Справа № 697/1088/25
Провадження № 2/697/669/2025
(ЗАОЧНЕ)
06 серпня 2025 року м. Канів
Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Колісник Л.О.,
за участю секретаря судового засідання Румини М.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Канів Черкаської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетично-дорожнє будівництво» про виплату заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -
Позивач ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Канівського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетично-дорожнє будівництво» (далі також ТОВ «Енергетично-дорожнє будівництво», відповідач) про виплату заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 20.05.2021 по 03.02.2025 ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Енергетично-дорожнє будівництво».
Наказом № 02-К-01 від 03.02.2025 про припинення трудового договору з ТОВ «Енергетично-дорожнє будівництво», за власним бажанням у відповідності до ст. 38 КЗпП України, ОСОБА_2 звільнено з посади системного адміністратора відділу технологій.
При поданні позивачем до ТОВ «Енергетично-дорожнє будівництво» заяви про звільнення, вимога про виплату всіх належних йому, як працівникові, на момент звільнення грошових сум, в тому числі заборгованості по заробітній платі, була викладена ним письмово у тексті вищезгаданої заяви.
Також, в наказі відповідач зазначив бухгалтерії провести остаточний розрахунок з позивачем і виплатити компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки за період з 20.05.2021 по 31.12.2023 у кількості 31 календаний день та з 01.01.2024 по 03.02.2025 у кількості 26 календарних днів (ст. 24 Закону України «Про відпустки»).
Проте, при звільненні позивачеві відповідач нарахував, але не виплатив позивачу заробітну плату: за березень 2022 року нарахована до виплати 8210,96 грн, з яких виплачено 6969,44 грн та 1241,74 - заборгованість; за серпень 2022 року нарахована до виплати заробіна плата 6325,69 грн, з яких вся сума є заборгованістю; за вересень 2022 року нарахована заробітна плата до виплати 6325,69, з яких вся сума є заборгованістю; за листопад 2024 року нарахована до виплати 32522,00грн, з яких виплачено 16261,00 грн та 16261,00 грн є заборгованістю; за грудень 2024 нараховано до виплати - 43769,27 грн, з яких вся сума є заборгованістю; за січень 2025 року нарахована до виплати - 16230,00 грн, з яких вся сума є заборгованістю; за лютий 2025 року нарахована до виплати - 48530,61 грн, з яких виплачено13592,06 та 34938,55 грн є заборгованістю. Заробітна плата за жовтень 2024 та частину листопада 2024 була виплачена вже після взяття довідки протягом березня-квітня 2025 року. Тобто загальна сума заборгованості по заробітній платі, яка так і не була виплачена позивачу при звільненні, після вирахування сплачених податків та зборів становить 125092,87 грн.
У зв'язку з тривалим часом не виплати заборгованості, позивач самостійно на підставі довідки № ДБ-00000011 від 11.02.2025 визначив суму боргу.
Оскілки ТОВ «Енергетично-дорожнє будівництво» не сплатило всі належні позивачу грошові суми в передбачений ст. 116 КЗпП України строк у день звільнення, а також має перед нею заборгованість станом на сьогоднішній день, то існують передбачені ст. 117 КЗпП України підстави стягнення середнього заробітку за весь час затримки, тобто з 04.02.2025 по 25.04.2025.
Сума середнього заробітку, яку ТОВ «Енергетично-дорожнє будівництво» зобов'язане сплатити на його користь за час затримки розрахунку становить: 56843,21 грн. (заробітна плата за грудень 2024 року) + 21079,13грн. (заробітна плата за січень 2025 року) = 77922,34 грн.; 77922,34 грн. : 41 робочий день = 1 900,54 грн.
Сума заборгованості за затримку розрахунку становить: 1 900,54 грн. х 80 днів = 152 043,20 грн.
Просить суд стягнути з ТОВ «Енергетично-дорожнє будівництво» заборгованість по заробітній платі у розмірі 125 092,87 грн., середній заробіток за весь час затримки в розрахунку, який на момент звернення до суду складає 152 043,20 грн. та судові витрати.
Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 05.05.2025 відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
16.06.2025 до суду надійшла заява позивача про зменшення/збільшення позовних вимог. В якій позивач зазначає, що після подання позову до суду відповідач здійснив два платежі на його банківську картку: 28.04.2025 на суму 16 261,00 грн та 29.04.2025 на суму 43769,27 грн. Отже, ТОВ «Енергетично-дорожнє будівництво» зменшило свою заборгованість перед позивачем по заробітній платі, яка за мінусом вищевказаних сум становить 65062,60 грн. Після 29.04.2025 виплати припинилися. Так як від дати подання позовної заяви до дня розгляду справи, 18.06.2025 мине ще 54 дні з дня звільнення його з займаної посади без виплат всіх належних йому на момент звільнення грошових сум. Тобто, додавши до 80 днів раніше заявленої у позов затримки ще 54 дні (разом 134 дні) позивач не порушує наданий законодавством строк нарахування у шість місяців, вважає за необхідне збільшити суму середнього заробітку за час затримки розрахунку. Сума заборгованості за затримку розрахунку становить: 1900,54 грн х134 дні=254672,36 грн. Позивач просить стягнути з ТОВ «Енергетично-дорожнє будівництво» заборгованість по заробітній платі у розмірі 65 062,60 грн; середній заробіток на час затримки в розрахунку у розмірі 254 672,36 грн; та судові витрати.
У судове засідання позивач не з'явився, в заяві про зміну позовних вимог клопоче про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує повністю.
Відповідач ТОВ «Енергетично-дорожнє будівництво» у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Повідомлення про причину неявки в судове засідання від відповідача до суду не надійшло, відзив на позов не надано, а тому суд вважає за можливе відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів, враховуючи, що позивач не висловила заперечень проти такого вирішення справи.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, суд зазначає про таке.
Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Статтею 233 КЗпП України з урахуванням офіційного тлумачення в Рішенні Конституційного Суду № 8-рп/2013 від 15.10.2013 визначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 з 20.05.2021 по 03.02.2025 працював на посаді системного адміністратора відділу інформаційних технологій ТОВ «Енергетично-дорожнє будівництво».
20.01.2025 ОСОБА_1 написав заяву на ім'я генерального директора ТОВ «Енергетично-дорожнє будівництво» ОСОБА_3 з проханням звільнити його за власним бажанням та відповідно до ст. 116 Кодексу законів про працю України виплатити всі суми, що належать йому від підприємства в останній робочий день, а саме: - заборгованість за 2022 рік по заробітній платі; заробітну плату за період роботи з 01.01.2022 по 03.02.2025; компенсацію за не використану щорічну відпустку у кількості 57 днів.
Наказом № 02-К/01 від 03.02.2025 позивача ОСОБА_1 було звільнено на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням та зобов'язано бухгалтерію провести остаточний розрахунок зсистемним адміністратором ОСОБА_1 і виплатити йому грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки в кількості 57 календарних дні, із них 31 календарний день за період роботи з 20.05.2021 по 31.12.2023 та 26 календарних днів за період роботи з 01.01.2024 по 03.02.2025 року
Відповідно до довідки про доходи № ДБ-00000011 від 11.02.2025, виданої ОСОБА_1 у тому, що він працював в ТОВ «Енергетично-дорожнє будівництво» з 20.05.2021 по 02.02.2025 на посаді системного адміністратора. За період з березня 2022 року по лютий 2025 року йому нараховано заробітної плати 279 065,33 грн. (в т.ч. 9055,60 грн. військовий збір, 49468,56 грн. податок з доходів фізичних осіб), виплачено 62 926,30 грн., заборгованість 157 614,87 грн (а.с.13).
Згідно платіжної інструкції № 1133457/\21559134106 від 28.04.2025 наданої позивачем, відповідач виплатив 16261,00грн та платіжної інструкції № 1137726/\21621154107в сумі 43769,27 грн заборгованості по заробітній платі.
В судовому засіданні встановлено, що відповідачем частково виплачено заборгованість по заробітній платі та на даний час наявна заборгованість в сумі 65 062,60 грн. Заперечень щодо розміру заборгованості зі сторони відповідача не надходило, інформації про її погашення до суду не надходило.
Відповідно до статті 94 КЗпП України, заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно з статтею 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про оплату праці», структура заробітної плати складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати, а також заохочувальних та компенсаційних виплат.
До останніх належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Відповідно до ст. 47 КЗпП України, роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно з ч. 1 ст. 83 КЗпП України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгруп А І групи.
Тобто, остаточний розрахунок при звільненні працівника проводиться в день його звільнення, з обов'язковим попереднім письмовим повідомленням працівника про розмір нарахованих сум.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно правового висновку, який викладено у постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18.01.2017 у справі № 6-2912цс16, всі суми (заробітна плата, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать.
Відповідачем вимоги ст.ст. 47, 116 КЗпП України виконано не в повному обсязі, повного розрахунку в день звільнення не проведено, заробітну плату не виплачено, кінцевий розрахунок з позивачем не проведено на дату подання цієї позовної заяви.
Позивачем надано розрахунок заборгованості по заробітній платі у розмірі 65 062,60 грн., який відповідачем не оспорений, а тому позовні вимоги в розмірі 65 062,60 грн. підлягають до задоволення.
На підставі до п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.
Вирішуючи питання щодо розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно роз'яснень п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Аналогічні правові висновки містяться у постановах Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 27.03.2013 у справі № 6-15цс13, від 03.07.2013 у справі № 6-64цс13, від 21.01.2015 у справі № 6-195цс14.
За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці. Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.
У постанові Верховного Суду України від 14.09.2016 у справі № 523/18850/14- зроблено висновок, що відповідно до пункту 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати; затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, основою для обчислення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку). Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці; згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 Порядку).
Згідно з ч.3 п. 3 вказаного Порядку, в розрахунок середньої заробітної плати включаються виплати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.02.2012 у справі №1-5/2 вирішено, що в аспекті конституційного звернення положення ч. 1 ст. 233 КЗпП України взаємозв'язку з положеннями ст. ст. 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник, уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні фактично з ним розрахувався.
Позивача було звільнено з роботи 03.02.2025.
Відповідно до довідки ТОВ «Енергетично-дорожнє будівництво» № ДБ-00000011 від 11.02.2025, ОСОБА_1 нараховано: за грудень 2024 року 56 843,21 грн.; за січень 2025 року 21 079,13 грн.
Загальна сума заробітної плати за грудень, січень згідно нарахувань, становить 77 922,34 грн., загальна кількість робочих днів 41.
Середньоденна заробітна плата становить 77 922,34 грн. / 41 дні = 1900,54 грн.
Період затримки розрахунку при звільненні починає свій відлік з 04.02.2025 (наступний день після звільнення позивача) по день винесення рішення суду: лютий 2025 року - 18 робочих дні; березень 2025 року 21 робочий день; квітень 2025 року 22 робочі дні; травень 2025 року 22 робочі дні; червень 2025 року 21 робочий день, липень 2025 року 23 робочих дні, серпень 2025 до 06.08.2025 року 3 робочих дні, всього: 130 робочих дні.
За період (з 04.02.2025 по 06.08.2025) середній заробіток позивача за час затримки розрахунку становить 247 070,20 грн., виходячи з розміру середньоденного заробітку позивача (1900,54 грн.) х кількість днів затримки розрахунку 130 робочих дні.
З огляду на те, що відповідач не сплатив заборгованість по заробітній платі в повному обсязі, вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки у розрахунку при звільненні підлягають задоволенню в розмірі 247 070,20 грн.
Вказана сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу визначена судом без утримання прибуткового податку та інших обов'язкових платежів, оскільки справляння й сплата прибуткового податку, інших обов'язкових платежів з громадян, є обов'язком роботодавця та працівника (абз. 5 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»).
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково на 97,01%, то розмір сплаченого ним відповідно до платіжної інструкції № 0.0.4332553236.1 від 24.04.2025 судового збору при зверненні до суду з цим позовом підлягає стягненню з відповідача на його користь пропорційно задоволеним вимогам в сумі 1474,98 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 4-8, 10-13, 18, 76, 89, 141, 258, 259, 265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетично-дорожнє будівництво» про виплату заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетично-дорожнє будівництво» (код ЄДРПОУ 33757711, юридична адреса: вул. Сторожова, 66, м. Київ, 04128; адреса для листування: 04128, Київ-128, а/с 114; місцезнаходження: 19000, Черкаська область, Черкаський район, м. Канів, вул. Енергетиків, 65) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_2 заборгованість по заробітній платі в розмірі 65062,60 грн. (шістдесят п'ять тисяч шістдесят дві гривні 60 копійок).
Допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетично-дорожнє будівництво» (код ЄДРПОУ 33757711, юридична адреса: вул. Сторожова, 66, м. Київ, 04128; адреса для листування: 04128, Київ-128, а/с 114; місцезнаходження: 19000, Черкаська область, Черкаський район, м. Канів, вул. Енергетиків, 65) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_2 середній заробіток за час затримки в розрахунку в розмірі 247 070,20 грн. (двісті сорок сім тисяч сімдесят гривень 20 копійок).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетично-дорожнє будівництво» (код ЄДРПОУ 33757711, юридична адреса: вул. Сторожова, 66, м. Київ, 04128; адреса для листування: 04128, Київ-128, а/с 114; місцезнаходження: 19000, Черкаська область, Черкаський район, м. Канів, вул. Енергетиків, 65) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_2 , сплачений судовий збір в розмірі 1474,98 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.
Суддя Л . О . Колісник