Справа № 539/2896/25
Провадження № 2-а/539/62/2025
07 серпня 2025 року місто Лубни
Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:
головуючої судді - Рудалєвої Л.В.,
при секретарі - Бас В.Г.,
учасники справи у судове засідання не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Лубенського міськрайонного суду Полтавської області в порядку розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ з урахуванням вимог спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
17 червня 2025 року до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області (далі - суд) звернувся ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (юридична адреса: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 )(далі - відповідач або ІНФОРМАЦІЯ_3 ) про скасування постанови про адміністративне правопорушення, в якому просить суд:
скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення від 09 червня 2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 , полковником ОСОБА_2 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 17 000,00 грн за адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.
В обгрунтування своїх вимог позивач зазначає, що стосовно нього 09 червня 2025 року відповідачем було винесено постанову №1336 про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП (далі - оскаржувана постанова). При цьому, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що позивач не з'явився за повісткою №2401743 до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Позивач наголошує на тому, що він є інвалідом 3-ої групи пожиттєво через відсутність частини нижньої кінцівки, постійно із членів сім'ї хтось перебуває удома, проте повістку не отримував ні він, ні члени його сім'ї за місцем його проживання. Таким чином, позивач не був належним чином повідомлений про необхідність прибуття на певний час та дату до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Позивач вважає, що оскаржувана постанова, винесена відповідачем, є неправомірною та підлягає скасуванню.
Відповідач до суду не надіслав відзив на позовну заяву та витребувані судом документи, у жодних документах не висловив своєї позиції щодо заявлених позовних вимог. Таким чином, суд розглядає справу на підставі документів, які в ній містяться.
Заяви та клопотання сторін
Заяви та клопотання сторін у справі відсутні.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою від 17 червня 2025 року суд відкрив провадження у справі та призначив судовий розгляд на 25 червня 2025 року.
У судове засідання, призначене на 25 червня 2025 року, позивач та відповідач не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені. Розгляд справи було відкладено на 16 липня та 07 серпня 2025 року у зв'язку із неявкою учасників справи, а також у зв'язку із ненадходженням від відповідача витребуваних судом документів.
Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є військовозобов'язаним, військове звання - солдат, що підтверджується військово-обліковим документом № 090220211396566800024, виданим ІНФОРМАЦІЯ_3 06 червня 2025 року (а.с.8).
Згідно з пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 серії НОМЕР_3 , виданим Пенсійним фондом України 25 жовтня 2017 року, позивач є інвалідом ІІІ групи загального захворювання по опорно-руховому апарату (а.с.11).
Витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 19 березня 2025 року № 251/25/1387/В підтверджується основний діагноз позивача - Z89.5 - Набута відсутність ноги на рівні чи нижче коліна (а.с.12-13).
Довідкою Лубенської районної МСЕК серії АВ№0852447 визначено, що позивачу з 11 вересня 2017 року встановлено третю групу інвалідності загального захворювання (безтерміново) (а.с.14).
В інформаційній базі Резерв+ міститься інформація про позивача про те, що він оновив дані як військовозобов'язаний 09 липня 2024 року, інформація дійсна до 09 липня 2025 року (а.с.9), а також оновив свої дані 07 червня 2025 року (дані уточнено вчасно) (інформація дійсна до 07 червня 2026 року) (а.с.10).
09 червня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 було винесено постанову №1336 по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП (оскаржувана постанова), зі змісту якої вбачається, що 05 червня 2025 року о 15год 00 хв. позивач прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 , при цьому, що він не з'явився за повісткою №2401743, чим порушив правила перебування військовозобов'язаних на військовому обліку відповідно до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487, частини десятої статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Порушення вчинене в особливий період, за яке передбачена відповідальність за частиною третьою статті 210-1 КУпАП. Відповідно до абзацу 5 статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення їх до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Відповідно до Указу Президента України від 17 березня 2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію» в Україні розпочав діяти особливий період, який діє і до тепер.
Копію оскаржуваної постанови ОСОБА_1 отримав 10 червня 2025 року, що підтверджується його особистим підписом на ній.
Отже, суд встановив, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини щодо винесення оскаржуваної постанови. Не погоджуючись із вказаною постановою позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За приписами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є в справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені доводи та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд виходив з такого.
Норми права, які застосував суд
Вимогами статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією України та законами України.
Як передбачено статею 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі статею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.
Відповідно до статті 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі статею 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Приписами статті 235 КУпАП передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Статтею 210-1 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Згідно з частиною третьою статті 210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначено в Законі України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно - рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Частиною 2 статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно - рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Згідно з абзацами 2, 4 частини першої статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Як передбачено абзацом 11 статті 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17 березня 2014 року, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває на час ухвалення рішення судом.
Постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16 травня 2024 року затверджений Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації та в особливий період (далі - Порядок 560).
У пункті 41 Порядку 560 зазначено, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Оцінка суду
Згідно з пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обгрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду обгрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до частини першої статті 242 КАС України рішення суду повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному КАС України (частина четверта статті 242 КАС України).
Частиною п'ятою статті 242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
З огляду на законодавство України, чинне на момент виникнення спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача підлягають задоволенню у зв'язку із наступним.
Позивач, обгрунтовуючи свої вимоги, зазначає про те, що повістку не отримав, а тому не з'явився до відповідача за викликом. В матеріалах справи відсутня інформація про направлення ІНФОРМАЦІЯ_3 позивачу відповідної повістки, а також відсутні відомості про її отримання/не отримання позивачем.
Відповідач не надав суду доказів направлення повістки позивачу, а також неотримання її позивачем.
Суд, вивчивши доводи сторін та чинне законодавство України із вказаного питання дійшов наступних висновків.
З аналізу змісту статей 7, 9, 38, 210-1, 235, 245, 251, 280 КУпАП вбачається, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Порядком 560 передбачено, коли вважається належним повідомленням особи, якщо повістка відправляється засобами поштового зв'язку (пункт 41 Порядку 560).
Як було зазначено вище та підтверджується матеріалами справи, у справі відсутні будь-які документи, які б підтверджували направлення позивачу повістки та її неотримання позивачем у спосіб, який надає відповідачу право притягувати позивача до відповідальності за порушення мобілізаційного законодавства України. Таким чином, відповідачем не доведено, що позивач навмисно не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 за повісткою.
Всупереч імперативній вимозі частини другої статті 77 КАС України відповідач не подав доказів, які б підтвердили факт вчасного оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_3 позивача про виклик.
У постанові Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 285/1535/15-а викладено висновок про те, що «адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об'єктивну сторону, об'єкт, суб'єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб'єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності».
Доказів того, що позивач ухилявся від явки до ІНФОРМАЦІЯ_4 за повісткою, відповідачем не надано. Відповідач не надав правильну правову оцінку діям позивача.
У постанові Верховного Суду від 16 грудня 2021 року у справі № 640/11468/20 викладено висновок про те, що «ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення». Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття. Правові висновки аналогічного змісту були відображені у постановах Верховного Суду від 23 квітня 2020 року у справа №813/1790/18, від 22 травня 2020 року у справі № 825/2328/16, від 13 жовтня 2020 року у справі № 815/2503/16, від 17 лютого 2021 року у справі № 804/1190/18».
Крім того, Верховний Суд у постанові від 16 березня 2023 року у справі № 400/4409/21 зазначив, що «визнання протиправним рішення (дії, бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, яке спрямоване на захист суспільних інтересів, внаслідок застосування судами надмірного формалізму може призвести до таких наслідків, як, зокрема нанесення суттєвої шкоди суспільним інтересам або уникнення правопорушником обов'язку виконувати або дотримуватися законодавства».
У вказаній постанові Верховний Суд при визначенні підходів до відмежування формалізму від надмірного формалізму, зокрема, наголосив на тому, що «якщо є доступ до суду, «правопорушник» доводить, у першу чергу, сам факт відсутності правопорушення, що дозволяє суду оцінити суть відповідного правопорушення».
Водночас, наявні в матеріалах справи докази не підтверджують вчинення позивачем інкримінованого правопорушення.
Всі конкретні, доречні та важливі доводи позивача, наведені в поданих до суду заявах по суті справи, були перевірені та проаналізовані судом, їм надано правову оцінку. Відповідач відповідних доводів суду не надав.
Належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, якими зафіксовано адміністративне правопорушення, за яке останнього притягнуто до адміністративної відповідальності, відповідач не надав і в матеріалах справи такі докази відсутні.
Частиною другою статті 251 КУпАП визначено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (стаття 62 Конституції України).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Оскільки матеріалами справи спростовуються доводи відповідача щодо вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами правомірність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210 КУпАП, а також не довів дотримання при винесені оскаржуваної постанови вимог статей 248, 280 КУпАП щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин та вирішення її в точній відповідності із законом, то суд дійшов висновку про необхідність скасування такої постанови із закриттям провадження в справі про адміністративні правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовну заяву слід задовольнити.
Судовий збір
Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Так, під час подання позову позивач сплатив судовий збір у сумі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції №0.0.4414372619.1 від 16 червня 2025 року (а.с.1).
Відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання до суду позовної заяви про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності у 2025 році складає 605,60 грн.
Таким чином, з відповідача та користь позивача слід стягнути за рахунок його бюджетних асигнувань судовий збір у сумі 605 гривень 60 копійок.
Керуючись статтями 77, 241-246, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення від 09 червня 2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 , полковником ОСОБА_2 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 17 000,00 грн за адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (юридична адреса: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня його проголошення.
Рішення суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Інформація про учасників справи відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 , юридична адреса: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .
Суддя Лубенського міськрайонного суду
Полтавської області Л.В.Рудалєва