Справа № 685/408/25
Провадження № 2/685/252/25
(З А О Ч Н Е)
05 серпня 2025 року селище Теофіполь
Теофіпольський районний суд Хмельницької області у складі:
головуючої судді Турчин-Кукаріної І.В.,
за участю секретаря судового засідання Медун В.Р.,
розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (ІКЮО в ЄДРПОУ: 42640371; місцезнаходження: вулиця Ґедройця Єжи, будинок 6, офіс 521 місто Київ, 03150) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Представниця Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» Ярослава Сердійчук звернулась до Теофіпольського районного суду Хмельницької області з позовом до ОСОБА_1 , заявивши вимогу про стягнення заборгованості за кредитним договором з ціною позову 104 502,91 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 31.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Слон Кредит» (далі - ТОВ «Слон Кредит»), як кредитодавцем, та ОСОБА_1 , як позичальником, укладено договір № 695379 про надання споживчого кредиту, який було підписано позичальником власноручно, за умовами якого кредитодавець надав позичальникові кредит у сумі 62 500,00 грн з процентною ставкою за перший день користування кредитом у розмірі 25% на день, процентною ставкою за всі наступні дні користування кредитом, починаючи від другого дня й до кінця строку надання кредиту в розмірі 85% річних, на строк кредитування 730 днів, а позичальник зобов'язався одержати та повернути кошти кредиту, сплативши проценти за користування ним.
Позивач ТОВ «Факторинг Партнерс» зазначає, що ТОВ «Слон Кредит» зі своєї сторони умови договору виконав повністю, надав позичальнику кредитні кошти, проте відповідач свої зобов'язання не виконав, на день звернення з позовом строк повернення грошових коштів за договором наступив, але відповідач грошові кошти не повернув, у зв'язку з чим, посилаючись на статті 512, 514, 516, 525, 598, 599, 610, 615, 625, 1050 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача 104 502,91 грн, з яких 48 376,44 грн - заборгованість за тілом кредиту; 56 126,47 грн - заборгованість за нарахованими процентами, оскільки стверджує, що ТОВ «Факторинг Партнерс» викупив у ТОВ «Слон Кредит» право вимоги до боржника на підставі договору факторингу № 31012025 від 31.01.2025.
Ухвалою судді Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 22.05.2025 відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу в порядку загального позовного провадження, надано сторонам строк для подання заяв по суті справи та призначено підготовче засідання у справі на 18.06.2025. У зв'язку з відпусткою головуючої судді підготовче засідання у справі з 18.06.2025 відкладено на 16.07.2025.
У підготовче засідання, призначене на 16.07.2025, сторони не прибули, явку уповноважених сторін не забезпечили, заяв чи клопотань не подали. Надіслана відповідачу копія ухвали про прийняття заяви до розгляду та відкриття провадження у справі та судова повістка про виклик відповідача у судове засідання на 16.07.2025 повернулись на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». На підставі положень п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, відповідач вважається належним чином повідомленим про дату, час та місце слухання справи судом.
Ухвалою судді Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 16.07.2025 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 31.07.2025.
У судове засідання, призначене на 31.07.2025, сторони не прибули, заяв чи клопотань не подали. Надіслана відповідачу копія ухвали суду про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті повернулась на адресу суду 23.07.2025 з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». На підставі положень п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, відповідач вважається належним чином повідомленим про дату, час та місце слухання справи судом.
У зв'язку з повторною неявкою сторін судове засідання відкладено на 05.08.2025.
04.08.2025 представниця позивача Сердійчук Я.Я. подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності, зазначила, що підтримує позовні вимоги, просить задовольнити позов та не заперечує проти ухвалення судом заочного рішення у разі неявки відповідача.
У судове засідання, призначене на 05.08.2025, сторони не прибули.
Із урахуванням поданої заяви позивача про розгляд справи у відсутності представника позивача, заяви про відсутність заперечень проти заочного розгляду справи, на підставі положень ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу 05.08.2025 за наявними матеріалами на підставі поданих сторонами доказів та постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
У зв'язку з неявкою учасників справи, відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Відповідно до ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір. За змістом ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. На підставі ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
З урахуванням фактичних обставин справи, змісту позовних вимог, позицій сторін та їх представників, викладених у заявах по суті справи, наявних у матеріалах справи, суд доходить висновку про наявність такого, що підлягає судовому розгляду, спору між сторонами, що виник з відносин договору кредиту та договору факторингу.
