає комунікації. Згідно з листом служби у справах дітей Таїровської селищної ради ОСОБА_2 також не відповідав на телефонні дзвінки, що унеможливлювало дізнатися думку останнього. За адресою, вказаною в заяві ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_5 , був направлений лист-запрошення з вихідним номером № 95/01-12 від 26 травня 2023 року. Також ОСОБА_2 повідомлено, що у разі якщо він вважає, що прийняте рішення є передчасним, то йому рекомендовано звернутися з відповідною заявою на ім'я Голови Великодальницької сільської ради з відповідними документами, які підтверджують те, що він не ухиляється від виконання батьківських обов'язків, щоб скасувати висновок виконавчого комітету Великодальницької сільської ради. Вказане повідомлення було направлено за адресою відповідача, вказаною у його заяві, а саме: АДРЕСА_4 (т.1 а.с. 136, 148).
41. Згідно з довідкою ТОВ «Академія спорту» від 31 жовтня 2023 року за № 11, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відвідує групу плавання з 2019 року. Станом на 31 жовтня 2023 року визначено певний графік відвідування та вартість місячного абонементу, яка становить 5370 грн (т.1 а.с. 165).
42. Відповідно до путівки в ДТ «Артек-Карпати Буковель» з 16 червня 2023 року по 29 червня 2023 року ОСОБА_12 відпочивав у визначений час у дитячому таборі « Артек-Карпати Буковель », вартість вказаної путівки становила 24700,00 грн, яка була сплачена ОСОБА_7 , що підтверджується квитанцією № 164717750 (т.1 а.с. 166-168).
43. Відповідно до довідки ТОВ «Одеський міжнародний ліцей «Стаді Екедемі Хай Скул» від 02 червня 2023 року ОСОБА_13 зарахований до 5 класу вказаного ліцею. Адміністрацією ліцею саме на ім'я ОСОБА_14 і ОСОБА_15 направлено повідомлення про вартість навчання, яка становить 4800 євро + 990 євро та яка сплачена ОСОБА_7 , що підтверджується квитанцією № 165034644 від 19 травня 2023 року та квитанцією № 165034284 від 19 травня 2023 року (т.1 а.с. 169-172).
IХ. Позиція Верховного Суду
44. Переглянувши оскаржуване судове рішення в межах розгляду справи судом касаційної інстанції (див. пункт 7) та даючи відповідь на ключове питання (див. пункт 6), Верховний Суд зазначає таке.
45. У цьому спорі ставиться питання про позбавлення відповідача батьківських прав (див. пункти 8-9).
46. В першу чергу Верховний Суд звертає увагу на те, що взаємне задоволення батьків і дітей від товариства одне одного становить фундаментальний елемент «сімейного життя». Інтереси дитини вимагають збереження зв'язків дитини з її сім'єю за винятком випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною, і це може завдати шкоди здоров'ю та розвитку дитини (див., наприклад, пункт 143 рішення Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 14 березня 2017 року у справі «KB та інші проти Хорватії», заява № 36216/13). Розрив таких зв'язків означає відрізання дитини від її коріння, що можна зробити лише в дуже виняткових випадках, необхідно зробити все для збереження особистих стосунків і, якщо і коли це доречно, для «відбудови» сім'ї. У цьому контексті ЄСПЛ підкреслив, зокрема, зобов'язання держави вживати заходів для збереження зв'язку між батьками та дитиною, наскільки це можливо (див., наприклад, пункт 48 рішення ЄСПЛ від 13 жовтня 2015 року у справі «СH проти Італії, заява № 52557/14).
47. Позбавлення батьківських прав є, з одного боку, засобом захисту прав дитини, а з другого - заходом впливу на батьків, які неналежним чином виконують свої батьківські обов'язки стосовно дитини.
48. Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.
49. Так само і Верховний Суд в своїй практиці постійно наголошує, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках за доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Під час вирішення такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку.
Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків (див., наприклад, постанови Верховного Суду від 07 лютого 2024 року у справі № 455/307/22, від 12 березня 2025 року у справі № 930/1141/24).
50. У спірних правовідносинах на перше місце ставляться «якнайкращі інтереси дитини» (стаття 3 Конвенції ООН про права дитини), важливим елементом яких є збереження сімейного оточення і підтримання відносин.
Більш детально про зміст цього принципу див. постанову Верховного Суду від 14 березня 2025 року у справі № 527/955/24.
