Справа № 548/1052/24
Провадження №1-кп/548/62/25
07 серпня 2025 року м. Хорол
Хорольський районний суд Полтавської області
в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурорів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
неповнолітньої потерпілої - ОСОБА_7 ,
законного представника неповнолітньої потерпілої - ОСОБА_8 ,
представника неповнолітньої потерпілої - адвоката ОСОБА_9 ,
психологів - ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
представників служби у справах дітей виконавчого комітету Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області - ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,
розглянувши у закритомусудовому засіданні в залі суду в м.Хорол кримінальне провадження № 12024170590000089 по обвинуваченню
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Хорол Полтавської області, зареєстрованого та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, освіта середня спеціальна, працюючого підсобним робітником у Хорольському будинку-інтернаті для громадян похилого віку та інвалідів, одруженого, на утриманні має одну неповнолітню доньку 2007 року народження, інвалідності не має, має статус учасника бойових дій, раніше не судимого,
в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 152 ч. 4, 155 ч. 2 КК України,
ОСОБА_5 скоїв кримінальні правопорушення при слідуючих обставинах.
Так, ОСОБА_5 у 2021 році (точних дат та часу події встановити судом не вдалося), будучи членом сім'ї, а саме рідним батьком неповнолітньої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 де спільно проживав із дружиною ОСОБА_8 та їх спільною малолітньою донькою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , достовірно знаючи, що його малолітня рідна донька ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не досягла чотирнадцяти років, перебуваючи з нею у сімейних відносинах як батько та донька, будучи особою, яка повинна займатись її вихованням, діючи з прямим умислом, із сексуальних мотивів, маючи на меті задоволення власної статевої пристрасті, протиправно, усвідомлюючи власні дії та їх суспільно-небезпечний характер, ігноруючи загальноприйняті норми моралі та поведінки у суспільстві, нехтуючи правом особи на статеву свободу та статеву недоторканість, достовірно знаючи про малолітній вік потерпілої ОСОБА_7 та користуючись її безпорадним станом, відсутністю специфічного життєвого досвіду (зокрема, в інтимних питаннях), рівня інтелектуального розвитку та індивідуальних особливостей, у зв'язку з чим остання не могла чинити йому реальний опір, в ході реалізації свого злочинного наміру, пов'язаного з проникненням в тіло малолітньої потерпілої, усвідомлюючи можливість настання тяжких наслідків у вигляді психологічних травм, діючи умисно, протиправно, самостійно, перебуваючи у кімнаті будинку, де перебувала малолітня потерпіла, ліг у ліжко до малолітньої потерпілої та без добровільної згоди потерпілої вчинив сексуальне насильство, а саме вступив з малолітньою ОСОБА_7 в статеві зносини, пов'язані з вагінальним проникненням в її тіло з використанням своїх геніталій, внаслідок чого вчинив її зґвалтування.
Вказаними умисними протиправними діями ОСОБА_5 порушив права малолітньої потерпілої ОСОБА_7 на статеву недоторканість і нормальний фізичний, психічний та соціальний розвиток дитини, що гарантується ст. 52 Конституції України, згідно з якою будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються законом та ст. 10 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з якою кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканість та захист гідності.
Крім цього, ОСОБА_5 у 2021 році (точних дат та часу встановити судом не вдалося), будучи повнолітньою особою, членом сім'ї, а саме рідним батьком неповнолітньої ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , із метою задоволення власної статевої пристрасті достовірно знаючи, що його рідна донька ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не досягла шістнадцятирічного віку, за місцем свого фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , вступив з нею у статеві зносини, посягаючи таким чином на нормальний фізичний, психічний та соціальний розвиток неповнолітньої особи.
В подальшому, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на задоволення власної статевої пристрасті з особою, яка не досягла шістнадцятирічного віку, ОСОБА_5 , будучи повнолітньою особою та членом сім'ї, а саме рідним батьком неповнолітньої ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , упродовж 2021, 2022, 2023 року до досягнення його неповнолітньою донькою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 шістнадцятирічного віку (точних дат та часу подій встановити в ході судового слідства не вдалося), усвідомлюючи власні дії та їх суспільно-небезпечний характер, ігноруючи загальноприйняті норми моралі та поведінки у суспільстві, нехтуючи правом особи на статеву свободу та статеву недоторканість, достовірно знаючи про неповнолітній вік потерпілої та недосягнення нею шістнадцятирічного віку, систематично, не рідше 2-3 разів на місяць, за місцем свого фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , неодноразово вчиняв із своєю донькою ОСОБА_7 дії сексуального характеру шляхом вагінального проникнення в її тіло природнім способом з використанням власних геніталій.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 152 ч. 4, ст. 155 ч. 2 КК України, не визнав та показав суду, що будь-яких насильницьких дій відносно своєї малолітньої дитини ОСОБА_7 він не вчиняв, а наявність статевих контактів з нею є припущенням його дружини, мотиви яких він спочатку вказував як способом заволодіння його будинком, а в подальшому - ревнощами.
ОСОБА_5 заперечив статевий контакт 23.02.2024 з донькою, свідком якого стала ОСОБА_8 .
Проте, його покази різняться із показами неповнолітньої потерпілої, законного представника неповнолітньої потерпілої та свідків.
Так, на запитання законного представника ОСОБА_8 щодо пояснення ситуації, коли він залишився наодинці з неповнолітньою донькою за деревами і, сподіваючись, що його дії залишаються непоміченими для сторонніх, в тому числі і для неї, поцілував її у губи, ОСОБА_5 висловився, що колишня дружина не могла цього бачити, оскільки за деревами їй нічого не повинно було бути видно, тим самим не спростовуючи самого факту його дій, при цьому сама ситуація йому була знайома і ним не заперечувалась, лише заперечувалося те, що дружина могла бути свідком цих його дій.
ОСОБА_5 не зміг дати чіткої відповіді на запитання законного представника: з якою метою він неодноразово приходив зранку та лягав у ліжко, де спала ОСОБА_14 , і залишався там, коли дружина йшла зранку на роботу, маючи при цьому власну кімнату і ліжко, де він спав окремо.
ОСОБА_5 не зміг пояснити наявності у його телефоні фото оголенного статевого жіночого органу на рожевому фоні від 11.02.2024 о 12:37, опізнаного законним представником як білизна і статевий орган доньки, хоча не заперечував, що на телефоні стоїть пароль для обмеження до нього доступу, і ніхто крім нього до моменту вилучення скористатися вказаним телефоном не міг без його дозволу.
На запитання чому він не змінював ситуацію щодо перебування з донькою ОСОБА_15 в його кімнаті наодинці на одному ліжку після неодноразових висловлених підозр та звинувачень дружини у сексуальних контактах з донькою, не змінив своєї поведінки щодо неї, ОСОБА_5 відповіді не надав. Також він не зміг пояснити суду про те, чому він таку особливу увагу приділяв статевому вихованню і обізнаності доньки у статевих відносинах, і відсутність такого виховання і роз?яснень з цих питань з його боку старшому сину.
Також на запитання чому 23.02.2024 після звинувачень дружини у статевому контакті з донькою він наказав доньці іти помитися, ОСОБА_5 надав відповідь, що мав на увазі помити руки, хоча попередньо пояснював суду, що турбувався за дотриманням донькою інтимної гігієни.
Зазначене вказує на неправдивість показів обвинуваченого та наявності у суду підстав для їх критичної оцінки.
Такі зміни показів обвинуваченого збігаються із неодноразовою зміною в судових засіданнях показів неповнолітньої потерпілої, що свідчить про його вплив на неї.
Обвинувачений ОСОБА_5 показав суду, що інкримінованих злочинів він не вчиняв.
Неповнолітня потерпіла ОСОБА_7 під час судового розгляду змінила свої покази на протилежні, заперечувала надані нею покази та пояснення на досудовому слідстві, а також очевидні випадки перебування з батьком наодинці, разом у ліжку у його кімнаті, свідком яких неодноразово була законний представник ОСОБА_8 , та події 23.02.2024 року .
ОСОБА_7 стверджувала, що під час досудового слідства покази вона надавала під тиском матері та слідчого.
Проте, надані нею під час судового розгляду покази також протилежно різняться між собою. Так під час допиту в судовому засіданні 24.12.2024, хід подій 23.02.2024, що стали підставою для звернення законного представника неповнолітньої потерпілої до поліції із заявою у звинуваченні ОСОБА_5 у статевих контактах із донькою, пояснила наступним чином: сиділа на полу і грала у приставку з батьком, в цей час до кімнати зайшла мати, почала кричати, ривком підняла її і зняла з неї штани, таким чином оголивши її знизу, та звинуватила батька у сексуальному контакті і подзвонила у поліцію. З приводу наказу батька іти помитися після погроз матері звернутися у поліцію пояснила, що це було з метою дотримання інтимної гігієни. У судовому засіданні 22.07.2025 хід подій 23.02.2024 виклала іншим чином: пішла до батька в кімнату грати в приставку та під час гри заснула. У кімнату зайшла мати і сказала йти в іншу кімнату, на що вона не погодилась, і матір почала скандал та вдарила її, а батько заступився. Своє відвідання ванної кімнати пояснила необхідністю сходити в туалет та помити руки.
Також, під час дослідження судом відео допиту її слідчим суддею, чітку відповідь щодо змісту показів і різниці в них неповнолітня ОСОБА_7 надати не змогла, на запитання відповідала ухильно.