При вирішенні питання про наявність підстав для стягнення з відповідача грошових коштів, зазначених у позові, суд, оглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши правову позицію сторін, висловлену у наявних у справі заявах по суті справи (у позові), виходячи із змісту спірних правовідносин, встановив такі фактичні обставини справи.
1. Факт укладення договору кредиту.
Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері регламентує Закону України «Про споживче кредитування» від 15.11.2017, який набрав чинності 10.06.2017.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» від 15.11.2017, договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
За змістом ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» від 15.11.2017, договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник договору про споживчий кредит, укладеного у вигляді електронного документа та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.
Судом встановлено, що 31.08.2021 між ТОВ «Слон Кредит» (ліцензіатом на надання фінансових послуг з надання грошових коштів у позику на підставі Розпорядження Нацкомфінпослуг від 25.10.2018 № 1891) та ОСОБА_1 укладено договір № 695379 про надання споживчого кредиту (а.с. 10-15), який було підписано позичальником ОСОБА_1 власноручно та підтверджено, що він отримав примірник договору (п. 9.11 договору), ознайомлений, погодив та зобов'язався виконувати умови договору кредиту, Правила надання коштів у позику. Підпис відповідача міститься також на заяві-анкеті від 31.08.2021 (а.с. 15), заяві-приєднанні до публічної пропозиції ТОВ «Слон Кредит» від 31.08.2021 (а.с. 15, зворот), паспорті споживчого кредиту від 31.08.2021 (а.с. 14), таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача (а.с. 13).
За умовами п. 4.4. договору, споживач зобов'язаний у встановлений договором строк повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені (у разі наявності ) та інші платежі, передбачені законом, виконувати інші обов'язки, передбачені договором № 695379 про надання споживчого кредиту від 31.08.2021.
Відповідно до п. 1.2. договору № 695379 про надання споживчого кредиту від 31.08.2021, на умовах, визначених договором, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ними та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
Сума кредиту за договором № 695379 про надання споживчого кредиту від 31.08.2021 становить 62 500,00 грн (п. 1.3. договору), з яких 12 500,00 грн утримується на користь кредитодавця з метою виконання зобов'язань з оплати процентів за перший день користування кредитом (п. 2.1. договору), строк кредиту становить 730 днів з кінцевим терміном повернення 31.08.2023 (включно), детальні терміни повернення кредиту визначено у графіку платежів, що є додатком № 1 до договору (п. 1.4. договору).
За змістом п. 1.5. договору № 695379 про надання споживчого кредиту від 31.08.2021, сторонами узгоджено фіксовану процентну ставку, за перший день користування кредитом процентна ставка становить 25% в день, за всі наступні дні користування кредитом, починаючи від другого дня й до кінця строку надання кредиту 85% річних.
Метою кредиту є задоволення споживчих (особистих) потреб (п. 1.6. договору).
Згідно з умовами п. 2.1. договору, після його укладення ТОВ «Слон Кредит» зобов'язане перерахувати кошти у сумі 50 000,00 грн на вказаний ОСОБА_1 рахунок, належний йому. Сума кредиту перераховується ТОВ «Слон Кредит» ОСОБА_1 відповідно до п. 2.2. договору протягом трьох робочих днів з моменту укладення цього договору кредиту та вважається наданою в день перерахування ТОВ «Слон Кредит» суми кредиту; кредит вважається погашеним в день отримання ТОВ «Слон Кредит» коштів погашення заборгованості за кредитом.
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами (п. 9.2. договору ) і діє до дати, вказаної у п. 1.4. договору, а в частині виконання зобов'язань та нарахування штрафів - до повного виконання споживачем зобов'язань за кредитним договором.
За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про належне укладення договору № 695379 про споживчий кредит від 31.08.2021 між кредитодавцем ТОВ «Слон Кредит» та позичальником ОСОБА_1 .
2. Факт отримання грошових коштів у позику.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про споживче кредитування», споживач має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит відмовитися від договору про споживчий кредит без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів. Про намір відмовитися від договору про споживчий кредит споживач повідомляє кредитодавця у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг») до закінчення строку, встановленого частиною першою цієї статті.
У матеріалах справи відсутні відомості про відмову споживача від договору про споживчий кредит.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення § 1 Глави 71 ЦК України (позика), якщо інше не встановлено § 2 Глави 71 ЦК України (кредит) і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до вимог ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
На вимогу ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Факт отримання ОСОБА_1 грошових коштів у позику від ТОВ «Слон Кредит» за договором № 695379 про надання споживчого кредиту від 31.08.2021 підтверджено копією платіжного доручення № 8399 від 31.08.2021 (а.с. 20), відповідно до якого ОСОБА_1 на рахунок НОМЕР_2 (вказаний у п. 2.1. Договору № 695379 про надання споживчого кредиту від 31.08.2021) перераховано грошові кошти в сумі 50 000,00 грн, призначення платежу: UA233348510000026208114775028/перерахування коштів згідно кредитного договору № 695379 від 31.08.2021р. ОСОБА_1 .
Відтак, матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Слон Кредит» зобов'язання перед ОСОБА_1 , взяті на себе за договором № 695379 про надання споживчого кредиту від 31.08.2021 виконало у повному обсязі, грошові кошти у сумі 50 000,00 грн було передано відповідачу у власність шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача.
З огляду на вказане, суд вважає факт виконання кредитодавцем умов договору з передачі грошових коштів доведеним, та на цій підставі, виниклим обов'язок відповідача повернути позичені грошові кошти в порядку та на умовах, визначених договором кредитування.
3. Факт невиконання позичальником обов'язку з повернення кредиту.
Порядок та строки повернення позики визначено у договорі (розділ 5) та надано вигляді графіку платежів, зазначеного у паспорті споживчого кредиту, де міститься підпис відповідача, таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, підписаної відповідачем.
Відповідач підписанням кредитного договору підтвердив, що перед укладанням цього кредитного договору йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація щодо умов кредитування.
Із розрахунку заборгованості за договором № 695379 про надання споживчого кредиту від 31.08.2021 (а.с. 21-22), долученого позивачем, вбачається, що ОСОБА_1 частково сплатив на користь первісного кредитора заборгованість за тілом кредиту та нарахованими процентами на загальну суму 18 500,00 грн, а саме: 27.10.2021 у сумі 4000,00 грн (з яких 4000,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом), 04.11.2021 у сумі 1500,00 грн (з яких 898,85 грн - заборгованість за тілом кредиту, 224,71 грн - заборгованість за нарахованими процентами перший день користування кредитом, 376,44 грн - заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом), 03.06.2022 у сумі 7000,00 грн (за тілом кредиту), 29.07.2022 у сумі 6000,00 грн (за тілом кредиту).
Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази того, що отримавши грошові кошти у позику в сумі 62 500,00 грн, з яких 12 500,00 грн утримується на користь кредитодавця з метою виконання зобов'язань з оплати процентів за перший день користування кредитом, відповідач повернув їх ТОВ «Слон Кредит» повністю.
За змістом ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. За змістом ст. 13 ЦПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Суд зауважує, що обрана відповідачем процесуальна поведінка, у тому числі неявки в судові засідання, неподання заяв по суті справи, неподання у встановлені процесуальні строки доказів унеможливлюють формування у справі висновків про повну або часткову безпідставність позовних вимог.
Належні і допустимі докази виконання позичальником ОСОБА_1 взятих на себе за договором № 695379 про надання споживчого кредиту від 31.08.2021 обов'язків з повернення позичених грошових коштів та процентів, у матеріалах справи відсутні.
4. Факт переходу права вимоги від клієнта до фактора.
У ході дослідження наявності у позивача права на позов у контексті переходу права вимоги щодо боржника ОСОБА_1 від ТОВ «Слон Кредит» до ТОВ «Факторинг Партнерс» у кредитних правовідносинах, що виникли на підставі договору № 695379 про надання споживчого кредиту від 31.08.2021, укладеного між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 , суд встановив таке.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (ст. 1079 ЦК України).
Виконання боржником грошової вимоги факторові звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом (ст. 1082 ЦК України). За змістом ст. 1084 ЦК України, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.
Матеріалами справи підтверджено наявність у позивача статусу фінансової установи на підставі Свідоцтва про реєстрацію фінансової установи, виданого Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (а.с. 48).
