05 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 359/9012/23
провадження № 61-3161св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду (далі - Верховний Суд):головуючого - Крата В. І., суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. (суддя-доповідач)
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кантемір Василь Іванович,
на ухвалу Київського апеляційного суду від 11 лютого 2025 року у складі колегії суддів: Мазурик О. Ф., Желепи О. В., Поливач Л. Д.
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (далі - ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп») до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гречана Руслана Тарасівна, приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Матвійчук Юлія Володимирівна, ОСОБА_3 , про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок та скасування рішень про державну реєстрацію права власності
ухвалив постанову про таке:
І. Короткий зміст позовної заяви, судових рішень і вимог заяви
1. У вересні 2023 року ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гречана Р. Т., приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Матвійчук Ю. В., ОСОБА_3 , про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок та скасування рішень про державну реєстрацію права власності.
2. Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 липня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
3. Додатковим рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 жовтня 2024 року стягнуто з ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані з наданням професійної правничої допомоги, у розмірі 25 000,00 грн.
4. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» подало апеляційну скаргу.
5. 18 листопада 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кантемір В. І. подав відзив на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», у якому зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які очікує понести ОСОБА_1 у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, становить 12 500,00 грн, що є запланованими витратами на професійну правничу допомогу (гонорар адвоката), інших витрат на цій стадії судового розгляду немає. Вказав, що відповідні докази будуть подані в порядку, встановленому частиною восьмою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК).
6. Постановою Київського апеляційного суду від 10 грудня 2024 року апеляційну скаргуТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
7. 13 грудня 2024 року представник ОСОБА_1 подав клопотання про ухвалення додаткового рішення у справі, до якого додав докази щодо витрат на професійну правничу допомогу (гонорар адвоката) у розмірі 13 200,00 грн, а саме: акт приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги від 22 листопада 2023 року та детальний опис таких послуг від 12 грудня 2024 року.
IІ.Короткий зміст оскарженої ухвали суду апеляційної інстанції
8. Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 лютого 2025 року заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення залишено без задоволення.
9. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що зміст заяви про ухвалення додаткового рішення не містить обґрунтування поважних причин неподання ОСОБА_1 доказів, що підтверджують розмір судових витрат, до закінчення судових дебатів у справі.
ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
10. У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 просить оскаржувану ухвалу апеляційного суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити клопотання про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат.
11. Касаційна скарга мотивована такими обставинами:
- зазначені апеляційним судом в ухвалі обставини не відповідають фактичним діям представника ОСОБА_1 , оскільки до клопотання про ухвалення додаткового рішення ним було додано лише акт приймання-передачі наданих послуг і детальний опис цих послуг, а договір про надання правової допомоги та додаткова угода до цього договору були подані ним ще раніше і приєднані до матеріалів справи;
- акт приймання-передачі наданих послуг і детальний опис цих послуг складені між ОСОБА_1 та її представником 12 грудня 2024 року, тобто після ухвалення апеляційним судом постанови від 10 грудня 2024 року, оскільки гонорар адвоката визначався згідно умов укладеного договору в залежності від відпрацьованого ним робочого часу і був прив'язаний до дати завершення розгляду справи в суді апеляційної інстанції;
- ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» не подало жодних заперечень щодо заявленого ОСОБА_1 розміру витрат на оплату правничої допомоги;
- суд апеляційної інстанції неправильно застосував приписи частини першої статті 246 ЦПК, не врахував всі обставини справи та не надав належну правову оцінку поданим доказам.
ІV. Рух справи в суді касаційної інстанції
12. У березні 2025 року представник ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою на ухвалу суду апеляційної інстанції.
13. Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2025 року відкрито касаційне провадження.
14. 23 квітня 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
15. Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
V. Позиція Верховного Суду
16. Переглянувши оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції в межах розгляду справи судом касаційної інстанції (стаття 400 ЦПК), Верховний Суд зазначає наступне.
17. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
18. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК).
19. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК).
20. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 137 ЦПК для цілей розподілу судових витрат розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
21. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма статті 141 ЦПК).
22. Отже, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18)).
23. Частиною першою статті 246 ЦПК визначено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
24. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК).
25. Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною або третьою особою, чи тільки має бути сплачено (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18).