Чому у відсутність батька надавала викривальні покази щодо нього, а у його присутності їх заперечувала, пояснити не змогла.
Вказане свідчить про неправдивість показів неповнолітньої ОСОБА_7 суду, що обґрунтовується намаганням допомогти обвинуваченому уникнути кримінальної відповідальності за скоєне та пояснюється сформованим амбівалентним (роздвоєним) ставленням до нього та її індивідуально-психологічними особливостями особистості, що склалися внаслідок сприйняття вчинених щодо неї протиправних дій у період її формування, враховуючи тривалість та систематичність сексуальних посягань, що встановлено висновком експерта за результатами судової психологічної експертизи.
Твердження неповнолітньої потерпілої про тиск та вплив на неї матері під час надання показів органу досудового розслідування та слідчому судді спростовується :
- показами психолога ОСОБА_10 , яка підтвердила суду, що на досудовому слідстві в її присутності неповнолітня ОСОБА_7 більшість часу проводила поряд із батьком та спілкувалася із ним, законний представник ОСОБА_8 була присутня при її допиті, проте безпосередньо участі у допиті не брала, запитань не задавала, підказок у наданні відповіді не здійснювала
- показами начальника слідчого відділення ВП №2 Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_16 , яка підтвердила суду, що під час проведення слідчих процесуальних дій за участі неповнолітньої законний представник ОСОБА_8 була присутня при її допиті в силу процесуальних обв?язків щодо неповнолітньої потерпілої , проте безпосередньо участі у допиті не брала, запитань не задавала, підказок у наданні відповіді не здійснювала. Неповнолітня ОСОБА_7 надавала покази самостійно, послідовно і детально, описуючи дії ОСОБА_5 щодо сексуальних посягань до неї, їх періоду і систематичності.
- висновком експерта за результатами проведеної судової психологічної експертизи неповнолітньої ОСОБА_17 від 22.03.2024, в описовій частині якого на сторінці 7 у розділі «Дослідження індивідуально - психологічних особливостей особистості підекспертної ОСОБА_7 » зазначено, що зустріч з підекспертною ОСОБА_7 відбувалася в робочому кабінеті експерта, а психодіагностичне дослідження проводилось без присутності інших осіб з метою уникнення безпосереднього чи опосередкованого впливу на неповнолітню та зафіксовано її стан : підекспертна ОСОБА_7 була позитивно налаштована, поводила себе спокійно, була відкрита, не багатослівна, проте відповіді давала розгорнуто та відтворювала події вчинюваних щодо неї протиправних дій у їх хронології. Досліджувана ситуація здійснювалась за період з 13 років до 16 років підекспертної.
Незважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_5 своєї вини у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 152 ч. 4, 155 ч. 2 КК України, його вина повністю доводиться наступною сукупністю досліджених та перевірених в судовому засіданні доказів:
- показаннями законного представника неповнолітньої потерпілої - ОСОБА_8 , яка показала, що до 11-12 років з донькою у неї були довірливі, відверті стосунки, проте починаючи з 12 років ОСОБА_18 замкнулася, часто проявляла агресію. На її запитання чи не проявляє до неї батько надмірної уваги як чоловік, чи не домагається, її донька відмовчувалася, ставала напруженою, закривалася. В цей же період вона почала помічати надмірні прояви уваги чоловіка до доньки, він часто залишався з дитиною на одинці, возив неодноразово в ліс на велосипеді, при цьому не повідомляючи куди поїхав з дитиною і в яких цілях. Ввечері також забирав ОСОБА_19 в свою кімнату, заохочуючи грою на приставці та переглядом фільмів, де залишався з нею наодинці, перед цим наполягаючи щоб ОСОБА_18 обов'язково помилася. Дитина спочатку не завжди охоче реагувала на його вимоги, і в тих випадках ОСОБА_5 , наполягаючи на своєму, брав її за руку і забирав, а ОСОБА_18 в цей час була напружена, зажата, проте йшла. В подальшому це для неї стало звичним. З кімнати батька ОСОБА_18 поверталася за її вимогою, часто залишалася в кімнаті батька допізна, інколи до ранку. Коли заходила в кімнату до ОСОБА_5 , то він із донькою лежав на одній кроваті, притиснувшись до неї, а ОСОБА_18 була повернута до нього боком, вони були вкриті однією ковдрою. Підозри на наявність сексуальних контактів ОСОБА_5 з донькою з?явилися з 2020 року. Вона неодноразово робила зауваження чоловіку щодо перебування ним ввечері до пізнього часу з дівчинкою наодинці, на одній кроваті, проте ОСОБА_5 реагував агресивно, звинувачував у придуманості ситуації, фантазуванні на грунті ревнощів, оскільки вона не мала з ним сексуальних відносин тривалий період.
Був випадок, ОСОБА_20 було тоді 15 років, коли несподівано зайшла в кімнату до чоловіка, де він перебував з ОСОБА_15 на одинці, та побачила що вони лежать обнявшись, не накриті ковдрою, статевий орган чоловіка був оголений, а при її появі ОСОБА_21 швидко прикрився. На звинувачення у сексуальних стосунках з дочкою відреагував різко, обізвав психічно хворою.
В цей період у ОСОБА_20 почали з?являтися значні кошти, пояснення яким вона давала: « дав батько», які вона витрачала на гарну нижню білизну та косметику.
У квітні 2020 року під час святкування дня народження її сестра ОСОБА_22 звернула її увагу на дивну поведінку чоловіка і його прояви уваги до ОСОБА_20 , як чоловіка до жінки. Вона неодноразово помічала, що ОСОБА_5 потай тримав ОСОБА_19 за сідниці, погладжуючи їх.
Коли вона вранці збиралася на роботу, а ОСОБА_18 ще спала у ліжку у їх з донькою кімнаті, ОСОБА_5 зранку приходив до них в кімнату і лягав на ліжко поряд з ОСОБА_15 і там залишався, коли вона йшла на роботу.
23.02.2024 близько 19-00 год після вечері, коли вона несподівано зайшла до кімнати ОСОБА_5 , то побачила, що ОСОБА_18 стояла спираючись обома руками об коліна, оголена знизу, а ОСОБА_5 стояв позаду неї із спущеними штанами та білизною, з оголеним статевим органом та при її прояві швидко одягнувся, а донька присіла на підлогу. Підійшовши до доньки, побачила що сідниці в неї оголені. Коли розпочался сварка з чоловіком, він сказав доньці іти помитися, що та і зробила. Після неї помився також і ОСОБА_5 .
ОСОБА_5 охарактеризувала як владного, який завжди наполягав на своїх рішеннях, маючого вплив на членів родини;
- показаннями свідка ОСОБА_22 , яка показала суду, що є сестрою бувшої дружини обвинуваченого і повідомила, що 13.04. 2020 року під час святкування сімейного свята у ОСОБА_23 вона звернула увагу на поведінку ОСОБА_5 до доньки та його прояви чоловічої уваги до неї, ОСОБА_5 обнімав ОСОБА_19 , цілував у шию, прижимав до себе, неодноразово торкався руками її грудей та сідниць. На вказану поведінку ОСОБА_5 вона звернула увагу сестри - ОСОБА_8 . Під час святкування ОСОБА_5 сидів поряд з ОСОБА_15 , дружині уваги не приділяв;
- показаннями свідка ОСОБА_23 , яка показала суду, що є сестрою бувшої дружини обвинуваченого і повідомила, що звернула увагу на невластиву як для батька по відношенню до доньки поведінку ОСОБА_5 , який під час перебування у них на святкуванні сімейного свята проявляв до неї виключно прояви чоловічої уваги, обнімав ОСОБА_19 , цілував у шию, прижимав до себе, неодноразово торкався руками її грудей та сідниць, і ОСОБА_18 симпатизувала йому у відповідь. Після подій 23.02.2024 відвідувала сестру із племінницею,тоді ОСОБА_18 поділилася, що батько почав з нею сексуальні контакти з 12 років, вона спочатку не могла зрозуміти, що відбувається, а потім такі контакти стали на постійній основі. Розповідала це ОСОБА_18 самостійно, коли розповідь для неї стала неприємною, замкнулася і на подальшій розмові ніхто не наполягав;
- показаннями свідка ОСОБА_5 , який показав суду, що є сином обвинуваченого і повідомив, що батько вихованню з статевого формування та дозрівання йому як хлопчику уваги не приділяв, жодних пояснювальних розмов з приводу статевого виховання не проводив, про все він дізнався з вулиці та інтернету. Про статеві стосунки батька з сестрою не знав;
- показаннями свідка ОСОБА_24 , який показав суду, що він є
старостою Староаврамівського старостату Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області. Під час відвідування ОСОБА_8 та ОСОБА_25 в межах соціального супроводу сім?ї, яка опинилася у складних життєвих обставинах, ОСОБА_18 розмов про свої відносини з батьком та їх сексуальні контакти уникала, проте категорично цього не заперечувала;
- показаннями свідка ОСОБА_26 , яка показала суду, що є тіткою обвинуваченого і повідомила, що ОСОБА_5 більш близько спілкувався з дочкою ОСОБА_15 і вона була до нього прихильна. На родинних святах він сидів поряд з ОСОБА_15 , а дружина ОСОБА_27 окремо. Родину племінника за місцем проживання не відвідувала, безпосереднім свідком їх стосунків не була;
- показаннями свідків ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , які є батьками обвинуваченого і охарактеризували родину сина. Їх негативні висловлювання в адресу ОСОБА_8 , на думку суду, пов?язані зі намаганням виправдати сина з метою запобігти притягненню його до кримінальної відповідальності.
Інші допитані під час судового розгляду свідки суттєвої інформації по суті справи суду не надали;
- витягом з ЄРДР № 12024170590000089 від 24.02.2024 року про внесення відомостей про кримінальне правопорушення, передбачене ст.155 ч.2 КК України за фактом неодноразових статевих зносин батька ОСОБА_5 з неповнолітньою дочкою ОСОБА_7 (т.2 а.с.132);
- рапортом оперативного чергового ВП №2 Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області від 23.02.2024 року, згідно якого о 20:03 год. 23.02.2024 року надійшло повідомлення від ОСОБА_7 про те, що 15 хвилин тому її чоловік ОСОБА_5 зґвалтував свою дочку ОСОБА_7 , а заявниці наніс тілесні ушкодження (т.2 а.с.137);
- протоколом прийняття заяви від ОСОБА_8 про кримінальне правопорушення та іншу подію від 23.02.2024 року (т.2 а.с.138, 139);
- ухвалою слідчого судді Хорольського районного суду Полтавської області від 26.02.2024 року, якою постановлено провести у закритому судовому засіданні допит неповнолітньої потерпілої ОСОБА_7 із залученням психолога та призначенням їй адвоката (т.2 а.с.152);
- журналом судового засідання допиту слідчим суддею Хорольського районного суду Полтавської області неповнолітньої потерпілої ОСОБА_7 від 29.02.2024 року (т.2 а.с.153);
- відеозаписом допиту неповнолітньої потерпілої ОСОБА_7 від 29.02.2024 слідчим суддею Хорольського районного суду в порядку ст.225 КПК України, під час якого неповнолітня потерпіла покази надати погодилась, ст.63 Конституції України їй була роз?яснена. Покази ОСОБА_7 давала в довільній формі, впевнено, заявила що спокійна і перепон для проведення її допиту не має. В ході своїх показів заявила, що батько почав приділяти їй увагу як чоловік з 11-12 років, поки не було мами вдома він торкався її, гладив ноги та ягодиці, потім почав оголяти знизу. Мамі говорити боялася, бо боялася тата і зруйнувати сім?ю, оскілки неодноразово була свідком сімейних конфліктів між батьками. Потім батько, коли залишалися з ним вдома одні, почав лягати до неї в ліжко і оголяти її знизу, гладив та входив в неї пальцем. Перший статевий акт відбувся з батьком у неї в кімнаті, коли їй було 13 років, до виповнення 14. В подальшому статеві акти з батьком відбувалися на регулярній основі не менш як 2- 3 рази на місяць на протязі 3 років. Після статевих актів батько інколи давав грошові кошти. Під час допиту неповнолітня потерпіла неодноразово наголошувала, що боялася батька, відчувала себе морально психологічно подавленою, в зв'язку із чим змінилася її поведінка, вона стала більш агресивною. Статеві акти зазвичай відбувалися під час перегляду телевізору в кімнаті батька, свої дії він від матері приховував, коли та заходила до кімнати, то різко прибирав руки і відсторонювався. При сторонніх особах батько міг іноді її погладжувати, обіймати її. Про статеві акти батько неодноразово просив не розповідати. 23.02.2024 батько попросив її все заперечувати, тому на його прохання працівникам поліції та швидкої допомоги статевий акт з батьком заперечувала. Відеозапис знаходиться на диску CD-R (т.2 а.с.154);
- висновком експерта №79 від 24.02.2024 року - 28.03.2024 року, згідно якого за наслідками проведення судово-медичної експертизи на тілі неповнолітньої потерпілої ОСОБА_7 зафіксовано старий розрив дівочої пліви (т.2 а.с.157-158);
- протоколом обшуку від 24.02.2024 із фототаблицею, проведеного за місцем проживання обвинуваченого та родини ОСОБА_30 за адресою АДРЕСА_1 , яким зафіксовано розміщення кімнат у будинку та обстановки в них, зокрема, кімнати обвинуваченого, в якій є двоповерхове ліжко на два спальних місця, проте, обвинувачений із власних показів та показів законного представника неповнолітньої потерпілої постійно розміщувався з донькою на одному спальному місці поряд (т.2 а.с.198-219);
- висновком експерта від 17.04.2024 № СЕ-19/117-24/3556-КТ, згідно якого за наслідками проведення судової комп'ютерно-технічної експертизи мобільного телефону ОСОБА_5 всі виявлені на ньому графічні та відео файли записані на диск для лазерних систем зчитування (т.2 а.с.228-234);
- протоколом огляду речей від 24.04.2024, а саме диску для лазерних систем зчитування, на якому записані виявлені судово комп'ютерно-технічною експертизою на мобільному телефоні ОСОБА_5 всі графічні та відео файли, якими зафіксовано наявність в телефоні фото неповнолітньої ОСОБА_7 та фото оголенного статевого жіночого оргіну на рожевому фоні від 11.02.2024 о 12-37.
Походження фото оголенного статевого жіночого органу на рожевому фоні ОСОБА_5 пояснити не зміг, хоча не заперечував, що на телефоні стоїть пароль для обмеження до нього доступу, і ніхто крім нього до моменту вилучення скористатися без його дозволу вказаним телефоном не міг(т.2 а.с.243-246);
- висновком експерта від 22.03.2024 № СЕ-19/117-24/4081-ПС, згідно якого за наслідками проведення судової психологічної експертизи неповнолітньої потерпілої ОСОБА_7 , під час якої в ході дослідження неповнолітня підтвердила обставини вчинення ОСОБА_5 щодо неї дій сексуального характеру; період, з якого вони почалися, а саме з 13 років. Установлено часткове усвідомлення нею ситуації як такої, що несе загрозу саме статевої недоторканості на початку вчинення щодо неї протиправних дій; наявність «травматичного заціпеніння» протягом всього часу вчинення протиправних дій, яке сприймалось неповнолітньою ОСОБА_7 як покірність; наявність відчуття страху втрати об'єктів прихильності (батька та матері) протягом всього часу вчинення протиправних дій; наявність таких індивідуально-психологічних особливостей неповнолітньої ОСОБА_7 як поступливість, схильність уникати конфліктів, нерішучість, має потребу у схваленні з боку інших людей, що суттєво обмежили її здатність чинити опір. Установлено комплекс ознак переживання неповнолітньою ОСОБА_7 психотравмувальної ситуації : стосунки, що склалися сприймаються як тяжкі, разом з цим не бажає йти на ризик втратити все ( один із проявів амбівалентного ставлення до батька); наявність негативного вербального та емоційного ставлення підекспертної до кривдника (батька) діагностується як «емоційне відкидання»; ознаки спрацювання у психіці підекспертної системи механізмів, спрямованих на мінімізацію негативних переживань, які ставлять під загрозу цілісність особистості - захисного механізму психіки «розщеплення» (амбівалентне ставлення до батька).
Згідно висновку експерта неповнолітня ОСОБА_7 здатна розуміти характер і значення вчинених з нею дій сексуального характеру, проте з урахуванням рівня її психічного розвитку на початку вчинення протиправних дій вона не була здатна розуміти характер та значення дій, що здійснюють з нею. У ОСОБА_7 не виявлена схильність до надмірного фантазування і навіюваності (підвищена сприйнятливість психічного впливу) з боку оточуючих (т.2 а.с.185-193);
- заявою ОСОБА_5 про надання добровільної згоди на проведення дослідження з використанням поліграфа від 26.02.2024 року (т.3 а.с.52);
-висновком за результатами проведеного психологічного дослідження обвинуваченого з використанням поліграфа №1831/115/14/24 від 22.04.2024 згідно якого ОСОБА_5 добровільно виявив своє бажання пройти дослідження і власноруч підписав добровільну згоду на проведення дослідження з використанням комп'ютерного поліграфа.
За результатами проведеного дослідження встановлено, що свідчення ОСОБА_5 про те, що він не мав інтимних стосунків з неповнолітньою особою за останні декілька років, про те, що він за останні декілька років не торкався інтимних частин тіла неповнолітньої особи, про те, що він не торкався інтимних частин свої доньки, перебуваючи з нею наодинці - є недостовірними. Свідчення про те, що він за останні декілька років не мав будь-яких статевих зносин з донькою ОСОБА_7 , не мав статевих зносин за адресою проживання із своєю донькою ОСОБА_7 - є частково достовірними. (т.3 а.с.47-51);
Вказані висновки цього психологічного дослідження обвинуваченого з використанням поліграфа в судовому засіданні ОСОБА_5 не заперечував.
- речовими доказами по справі, а саме: мобільним телефоном XiaomiRedmi із сім-картою НОМЕР_1 , мобільним телефоном XiaomiRedmi із сім-картою НОМЕР_2 , трусами жіночими чорного кольору, чоловічими трусами сірого кольору, рушником біло-зелених кольорів та простинею рожевого кольору;
- іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Згідно висновку судово-психіатричного експерта № 178 від 04.04.2024 року ОСОБА_5 на даний час будь-якими хронічними психічними захворюваннями, тимчасовим розладом психічної діяльності, недоумством, іншими хворобливим станом психіки не страждає і може усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_5 в період часу, що відноситься до інкримінованого протиправного діяння, будь-яким хронічним психічним захворюванням не страждав, не перебував у стані тимчасового розладу психічної діяльності, не виявляв ознак недоумства чи іншого хворобливого стану психіки і міг повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_5 не потребує застосування примусових заходів медичного характеру. (т.3 а.с. 72-75)
Всі вищевказані докази суд визнає відповідно до вимог ст.ст.84,85,86 КПК України належними доказами, оскільки вони підтверджують існування обставин скоєних обвинуваченим ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 152 ч. 4, ст. 155 ч. 2 КК України; а також допустимими доказами, оскільки вони отримані в порядку, встановленому нормами КПК України.
Дослідивши та належним чином оцінивши всі зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_5 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 152 ч. 4, ст. 155 ч. 2 КК України, доведеною.
Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх діянь, передбачав їх суспільно небезпечні наслідки і бажав їх настання, що враховується судом при призначенні йому виду та міри покарання.
Отже, своїми умисними діями, які виразилися у вчиненні дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій, без добровільної згоди потерпілої особи (зґвалтування), вчинені щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, вчинені щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди, обвинувачений ОСОБА_5 вчинив умисне кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 152 КК України, а своїми умисними діями, які виразилися у вчиненні повнолітньою особою дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним проникненням в тіло особи, яка не досягла шістнадцятирічного віку, з використанням геніталій, вчинених членом сім'ї, обвинувачений ОСОБА_5 вчинив умисне кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 155 КК України, а тому його дії вірно кваліфіковані за цими статтями Кримінального кодексу України.
Ст. 52 Конституції визначає, що будь-яке насильство над дитиною переслідується законом. Згідно ст. 10 Закону України «Про охорону дитинства» кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканість та захист гідності.
Низка міжнародних законодавчих актів, ратифікованих Україною, закріплює на міжнародному рівні гарантії прав дитини, зокрема Конвенція ООН про права дитини, Декларація прав дитини, основоположними з яких є невід'ємне право дитини на життя, захист від жорстокого поводження та насильства.
Суспільна небезпека злочинів проти статевої недоторканості дитини полягає не лише в посяганні на ці права, а й у завданні шкоди іншим важливим соціальним цінностям, таким як нормальний фізичний і психічний розвиток дітей і підлітків, здоров'я, честь і гідність особи.
А тому не має підстав для виправдання обвинуваченого ОСОБА_5 по ст. ст. 152 ч. 4, ст. 155 ч. 2 КК України, про що в судовому засіданні просили обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник - адвокат ОСОБА_6 .
Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ч.2 ст.61 Конституції України).
Зміст положень ч.2 ст.61 Конституції України свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа.
Відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до вимог ст.65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених в санкції статті Основної частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення,особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до загальних засад призначення кримінального покарання, передбачених ст. 65 КК України ОСОБА_5 , який вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ст. ст. 152 ч. 4, 155 ч. 2 КК України, слід призначити покарання, необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності та індивідуалізації.
Суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, їх наслідки, дані про особу винного ОСОБА_5 , спосіб скоєння кримінальних правопорушень, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховує, що метою покарання ОСОБА_5 є його виправлення, виховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень та враховує обставини вчинених кримінальних правопорушень, їх наслідки, ступінь тяжкості, дані про особу обвинуваченого.
Відповідно до положень ч.2 ст.66 КК України пом'якшуючими обставинами відносно обвинуваченого ОСОБА_5 суд визнає:
- виключно позитивні характеристики з місця проживання та працевлаштування;
- добровільне звернення обвинуваченого ОСОБА_5 до адміністрації Державної установи «Полтавської установи виконання покарань (№23)» з заявою про залучення його до праці в учбово-виробничій майстерні та бажання нести службу в ЗСУ для захисту України.
Обставиною, яка обтяжує відповідно ст.67 КК України покарання обвинуваченого ОСОБА_5 по епізодах за ч.2 ст.155 КК України, є вчинення злочину повторно.
Суд враховує думку неповнолітньої потерпілої - ОСОБА_7 , яка в судовому засіданні показала, що при призначенні міри покарання для ОСОБА_5 просить суд його суворо не карати та не позбавляти волі,жодних претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого вона не має.
Законний представник неповнолітньої потерпілої - ОСОБА_8 просила суд суворо покарати обвинуваченого ОСОБА_5 .
Представник неповнолітньої потерпілої - адвокат ОСОБА_9 просила суд ухвалити справедливий вирок згідно чинного законодавства України.
Суд враховує, що виправлення засудженого є таким впливом покарання на свідомість особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, за допомогою якого усуваються ті її негативні риси, які призвели до вчинення кримінального правопорушення.
Приймаючи до уваги викладене вище, те, що обвинувачений ОСОБА_5 скоїв насильницьке кримінальне правопорушененя, суд приходить до твердого переконання про неможливість та недоцільність виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_5 без ізоляції від суспільства та відсутність будь-яких підстав для застосування до обвинуваченого ст. 69 та ст. 75 КК України і вважає, що його виправлення можливе лише при призначенні обвинуваченому ОСОБА_5 покарання у вигляді реального позбавлення волі в межах санкцій статтей КК України по яких звинувачується ОСОБА_5 .
Остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушеньдля обвинуваченого ОСОБА_5 слід визначити на підставі ст. 70 ч. 1 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань, так як він скоїв декілька кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 152 ч. 4, 155 ч. 2 КК України.
Відбувати покарання з огляду на вищенаведене обвинувачений ОСОБА_5 повинен в місцях позбавлення волі.
Обрані обвинуваченому вид та міра покарання, за переконанням суду, відповідають не тільки тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, обставинам справи, але й особі обвинуваченого, є обґрунтованими та будуть відповідати цілям покарання.
Відповідно до ст.6-1 КВК України слід включити відомості відносно ОСОБА_5 до Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи.
З урахуванням ступеню тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, визначення судом покарання обвинуваченому ОСОБА_5 у вигляді позбавлення волі, суд приходить до висновку про те, що запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 - тримання під вартою слід залишити без змін до набрання вироком суду законної сили.
При цьому суд визнає, що даний запобіжний захід узгоджується з принципом юридичної визначеності, який є особливо важливим при позбавленні свободи та з принципом законності в цьому контексті (щодо процедури - п. 54 рішення Європейського суду з прав людини від 23.09.1998 року у справі «Стіл та інші проти Сполученого Королівства»), стосується забезпечення передбачуваності застосування певного закону і не суперечитиме як п.74 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року, так і положенням ч.1 ст.115 КПК України.
Цивільний позов по даному кримінальному провадженню не заявлено.
Суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_5 на користь держави кошти, затрачені на проведення експертиз.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Хорольського районного суду Полтавської області від 27.02.2024 року на підставі ст.174 КПК України, слід скасувати.
Питання про речові докази суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 31, 176-179, 369 - 371, 373 - 376, 394, 395 КПК України, суд -
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченихч. 4 ст. 152 та ч. 2 ст. 155 КК України, та призначити йому покарання:
- по ч.4 ст.152 КК України у виді 10(десяти) років позбавлення волі;
- по ч.2 ст.155 КК України у виді 7(семи) років позбавлення волі з позбавленням права займати посади на підприємствах, в установах та організаціях усіх форм власності, які здійснюють діяльність з забезпечення розвитку, виховання, навчання, оздоровлення та відпочинку, лікування осіб до 18 років на строк 3 роки.
Відповідно до ч.1 ст.70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань, призначити ОСОБА_5 остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушеньу виді 11(одинадцяти) років позбавлення волі з позбавленням права займати посади на підприємствах, в установах та організаціях усіх форм власності, які здійснюють діяльність з забезпечення розвитку, виховання, навчання, оздоровлення та відпочинку, лікування осіб до 18 років на строк 3 роки.
Відповідно до ст.6-1 КВК України включити відомості відносно ОСОБА_5 до Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 - тримання під вартою - залишити без змін до набрання вироком суду законної сили.
Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_5 рахувати з дня його взяття під варту в залі суду органами поліції, тобто із 06.03.2024 року.
Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Хорол Полтавської області, зареєстрованого та мешканця АДРЕСА_1 ,ідентифікаційний номер НОМЕР_3 на користь держави кошти в сумі 24 232, 96 грн. в рахунок відшкодування витрат на залучення експертів для проведення експертиз.
Скасувати арешт, накладений на майно ухвалою слідчого судді Хорольського районного суду Полтавської області від 27.02.2024 року.
Відповідно до ст.100 КПК України речові докази по даному кримінальному провадженню -
- мобільний телефон XiaomiRedmi із сім-картою НОМЕР_1 , труси жіночі чорного кольору, рушник біло-зелених кольорів та простиню рожевого кольору,які зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів ВП №2 Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області,- передати у власність потерпілій ОСОБА_7 ;
-мобільний телефон XiaomiRedmi із сім-картою НОМЕР_2 та чоловічі труси сірого кольору, які зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів ВП №2 Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області,- передати у власність ОСОБА_5 .
Згідно зі ч. ч. 6, 7 ст. 376 КПК України копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляції через Хорольський районний суд Полтавської області, а обвинуваченим який утримується під вартою в той же строк з дати отримання копії вироку суду.
Головуючий: ОСОБА_1