Відповідно до договору надання послуги з факторингу № 31012025 від 31.01.2025, ТОВ «Факторинг Партнерс», діючи як фактор, з однієї сторони та ТОВ «ФК «Слон Кредит», як клієнт, з іншої сторони, уклали договір надання послуг з факторингу (а.с. 24-38), відповідно до пункту 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі, Фактор зобов'язується передати (сплатити) Клієнту Суму Фінансування, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. До Фактора переходять права Клієнта як первісного кредитора за кредитними договорами в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, зокрема Фактор має право здійснювати нарахування та стягнення процентів та/чи процентів. за прострочення виконання грошового зобов?язання (відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України) за Кредитними договорами (в тому числі за періоди, що передували відступленню прав вимоги, якщо такі нарахування не були здійснені Клієнтом) за умови дотримання вимог чинного законодавства України, нарахування та стягнення штрафних санкцій за порушення Боржниками грошових зобов'язань, нарахування будь-яких платежів і комісій, а також право вимагати у Боржників відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням грошових зобов?язань, відповідно до законодавства та умов Кредитних договорів. З дати відступлення Прав Вимоги Клієнт перестає бути стороною за укладеними Кредитними договорами, а Фактор стає виключним та єдиним кредитором за укладеними Кредитними договорами, згідно Реєстру Боржників та набуває всіх прав за ним (п. 1.2. договору).
Згідно з п. 4.1. договору надання послуги з факторингу № 31012025 від 31.01.2025, для реалізації Фактором придбаних ним прав Клієнт зобов?язаний передати Фактору Реєстр Боржників (згідно з формою, визначеною Додатку № 1 до цього Договору (форма Інформації щодо боржників в електронному вигляді) та Додатку № 1-1 (форма Реєстру Боржників для друку)) та Документацію на умовах та в порядку, визначених цим Договором.
Передача Реєстру Боржників здійснюється в наступному порядку: інформація щодо боржників в електронному вигляді (Додаток № 1) передається Фактору за Актом прийому-передачі Інформації щодо боржників в електронному вигляді (Додаток № 2) не пізніше 3 (трьох) робочих днів після підписання Сторонами цього Договору. Реєстр Боржників для друку (Додаток № 1-1) передається Фактору за Актом прийому-передачі Реєстру Боржників для друку (Додаток № 2-1) не пізніше 3 (трьох) робочих днів після підписання Сторонами цього Договору. Права вимоги вважаються відступленими (переданими) Клієнтом та набутими (прийнятими) Фактором в день належного підписання Сторонами Акту приймання-передачі Реєстру Боржників для друку, за умови виконання Фактором вимог цього Договору щодо перерахування суми грошових коштів фінансування передбачених Розділом 6 Договору (п. 4.2. договору).
Відповідно до пунктів 4.4., 4.5. договору надання послуги з факторингу, з моменту відступлення (передачі) Клієнтом Фактору Прав вимоги, Клієнт втрачає всі права вимоги за Кредитними договорами, що існували на момент відступлення (передачі) Прав вимоги і, відповідно, Клієнт не матиме жодних прав вимоги до Боржника за Кредитними договорами. З моменту відступлення (передачі) Клієнтом Фактору Прав вимоги, Фактор є таким, що замінив Клієнта у правовідносинах з Боржниками, що існують на дату відступлення (передачі) Прав вимоги та мають відношення до Прав вимоги.
Пунктом 6.1. договору надання послуги з факторингу № 31012025 від 31.01.2025 встановлено, що Фактор сплачує Клієнту Суму Фінансування шляхом безготівкового перерахування грошових коштів у сумі 3 167 274 грн 41 коп. (три мільйони сто шістдесят сім тисяч двісті сімдесят чотири гривні 41 копійка) без ПДВ на банківський рахунок НОМЕР_3 в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», протягом 3 (трьох) робочих днів від дати підписання Договору.
Як вбачається з копії платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 0492440000 від 31.01.2025, ТОВ «Факторинг Партнерс» сплатило ТОВ «Слон Кредит» грошові кошти в сумі 3 167 274,41 грн, призначення платежу: оплата згідно договору факторингу № 31012025 від 31.01.2025 (а.с. 39).
