Справа № 303/4730/25
Закарпатський апеляційний суд
06.08.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника-адвоката ОСОБА_7 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді судове провадження 11-сс/4806/507/25 за апеляційною скаргою прокурора Мукачівської окружної прокуратури ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.07.2025.
Цією ухвалою частково задоволено клопотання старшого слідчого СВ ВП № 1 Мукачівського РУП ГУ НП в Закарпатській області про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою та застосовано запобіжний захід у виді у виді цілодобового домашнього арешту без застосування електронних засобів контролю, на строк до 26.08.2025 включно, щодо:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_2 , непрацюючого, несудимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, у кримінальному провадженні № 12025071120000082, відомості про яке 01.02.2025 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Цією ж ухвалою на підозрюваного ОСОБА_6 покладено обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора та суду за кожною вимогою; цілодобово не залишати місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду; здати на зберігання до ГУ ДМС у Закарпатській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
З матеріалів судового провадження вбачається, що у проваджені СВ ВП № 1 Мукачівського РУП ГУ НП в Закарпатській перебувають матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12025071120000082, відомості про яке 01.02.2025 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
У ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , за попередньою змовою групою осіб, заздалегідь домовившись між собою стосовно спільного незаконного придбання, зберігання та подальшого незаконного збуту наркотичних засобів, діючи як співвиконавці, 01.03.2025 біля 20 год 05 хв, у невстановленому досудовим розслідуванням місці, а також у невставлений спосіб, у порушення вимог Законів України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів», «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів,
-2-
психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними», усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно-небезпечних наслідків, умисно, з корисливим мотивом та з метою збагачення, незаконно придбав наркотичний засіб канабіс у трьох полімерних зіп-пакетах та у подальшому приніс його та незаконно зберігав при собі в одязі, до 01.03.2025 за адресою: АДРЕСА_3 , з метою збуту.
01.03.2025 близько 20 год 18 хв ОСОБА_6 , перебуваючи у гаражному приміщенні житлового будинку, що розташоване за адресою АДРЕСА_3 , за попередньою змовою з ОСОБА_9 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно-небезпечних наслідків, умисно, з корисливих спонукань та з метою збагачення, під час проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, незаконно збув (продав) особі під вигаданими анкетними даними ОСОБА_10 за грошові кошти у розмірі 750 грн наркотичний засіб канабіс, обіг якого обмежено, сукупна маса якого у перерахунку на суху речовину, згідно з висновком експерта, становить 0,5675 г, який був упакований у два безбарвні прозорі полімерні зіп-пакети.
Напередодні о 19 год 57 хв ОСОБА_9 особисто отримав від ОСОБА_11 грошові кошти за наркотичний засіб канабіс в загальній сумі 750 грн, після чого разом із ОСОБА_6 попрямували у невстановлене місце, де придбали наркотичні засоби, які в подальшому, повернувшись до вищевказаного гаражного приміщення, ОСОБА_6 передав ОСОБА_11 у кількості двох безбарвних прозорих полімерних зіп-пакетів, у середині яких знаходився наркотичний засіб канабіс, обіг якого обмежений, загальна маса якого у перерахунку на суху речовину, згідно з висновком експерта, становить 0,5675 г.
Таким чином, 01.03.2025 ОСОБА_6 за плату незаконно реалізував (продав) наркотичний засіб, а саме: здійснив його незаконний збут.
Продовжуючи свої неправомірні дії ОСОБА_6 , у невстановленому досудовим розслідуванням місці та часі, а також у невставлений спосіб, у порушення вимог Законів України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів», «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними», усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно-небезпечних наслідків, умисно, з корисливим мотивом та з метою збагачення, незаконно придбав наркотичний засіб канабіс, який незаконно зберігав до 12.04.2025 з метою збуту.
12.04.2025 близько 10 год 12 хв ОСОБА_6 , знаходячись біля продуктового магазину, що розташований за адресою с. Ракошино, вул. Травнева, Мукачівського району Закарпатської області, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно-небезпечних наслідків, умисно, з корисливих спонукань та з метою збагачення, під час проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, повторно, незаконно збув шляхом продажу особі під вигаданими анкетними даними - ОСОБА_11 за грошові кошти в сумі 500 грн один зіп-пакет, в середині якого, згідно висновку експерта, була подрібнена речовина рослинного походження, зеленого кольору, що є наркотичним засобом, обіг якого обмежено - канабісом, масою в перерахунку на суху речовину 1,4024 г.
Вищевказаний наркотичний засіб канабіс загальною масою 1,4024 г ОСОБА_6 , діючи умисно, з корисливих спонукань, з метою збагачення та їх майбутнього незаконного збуту, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно-небезпечних наслідків, незаконно придбав у невстановлені досудовим розслідуванням час, місці та спосіб, постійно незаконно зберігав при собі до моменту його незаконного збуту громадянину ОСОБА_11 та подальшої видачі працівникам поліції 12.04.2025.
-3-
Необхідність застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчий мотивував тим, що останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років із конфіскацією майна та наявністю ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_6 , знаходячись на волі та передбачаючи можливість призначення йому реальної міри покарання, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, а також незаконно впливати на свідків та інших учасників у кримінальному провадженні. Посилаючись на вищевказане, а також те, що ОСОБА_6 не працює та не має постійного джерела доходів, неодружений та не має утриманців, слідчий стверджує про неможливість запобігання ризикам, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, шляхом застосування щодо підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів. Просив застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб та покладенням обов'язків, передбачених п. 1-3, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України.
Частково задовольнивши клопотання слідчого про застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя вказала на те, що органом досудового розслідування доведеного обґрунтованість підозри ОСОБА_6 та наявність ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, однак не доведено неможливості застосування щодо підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу. У зв'язку з чим, взявши до уваги дані про особу підозрюваного, який раніше не судимий, має постійне місце проживання, де проживає разом з батьками, характеризується негативно, процесуальних обов'язків не порушував, слідчий суддя прийшла до переконання, що запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту може повною мірою забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти його спробам переховуватися від органу досудового розслідування та незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні.
В апеляційній скарзі прокурор Мукачівської окружної прокуратури ОСОБА_5 просить ухвалу слідчого судді від 04.07.2025 скасувати та застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, вказує на те, що ухвала слідчого судді є необґрунтованою та підлягає скасуванню. Слідчим суддею не надано належної оцінки обґрунтованість підозри ОСОБА_6 та встановленим ризикам, передбаченим п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також даним про особу підозрюваного, який не працює, офіційного джерела доходу немає, за місцем проживання характеризується виключно з негативної сторони, тимчасово проживав окремо від батьків, де і здійснював незаконну діяльність, пов'язану із збутом наркотичних засобів.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора ОСОБА_5 , який підтримав апеляційну скаргу, підозрюваного ОСОБА_6 та захисинка-адвоката ОСОБА_7 , які заперечили щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
-4-
Пунктом 9 частини 2 статті 131 КПК України передбачено, що запобіжний захід є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до п. 2 ч. 3, ч. 5 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.
Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
Згідно вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною 1 цієї статті.
Пунктами 1 та 3 частини 1 статті 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків, інших учасників кримінального провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, як дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першої цієї статті.
Частиною 1 статті 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного,обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
В силу ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язані встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим
-5-
кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя, вирішуючи питання про взяття під варту, перш за все має вирішити питання, чи існують підстави для «розумної підозри» щодо причетності підозрюваного до злочину.
Розумність підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту й затримання, закріпленої в статті 5 Конвенції.
Відповідно практики Європейського суду з прав людини «розумна підозра у вчиненні кримінального правопорушення, про яку йдеться в статті 5 пар.1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин».
Вимога розумної підозри містить у собі два питання: перше з них становить питання права: розумна підозра має стосуватися правопорушення, передбаченого законом; друге питання факту: мають бути доведені обставини, які за розумного та неупередженого тлумачення викликають підозру щодо причетності певної особи до певного злочину.
Колегія суддів враховує, що стандарт переконання «розумна підозра» достатньо вимогливий, хоча значно слабкіший за стандарт «поза розумним сумнівом», який вимагається для кримінального засудження.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що ця вимога не означає, що сторона обвинувачення навіть на ранніх стадіях розслідування, зобов'язана довести всі елементи правопорушення, оскільки цей стандарт не вимагає, щоб сторона обвинувачення мала докази, достатні для остаточного вирішення питання про винуватість.
Колегія суддів уважає, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчого, слідчим суддею не дотримані, а доводи апеляційної скарги прокурора частково заслуговують на увагу, у зв'язку з чим ухвала слідчого судді щодо ОСОБА_6 підлягає скасуванню.
Клопотанням слідчого та доданими до нього доказами підтверджується, що СВ ВП № 1 Мукачівського РУП ГУ НП в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025071120000082, відомості про яке 01.02.2025 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
28.06.2025 ОСОБА_6 повідомлено про підзору у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
В межах цього провадження 02.05.2025 старший слідчий СВ ВП № 1 Мукачівського РУП ГУ НП в Закарпатській області звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою із визначенням застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, за наслідками розгляду якого слідчим суддею було постановлено оскаржувану ухвалу.
Апеляційним судом встановлено, що слідчим суддею не в повній мірі дослідженні у сукупності наявні докази у провадженні, долучені до клопотання, які є достатньо вагомими на підтвердження обґрунтованості підозри й на даний момент дають достатньо вагомі підстави зробити об'єктивний висновок, що ОСОБА_6 має відношення до вчинення кримінального правопорушення.
Вагомість наявних доказів на підтвердження обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, доведена органом досудового розслідування та сумнівів у колегії суддів щодо їх повноти та достатності не викликає. Зокрема, обґрунтованість підозри підтверджується доказами,
-6-
а саме: протоколами вручення грошових коштів, спеціальних технічних засобів; протоколами про результати контролю за вчиненням злочину; висновками експертів; протоколом допиту свідка.
Наявні докази, які містяться в матеріалах судового провадження дають підстави вважати, що підозра у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, на цій стадії досудового розслідування, є підтвердженою.
Частково задовольняючи клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , слідчий суддя належним чином не врахувала тяжкість та обставини кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких, та за яке підозрюваному, у разі визнання його винуватим, загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років із конфіскацією майна, фактичні обставини, за яких ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, а також додані до клопотання дані про особу підозрюваного, який згідно з копією характеристики старости Великолучківської сільської ради від 27.06.2025 № 136/13-12 за місцем проживання характеризується з негативної сторони, за характером нетовариський, повагою серед мешканців села не користується, зі слів односельчан мали місце неодноразові парафії в неадекватному стані.
Також слідчим суддею не надано належної оцінки тим фактам, що ОСОБА_6 не працює, не має постійного джерела доходів, неодружений, а також відсутні будь-які документально підтверджені відомості про наявність у нього на утриманні будь-яких осіб.
Тому, на переконання апеляційного суду, слідчий суддя дійшла помилкового висновку, що запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту може повною мірою забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти його спробам переховуватися від органу досудового розслідування та незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого та апеляційної скарги прокурора на предмет неможливості забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, апеляційний суд вважає, що всупереч висновків слідчого судді, з огляду на характер та конкретні обставини кримінального провадження, а також дані про особу підозрюваного, існують обґрунтовані підстави вважати, що запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту буде недостатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та запобігання встановленим ризикам, передбаченим п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і можливого покарання, після отримання повідомлення про підозру, ОСОБА_6 може умисно ухилятися від явки до органу досудового розслідування, прокурора, слідчого судді або переховуватись від органів досудового розслідування та суду, здійснювати незаконний вплив на свідків, експертів чи інших учасників кримінального провадження, чим може перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. Зазначені обставини свідчать про необхідність його ізоляції задля запобігання можливості переховуватися від слідства і суду, незаконно впливати на свідків, експертів або інших учасників кримінального провадження, чи порушувати свої процесуальні обов'язки в будь-який інший спосіб, що є вагомою підставою вважати, що єдиним дієвим у даному випадку запобіжним заходом для ОСОБА_6 буде саме тримання під вартою.
Отже, колегія суддів погоджується з доводами слідчого та прокурора про те, що менш суворий запобіжний захід, ніж тримання під вартою, є недостатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_6
-7-
При цьому, апеляційний суд зауважує, що ризик не є визначеною подією, а по суті представляє ймовірність отримання несприятливих для досудового розслідування подій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
ЄСПЛ визнав допустимими підставами для взяття й тримання особи під вартою наявність з боку підозрюваного таких загроз, як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину. Проте й у цих випадках ЄСПЛ наголошує на тому, що наявність відповідних ризиків, які слугують підставою тримання підозрюваного під вартою, повинна бути доведена в кожному конкретному випадку.
Тому, колегія суддів уважає, що дані, що характеризують особу підозрюваного ОСОБА_6 , ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його суспільна небезпечність та фактичні обставини, за яких ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, у своїй сукупності вказують на те, що застосування щодо підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, а також запобігти встановленим ризикам.
Апеляційний суд вважає, що при обранні запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 , слідчий суддя прийшла до помилкового висновку про часткове задоволення клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та обрання щодо останнього запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, у зв'язку з чим оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з постановленням судом апеляційної інстанції нової, якою щодо підозрюваного ОСОБА_6 необхідно обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Разом з тим, в апеляційний скарзі прокурора та клопотанні слідчого міститься вимога про визначення підозрюваному ОСОБА_6 застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
При цьому, апеляційний суд вважає, що доводи в цій частині підлягають частковому задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
За приписами ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
-8-
Виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання обвинуваченого під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що підозрюваний може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа.
За викладених обставин, а також з урахуванням наявності обґрунтованої підозри, тяжкості інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, даних про його особу, у тому числі майнового і сімейного стану, кількості та ступеня встановлених ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів уважає, що застава у розмірі 50 (п'ятдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб на цьому етапі досудового розслідування, у разі її внесення, буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та зможе запобігти спробам вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Підстав вважати вказаний розмір застави завідомо непомірним для підозрюваного, колегія суддів не вбачає, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втратити заставу, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання перешкоджати встановленню істини у провадженні.
Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Крім того, у разі внесення застави на підозрюваного відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України слід покласти обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожною вимогою та визначеною ними періодичністю; не відлучатися за межі Мукачівського району Закарпатської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну місця проживання; здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби у Закарпатській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу прокурора слід задовольнити частково, ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою обрати ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням альтернативного запобіжного заходу у виді застави, виходячи з положень п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України.
При розгляді апеляційної скарги колегія суддів не перешкоджала учасникам судового провадження у можливостях надання ними доказів та доведення їх переконливості.
Також апеляційний суд вважає, що надані стороною захисту Акт обстеження на предмет встановлення факту проживання/не проживання особи (осіб) від 27.06.2025 та характеристика ОСОБА_6 від 27.06.2025 не дають підстав для залишення без зміни підозрюваному запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту та жодним чином не впливають на наведені вище висновки про необхідність застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою з визначенням застави в розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Між тим, апеляційний суд вважає, що надана стороною захисту характеристика ОСОБА_6 , видана старостою Великолучківської сільської ради 27.06.2025 за № 136/13-12, не узгоджується з характеристикою ОСОБА_6 , копія якої наявна в матеріалах судового провадження та додана слідчим до клопотання, датою якої також є 27.06.2025, а № 136/13-12 (а. с. 41).
-9-
При прийнятті рішення колегія суддів також враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що під час апеляційного розгляду на наведено таких обставин та не надано таких доказів, які б спростовували висновки апеляційного суду, і будь-яких обґрунтованих клопотань із цього приводу не заявлено.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 412, 419, 422 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу прокурора Мукачівської окружної прокуратури ОСОБА_5 задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.07.2025 щодо ОСОБА_8 скасувати.
Клопотання старшого слідчого СВ ВП № 1 Мукачівського РУП ГУ НП в Закарпатській області про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити частково.
Обрати відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_2 , непрацюючого, несудимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Строк тримання підозрюваного ОСОБА_6 під вартою встановити до 26.08.2025 включно.
Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_6 обов'язків, передбачених КПК України - 50 (п'ятдесят) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 151400 (сто п'ятдесят одна тисяча чотириста) грн.
Роз'яснити, що підозрюваний ОСОБА_6 або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_6 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожною вимогою та визначеною ними періодичністю; не відлучатися за межі Мукачівського району Закарпатської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну місця проживання; здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби у Закарпатській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Організацію виконання ухвали доручити прокурору Мукачівської окружної прокуратури ОСОБА_5 .
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді