Справа № 553/1683/25
Провадження № 2/553/1038/2025
Іменем України
07.08.2025м. Полтава
Подільський районний суд міста Полтави в складі:
головуючого - судді Москаленко В.В.,
за участю секретаря судового засідання Микуці К.В.,
без участі сторін розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в
місті Полтаві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі-АТ «А-Банк») звернулось до суду з вищевказаною позовною заявою,в якій просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №ABH0CT155101707657076728 від 11.02.2024 станом на 25.04.2025 у розмірі 10247,15 грн. та сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ «А-Банк» щодо отримання банківських послуг та підписав Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк». 11.02.2024 будучи клієнтом Банку, Позичальник уклав з Банком кредитний договір ABH0CT155101707657076728, щодо надання йому кредиту в розмірі 6000,00 грн. строком на 36 місяців (тобто до 10.02.2027) зі сплатою процентів у розмірі 75,00 щорічно та комісії в розмірі 0.00 грн. ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, у зв'язку із чим станом на 25.04.2025 має заборгованість у розмірі 10247,15 грн., яку позивач просить стягнути у судовому порядку, а також відшкодувати судові витрати по справі.
Ухвалою суду від 23.05.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків. Заявою від 24.05.2025 зазначені в ухвалі суду недоліки були усунуті.
Ухвалою суду від 27.05.2025 відкрито провадження в даній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
В судове засідання сторони не з'явилися.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, у позові просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, не заперечує проти розгляду справи у заочному порядку.
Відповідач у судове засідання не з'явився. Надав суду заяву у якій просив провести розгляд справи без його участі, проти позовних вимог не заперечував.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Статтями 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи та подані докази, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частини перша та друга статті 14 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Судом встановлено та вбачається із матеріалів справи, що 20.12.2021 відповідачем підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, а також 11.02.2024 підписано паспорт споживчого кредиту та заяву про надання послуги «Швидка Готівка» з процентною (фіксованою) ставкою за кредитом 75 % річних, що підтверджується його підписом на Анкеті-заяві та простим електронним підписом у Паспорті та Заяві (а.с. 10-13).
Отже, сторони узгодили умови договору щодо розміру процентів за користування кредитними коштами.
Згідно зі статтею 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, вибору контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості, наданій сторонам визначити умови такого договору.
Відтак, 11.02.2024 між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «АКЦЕНТ-БАНК» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, № ABH0CT155101707657076728, щодо надання останньому кредиту у розмірі 6000,00 грн. строком на 36 місяців (тобто до 02.10.2027) зі сплатою процентів у розмірі 75% щорічно та комісії у розмірі 0.00 грн.
Як вбачається із матеріалів справи, а саме: з паспорту споживчого кредиту за програмою «Швидка готівка» від 11.02.2024 , строк кредитування становить 36 місяців.
Відповідно до меморіального ордеру №TR.35262647.30918.65455 від 11.02.2024 АТ «А-БАНК» надало ОСОБА_1 на його рахунок грошові кошти у розмірі 6000,00 грн. (а.с. 14 зв.).
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 25.04.2025 та виписки по кредиту, за кредитом № ABH0CT155101707657076728 від 11.02.2024 складає 10247,15 грн, яка складається з: 5834,61 грн. - загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 3961,73 грн. загального залишку заборгованості за процентами, та 450,81 грн заборгованості за пенею, які позивач просить стягнути з відповідача (а.с. 14).
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у
цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов'язків у сторін.
У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд погоджується з наданим позивачем та дослідженим у судовому засіданні розрахунком заборгованості за процентами, оскільки він є обґрунтованим, його розмір підтверджений належними та допустимими доказами, а відповідач, на виконання свого процесуального обов'язку, не надав належних і неспростовних доказів на спростування доводів позивача, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що судовим розглядом доведена сума заборгованості відповідача з процентів за користування кредитом у розмірі 3961,73 грн.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 зазначено, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Звертаючись до суду з позовом позивач посилається на те, що АТ«А-Банк» відповідачу по кредитному договору № № ABH0CT155101707657076728 від 11.02.2024 року було надано кредит. Позивач свій обов'язок по кредитному договору щодо надання відповідачу кредиту виконав у повному обсязі, однак відповідач, отримавши суму кредиту свої зобов'язання за кредитним договором не виконав.
З огляду на викладене та враховуючи, що фактично отримані та використані відповідачем кошти у добровільному порядку позивачу у повному обсязі не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Водночас, обґрунтовуючи позовні вимоги у частині стягнення пені, АТ «А-Банк» посилається на те, що при стягненні неустойки (пені, штрафів) за даним договором слід використовувати не загальне, а спеціальне законодавство, що регулює безпосередньо відносини щодо споживчого кредитування, тобто Закон України «Про споживче кредитування», який не забороняє нарахування пені за порушення зобов'язання за договорами кредиту, які були укладені після 23 січня 2024 року.
Так, дійсно відповідно п.6 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов'язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг"(набрав чинності 24.12.2023 року +30 днів = 23.01.2024 року ), у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких
законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов'язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.
Отже, на договори споживчого кредиту, які будуть укладатися після 23 січня 2024 року вимога пункту 6 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» не поширюється, та нарахування пені не забороняється.
Проте, відповідно п.18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Згідно з Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і на даний час його дію не припинено.
Із зазначеного слідує, що законодавцем звільнено позичальників від відповідальності визначеної статтею 625ЦПК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) та від інших платежів за прострочення виконання зобов'язань за договором кредиту, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, тобто з 24 лютого 2022 року, та такі нарахування підлягають списанню.
З огляду на викладене, враховуючи положення п.18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, який є основним актом цивільного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за пенею в розмірі 450,81 грн., яка нарахована у період дії воєнного стану, задоволенню не підлягають.
Відтак, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а з відповідача слід стягнути заборгованість за кредитним договором в розмірі 5834,61 грн. та заборгованість за процентами в розмірі 3961,73 грн.
Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При подачі позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 2422,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням №6005315487722 від 25.04.2025.
Позов заявлено з ціною 10247,15 грн., а задоволено на суму 9796,34 грн., тобто на 95,6% (9796,34 грн. х 100 : 10247,15 грн.).
За таких обставин з відповідача на користь позивача слід стягнути 2315,81 грн. (2422,40 грн. х 95,6%) судового збору.
Керуючись ст.10,12,13,76,81,141,258,259,263-265,273-274,279,354 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором № ABH0CT155101707657076728 від 11.02.2024 в розмірі 9796,34 (дев'ять тисяч сімсот дев'яносто шість) грн. 34 коп.
В задоволенні іншої частини вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства
«Акцент-Банк» судові витрати в розмірі 2315 (дві тисячі триста п'ятнадцять) грн. 81 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду через Подільський районний суд міста Полтави протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони у справі:
Позивач: Акціонерне товариство «АКЦЕНТ-БАНК», код ЄДРПОУ 14360080, місцезнаходження юридичної особи: вул. Батумська, буд. 11, м. Дніпро, 49074.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Подільського районного суду міста Полтави В. В. Москаленко