Справа № 531/387/24
Провадження № 1-кс/550/3/25
05 серпня 2025 року селище Чутове
Чутівський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),
заявника - обвинуваченого ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),
представника заявника - захисника ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
представника потерпілої - ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
законного представника потерпілої - ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засiданнi матеріали заяви захисника обвинуваченого ОСОБА_4 , адвоката ОСОБА_5 про відвід судді ОСОБА_8 у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №12023170450000491 від 25.07.2023 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155 КК України , -
встановив:
15 липня 2025 року до Чутівського районного суду Полтавської області надійшла заява захисника обвинуваченого ОСОБА_4 , адвоката ОСОБА_5 про відвід судді ОСОБА_8 у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №12023170450000491 від 25.07.2023 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155 КК України
В обґрунтування заяви про відвід судді заявник посилається на те, що суддя ОСОБА_8 не може брати участь у розгляді вказаної кримінальної справи і підлягає відводу, оскільки її дії викликають сумнів у її неупередженості.
Так заявник вказує, що в ухвалі суду від 07 травня 2025 року у мотивувальній частині ухвали зазначено, що судовий розгляд ще не було розпочато, тому призначається судове засідання з викликом учасників провадження. Однак, у резолютивній частині ухвали, поряд з фразою про призначення «судового розгляду» фігурує інше формулювання - «повідомити учасників про проведення підготовчого судового засідання». Внаслідок цього в одному процесуальному документі одночасно вживаються терміни, які стосуються різних стадій кримінального процесу, що створює правову невизначеність.
Заявник вказує, що стороною захисту було заявлено клопотання про повернення до стадії підготовчого судового засідання, з посиланням на пункт 1 частини другої статті 319 КПК України. У заявленому клопотанні сторона наполягала на повторному здійсненні відповідних процесуальних дій - зокрема, на можливості реалізувати право на подання заперечень, як це передбачено на підготовчій стадії. Таким чином, на думку заявника, з огляду на диспозитивність зазначеної норми, суд був зобов'язаний врахувати волевиявлення сторони захисту. Аналогічну позицію висловив і прокурор, який підтримав клопотання, вказавши на необхідність дотримання передбаченої законом процедури та посилаючись на ті самі положення ст. 319 КПК України. Представник потерпілої особи, у свою чергу, зазначив, що покладається на розсуд суду. За наслідками розгляду заявленого клопотання про повернення до стадії підготовчого судового засідання суддя оголосила про вихід для ухвалення рішення, після чого 03 червня 2025 року постановила відповідну ухвалу. У цій ухвалі суддя зазначила, що 07 травня 2025 року вона прийняла кримінальне провадження до свого провадження та призначила справу до судового розгляду на 03 червня 2025 року. Водночас таке формулювання прямо суперечить пункту третьому резолютивної частини ухвали від 07.05.2025 року, в якій зазначено, що учасників кримінального провадження необхідно викликати для участі саме у підготовчому судовому засіданні.
При цьому в тексті ухвали від 03 червня суддя одночасно вказує, що у цьому кримінальному провадженні попереднім складом суду судовий розгляд по суті ще не було розпочато. Окрему увагу заявник звертає на те, як у цій ухвалі викладено позиції сторін. Суд зазначає: «прокурор та представник потерпілої проти клопотання не заперечують, покладаючись на розсуд суду». Заявник вважає, що вказане формулювання є суперечливим за своєю природою, оскільки одночасне використання понять «не заперечують» та «покладаються на розсуд суду» створює неоднозначність щодо справжнього процесуального змісту висловлених позицій. Якщо сторони не заперечують - це Документ сформований в системі «Електронний суд» 15.07.2025 це означає підтримку. Якщо ж покладаються на розсуд суду - це демонструє нейтральну або невизначену позицію. Поєднання цих формулювань викликає питання: яким чином суд їх врахував, і чи дійсно хтось із учасників підтримав клопотання або заперечував проти нього. Суд при цьому посилається на нібито узгоджену думку сторін, хоча така оцінка не ґрунтується на об'єктивних процесуальних джерелах.
Отже, на думку заявника, наведене формулювання в ухвалі від 03 червня 2025 року не лише викладено юридично некоректно, але й вводить в оману щодо реального змісту висловлених процесуальних позицій. Такий підхід підриває довіру до неупередженості суду, а також позбавляє сторону захисту можливості об'єктивного підтвердження порушених нею процесуальних гарантій. Обґрунтовуючи подане клопотання, сторона захисту звертала увагу суду на те, що подання заперечень на ухвали слідчих суддів не є формальністю - навпаки, ці процесуальні дії мають ключове значення для реалізації права на захист. Вони становлять собою один із елементів формування позиції сторони у справі, дозволяють звернути увагу суду на порушення, допущені під час досудового розслідування, та донести до суду важливі для оцінки доказів обставини. Метою захисту було не лише долучення письмових заперечень до матеріалів провадження, а й публічне представлення перед судом юридичної оцінки окремих рішень слідчих суддів та дій органу досудового розслідування, що прямо стосується реалізації змагальності у процесі. Суд, відмовивши у задоволенні цього клопотання, фактично позбавив сторону захисту передбаченого законом права реалізувати зазначені дії, чим порушив принцип рівності сторін та право на ефективний захист.
Також заявник вказує, що предметом провадження є кримінальне обвинувачення у вчиненні статевого злочину, а потерпілою є неповнолітня особа. Це обумовлює особливо чутливий характер справи для всіх учасників процесу. За таких обставин будь-яка формалізація дій суду чи спрощене тлумачення процедур, зокрема в частині оцінки клопотань захисту, є неприпустимими. Такі провадження потребують зваженого та підвищено уважного підходу до реалізації всіх процесуальних гарантій, зокрема права на захист. Заявник вважає, що з огляду на ч. 6 ст. 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя ОСОБА_8 не може здійснювати судовий розгляд даного кримінального провадження, оскільки має недостатній стаж суддівської роботи. Заявник вказує, що стороні захисту невідомо, чи існувало відповідне рішення зборів суддів Чутівського районного суду Полтавської області про обрання судді ОСОБА_8 уповноваженою здійснювати розгляд кримінальних проваджень щодо неповнолітніх.
У судовому засіданні представник заявника - захисник обвинуваченого ОСОБА_4 , адвокат ОСОБА_5 підтримала заяву про відвід судді ОСОБА_8 , просила її задовольнити та вказала, що на думку заявника, з урахуванням відсутності підтвердження повноважень судді ОСОБА_8 на розгляд кримінального провадження, де потерпілою є неповнолітня особа, незначного стажу судді, а також характеру процесуальних дій, вчинених суддею в межах цього кримінального провадження (вирішення питання про рух справи без з'ясування позиції учасників кримінального провадження в судовому засіданні (застосування ст. 319 КПК України), викривлення позицій сторін в ухвалі, відмова у наданні можливості реалізувати право на оголошення заперечень у судовому засіданні, відсутність протоколу засідання та аудіофіксації в Електронному суді), наявний обґрунтований сумнів у її неупередженості.
Заявник - обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні заяву про відвід судді ОСОБА_8 підтримав, просив її задовольнити з підстав, викладених його представником.
У судовому засіданні прокурор проти заяви про відвід судді ОСОБА_8 заперечувала, просила відмовити у задоволенні заяви через ії необґрунтованість. Прокурор зазначила, що обставини, викладені у заяві про відвід не свідчать про упередженість судді ОСОБА_8 , є незгодою із процесуальними рішеннями судді та не можуть бути підставою для ії відводу. Посилання заявника на ч. 6 ст. 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» на думку прокурора також є необґрунтованими, оскільки здійснені при неправильному тлумаченні норм закону. Прокурор зазначила, що передбачені зазначеною нормою закону вимоги щодо стажу роботи судді на посаді стосуються кримінальних проваджень, у яких неповнолітня особа є обвинуваченим. У даному кримінальному провадженні, обвинувачений ОСОБА_4 є повнолітньою особою, тож підстави для застосування вимог ч. 6 ст. 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» - відсутні.
Представник потерпілої та законний представник потерпілої у судовому засіданні проти заяви про відвід судді ОСОБА_8 заперечували, просили відмовити у задоволенні заяви через її необґрунтованість з підстав, викладених прокурором.
Розглянувши заяву про відвід судді ОСОБА_8 , заслухавши пояснення учасників судового засідання, суддя зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 КПК України кожному гарантується право на розгляд та вирішення справи незалежним і неупередженим судом.
З метою дотримання цієї гарантії, ст. 80 КПК України передбачає право учасників судового провадження заявити відвід, який повинен бути вмотивованим.
Перелік підстав, за наявності яких може бути заявлено відвід судді, передбачений ст.ст. 75, 76 КПК України, і такий перелік не є вичерпним.
Зокрема, п. 4 ч. 1 ст. 76 КПК України визначено, що суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (п. 50 рішення ЄСПЛ у справі «Білуха проти України»).
При цьому, сама по собі заява про відвід не є безумовною підставою для відсторонення складу суду від участі у кримінальному провадженні. Позиція особи, яка заявляє відвід, має важливе, але не вирішальне значення, адже визначальним фактором є можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими (п. 44 рішення у справі «Веттштайн проти Швейцарії»).
Отже, з огляду на те, що особиста безсторонність суду презюмується, заява про відвід судді має ґрунтуватися на доказах, які б підтверджували/встановлювали наявність виправданих побоювань щодо неупередженості судді.
Обґрунтування заяви про відвід судді ОСОБА_8 зводиться до незгоди із процесуальними рішеннями судді ОСОБА_8 , ухваленими під час розгляду даного кримінального провадження.
Разом з тим, заявлений захисником обвинуваченого відвід не містить будь-яких належних та підтверджених даних, які б свідчили про існування обставин, які б викликали сумнів у неупередженості судді ОСОБА_8 щодо розгляду даного кримінального провадження та унеможливлювали її участь у кримінальному провадженні.
Посилання заявника на те, що суддя ОСОБА_8 не має необхідного, встановленого ч. 6 ст. 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», десятирічного стажу роботи на посаді судді для розгляду даного кримінального провадження також є необґрунтованим з огляду на наступне.
Відповідно до частини шостої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», здійснення кримінального провадження щодо неповнолітніх допускається виключно суддями, обраними зборами суддів відповідного суду, які мають не менше 10 років стажу суддівської роботи, досвід розгляду кримінальних справ та відповідають високим морально-професійним критеріям. Лише за відсутності таких суддів допускається призначення судді з найбільшим стажем серед наявного складу суду.
Отже, приписи ч. 6 ст. 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» стосуються кримінальних проваджень, у яких неповнолітня особа є обвинуваченим.
Згідно матеріалів кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто є повнолітнім.
За таких обставин, відсутні правові підстави стверджувати, що у судді ОСОБА_8 відсутній необхідний стаж роботи на посаді судді для розгляду даного кримінального провадження. Слід зазначити, що чинним законодавством не встановлені спеціальні вимоги щодо стажу роботи на посаді судді при розгляді кримінальних проваджень, у яких неповнолітньою особою є потерпіла.
Отже, сумніви заявника щодо наявності у судді можливості неупереджено розглянути його справу та прийняти законне та обґрунтоване рішення носять суб'єктивний характер. А той факт, що заявник внаслідок суб'єктивних міркувань сумнівається в неупередженості судді, не свідчить про реальну упередженість та необ'єктивність судді та, як наслідок, не тягне за собою усунення судді від розгляду судової справи.
З огляду на зазначене, в ході судового розгляду не встановлено існування обставин, які б викликали сумнів у неупередженості судді ОСОБА_8 та які б унеможливлювали здійснення нею об'єктивного та неупередженого розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , а відтак, заявлений відвід є необґрунтованим.
Керуючись ст. 35, 75, 80, 81, 82, 372, 376 КПК України, -
постановив:
У задоволенні заяви захисника обвинуваченого ОСОБА_4 , адвоката ОСОБА_5 про відвід судді ОСОБА_8 у кримінальному провадженні №12023170450000491- відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 06.08.2025
Суддя ОСОБА_1