Справа № 191/3976/25
Провадження № 1-кп/191/410/25
06 серпня 2025 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні без проведення судового розгляду в спрощеному провадженні, за відсутності учасників судового провадження та відповідно до ч.4 ст.107 КПК України без фіксування судового провадження технічними засобами, кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12025046390000103 від 28.07.2025 року за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Синельникове Дніпропетровської області, громадянина Україна, який не працює, не навчається, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 12.05.2025 року Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч.4 ст. 185, ч.1 ст. 357 КК України із застосуванням положень ч.1 ст. 70 КК України до остаточного покарання у виді 5 років позбавлення волію, із звільненням від відбування покарання на підставі ст. ст. 75,76 КК України із встановленням іспитового строку 3 роки, -
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, -
23 липня 2025 року, приблизно о 18-20 год. ОСОБА_3 знаходився за адресою: АДРЕСА_2 із потерпілим ОСОБА_4 , де у ОСОБА_3 на ґрунті особистих неприязних стосунків, виник прямий злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 . Реалізуючи свій прямий злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, розуміючи, що шляхом завдання ударів по тілу людини будуть спричинені тілесні ушкодження, передбачаючи такі наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, ОСОБА_3 , стоячі на відстані витягнутої руки обличчям до обличчя потерпілого ОСОБА_4 , наніс обома руками стиснутими в кулак почергово, приблизно 10 хаотичних ударів, між якими був короткий проміжок часу в ділянку обличчя та голови потерпілого ОСОБА_4 .
Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень, того ж дня 23.07.2025 року, приблизно о 21-00год. перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_3 , стоячи на відстані витягнутої руки обличчям до обличчя потерпілого ОСОБА_4 наніс обома руками почергово стиснутими в кулак, приблизно 5 хаотичних ударів, між якими був короткий проміжок часу в ділянку обличчя та голови потерпілого ОСОБА_4 . Від ударів потерпілий ОСОБА_4 впав на коліна.
В результаті умисних протиправних дій ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_4 спричинені тілесні ушкодження у вигляді синців верхніх і нижніх повік обох очей, що за своїм характером відповідно до п. 2.3.5. Правил визначення ступеню тяжкості тілесних пошкоджень, затверджених наказом №6 МОЗ України «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України» від 17.01.1995 року, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
На підставі викладеного ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку за ч.1 ст. 125 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження.
До обвинувального акту, який надісланий до суду разом із клопотанням прокурора про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні, додана :
- письмова заява ОСОБА_3 , складена в присутності його захисника ОСОБА_5 щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, зазначеними вище, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою статті 302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні без його участі;
- письмова заява потерпілого ОСОБА_4 щодо згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою статті 302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні без його участі.
За результатами дослідження змісту відповідних заяв та матеріалів дізнання, у суду не виникло сумнівів в тому, що зазначені заяви як обвинуваченого, так і потерпілого, є усвідомленими, відповідають їх внутрішній волі, а їх процесуальна позиція сформувалася без будь-якого стороннього неправомірного впливу на них.
Відповідно до частини 2 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Встановлені органом досудового розслідування обставини не оспорюються учасниками судового провадження і суд не вбачає підстав ставити їх під сумнів та визнає їх доведеними, оскільки вони повністю узгоджуються з наданими суду матеріалами дізнання.
Вищенаведені фактичні обставини поза всяким розумним сумнівом достатньо доводять винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку в обсязі обвинувачення, яке було сформульоване прокурором, і суд кваліфікує умисні дії обвинуваченого ОСОБА_3 за частиною 1 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.
При призначенні покарання, суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обвинувачений ОСОБА_3 за місцем проживання характеризується негативно (арк.мат.кр.пр. 46), раніше судимий (арк.мат. кр. пр. 48-49 ), на обліку лікарів: нарколога та психіатра не перебуває (ар.мат.кр.пр. 44).