51. Важливо, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
52. Далі Верховний Суд підкреслює, що підстави для позбавлення батьківських прав, закріплені в статті 164 Сімейного кодексу України (далі - СК), є вичерпними, і жодні інші обставини не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав одного з батьків.
53. Звертаючись до суду з цим позовом, позивач як підставу для позбавлення батьківських прав зазначила пункт 2 частини першої статті 164 СК, тобтоухилення відповідачем від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
54. Верховний Суд виробив сталий підхід щодо застосування відповідних норм права, який був врахований судом апеляційної інстанції при вирішені спору відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК.
55. Так, ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками (див., наприклад, постанову Верховного Суду від 08 травня 2019 року у справі № 409/1865/17-ц).
56. Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Крім того, зазначені чинники, повинні мати систематичний та постійних характер (див., наприклад, постанову Верховного Суду від 04 березня 2021 року у справі № 756/6112/18).
57. Далі Верховний Суд наголошує, що доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача (див. постанову Верховного Суду від 29 травня 2020 року у справі № 739/2159/18).
У зв'язку із чим Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про те, що відповідач не надав суду доказів вжиття ним активних дій з метою захисту своїх прав та дотримання ним обов'язків щодо участі у житті, вихованні дитини; відповідач не довів наявність у нього об'єктивних, незалежних від нього, перешкод для спілкування з дитиною (див. пункт 14).
58. Окремо Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до статей 12, 81 ЦПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13).
Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від стандарту «достатність доказів», підкреслює необхідність зіставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач.
Проте, у справах про позбавлення батьківських прав, яке є крайнім заходом (див. пункти 48-49), з врахуванням підходів Верховного Суду (див. пункти 49, 55-57), закріплений стандарт «достатніх та переконливих доказів», який означає, що докази, надані стороною, повинні бути достатніми для переконання суду у наявності підстав для позбавлення батьківських прав. Цей стандарт доказування є більш вищим ніж «вірогідність доказів».
59. У цій справі Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність достатніх підстав для позбавлення відповідача батьківських прав.
60. Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, дійшов обґрунтованого висновку, що позбавлення відповідача батьківських прав є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.
61. Суд апеляційної інстанції правильно виснував, що відповідач не є тією особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на дитину, а тому розрив з батьком сімейних відносин не буде відповідати інтересам дитини.
62. Також апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що не встановлено, а позивачем не доведено обставин, які б свідчили про те, що відповідач не бажає спілкуватися з сином та брати участь у його вихованні, остаточно і свідомо самоусунувся від виконання своїх обов'язків з виховання дитини.
63. Апеляційний суд врахував наявність рішень судів у інших справах про відмову в позбавлені батьківських прав відповідача та усунення йому перешкод у вихованні дитини (див. пункти 26-27).
64. На думку Верховного Суду, зміст вказаних судових рішень підтверджує існування конфлікту між сторонами та бажання відповідача брати участь у житті дитини.
65. Апеляційний суд надав мотивовану оцінку результатам психологічного обстеження дитини (див. пункт 29) і зробив правильні висновки про те, що його не можна розцінювати як беззаперечний доказ свідомого ухилення відповідача від виконання ним своїх батьківських обов'язків.
66. При цьому встановлені судами обставини свідчать, що відповідач систематично сплачує аліменти на утримання сина у розмірі визначеному судовим рішенням (див. пункт 36).
67. Відмовляючи в задоволені позову, апеляційний суд також врахував, що матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач притягувався до відповідальності за невиконання батьківських прав відносно сина, ведення ним аморального способу життя, що негативно впливає на інтереси дитини. Поряд із цим, відповідачем надані суду свої позитивні характеристики, як за місцем проживання, так і за місцем роботи.
68. Суд апеляційної інстанції на виконання вимог статті 19 СК надав оцінку висновку органу опіки та піклування щодо розв'язання спору та дійшов правильного висновку про неврахування такого висновку про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки це є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.
69. Так, апеляційний суд правильно зазначив, що висновок органу опіки та піклування має лише посилання на небажання відповідача, який належним чином повідомлений, з'явитись на засідання комісії - не є достатньо обґрунтованим, оскільки не містить даних, які об'єктивно характеризують відповідача як особу, яка не здійснює своїх батьківських обов'язків, а також переконливих доводів щодо доцільності позбавлення батьківських прав, якими він керувався під час прийняття рішення.
Зазначений висновок не відображає відомостей щодо наявності виключних обставин, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими обов'язками, чи наявності з боку батька загрози для дитини, її здоров'я та психічного розвитку, а тому колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його врахування при ухваленні рішення, адже висновок не має доводів щодо відповідності застосування такого крайнього заходу інтересам дитини та необхідності в такий спосіб захисту її прав.
