Справа № 585/1259/25
Номер провадження 2/585/601/25
30 липня 2025 року м.Ромни
Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі:
Головуючої судді - Цвєлодуб Г.О.,
за участю позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - Гаврилюк Н.М.,
секретаря судового засідання Салій О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ромни в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Гаврилюк Надія Миколаївна, до Андріяшівської сільської ради Роменського району Сумської області, третя особа: приватний нотаріус Роменського районного нотаріального округу Білашенко Людмили Володимирівни, про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування, -
04 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Андріяшівської сільської ради Роменського району Сумської області, третя особа: приватний нотаріус Роменського районного нотаріального округу Білашенко Л.В., про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування.
Позов обґрунтовано тим, що зі свідоцтва про народження матері позивачки вбачається, що її батьками були ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , тобто, її дошлюбне прізвище було ОСОБА_4 і після укладення шлюбу з ОСОБА_5 24.07.1969 року вона змінила прізвище ОСОБА_4 на прізвище ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про одруження. Після смерті батька позивачки, її мати 08.08.1972 року уклала шлюб з ОСОБА_7 і змінила прізвище ОСОБА_6 на прізвище ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про одруження. Бабуся позивачки ОСОБА_3 постійно проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_1 , разом з бабусею був зареєстрований її син ОСОБА_3 - рідний брат матері позивачки. Згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серія СМ №0148946 від 05.03.1997 року ОСОБА_3 на праві приватної власності належало право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства імені Кірова розміром 4,90 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі вартістю 18 649 грн. на підставі рішення Роменської районної державної адміністрації від 03.03.1997 р. №54. Даний сертифікат зареєстровано 05.03.1997 р. в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №327 та видано ОСОБА_3 . При цьому, в виданому ОСОБА_3 сертифікаті прямо зазначено, що при видачі громадянину державного акту на право приватної власності на земельну ділянку цей сертифікат повертається до Роменської районної державної адміністрації. Але за життя ОСОБА_3 не встигла отримати на руки державний акт на право приватної власності на землю, оскільки, із-за відсутності відповідних бланків, він був виготовлений тільки 10.05.2002 р. і зберігається в архіві Головного управління Держгеокадастру у Сумській області. ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , після її смерті відкрилася спадщина на все її майно, в тому числі і на вищевказану земельну ділянку площею 4,261 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Спадкоємцями за законом 1-ї черги, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_9 , на підставі ст.529 ЦК України (в редакції ЦК України 1963 р.), були в рівних частках її син ОСОБА_3 та позивачка, як її онука, за правом представлення, оскільки на день смерті бабусі вже не було в живих її доньки ОСОБА_10 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 , будучи онукою померлої ОСОБА_3 , поховала її за власні кошти, організувала помінальний обід, особисто отримала свідоцтво про її смерть, а також тротягом 6 місяців з дня смерті бабусі розпорядилася її майном, а саме: взяла собі на пам'ять про бабусю вишиті рушники, фотографії, постільну білизну, посуд, роздала сусідам її одежу, особисті речі, кухонну утвар, посуд, інструменти та інше, то такі її дії свідчать про прийняття спадщини, оскільки вона фактично вступила в володіння та управління спадковим майном. Від прийняття падщини вона не відмовлялася. Син померлої - ОСОБА_3 вважається таким, що прийняв спадщину, оскільки він був зареєстрований за однією адресою з матір'ю, що свідчить про те, що він фактично вступив у володіння та управління спадковим майном. У померлої було 2 дітей - донька ОСОБА_10 та син ОСОБА_3 , інших спадкоємців за законом 1-ї черги у неї не було на час відкриття спадщини, тому позивачка за правом представлення, як онука, успадковує частку, яку б мала успадкувати її мати, якби вона була жива, тобто ОСОБА_1 має право на 1/2 частину земельної ділянки площею 4,261 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Волошнівської сільської ради народних депутатів. Інша 1/2 частина цієї земельної ділянки перейшла у власність сина померлої - ОСОБА_3 , який був дядьком позивачки. Ні позивачка, ні її дядько ОСОБА_3 не зверталися до нотаріуса, щоб оформити своє право на вказану земельну ділянку в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 . Згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серія СМ №0148683 від 05.03.1997 року ОСОБА_3 на праві приватної власності належало право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства імені Кірова розміром 4,90 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі вартістю 18 649 грн. на підставі рішення Роменської районної державної адміністрації від 03.03.1997 р. №54. Даний сертифікат зареєстровано 05.03.1997 р. в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №64 та видано ОСОБА_3 . При цьому, в виданому сертифікаті прямо зазначено, що при видачі громадянину державного акту на право приватної власності на земельну ділянку цей сертифікат повертається до Роменської районної державної адміністрації. Але за життя ОСОБА_3 не встиг отримати на руки державний акт на право приватної власності на землю, оскільки він, із-за відсутності відповідних бланків, був виготовлений тільки 10.05.2002 р. і зберігається в архіві Головного управління Держгеокадастру у Сумській області. ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , після його смерті відкрилася спадщина на все його майно, в тому числі і на вищевказану земельну ділянку площею 4,225 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Оскільки ніяких родичів, крім позивачки, у померлого не було, то ОСОБА_1 поховала його за власні кошти біля похованої раніше бабусі - матері померлого ОСОБА_3 , а також організувала помінальний обід. Крім того, вона розпорядилася речами свого померлого дядька, роздала сусідам його одяг, інші особисті речі, а також інструменти - коси, топори, бензопилу, інвертор і велосипед. Такі дії позивачки свідчать, що вона прийняла спадщину, бо фактично вступила в управління та володіння спадковим майном. У померлого ОСОБА_3 на час відкриття спадщини не було спадкоємців 1-ї черги, а мати позивачки, як рідна сестра померлого ОСОБА_3 , була його єдиною спадкоємкою за законом 2-ї черги, яка мала право після смерті рідного брата успадкувати все його майно. Оскільки мати позивачки померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , то за правом представлення позивачка ОСОБА_1 має право успадкувати все майно ОСОБА_3 після його смерті. Позивачка не зверталася до нотаріуса за оформленням спадщини після смерті бабусі та рідного дядька, оскільки їй було невідомо про наявність у них нерухомого майна, щодо якого здійснюється державна реєстрація, що передбачено ст.1297 ЦК України ( в редакції ЦК України 2003 р.). Влітку 2024 року ОСОБА_1 довідалася, що у її бабусі та рідного дядька були у власності земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовані на території Волошнівської сільської ради народних депутатів, і весь цей час вказані земельні ділянки перебували в оренді. Саме у орендаря знаходилися сертифікати на право на земельну частку (пай) на ім'я ОСОБА_3 та ОСОБА_3 . Отримавши дані сертифікати на право на земельну частку (пай) позивачка звернулася до приватного нотаріуса Роменського районного нотаріального округу Сумської області Білашенко Л.В., щоб отримати свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті бабусі та дядька, але їй було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій, в зв'язку з цим, позивачка змушена звертатися до суду з позовом про встановлення фактів прийняття спадщини та визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування, бо вирішити даний спір іншим шляхом неможливо.
Ухвалою судді від 29.04.2025 по справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, з призначенням підготовчого судового засідання.
Ухвалою суду від 23.05.2025 року закрито підготовче провадження по справі, призначено справу до розгляду по суті.
У судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали, пояснили обставини, викладені в позовній заяві, просили позов задовільнити.
Представник відповідача в заяві до суду просив справу розглядати згідно закону без його участі.
Приватний нотаріус Роменського районного нотаріального округу Білашенко Л.В. в заяві до суду просила справу розглядати без її участі, при розгляді справи покладається на розсуд суду.
Суд, заслухавши учасників судового розгляду, свідків, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження ОСОБА_9 вбачається, що її батьками були ОСОБА_2 та ОСОБА_11 .
ОСОБА_9 після укладення шлюбу з ОСОБА_5 24.07.1969 року змінила прізвище « ОСОБА_4 » на прізвище « ОСОБА_6 », що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 .
08.08.1972 року ОСОБА_9 уклала шлюб з ОСОБА_7 і змінила прізвище « ОСОБА_6 » на прізвище « ОСОБА_8 », що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 .
ОСОБА_3 постійно проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою старости Андріяшівської сільської ради № 02-23/211 від 13.08.2024 р.
ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 .
Згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серія СМ №0148946 від 05.03.1997 року ОСОБА_3 на праві приватної власності належало право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства імені Кірова розміром 4,90 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі вартістю 18 649 грн. на підставі рішення Роменської районної державної адміністрації від 03.03.1997 р. №54. Даний сертифікат зареєстровано 05.03.1997 р. в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №327 та видано ОСОБА_3 .
Відповідно до довідки Головного управління держгеокадастру у Сумській області № 2258/15-24 від 16.09.2024 згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серія СМ №0148946, який виписаний 05.03.1997 року Роменською районною державною адміністрацією на ім'я ОСОБА_3 , та зареєстрований в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №327, належить право на земельну частку (пай) в землях, які перебувають у власності КСП ім. Кірова, уточнений розмір земельної частки складає 4,90 умовних кадастрових гектарів, земельні ділянки передані в приватну власність ОСОБА_3 , про що виготовлений Державний акт на право приватної власності на землю І-СМ № 037459, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 507 від 10.05.2002.
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на все її майно, в тому числі і на вищевказану земельну ділянку площею 4,261 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Спадкоємцем на все майно після смерті ОСОБА_3 являється ОСОБА_3 , який своєчасно вступив в управління та володіння спадковим майном, так як на протязі шести місяців з дня смерті спадкодавиці розпорядився особистими речами померлої - у вересні 1998 року. Заповіт від імені ОСОБА_3 не посвідчувався, інших спадкоємців не має, що підтверджується довідкою старости Андріяшівської сільської ради № 02-23/211 від 13.08.2024 р.
Спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не заводилась, що підтверджується Витягом зі Спадкового реєстру № 78907181 від 28.10.2024.
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 .
Згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серія СМ №0148683 від 05.03.1997 року ОСОБА_3 на праві приватної власності належало право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства імені Кірова розміром 4,90 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі вартістю 18 649 грн. на підставі рішення Роменської районної державної адміністрації від 03.03.1997 р. №54.
Відповідно до довідки Головного управління держгеокадастру у Сумській області № 2259/15-24 від 16.09.2024 згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серія СМ №0148683, який виписаний 05.03.1997 року Роменською районною державною адміністрацією на ім'я ОСОБА_3 , та зареєстрований в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №64, належить право на земельну частку (пай) в землях, які перебувають у власності КСП ім. Кірова, уточнений розмір земельної частки складає 4,90 умовних кадастрових гектарів, земельні ділянки передані в приватну власність ОСОБА_3 , про що виготовлений Державний акт на право приватної власності на землю І-СМ № 037015, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 62 від 10.05.2002.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 був зареєстрований та проживав за адресою: в АДРЕСА_1 , заповіт від його імені не посвідчувався, зареєстрований одиноко, що підтверджується довідкою старости Андріяшівської сільської ради № 02-23/240 від 01.10.2024 р.
Спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не заводилась, що підтверджується Витягом зі Спадкового реєстру № 78907040 від 28.10.2024.
ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Роменського районного нотаріального округу Білашенко Л.В. для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті бабусі ОСОБА_3 та дядька ОСОБА_3 , але їй було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій, оскільки відсутні докази факту прийняття спадщини після смерті останніх, за відсутністю правовстановлюючих документів на земельні ділянки, державні акти на право власність на земельні ділянки видані після їх смерті, що підтверджується постановами про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 28.10.2024 р.
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , кожен окремо, підтвердили, що ОСОБА_1 здійснювала поховання бабусі ОСОБА_3 , організувала помінальний обід, розпорядилася її майном, взяла собі вишиті рушники, фотографії, постільну білизну, посуд, роздала сусідам її одежу, особисті речі, кухонну утвар, посуд, син бабусі - ОСОБА_3 перебував у в'язниці, вживав алкогольні напої, після смерті останнього, здійснила його поховання, поминальний обід, розпорядилась його речами, роздала сусідам побутові речі його.
Зі змісту позовної заяви та з пояснень позивачки, свідків вбачається, що ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті бабусі та рідного дядька шляхом вступу у володіння та управління спадковим майном, зокрема шляхом розпорядження їх майном, отриманням свідоцтв про смерть, державних актів на землю, тобто вступила в управління спадковим майном.
Так, при вирішенні спорів про спадкування, спадщина по яких відкрилась і була прийнята до 01 січня 2004 року, не допускається застосування судами норм ЦК 2003 року, а застосуванню підлягають норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, зокрема ЦК УРСР.
У випадку, коли особи прийняли спадщину шляхом фактичних дій (вступ в управління та володіння спадковим майном), але не оформили права на спадщину, обґрунтованою є вимога позивачки про встановлення факту прийняття спадщини, оскільки в цьому випадку підстави для пред'явлення позову та спір з приводу спадщини відсутні.
Відповідно до ст.548 ЦК України (в редакції 1963 року, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.
Згідно з положеннями ст.549 ЦК України (в редакції 1963 року) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, або якщо він подав нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Відповідно до п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.05.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» заява про встановлення факту прийняття спадщини та місця її відкриття може бути розглянута судом у порядку окремого провадження, якщо орган, який вчиняє нотаріальні дії, не вправі видати заявникові свідоцтво про право на спадщину через відсутність або недостатність документів, що необхідні для підтвердження в нотаріальному порядку факту вступу в управління або володіння спадковим майном. У тому ж разі, коли всі необхідні документи були, але у видачі свідоцтва про право на спадщину відмовлено, заінтересована особа може звернутись до суду не з заявою про встановлення факту прийняття спадщини, а зі скаргою на відмову вчинити нотаріальну дію (ст.285 ЦПК ).
При вирішенні вимог про встановлення факту прийняття спадщини і місця її відкриття суд виходить з положень статей 526 і 549 ЦК, згідно з якими місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме - місце знаходження майна або його основної частини. Діями ж, що свідчать про прийняття спадщини, є фактичний вступ заявника в управління чи володіння спадковим майном у межах шестимісячного строку з дня відкриття спадщини або подача ним протягом цього строку до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяви про її прийняття.
Таким чином, суд вважає, що зібрані по справі докази та встановлені судом фактичні обставини справи, підтверджують факт прийняття ОСОБА_1 , що відкрилась внаслідок смерті її бабусі ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та після смерті її рідного дядька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Отже, наявні всі підстави для задоволенню позову в частині встановлення факту прийняття спадщини, оскільки встановлення даного факту породить для позивачки певні юридичні наслідки та іншого шляху для підтвердження факту прийняття спадщини не існує.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду висловлює такий висновок про застосування норми права. Під відкриттям спадщини розуміється настання певних юридичних фактів, зумовлюють виникнення спадкових правовідносин. При цьому як юридичний факт відкриття спадщини характеризується двома параметрами: (1) часом відкриття; (2) місцем відкриття. Час відкриття спадщини має важливе значення, оскільки на час відкриття спадщини визначаються, зокрема: склад спадщини; коло спадкоємців; матеріальний закон, який буде застосовуватись до спадкових відносин. За загальним правилом, дія актів цивільного законодавства в часі має футороспективний характер, тобто спрямована на майбутнє. У зв'язку з чим законодавець передбачає, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Проте із загального правила про застосування актів цивільного законодавства до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ними чинності абзацом 2 пункту 5 Прикінцевих пунктом передбачається виняток.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 143/495/19-ц наголосив, що у постанові Верховного Суду України від 18 грудня 2013 року у справі № 6-138цс13 зроблено висновок, що відносини спадкування регулюються нормами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати (строк на прийняття якої закінчився до 1 січня 2004 року) або якщо вона була прийнята хоча б одним із спадкоємців, до таких спадкових відносин застосовуються норми ЦК УРСР.
За загальними положеннями про спадкування за ЦК УРСР 1963 року, зокрема згідно зі ст. 524 ЦК УРСР, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.
Як передбачено ст. 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а згідно зі ст. 526 ЦК УРСР місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини.
Спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті відповідно до положень ст. 527 ЦК УРСР.
Статтею 529 ЦК УРСР визначено, що спадкоємцями першої черги за законом є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки(усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.
Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.
Відповідно ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Дії, що свідчать про прийняття спадщини (ст. 549 ЦК УРСР).
Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.
Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.
Аналогічна думка викладена в роз'ясненні, наданому Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику з розгляду цивільних справ про спадкування» №24-753/0-13 від 16 травня 2013 року, відповідно до якого, визнання права власності на спадкове майно у судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватись якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року « Про судову практику у справах про спадкування» - у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
ЦК УРСР не обмежувався строк для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом.
У постанові Верховного Суду від 25.03.2020 у справі № 305/235/17 (провадження № 61-11869св19) зазначено, що фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідної місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним: довідка державної податкової служби або страховика чи іншого органу про те, що спадкоємець після відкриття спадщини сплачував податки або страхові платежі з обов'язкового страхування: копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту прийняття спадщини: запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який підтверджує, що спадкоємець був постійно прописаний (зареєстрований) у спадковому будинку (квартирі): інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у постанові від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Пунктом 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13, право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).
Як зазначено в ст. ст. 1216, 1297 Цивільного кодексу України, право та обов'язок спадкоємців, чию спадщину складає нерухоме майно, оформити документи про спадщину, у зв'язку з чим і виникла необхідність звернутись до суду про визнання за позивачкою, як спадкоємцем за законом, права власності на земельну ділянку.
Відповідно ч. 1 ст. 316 ЦК України визначено поняття права власності - є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно частини 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
У відповідності до ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує право власності, коли відсутня можливість його відновлення.
Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі квартиру, житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку. Оскільки нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину щодо вказаного нерухомого майна із законних підстав, то позивач має право на судовий захист.
За таких обставин, аналізуючи зібрані по справі докази та оцінюючи їх в сукупності, враховуючи що відповідач не заперечує проти задоволення позову, позивачка прийняла спадщину та є єдиним спадкоємцем, інших спадкоємців ні за законом ні за заповітом судом не встановлено.
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що позивачка є спадкоємцем спірного майна, у встановленому порядку ( ЦК УРСР 1963 року) прийняла спадщину після смерті спадкодавців.
Таким чином, встановлені судом обставини вказують, що вимоги позивачки базуються на законі та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 12, 81, 89, 206, 263- 265, 268,272, 315, 354 ЦПК України, ст.ст. 525, 529, 548, 549, 551ЦК УРСР 1963 року, ст.ст. 1216, 1217, 1220, 1225, 1270 ЦК України, -
Позов задовольнити.
Встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_1 (РНОКПП- НОМЕР_5 ) після смерті її бабусі ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та після смерті її рідного дядька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_5 ) право власності в порядку спадкування на земельну ділянку площею 4,2610 га (ріллі-3,560 га, кормових угідь- 0,701 га) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною вартістю 99 900 грн., розташовану на території Волошнівської сільської ради народних депутатів після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ( 1/2 частина) та після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ( 1/2 частина).
Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_5 ) право власності в порядку спадкування на земельну ділянку площею 4,225 га (ріллі-3,560 га, кормових угідь - 0,665 га) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Волошнівської сільської ради народних депутатів після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
З повним текстом рішення суду сторони можуть ознайомитись у приміщенні Роменського міськрайонного суду Сумської області 08 серпня 2025 року, на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень за електронною адресою: https://reyestr.court.gov.ua, за № справи 585/1259/25, або у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС у кабінеті користувача.
МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ Г.О.ЦВЄЛОДУБ