26. Коли йдеться про розподіл витрат, понесених на професійну правничу допомогу, то ініціювати це питання має сторона, яка понесла ті витрати, й для цього треба щонайменше заявити/повідомити суду апеляційної інстанції про необхідність їх розподілу за наслідками розгляду справи. Власне з об'єктивованою формою вираження наміру сторони щодо розподілу витрат ще до завершення розгляду справи (чи то в порядку письмового провадження, чи в судовому засіданні) - пов'язується можливість як потім подати протягом п'яти днів докази на підтвердження цих витрат, так і ухвалення на цій підставі додаткового судового рішення (див. постанову Верховного Суду від 20 березня 2024 року у справі № 600/752/22-а (провадження № К/990/32725/23)).
27. Під час розгляду цієї справи в суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якій зазначив, щопопередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які очікує понести ОСОБА_1 , становить 12 500,00 грн, що є запланованими витратами на професійну правничу допомогу (гонорар адвоката), та вказав, що відповідні докази будуть подані в порядку, встановленому частиною восьмою статті 141 ЦПК (т. 4 а.с. 54-64).
28. 10 грудня 2024 року за результатами розгляду справи судом апеляційної інстанції ухвалено постанову, якою апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
29. 13 грудня 2024 року представник ОСОБА_1 надіслав клопотання про ухвалення додаткового рішення у справі щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13 200,00 грн. До клопотання додав такі докази: акт приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги та детальний опис таких послуг від 12 грудня 2024 року (т. 4 а.с. 149-152). Повідомив, що копії договору про надання правової допомоги від 22 листопада 2023 року та додаткової угоди до цього договору знаходяться у матеріалах справи (т. 3 а.с. 184, 185).
30. Залишаючи без задоволення заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що така заява не містить обґрунтування поважних причин неподання ОСОБА_1 доказів, що підтверджують розмір судових витрат, до закінчення судових дебатів у справі, та застосував висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21 (провадження № 61-4799св23).
31. Відповідно до висновків, викладених у цій постанові Верховного Суду, у випадку, якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин неподання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі. У разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат.
32. Проте суд апеляційної інстанції залишив поза увагою те, що, зокрема, копії договору про надання правової допомоги від 22 листопада 2023 року та додаткової угоди до цього договору були подані представником ОСОБА_1 до ухвалення постанови у справі. За змістом додаткової угоди від 22 листопада 2023 року оплата послуг адвоката здійснювалася на підставі складеного між сторонами акта приймання-передачі наданих послуг, в якому мали фіксуватися обсяг наданих послуг і кінцева їх вартість.
33. Акт приймання-передачі наданих послуг та детальний їх опис, в яких визначені кінцевий гонорар адвоката за надання правничої допомоги у розмірі 13 200,00 грн та кількість витрачених ним робочих годин, були складені між ОСОБА_1 та адвокатом Кантеміром В. І. 12 грудня 2024 року, тобто після ухвалення судом апеляційної інстанції постанови.
34. Апеляційний суд, постановляючи ухвалу, не врахував, що докази, які підтверджують остаточний розмір понесених витрат на професійну правничу допомогу, не існували на час перегляду справи в апеляційному порядку, тому не могли бути подані ОСОБА_1 до закінчення судових дебатів у справі.
35. Якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, то вона може подати ці докази разом з відповідною заявою протягом п'яти днів після прийняття рішення по суті позовних вимог.
36. Оскільки ОСОБА_1 до закінчення судових дебатів у справі зробила відповідну заяву щодо попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат та подала докази, які підтверджують такі витрати, протягом п'яти днів після ухвалення апеляційним судом постанови, як це визначено частиною восьмою статті 141 ЦПК, суд апеляційної інстанції неправильно залишив її заяву про ухвалення додаткового рішення без задоволення.
37. Тому касаційний суд скасовує ухвалу суду апеляційної інстанції та задовольняє заяву ОСОБА_1 щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
38. Ураховуючи додані до заяви ОСОБА_1 докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат в суді апеляційної інстанції, а також те, що заяви про зменшення розміру таких витрат ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» не подавало, Верховний Суд вважає можливим стягнути з ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» на користь ОСОБА_1 13 200,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
VІ. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
39. Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
40. З огляду на викладене колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Із цих підстав,
керуючись статтями 400, 402, 406, 409, 412, 415, 416, 419 ЦПК, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кантемір Василь Іванович, задовольнити.
2. Ухвалу Київського апеляційного суду від 11 лютого 2025 року скасувати та ухвалити у справі нове судове рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, понесені у суді апеляційної інстанції, у розмірі 13 200,00 грн.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: В. І. Крат Д. А. Гудима І. О. Дундар Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко