Номер провадження: 33/813/1159/25
Номер справи місцевого суду: 522/6280/25
Головуючий у першій інстанції Іоніді К.В.
Доповідач Коновалова В. А.
Іменем України
28.07.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Коновалової В.А.,
за участю секретаря судового засідання Нечитайло А.Ю.,
перекладача - Грекало Валентини Іванівни
розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Одеса в залі суду
апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 17 квітня 2025 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч. 5 ст. 126 КУпАП,
Короткий зміст постанови суду першої інстанції
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 17 квітня 2025 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 5 (п'ять) років без оплатного вилучення транспортного засобу. Стягнено з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі особа, яка притягається до адміністративної відповідальності просить постанову Приморського районного суду м. Одеси від 17 квітня 2025 року скасувати та провадження по справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована безпідставністю здійснення працівниками поліції зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 в день складення протоколу про адміністративне правопорушення, посилаючись на наявність технічних пошкоджень автомобіля, зауваживши при цьому про відсутність відповідної фіксації моменту зупинки транспортного засобу та виявлення даних пошкоджень, які були підставами для зупинки.
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності стверджує про неправомірність в подальшому вимоги працівника поліції ОСОБА_3 щодо перевірки документів водія на право керування транспортними засобами, а тому і відсутність у особи підстав для виконання вказаної вимог поліцейського, з огляду на що, на думку скаржника, в даному випадку відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.
В судовому засіданні 26 травня 2025 року особою, яка притягується до адміністративної відповідальності заявлено клопотання про залучення перекладача, у зв'язку із чим оголошення перерву до 09 червня 2025 року для вчинення відповідних процесуальних дій.
В подальшому розгляд справи неодноразово відкладався у зв'язку із надходження від ОСОБА_2 клопотання про перенесення судового розгляду. Окрім того, апеляційним судом також задоволено клопотання особи, яка притягується до адміністративної відповідальності щодо виклику в судове засідання для надання пояснення відносно подій, що відбувалися в день складення протоколу, працівника поліції ОСОБА_3 .
До судового засідання 28 липня 2025 року з'явилася перекладач - ОСОБА_4 , яку ознайомлено зі змістом положень ст. 274 КУпАП та попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправильний переклад і за відмову без поважних причин від виконання покладених на неї обов'язків, згідно ст.ст. 384, 385 КК України.
Також до судового засідання з'явився працівник поліції - ОСОБА_3 , яку викликано на підставі задоволеного клопотання особи, яка притягується до адміністративної відповідальності про виклик свідка, надавши відповідні пояснення по суті подій, що відбувалися в день складення протоколу відносно ОСОБА_1 .
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, повідомлений щодо дати та часу судового розгляду, в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомлено. Будь-яких інших заява/клопотань на адресу суду не надходило.
Відповідно до положень ст. 294 КУпАП, неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
Суд вважає, що на стадії апеляційного перегляду оскарженого рішення, судом були створені всі можливі та необхідні умови для реалізації права учасників на доступ до правосуддя. Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
У своїх рішеннях Європейський Суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
При цьому, апеляційний суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання особи, яка притягується до адміністративної відповідальності про закриття провадження по справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу, оскільки судом першої інстанції накладено відповідне адміністративне стягнення на ОСОБА_2 за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП в межах встановленого положеннями ст. 38 КУпАП строку.
Положеннями ст. 293 КУпАП визначено, що повноваження органу (посадової особи), в даному випадку суду апеляційної інстанції, при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення полягає виключно у перевірці законності і обґрунтованості винесеної постанови суду першої інстанції, та прийняття відповідного рішення за результати перегляду. Відповідно, у випадку відсутності підстав для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції, застосування положень п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП виключається.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно положень ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245 КУпАП).
Статтею 280 КУпАП передбачено, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції виходив із того, що вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, крім даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 272748 від 15 березня 2025 року, також підтверджується копією постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 23 липня 2024 року серії ЕАТ № 2660618, згідно з якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП; довідками уповноваженої особи УПП в Одеській області з відомостями з інформаційного порталу Національної поліції від 15.03.2025, згідно з якими ОСОБА_5 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП, та посвідчення водія не отримував.
Апеляційний суд погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 272648 ОСОБА_5 15 березня 2023 року в м. Одеса по вул. Приморська, 26 близько 23 год 05 хв. керував транспортним засобом з технічними пошкодженнями, в ході перевірки виявлено, що з моменту видачі посвідки на постійне проживання, не здійснив заміну посвідчення водія протягом 60 діб, чим порушив п. 30 Постанови КМУ № 340 від 08.05.1993 «Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, із змінами та доповненнями». Правопорушення вчинене повторно протягом року (постанова ЕНА № 2660618 від 23 липня 2024 року за ч. 2 ст. 126 КУпАП), чим порушив вимоги п.2.1а Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Пунктом 2.1.а Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, визначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії. За положеннями ч. 5 ст. 126 КУпАП відповідальність настає у випадку повторного вчинення протягом року порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.
На підтвердження наведених обставин, матеріали справи містять довідку старшого інспектора з ОД ВАП УПП в Одеській області, якою встановлено, шо відповідно до звірки з базою ІКС ІПНП «Адмінпрактика» станом на 15 березня 2025 року громадянин ОСОБА_5 не отримував посвідчення водія. З довідки про наявність повторності в свою чергу вбачається, що відповідно до звірки з базою ІКС ІПНП «Адмінпрактика , станом на 15 березня 2025 року, громадянин ОСОБА_5 протягом року піддавався адміністративному стягненню за ч. 2 ст. 126 КУпАП, а саме постановою серії ЕНА № 2660618 від 23 липня 2024 року. Зазначені обставини в тому числі підтверджуються й безпосередньо особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, що вбачається з долученого працівниками поліції до протоколу технічного засобі відеозапису - ПВР 471188, на якому ОСОБА_5 в ході перевірки поліцейськими документів підтверджує факт не отримання ним посвідчення водія (23 год 06 хв).
Частиною 9 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України.
При цьому, згідно матеріалів справи посвідку на постійне проживання ОСОБА_6 отримано 15.06.2021 року. Пунктом 30 КМУ № 340 від 08 травня 1993 року «Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами», встановлено, що посвідчення водія іноземної держави, що належить особі, яка переїжджає на постійне місце проживання в Україну, дійсне на території України протягом 60 днів з дати видачі органами та підрозділами ДМС документів на постійне проживання в Україні і після цього підлягає обміну. Натомість, наявними матеріалами справи не встановлено вчинення особою, яка притягується до адміністративної відповідальності відповідних дій по заміні посвідчення водія, що в свою чергу також підтверджує наведені в складеному відносно останнього протоколі про адміністративне правопорушення.
Вказана постанова серії ЕНА № 2660618 від 23 липня 2024 року за ч. 2 ст. 126 КУпАП наявна в матеріалах справи та з якої встановлено, що ОСОБА_5 23 липня 2024 року по Новомиколаївській дорозі (Старокиївське шосе) 21 км здійснював керування транспортним засобом Jeep Grand Cherokee та з моменту видачі посвідки на постійне проживання не здійснив заміну посвідчення водія протягом 60 діб. Будь-яких відомостей щодо оскарження вказаної постанови щодо накладення на особу адміністративного стягнення за вчинення правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП матеріали справи не містять, скаржником в апеляційній скарзі відповідні відомості не зазначались.
Окрім того, з наявних долучених працівниками поліції відеозаписів, відмітка щодо долучення яких міститься в протоколі, також вбачається, що протягом всього періоду спілкування працівників поліції з ОСОБА_6 , останнім жодних зауважень щодо не розуміння мови, на якій відбувалося спілкування, чи то з проханням забезпечити його перекладачем, у зв'язку із наявністю громадянства Молдови, не звертався. На питання працівника поліції чи зрозуміла особі мова на якій ведеться спілкування ОСОБА_5 зазначив дослівно «немає різниці» (відео 471188, 23 год 27 хв). При цьому, слід зауважити, що апеляційна скарга подана безпосередньо особою, яка притягується до адміністративної відповідальності (тобто без залучення представника по справі) та складена українською мовою, будь-яких посилань щодо нерозуміння мови, якою здійснювалося спілкування під час складення протоколу чи то клопотання про залучення перекладача, з метою забезпечення належного права на судовий розгляд, апеляційна скарга не містить.
З відповідним клопотанням особа, яка притягується до адміністративної відповідальності звернулася безпосередньо в судовому засіданні 26 травня 2025 року, яке апеляційним судом задоволено та забезпечено особі його право на залучення перекладача, з огляду на наявність громадянства Молдови. Натомість, слід зауважити, що ОСОБА_1 , будучи повідомлений щодо залучення до участі у справі перекладача та дату і часу проведення судового розгляду за участю перекладача, в судове засідання не з'явився та причини такої неявки суду не повідомив. Відповідно, апеляційним судом в повній мірі забезпечено реалізацію відповідного права скаржника, однак останній, будучи ініціатором процесу на даній стадії розгляду справи, наданими правами не скористався.
Апеляційний суд також вважає за необхідне зауважити щодо необґрунтованості наведених скаржником доводів апеляційної скарги щодо безпідставної зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , оскільки на наявних долучених до матеріалів справи відеозаписах подій не вбачається будь-яких заперечень останнього щодо підстав здійснення працівниками поліції зупинки транспортного засобу під його керуванням, які також підтверджувалися безпосередньо працівником поліції в судовому засіданні 28 липня 2025 року в апеляційному суді. Доказів на підтвердження оскарження особою, яка притягується до адміністративної відповідальності відповідних дій працівників поліції, на незаконність яких посилається скаржник безпосередньо в апеляційній скарзі, матеріали справи не містять.
Таким чином, враховуючи вищенаведені встановлені апеляційним судом обставини справи в своїй сукупності, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення та оскаржуваної постанови Роздільнянського районного суду Одеської області без змін, з огляду на необґрунтованість наведених скаржником доводів апеляційної скарги.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 251, 280, 283, 294 КУпАП України, Одеський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 17 квітня 2025 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч. 5 ст. 126 КУпАП - залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя В.А. Коновалова