30 липня 2025 року
м. Київ
Справа № 2-272/11
Провадження № 61-16185св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Ситнік О. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Вишні Ганни Вікторівни на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 25 листопада 2024 року в складі колегії суддів Письменного О. А., Дуковського О. Л., Дьомич Л. М.
у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Кіровоградської міської ради, третя особа - Відділ у справах дітей виконавчого комітету Кропивницької міської ради, про визнання права забудовника на земельній ділянці та
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому зазначив, що 23 лютого 1991 року він та ОСОБА_5 уклали шлюб, у якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася дочка ОСОБА_4 .
Під час спільного сімейного проживання на підставі рішення Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради народних депутатів від 12 серпня 1992 року № 547 ОСОБА_5 залишено на праві особистої власності житловий будинок літ.«Аа», розмірами 9,16x9,06 м (житловою площею 30,66 кв. м), льох літ. «Г», вбиральню літ. «В», із закріпленням земельної ділянки площею 600 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 . Зобов'язано забудовника оформити протягом місяця необхідну документацію.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 померла. Після її смерті відкрилася спадщина на вказане домоволодіння.
У відкритті спадкової справи позивачу було відмовлено, оскільки право власності спадкодавця на зазначене майно зареєстровано не було.
Просив визнати за ним та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у порядку спадкування право забудовників на земельній ділянці загальною площею 600 кв. м на АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
24 березня 2011 року заочним рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у порядку спадкування право забудовників на земельній ділянці загальною площею 600 кв. м на АДРЕСА_1 , зокрема з правом реєстрації права власності.
Суд першої інстанції керувався тим, що факт проживання позивачів у вказаному домоволодінні із 1991 року підтверджується довідками квартального комітету, тому відповідно до статей 1268, 1270, 1273 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позовні вимоги підлягають задоволенню.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
25 листопада 2024 року ухвалою Кропивницького апеляційного суду відмовлено ОСОБА_3 , ОСОБА_2 у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на заочне рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 24 березня 2011 року.
Апеляційний суд керувався тим, що ОСОБА_3 , ОСОБА_2 було відомо про розгляд справи (08 грудня 2022 року ОСОБА_3 отримав копію заочного рішення від 24 березня 2011 року; 25 червня 2024 року ОСОБА_3 та ОСОБА_6 подавали заяву про роз'яснення заочного рішення, у задоволенні якої ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограду від 12 липня 2024 року було відмовлено), а апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення, тому слід відмовити у відкритті апеляційного провадження за цією апеляційною скаргою.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
03 грудня 2024 року представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокат Вишня Г. В. подали до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 25 листопада 2024 року, в якій просить її скасувати і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суддя Дьомич Л. М. брала участь у вирішенні цієї справи в суді першої інстанції та надалі в суді апеляційної інстанції, проте в порушення вимог частини першої статті 37, 39 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) щодо недопущення повторної участі в справі не заявила самовідвід, тому ухвала апеляційного суду постановлена неповноважним складом суду.
Вказане узгоджується з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року в справі № 2-170/2010 (провадження № 61-3694св22).
Зважаючи на те, що ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограду від 06 листопада 2024 року в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення відмовлено та роз'яснено право позивача на апеляційне оскарження рішення суду, а апеляційна скарга на рішення суду подана 11 листопада 2024 року, тобто в межах визначеного частиною четвертою статті 287 ЦПК України строку, підстав для відмови у відкритті провадження в справі в суду апеляційної інстанції не було.
Оскаржуваною ухвалою суд прямо чи опосередковано сприяв незаконній діяльності та порушенням прав дітей, байдужістю за умовчуванням фактично позбавив неповнолітніх дітей спадщини, що належала їм від матері. Відмовивши у відкритті провадження в справі, апеляційний суд позбавив заявників доступу до суду та права оскаржити рішення, яким порушено їх спадкові права.
Доводи інших учасників справи
Відзивів на касаційну скаргу не надходило.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку, зокрема, ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги та виснував, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Одним із аргументів, викладених у касаційній скарзі, є постановлення оскаржуваної ухвали апеляційного суду неповноважним складом.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 18 лютого 1999 року в справі «Бускаріні проти Сан-Марино» («Buscarini v. San Marino») зробив висновок, що словосполучення «встановлений законом» відноситься не тільки до правової основи самого існування суду, але і до складу суду в кожній справі.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ безсторонність (неупередженість) суду в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися згідно з суб'єктивним критерієм, враховуючи особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом установлення того, чи забезпечував сам суд (його склад) достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення в справах «Фей проти Австрії» (Fey V. Austria), «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland)).
Проте між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а також може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій) (рішення в справі «Кіпріану проти Кіпру» (Kyprianou v. Cyprus)).
В окремих випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності (рішення в справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. the United Kingdom)). У цьому сенсі навіть вигляд має певну важливість, тобто «має не лише здійснюватися правосуддя, але й ще має бути видно, що воно здійснюється», адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення в справі «Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium)).
Присутність у складі суду хоча б одного упередженого судді може призвести до порушення вимоги щодо неупередженості всього складу суду, навіть у разі безсторонності інших суддів чиїх більшості.
З метою дотримання принципу неупередженості суду існує інститут відводу, самовідводу, а також недопустимості повторної участі судді в розгляді справи. Зазначений інститут має важливе значення для реалізації основних засад (принципів) цивільного судочинства, сприяє ефективному розгляду справи. Гарантування та забезпечення в національному законодавстві принципу неупередженості суду є важливою умовою дотримання права на справедливий суд, закріпленого в статті 6 Конвенції.
За правилом частини другої статті 36 ЦПК України суддя підлягає відводу (самовідводу) за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
У статті 37 ЦПК України закріплено принцип недопустимості повторної участі судді в розгляді справи.
Відповідно до частини першої цієї статті суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само в новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі.
Згідно з частиною першою статті 39 ЦПК України з підстав, зазначених у статтях 36,37 і 38 цього Кодексу, суддя зобов'язаний заявити самовідвід.
Така підстава для відводу (самовідводу) судді як недопустимість повторної участі судді в розгляді справи спрямована на запобігання можливій необ'єктивності та упередженості судді та має процесуально-правовий характер. Недопустимість повторної участі судді у відповідній справі відповідає принципам побудови системи судового контролю. Заборона повторної участі судді в розгляді тієї самої справи забезпечує неможливість розгляду справи між тими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав тим самим судом двічі.
Самовідвід - це обов'язок суду. Належне виконання цього обов'язку гарантує неупередженість та об'єктивність правосуддя, попереджає можливість скасування судового рішення з підстави його ухвалення незаконним складом суду.
Такі висновки узгоджуються з постановами Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року в справі № 306/844/20, від 26 жовтня 2022 року в справі № 2-170/2010.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду.
Неповажним потрібно вважати склад суду у таких випадках: справу розглянуто і вирішено суддею або за участі судді, строк повноважень якого закінчився; справу розглянуто і вирішено особою, яка не є суддею цього суду; справу передано на розгляд судді з порушенням встановленого порядку розподілу судових справ або з порушенням принципу незмінності складу суду; справу розглянуто і вирішено суддею або за участі судді, який брав участь у її вирішенні; справу, яку належить розглядати колегіально, розглянуто і вирішено суддею одноособово.
Склад суду, який розглядає справу, є повноважним лише в тому випадку, коли його створення відповідає вимогам закону, а також коли відсутні обставини, що унеможливлюють участь судді у справі.
У справі, що переглядається, ухвала Кіровського районного суду м. Кіровограда від 02 квітня 2010 року про відкриття провадження постановлена в складі судді Дьомич Л. М. (а. с. 15).
12 жовтня 2010 року ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда в складі судді Дьомич Л. М. залучено до участі в справі за позовом ОСОБА_1 , який також діє в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_4 до Кіровоградської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Відділ у справах дітей виконавчого комітету Кіровоградської міської ради, про визнання права забудовника в порядку спадкування; як співвідповідача - Департамент економіки та фінансів Кіровоградської міської ради (а. с. 49).
Також у справі за участі судді Дьомич Л. М. проведені судові засідання: від 18 травня 2010 року (попереднє), від 12 серпня 2010 року, 12 жовтня 2010 року, 29 листопада 2010 року (а. с. 26, 39,48, 57).
24 грудня 2010 року розпорядженням Кіровського районного суду м. Кіровограда у зв'язку з обранням судді Дьомич Л. М. суддею Апеляційного суду Кіровоградської області справу № 2-4082/10 (2-272/11) передано до провадження судді Куценка 0. В. (а. с. 62), який 24 березня 2011 року ухвалив в справі заочне рішення (а. с. 69, 70).
Апеляційний суд Кіровоградської області був ліквідований відповідно до указу Президента України від 29 грудня 2017 року № 452/2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах».
На виконання зазначеного указу 26 червця 2018 року створений Кропивницький апеляційний суд, юрисдикція якого поширюється на Кіровоградську область.
Згідно з указом Президента України від 28 вересня 2018 року № 297/2018 «Про переведення суддів» переведено суддю Апеляційного суду Кіровоградської області Дьомич Л. М. на роботу на посаду судді Кропивницького апеляційного суду.
11 листопада 2024 року за результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду апеляційної скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_6 на заочне рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 24 березня 2011 року в справі № 2-272/11 визначено склад Кропивницького апеляційного суду: ОСОБА_7 (суддя-доповідач), судді Дуковський О. Л., Дьомич Л. М. (а. с. 112).
25 листопада 2024 року ухвалою Кропивницького апеляційного суду в складі суддів Письменного О. А., Дуковського О. Л., Дьомич Л. М. відмовлено ОСОБА_3 , ОСОБА_2 у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на заочне рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 24 березня 2011 року (а. с. 116-118).
Отже, суддя Дьомич Л. М. брала участь у вирішенні цієї справи в суді першої інстанції та надалі - в суді апеляційної інстанції.
Визначаючи зміст частини першої статті 37 ЦПК України, Верховний Суд у постанові від 26 жовтня 2022 року в справі № 2-170/2010, на яку посилається заявниця в касаційній скарзі, наголосив на тому, що навіть сама участь судді під час розгляду справи в суді першої інстанції, зокрема й розгляду будь-якого процесуального питання, унеможливлює у подальшому участь такого судді під час здійснення перегляду в суді апеляційної інстанції будь-яких процесуальних рішень, постановлених у цій самій судовій справі.
Під час вирішення питання про відмову у відкритті апеляційного провадження в справі суддя Дьомич Л. М. на виконання вимог частини першої статті 39 ЦПК України не заявила про самовідвід від участі в справі, хоча не могла брати повторну участь в справі згідно з приписами частини першої статті 37 ЦПК України.
За таких обставин склад колегії суддів апеляційного суду не відповідав вимогам «незалежного та неупередженого суду, встановленого законом» й, відповідно, не міг вирішувати жодне питання, зокрема щодо відкриття апеляційного провадження в справі, оскільки є неповноважним складом суду.
З наведених підстав колегія суддів Верховного Суду погоджується з доводами касаційної скарги про порушення принципу недопустимості повторної участі судді в розгляді справи та, як наслідок, ухвалення оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції неповноважним складом суду, що є обов'язковою підставою для скасування цього судового рішення з направленням справи до апеляційного суду.
Враховуючи те, що Верховний Суд встановив наявність обов'язкової підстави для скасування ухвали суду апеляційної інстанції, яка ухвалена неповноважним складом суду, не може надавати оцінку іншим доводам касаційної скарги, оскільки питання щодо відкриття апеляційного провадження в справі за апеляційного скаргою на заочне рішення суду першої інстанції фактично не вирішено повноважним складом апеляційного суду.
За таких обставин касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, ухвала апеляційного суду скасуванню, а справа - передачі до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини четвертої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов'язкове скасування судового рішення.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду.
Суд апеляційної інстанції не врахував вимог частини першої статті 37 ЦПК України, що є підставою відповідно до пункту 1 частини першої статті 411 ЦПК України для обов'язкового скасування ухвали Кропивницького апеляційного суду від 25 листопада 2024 року у зв'язку з розглядом справи неповноважним складом суду.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, ухвала Кропивницького апеляційного суду від 25 листопада 2024 року скасуванню, а справа - передачі до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі.
Щодо судових витрат
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки справу передано до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження в справі, підстав для розподілу судових витрат немає.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Вишні Ганни Вікторівни задовольнити частково.
Ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 25 листопада 2024 року скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. М. Ситнік
Судді:В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко
В. В. Сердюк
І. М. Фаловська