70. В свою чергу Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер, а тому не може бути безумовною підставою для задоволення позову та позбавлення одного з батьків батьківських прав (див., наприклад, постанову Верховного Суду від 18 січня 2021 року у справі № 685/511/19 (провадження № 61-9489св20)).
71. Апеляційний суд при вирішені спору врахував підходи Верховного Суду про те, що особистісні непорозуміння між батьками не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки в рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків (див., постанови Верховного Суду від 01 серпня 2024 року у справі № 366/52/21, від 07 березня 2024 року у справі № 947/7448/22, від 22 листопада 2023 року у справі № 320/4384/18, від 06 жовтня 2021 року у справі № 320/5094/19).
72. Аналізуючи доводи позивача в частині посилання на те, що з певного віку її сина виховує інший чоловік, якого він вважає своїм батьком і який має бажання усиновити дитину, Верховний Суд зазначає, що вказане без доведення інших передбачених статтею 164 СК фактів не може бути підставою для переривання родинного зв'язку батька з сином.
73. Інші доводи касаційної скарги не спростовують встановлених у справі фактичних обставин та висновків, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині постанови апеляційного суду, і зводяться до необхідності переоцінки доказів, незгоди позивачки з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження апеляційного суду.
74. Враховуючи характер спірних правовідносин та застосовані судом апеляційної інстанції норми права, наведена в касаційній скарзі практика Верховного Суду (див. пункт 14) не свідчить про застосування норм права у цій справі без урахування висновків, що містяться у зазначених позивачем постановах.
Зокрема, апеляційний суд в мотивувальній частині постанови врахував відповідну практику Верховного Суду щодо особливостей позбавлення батьківських прав, застосувавши відповідні принципи та вказавши мотиви їх врахування.
Наведена в касаційні скарзі практика свідчить, що вона, хоча і стосується подібних правовідносин, але в інших справах суди встановили інші фактичні обставини, що формують зміст правовідносини та виснували про доцільність позбавлення батьківських прав.
Тому посилання на зазначені вище постанови Верховного Суду не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення та не свідчить про застосування норм права у цій справі без урахування таких висновків.
75. Таким чином, вирішуючи питання про наявність підстав для позбавлення батьківських прав відповідача, апеляційний суд провів поглиблений аналіз усієї сімейної ситуації та цілого ряду факторів, зокрема факторів фактичного, емоційного, психологічного та матеріального характеру, і здійснив збалансовану та обґрунтовану оцінку відповідних інтересів кожної особи, постійно піклуючись про те, яке рішення було б найкращим для дитини.
76. Верховний Суд, розуміючи складність ситуації і перебуваючи на позиції щодо збереження сімейних зав'язків батька разом зі своєю дитиною, висновує на користь відмови у позбавленні батьківських прав, наголошуючи компетентним органам держави в контексті виконання позитивних обов'язків держави на зобов'язанні забезпечити систему послідовних кроків у напрямку возз'єднання батька з дитиною, щоб запобігти негативному впливу на дитину.
В інтересах дитини в ситуації, що склалася у цій справі, доцільно спочатку вжити відповідних підготовчих заходів, спрямованих на адаптацію дитини та батька до відновлення стосунків.
На користь такого підходу свідчить поведінка батька, який звертався до органу опіки та піклування із заявою про повідомлення про зручну дату та час для спеціаліста органу опіки та піклування для сприяння йому в зустрічі з сином (див. пункт 37).
77. У цій справі суд першої інстанції помилково вважав, що наявні підстави для позбавлення відповідача батьківських прав.
78. Апеляційний суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, які відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
X. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
79. Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалене без додержання норм матеріального і процесуального права.
80. Незгода позивача із судовим рішенням, висновками щодо встановлених обставин та оцінкою доказів не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК).
81. Апеляційний суд належним чином з дотриманням норм статті 89 ЦПК щодо оцінки доказів і статті 263 ЦПК щодо законності та обґрунтованості рішення суду повно і всебічно встановив обставини справи та правильно вирішив спір.
82. За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд вважає, що немає підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, а тому касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, що відповідатиме статті 410 ЦПК.
83. Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, судовий збір покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.
Із цих підстав,
керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Колосовська Лариса Леонідівна, залишити без задоволення.
2. Постанову Черкаського апеляційного суду від 19 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: В. І. Крат Д. А. Гудима І. О. Дундар Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко