Справа № 496/3394/25
Провадження № 1-кс/496/1336/25
05 серпня 2025 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Біляївка клопотання адвоката ОСОБА_3 яка діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, в рамках кримінального провадження за матеріалами досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за №12025163250000176 від 05.06.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч. 2 ст. 194 КК України,-
До слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , подане в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області від 24.06.2025 року в рамках кримінального провадження №12025163250000176 від 05.06.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч. 2 ст. 194 КК України.
В обґрунтування заявленого клопотання вказує на те, що арешт на майно накладено з метою збереження речових доказів. Разом з тим, в ухвалі слідчого судді про арешт майна не зазначено яким саме критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, у цьому кримінальному провадженні, відповідають зазначені телефони. Відсутні будь-які докази того, що належні ОСОБА_4 телефони мають відношення чи значення для кримінального провадження в рамках розслідування якого його вилучено. Вилучені телефони не мають жодного відношення до кримінального провадження №12025163250000176, так само як і власник вилученого майна - ОСОБА_4 також не має жодного відношення та процесуального статусу в даному кримінальному провадженні. Зазначає, що телефони не є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, не зберігають на собі його сліди та не містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а постанова слідчого про визнання речовими доказами, на яку міститься посилання в ухвалі про арешт майна, є формальною, не ґрунтується на вимогах закону, оскільки не є вмотивованою. На теперішній час, правоохоронними органами не було надано відомостей про причетність ОСОБА_4 до обставин, що розслідуються в межах кримінального провадження №12025163250000176, а також зв'язок між обставинами, які розслідуються в межах зазначеного кримінального провадження та майном ОСОБА_4 . На даний час у власника зазначеного майна виникла необхідність у знятті арешту. Жодних підстав для продовження цього арешту не існує. Наявність арешту заважає власнику користуватися та розпоряджатися вказаним майном. У зв'язку з чим просить скасувати арешт на тимчасово вилучене майно, яке належить ОСОБА_4 , а саме: телефон марки Iphon 10 ХS max у сірому чохлі IMEIНОМЕР_11, НОМЕР_1 , що містить сім карту з абонентським номером НОМЕР_2 , що упаковано до пакету НПУ №EXP0205484, та телефон марки Iphon 13 Pro Max у чорному чохлі НОМЕР_3 , IMEI2 НОМЕР_4 , що містить сім карту з абонентським номером НОМЕР_5 , що упаковано до пакету НПУ №EXP0205483.
У судове засідання представник ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_3 не з'явилася, подала до суду заяву в якій просила розглянути клопотання за її відсутності. У заяві зазначено, що подане клопотання підтримує у повному обсязі.
Прокурор ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, подав до суду заперечення щодо скасування арешту майна, в якому просив розглядати справу за його відсутності. Заперечення обґрунтовує тим, що вилучені речі відповідають критеріям ст. 98 КПК України, могли використовуватись в якості засобів вчинення злочину, оскільки мобільні телефони є технічними засобами, на яких потенційно зберігається інформація, що має доказове значення для кримінального провадження, зокрема: листування з іншими фігурантами справи, фото- та відеофайли, пов?язані з предметом розслідування, історія дзвінків і місцезнаходження особи у відповідні проміжки часу, електронна пошта, доступ до хмарних сховищ тощо. Зазначає, що на даний час не встановлено достатньо доказів для прийняття одного з рішень, передбачених ст. 283 КПК України, вбачається, що в подальшому застосуванні цього заходу не відпала потреба.
Дослідивши матеріали клопотання, приходжу до наступного висновку.
Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділенням Відділення поліції №2 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025163250000176 від 05.06.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.15 , ч. 2 ст.194 КК України.
В ході досудового розслідування кримінального провадження, ухвалою слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області від 24.06.2025 року накладено арешт на майно, яке було виявлено та вилучено 20.06.2025 року в ході обшуку на підставі ухвали слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області за місцем проживання ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в квартирі що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: телефон марки Iphone 10 XS mах сірому чохлі НОМЕР_6 , IMEI2 НОМЕР_7 що містить сім картку із абонентським номером НОМЕР_2 що належить ОСОБА_4 упаковано до пакету НПУ №EXP0205484 та телефон марки Iphone 13 pro mах у чорному чохлі НОМЕР_8 , IMEI2 НОМЕР_9 що містить сім картку із абонентським номером НОМЕР_10 що належить ОСОБА_4 упаковано до пакету НПУ №EXP0205483.
Згідно ч. 1ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно ч.1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності у підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, і перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб, а також які перебувають у власності юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації або цивільного позову.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У відповідності до ч.1ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Таким чином, саме на власника або володільця майна покладається обов'язок довести, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт на майно накладено необґрунтовано.
Як встановлено слідчим суддею, однією з підстав накладення арешту було те, що вилучені телефони та сім картки мають важливе значення для кримінального провадження та мають значення речових доказів у даному кримінальному провадженні.
Накладаючи арешт, слідчий суддя виходив з того, що зазначене в клопотанні майно може містити відомості про обставини вчинення злочину, отже має значення речового доказу, оскільки воно само по собі або у сукупності з іншими доказами має суттєве значення для встановлення обставин у кримінальному провадженні.
В матеріалах клопотання відсутні докази, що арешт на вищевказане майно було накладено необґрунтовано чи з порушенням вимог КПК України, ухвалу слідчого судді про накладення вказаного арешту заявник не оскаржував в апеляційному порядку. Також заявником не доведено, що відпала потреба у вказаному арешті майна.
Виходячи з вищевикладеного, вважаю, що підстави для обмеження права власності та користування зазначеного вище майна, зокрема і ті, які вважав підставами накладення арешту слідчий суддя, станом на день розгляду клопотання наявні. А тому, беручи до уваги надані докази, вважаю, що відсутні підстави для скасування арешту майна.
Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що у задоволенні клопотання про скасування арешту майна слід відмовити.
Керуючись ст.170-174,309,395 КПК України, слідчий суддя,
У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, в рамках кримінального провадження за матеріалами досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за №12025163250000176 від 05.06.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч. 2 ст. 194 КК України - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає, але заперечення проти неї може бути подано під час підготовчого провадження в суді.
Слідчий суддя ОСОБА_1