Обставинами, які пом'якшують покарання, суд визнає щире розкаяння в скоєному.
Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.
Беручи до уваги викладене, суд враховує обставини вчиненого обвинуваченим ОСОБА_3 кримінального проступку, зокрема, ту обставину, що обвинувачений після заподіяння потерпілому ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, в цей же день повернувся за місцем проживання потерпілого та продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел знову заподіяв тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_4 ; характер та ступень тяжкості вчиненого кримінального проступку, відомості про особу обвинуваченого, який свою вину визнав повністю, не є інвалідом, не досяг пенсійного віку та не є військовослужбовцем, не працевлаштований, за місцем проживання характеризується негативно, раніше неодноразово судимий, вчинив кримінальний проступок через два місяці після ухвалення стосовно нього обвинувального вироку Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області від 12.05.2025 року, у період іспитового строку, що свідчить про небажання ОСОБА_3 стати на шлях виправлення та його нездатність дотримуватися правопорядку, також суд враховує пом'якшувальну і відсутність обтяжуючих провину обвинуваченого обставини, та приймає до уваги положення ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, вважає, що з метою виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 , попередження з його боку вчинення нових кримінальних правопорушень і досягнення інших цілей покарання, йому слід призначити покарання у виді громадських робіт .
ОСОБА_3 притягувався до кримінальної відповідальності 12.05.2025 року Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч.4 ст. 185, ч.1 ст. 357 КК України із застосуванням положень ч.1 ст. 70 КК України до остаточного покарання у виді 5 років позбавлення волію, із звільненням від відбування покарання на підставі ст. ст. 75,76 КК України із встановленням іспитового строку 3 роки.
Відповідно до ч. 3 ст. 78 КК України, У разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу.
У відповідності до ч. 1 ст. 71 КК України, Якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. Згідно ч. 4 цієї статті Остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Пунктом «г» ч. 1 ст.72 КК України при складанні покарань за сукупністю кримінальних правопорушень та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи з такого їх співвідношення: одному дню позбавлення волі відповідають вісім годин громадських робіт.
Відповідно до роз'яснень абз. 4 п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7від 24.10.2003року «Про практику застосування судами кримінального покарання» у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування ст. 75 КК України, про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначити покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України.
У зв'язку з викладеним, керуючись ч. 1 ст. 71 КК України, суд приходить до висновку, що до призначеного судом ОСОБА_3 у цьому провадженні покарання слід приєднати невідбуте ним покарання у вигляді 5 років позбавлення волі за попереднім вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12.05.2025 року та призначити остаточне покарання у вигляді позбавлення волі (з розрахунку, що одному дню позбавленню волі відповідає 8 годин громадських робіт).
На переконання суду, саме таке покарання є необхідним, достатнім, справедливим для виправлення обвинуваченого, запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень, як самим обвинуваченим, так і іншими особами, забезпечує співрозмірність діяння та кари, відповідає таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод, як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання. Справедливість покарання полягає насамперед у тому, що воно має відповідати загальнолюдським цінностям, моральним устоям суспільства, переконувати громадян у правильності судової політики.
Цивільний позов потерпілою не заявлено.
Запобіжний захід не обирався.
Речові докази відсутні.
Процесуальні витрати відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 124, 368,376,382 КПК України, суд,-
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною 1 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді 120 годин громадських робіт.
На підставі ч. 1 ст.71 КК України за сукупністю вироків, повністю приєднати невідбуте покарання призначене вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12.05.2025 року, та остоточно визначити ОСОБА_3 покарання у виді 5 (п'яти) років 15 днів позбавлення волі (з розрахунку, що одному дню позбавленню волі відповідає 8 годин громадських робіт) (120 год./8 год. = 15 днів).
Міра запобіжного заходу ОСОБА_3 не обиралась.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 розраховувати з моменту його фактичного затримання в порядку виконання вироку.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок в іншій частині може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Суддя ОСОБА_1