Справа № 541/1947/25
Провадження № 1-кс/541/698/2025
Іменем України
06 серпня 2025 рокум.Миргород
Слідчий суддя Миргородського міськрайонного суду Полтавської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , представника скаржника адвоката ОСОБА_3 , розглянув у відкритому судовому в залі суду м.Миргород скаргу адвоката ОСОБА_3 , подану в інтересах законного представника ОСОБА_4 малолітнього потерпілого ОСОБА_5 , на постанову дізнавача СД Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_6 від 31.05.2025 року про закриття кримінального провадження № 12025175550000073 від 04.04.2025 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України, -
Адвокат ОСОБА_3 , в інтересах законного представника ОСОБА_4 малолітнього потерпілого ОСОБА_5 , звернувся до слідчого судді зі скаргою, в якій просить скасувати постанову дізнавача СД Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_6 про закриття кримінального провадження №12025175550000073 від 04.04.2025 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України. В обґрунтування скарги посилається на те, що вказана постанова є передчасною, оскільки прийнята без вчинення повного та всебічного дослідження обставин справи.
Адвокат ОСОБА_3 надав клопотання про розгляд скарги за його відсутності.
Дізнавач ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився. Суду надав матеріали кримінального провадження №12025175550000073 від 04.04.2025 р за ознаками кримінального проступку ч. 1 ст. 126 КК України.
Відповідно до ч.3 ст.306 КПК України відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Дослідивши матеріали справи та кримінального провадження, слідчий суддя прийшов до наступного висновку.
Згідно п.18 ч.1 ст.3 КПК України слідчий суддя наділений повноваженнями судового контролю у кримінальному провадженні, такий контроль здійснюється шляхом прийняття рішень за скаргами на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора, що визначено главою 26 КПК України.
Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування визначено Главою 26 КПК України.
Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України, заявником, потерпілим, його представником чи законним представником на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення слідчого про закриття кримінального провадження.
Виходячи зі змісту ст. 284 КПК України про закриття кримінального провадження слідчий, прокурор приймає постанову, яку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом. Слідчий приймає постанову про закриття кримінального провадження, зокрема з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої цієї статті - встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
Закриття кримінального провадження є формою закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження, а тому прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження, безпосереднього дослідження та оцінки слідчим доказів, які стосуються цього провадження у сукупності (ст.ст. 9, 283, 284 КПК України).
Положеннями ст. 110 КПК України визначено, що постанова слідчого, прокурора про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам справи, зокрема, в ній має бути викладено зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу, які виключають провадження у справі та зумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.
Розглядаючи скаргу на постанову про закриття кримінального провадження, слідчий суддя, серед іншого, повинен перевірити наявність приводів та підстав для винесення такої постанови, законність джерел отриманих даних, які стали підставою для винесення постанови про закриття кримінального провадження, тощо.
Вищезазначені вимоги закону були дотримані дізнавачем СД Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_6 під час розслідування кримінального провадження №12025175550000073, яким прийнято рішення про його закриття у зв'язку з відсутністю у діянні малолітньої ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України.
Дійсно в своїх письмових поясненнях ОСОБА_5 вказує, що ОСОБА_8 нанесла удар пеналом по верхній частині правого плеча від чого він відчув біль, але під час досудового розслідування встановлено, що після завдання ОСОБА_5 удару пеналом по плечу він не акцентував на цьому будь-якої уваги, не проявив емоцій, які б вказували про його страждання від фізичного болю внаслідок завдання йому удару по плечу. З показань свідків встановлено, що ОСОБА_5 скаржився на біль в кисті, який міг виникнути при нанесені ним ударів по ОСОБА_7 .
