Справа № 366/2250/25
Провадження № 3/366/1428/25
07.08.2025 с-ще Іванків
Суддя Іванківського районного суду Київської області Слободян Н.П., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від відділення поліції №1 (с-ща Іванків) Вишгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянки України, не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП,
І. Суть правопорушення, визнана суддею недоведеною
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 852294 від 10.07.2025, суть інкримінованого правопорушення зазначена таким чином:
10.07.2025 року о 11:30 год. в АДРЕСА_1 ОСОБА_1 ухиляється від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення належних умов життя, виховання і догляду неповнолітнім дітям ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме вживає спиртні напої, не прибирає в будинку, не створює необхідних умов проживання і розвитку дітям, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст.184 КУпАП.
ІІ. Позиції осіб, які беруть участь у провадженні по справі
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилась. З огляду на положення ст. 268 КУпАП справу можливо розглянути за її відсутності.
ІІІ. Оцінка судді
Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення має бути з'ясовано, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення у справі.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
Відповідно до ст.32 Конвенції про захист прав і основних свобод людини питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду, який діє відповідно до Конвенції, тобто рішення Європейського суду є невід'ємною частиною Конвенції як практика її застосування і тлумачення.
Ч.1 ст.6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».
У рішення ЄСПЛ від 30.05.2013 року (заява №36673/04) зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом). Виходячи з практики застосування Європейським судом Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до статті 6 Конвенції.
Відповідальність за ч. 2 ст. 184 КУпАП настає у разі вчинення дій, передбачених ч. 1 цієї статті, якщо вони вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення.
У свою чергу відповідальність за ч. 1 ст. 184 КУпАП настає за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.
Диспозиція цієї статті є бланкетною, тобто нормою, яка лише називає правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших галузей права.
Відповідно до положень ст.ст. 254, 255 та 256 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом, який відповідним чином повинен бути оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння (діянь), яке (які) містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП та є найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення.
Тому, в межах зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин, інкримінованого особі адміністративного правопорушення, і повинен провадитися їх, у тому числі, і судовий розгляд.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Положення ст. 256 КУпАП є імперативними в частині зазначення відомостей у протоколі про адміністративне правопорушення та підлягають виконанню всіма без виключення посадовими особами, які уповноваженні на складання протоколів про адміністративне правопорушення, що визначені у ст. 255 КУпАП.
Аналіз наведених норм права у своїй сукупності дає підстави стверджувати, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення за статтею особливої частину КУпАП, яка є бланкетною, суть адміністративного правопорушення повинна бути відображена належним чином, тобто повинно не лише описуватись діяння у тій чи іншій формі, а повинна відображатись конкретизація таких діянь. В іншому випадку, саме лише зазначення характеру правопорушення без конкретизації дій особи з посиланням на норми права, які передбачають виконання тих чи інших обов'язків (зобов'язальні норми) або ж уникнення від вчинення тих чи інших дій (заборонні норми) не є таким, що розкриває суть адміністративного правопорушення, відповідно, вимоги до протоколу про адміністративне правопорушення є недотриманими.
Саме лише зазначення характеру вчинення правопорушення без його конкретизації призводить до того, що уповноважена посадова особа перекладає на суд функцію сторони обвинувачення: суд, розглядаючи справу, на переконання посадової особи, яка склала протоколу про адміністративне правопорушення, повинен сам відшукати та встановити конкретизацію дій правопорушника та визнати їх доведеними, що суперечить положенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та є недопустимим.
Крім цього, не конкретизація вчиненого правопорушення є порушенням права особи на захист: особа позбавлена можливості здійснити підготовку своєї чіткої позиції захисту під час розгляду справи, оскільки не розуміє, у чому саме вона звинувачується, тобто в чому саме полягає вчинення інкримінованого їй правопорушення у тій чи іншій формі.
Обов'язки батьків або осіб, що їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей визначені Сімейним кодексом України.
Відповідно до ч. 1 ст. 249 СК України опікун, піклувальник зобов'язаний виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, психічний, духовний розвиток, забезпечити одержання дитиною повної загальної середньої освіти.
Обов'язки батьків визначені у ст. 150 Сімейного кодексу України, відповідно до якої батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Проте, суть інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення у цьому випадку не розкрита, а саме не зазначено, який нормативно-правовий акт вона порушила внаслідок неналежного виконання батьківських обов'язків, а тому складений протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП та не може бути підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Згідно з ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
За ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на встановлені обставини, суддя приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, а тому, провадження у справі підлягає закриттю.
Питання щодо судового збору суддя вирішує у відповідності до ст. 40-1 КУпАП, за якою судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення сплачується особою, на яку накладено адміністративне стягнення.
Оскільки в цьому випадку провадження у справі підлягає закриттю, відповідно судовий збір слід віднести на рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 7, 40-1, 184, 245, 247, 251, 252, 280, 283-285 КУпАП, суддя
ОСОБА_1 визнати невинуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП, та на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, закрити провадження у справі, у зв'язку з відсутністю складу зазначеного адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та може бути оскаржена особами, визначеними ч. 2 ст. 294 КУпАП до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Іванківський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня вручення копії постанови.
Суддя Н.П. Слободян