Справа № 505/1939/20
Провадження № 2-а/505/15/2025
17.07.2025 місто Подільськ
Подільський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Івінського О.О.
секретаря судового засідання - Мароли К.В.
за участю:
позивача - ОСОБА_1
представника відповідача Головного Управління Держгеокадастру в Одеській області - Степко Е.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Подільську Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Держгеокадастру в Одеській області, третя особа: В.о. головного державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель в Одеській області Назарко Олексій Тимофійович про визнання дій протиправними та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними дії в.о. головного державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель в Одеській області Назарко О.Т. та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення № 291-ДК/0159По/08/01/-20 від 22.06.2020 року, складену в.о. головного державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель в Одеській області Назарко О.Т. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 53-1 КУпАП України та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн. та провадження по справі закрити.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що 22 червня 2020 року в.о. головним державним інспектора Назарко О. винесено постанову № 291-ДК/0159По/08/01/-20 у справі про адміністративне правопорушення, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 53-1 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн. В зв'язку з тим, що за результатами перевірки було встановлено невідповідність умовних меж земельних ділянок до фактичних, а саме виїздом на місце огляду земельної ділянки площею 5,5263 га, кадастровий номер 5122981700:01:001:0261 встановлено, що земельна ділянка площею 5,5263 га, проте фактично використовується 5,7145 га, не засмічена, доступ не обмежений, слідів зняття, перенесення чи пошкодження родючого шару ґрунту не виявлено. Земельна ділянка використовується для сільськогосподарського призначення в повному обсязі. На земельній ділянці проведена сільськогосподарська обробка ґрунту та спостерігаються сходи сільськогосподарських рослин. Пояснив, що дійсно він використовує земельну ділянку, площею 5,5263 га, кадастровий номер 5122981700:01:001:0261, яка розташована на території Подільського району, за межами населеного пункту с. Гонората, проте фактично використовує 5,4956 га. Позивачем були надані геодезичні виміри земельної ділянки, кадастровий номер 5122981700:01:001:0261, проведені ПП «Меридіан 72», проте відповідачем вони не були враховані, так як проведені за відсутності державного інспектора, який проводив перевірку. Він неодноразово звертався до державного інспектора, який проводив перевірку, повторно, комісійно провести обмір спірної земельної ділянки, але він відмовлявся. Згідно геодезичного виміру земельної ділянки, кадастровий номер 5122981700:01:001:0261, проведеного ПП «Меридіан 72» розмір земельної ділянки складає 5,4956 гa, тобто на 0,0307 га менше від передбаченої правовстановлюючими документами площі земельної ділянки. Отже, враховуючи, що фактично ОСОБА_1 фактично користується земельною ділянкою, площею 5,4956 гa, тобто на 0,0307 га менше від передбаченої правовстановлюючими документами площі спірної земельної ділянки. З цих підстав просить позов задовольнити .
Позивач у судовому засіданні в режимі відеоконференції на позовних вимогах наполягав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача Степко Е.В. у судовому засіданні проти позовних вимог заперечувала в повному обсязі, просила відмовити у їх задоволенні з мотивів викладених у відзиві.
Третя сторона ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У відповідності до ч. 1 ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексту КУпАП) адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Згідно з приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Судом встановлено, що 04 червня 2020 року відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення № 291-ДК/0157П/07/01/-20 за адміністративне правопорушення за ст. 53-1 КУпАП та пунктом б) частини першої статті 211 Земельного кодексу України (самовільне зайняття земельної ділянки).
Вказаний протокол позивачем було отримано особисто 05.06.2020 року.
Цією ж посадовою особою відповідача на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений КУпАП винесена 22 червня 2020 року постанова відносно ОСОБА_1 про адміністративне правопорушення № 291-ДК/0159По/08/01/-20 за адміністративне правопорушення за ст. 53-1 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн.
Так, згідно оскаржуваної постанови, в.о головного державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель в Одеській області Назарко Олексієм Тимофійовичем було встановлено, що ОСОБА_1 , використовує земельну ділянку площею 5,5263 га, кадастровий номер 5122981700:01:001:0261, яка розташована на території Подільського району Одеської області (за межами населеного пункту с. Гонората) проте, земельна ділянка фактично використовується площею 5,7145 га. На земельну ділянку площею 0,1882 га, кадастровий номер відсутній, яка розташована на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, (за межами населеного пункту с. Гонората), відповідних документів, які підтверджують право власності або право користування відсутні, за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду).
Не погоджуючись з вищевказаною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому вказує, що він фактично користується земельною ділянкою, площею 5,4956 гa, тобто на 0,0307 га менше від передбаченої правовстановлюючими документами площі спірної земельної ділянки, а виміри зроблені стороною відповідача не відповідають дійсності.
Так, відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 2 ЗК України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.
Згідно з пунктом «б» ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.
Статтею 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що самовільне зайняття земельної ділянки - тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Об'єктивна сторона вказаного правопорушення виражається у самовільному зайнятті земельної ділянки, суб'єктивна сторона характеризується прямим умислом. Винна особа усвідомлює відсутність у неї права на конкретну земельну ділянку, однак бажає її захопити.
Поняття самовільного зайняття земельної ділянки міститься у статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19.06.2003 №963-IV та визначається як будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Таким чином, самовільному зайняттю земельних ділянок притаманні такі юридичні ознаки, як:
- з об'єктивної сторони - це будь-які дії особи, які свідчать про фактичне заволодіння чи використання земельної ділянки;
- відсутність при цьому відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її відчуження або надання у користування; - відсутність вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки; - такі дії є неправомірними, тобто їх правомірність не закріплена жодним нормативно-правовим актом України;
- з суб'єктивної сторони - такі дії є винними.
Отже, використання земельної ділянки за відсутність правовстановлюючих документів є ознакою самовільного зайняття вказаної земельної ділянки.
Як наслідок, суд звертає увагу на те, що в поданому позові, позивач не заперечує факт самовільного зайняття земельної ділянки для вимушеного користування, а фактично оспорює її площу, однак, представником відповідача надано відповідні акти з план-схемою землі та її площею, а позивачем належними та допустимими доказами такі дані не спростовано.
Статтями 125, 126 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
У відповідності до вимог ст. 211 цього ж Кодексу, громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за порушення, зокрема, невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням.
Статтею 1Закону України «Про державний контроль за використанням і охороною земель» визначено поняття самовільного зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутністю вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Таким чином, самовільному зайняттю земельних ділянок притаманні такі юридичні ознаки, як: - з об'єктивної сторони - це будь-які дії особи, які свідчать про фактичне заволодіння чи використання земельної ділянки; - відсутність при цьому відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її відчуження або надання у користування; - відсутність вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки; - такі дії є неправомірними, тобто їх правомірність не закріплена жодним нормативно-правовим актом України; - з суб'єктивної сторони - такі дії є винними.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, окрім цього, згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд вважає, що доводи позивача, що він фактично користується земельною ділянкою, площею 5,4956 гa, тобто на 0,0307 га менше від передбаченої правовстановлюючими документами площі спірної земельної ділянки, а виміри зроблені стороною відповідача не відповідають дійсності, не підтверджується долученими до матеріалів справи письмовими доказами.
Водночас, згідно долученій до акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки від 03.06.2020 № 291-ДК/202/АП/09/01/-20 у план-схемі відображено самовільну зайняту земельну ділянку площею 0,1882 га, що підтверджується відповідними фотознімками, кадастровий номер відсутній, яка розташована на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області (за межами населеного пункту с. Гонората), відповідних документів, які підтверджують право власності або право користування відсутні.
Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином суд дійшов до висновку, що відповідачем правомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за самовільне захоплення земельної ділянки згідно ст. 53-1 КУпАП України, а відтак заявлений позов є необґрунтованим та безпідставним, а тому не підлягає до задоволення, з наведених мотивів.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 9, 72-77, 90, 229, 242-246, 286 КАС України,-
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного Управління Держгеокадастру в Одеській області, третя особа: В.о. головного державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель в Одеській області Назарко Олексій Тимофійович про визнання дій протиправними та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення відмовити повністю.
Ознайомитись з повним текстом судового рішення, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.
Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя О.О. Івінський