Були допитані учні 7-А класу, які були присутні на уроці геометрії та під час сутички між учнями ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , вчитель геометрії ОСОБА_9 яка показала, що ОСОБА_10 схопила пенал в руку і вдарила ним ОСОБА_11 по плечу, після чого ОСОБА_11 підвівся із-за парти, підійшов впритул до ОСОБА_10 , лівою рукою схопив її за одяг, та кулаком правої руки почав наносити удари по тім'яній ділянці голови. Після вказаної події ОСОБА_11 скаржився лише на біль в правій руці.
Таким чином, в ході досудового розслідування проведено низку слідчих дій, в результаті яких не встановлено факту події кримінального правопорушення.
Кримінальне процесуальне законодавство не передбачає обов'язку посадових осіб органів досудового розслідування вчиняти всі дії, які ініціюються учасниками кримінального провадження, оскільки такі дії в певних випадках можуть бути недоцільними, а інколи передчасними або взагалі перешкоджати досягненню завдань кримінального провадження.
Представником скаржника не надано вагомих обґрунтувань, які б спростовували висновок дізнавача. Зазначаючи в якості підстави для скасування постанови про закриття провадження не долучення до матеріалів справи спеціальної перевірки в Опорному закладі освіти «Миргородський ліцей «Лінгвіст» Миргородської міської ради, щодо конфлікту між учнями під час уроку, слід зазначити, по-перше: що це не є підставою для безумовного скасування постанови про закриття провадження, оскільки будь-які матеріали перевірки зробленої поза межами досудового розслідування потребують перевірки дізнавачем з урахуванням всіх зібраних по справі доказів у їх сукупності; по-друге, дізнавач у своїй діяльності є самостійним у збиранні доказів, по-третє, в матеріалах кримінального провадження достатньо належних та допустимих доказів, якими підтверджуються висновки зроблені дізнавачем.
У скарзі представник скаржника фактично не погоджується з встановленими досудовим слідством обставинами і висновками, тобто фактично оскаржує неправильність досудового слідства, в зв'язку з чим ставить під сумнів його результати, не погоджуючись з рішенням про закриття провадження.
Що стосується доводів скарги про прийняття оскаржуваної постанови без проведення усього необхідного обсягу слідчих дій та не з'ясування в повному обсязі всіх фактичних обставин, слід зазначити наступне.
Обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, визначені у ст.91 КПК. Обов'язок доказування цих обставин, за певними винятками, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого (ст.92 КПК). Доказування здійснюється на підставі доказів (ст.84 КПК).
Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів, які оцінює за своїм внутрішнім переконанням, визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми, складається обвинувального акт, який направляється до суду (ст.93,290,291,293 КПК України).
Разом з цим, КПК не визначає перелік обов'язкових доказів чи процесуальних дій проведення яких необхідно здійснити у тому чи іншому провадженні, а надає можливість самостійно обирати та визначати якими доказами сторона обвинувачення буде обстоювати свою позицію та доводити винуватість особи в суді.
За таких обставин слід зробити правомірний висновок стосовно дискреційних повноважень дізнавача щодо обсягу та спрямованості проведення слідчих (розшукових) дій у цьому кримінальному провадженні, оскільки, відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства, дізнавач є самостійним у своїй процесуальній діяльності, а також на власний розсуд вирішує необхідність проведення певних слідчих (розшукових) дій та/або негласних слідчих (розшукових) дій з урахуванням конкретних обставин справи.
Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку, що постанова дізнавача прийнята на підставі повного та всебічного дослідження обставин провадження з додержанням вимог кримінального процесуального закону, є належним чином обґрунтованою та вмотивованою, у зв'язку з чим слід відмовити в задоволенні скарги.
Керуючись ст.ст. 3, 22, 26, 84, 91, 92, 110, 303-307 КПК України,
У задоволенні скарги адвоката ОСОБА_3 , подану в інтересах законного представника ОСОБА_4 малолітнього потерпілого ОСОБА_5 , на постанову дізнавача СД Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_6 від 31.05.2025 року про закриття кримінального провадження № 12025175550000073 від 04.04.2025 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України, відмовити.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.
Слідчий суддяОСОБА_1