Відповідно до реєстру боржників до договору надання послуги з факторингу № 31012025 від 31.01.2025 до ТОВ «Факторинг Партнерс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за договором № 695379 від 31.08.2021 у розмірі 104 502,91 грн, з яких 36 101,15 грн - заборгованість за тілом кредиту; 12 275,29 грн - заборгованість за процентами за видачу кредиту, 56 126,47 грн - заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом (а.с. 42).
При оцінці доказів переходу права вимоги від клієнта до фактора суд враховує акт приймання передачі реєстру боржників для друку до договору надання послуги з факторингу № 31012025 від 31.01.2025, підписаний контрагентами договору факторингу 31.01.2025 у сервісі Вчасно (а.с. 40).
Відтак, суд вважає доведеною обставиною перехід на підставі договору надання послуги з факторингу № 31012025 від 31.01.2025 прав вимоги щодо боржника ОСОБА_1 від ТОВ «Слон Кредит» до ТОВ «Факторинг Партнерс» у кредитних правовідносинах, що виникли на підставі договору № 695379 про надання споживчого кредиту від 31.08.2021, укладеного між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 .
Отже, судом встановлено факт укладення договору № 695379 про надання споживчого кредиту від 31.08.2021 між кредитодавцем ТОВ «Слон Кредит» та позичальником ОСОБА_1 , факт виконання ТОВ «Слон Кредит» його зобов'язань перед ОСОБА_1 , взятих на себе за договором № 695379 про надання споживчого кредиту, з передачі грошових коштів у сумі 50 000,00 грн відповідачу у власність шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача, у повному обсязі, невиконання ОСОБА_1 зобов'язань перед кредитодавцем, взятих на себе за договором № 695379 про надання споживчого кредиту від 31.08.2021, а також вважає доведеною обставиною перехід на підставі договору надання послуги з факторингу № 31012025 від 31.01.2025 прав вимоги щодо боржника ОСОБА_1 від ТОВ «Слон Кредит» до ТОВ «Факторинг Партнерс» у кредитних правовідносинах, що виникли на підставі договору № 695379 про надання споживчого кредиту від 31.08.2021, укладеного між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 .
Як вбачається із долученого позивачем ТОВ «Факторинг Партнерс» розрахунку заборгованості за договором № 695379 про надання споживчого кредиту від 31.08.2021 позичальника ОСОБА_1 , сума загальної заборгованості позичальника перед кредитодавцем становить 104,502,91 грн, з яких 46 376,44 грн - заборгованість за тілом кредиту, 56 126,47 грн - заборгованість за нарахованими процентами (а.с. 23).
На підставі положень ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. Якщо інше не встановлено законом, у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитодавець самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, а в разі збільшення процентної ставки - поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки протягом 15 календарних днів, що настають за днем, з якого застосовується нова ставка.
У разі незгоди позичальника із збільшенням процентної ставки позичальник зобов'язаний погасити заборгованість за договором у повному обсязі протягом 30 календарних днів з дня отримання повідомлення про збільшення процентної ставки. З дня погашення заборгованості за кредитним договором у повному обсязі зобов'язання сторін за таким договором припиняються. При цьому до моменту повного погашення заборгованості, але не більше 30 календарних днів з дати отримання повідомлення про збільшення процентної ставки, застосовується попередній розмір процентної ставки.
У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен забезпечувати точне визначення розміру процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитодавець не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Стосовно суми заявленого до стягнення основного зобов'язання (тіла кредиту) в розмірі 48 376,44 грн суд виходить із відсутності у справі доказів повного виконання позичальником його обов'язків щодо повернення позичених коштів, відтак, зазначені грошові кошти підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Вирішуючи спір в частині стягнення заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 56126,47 грн, суд здійснив перерахунок нарахованих позивачем процентів за період дії договору кредитування, з урахуванням положень п. 1.5. договору про надання споживчого кредиту № 695379 від 31.08.2021, а саме: протягом 729 днів з 01.09.2021 по 31.08.2023, застосовуючи до договору процентну ставку розмірі 85% річних від суми кредиту.
У результаті перерахунку нарахованих позивачем процентів за формулою: сума процентів = тіло кредиту ? (річна ставка/100) ? (кількість днів/365) = 62 500,00 ? (85/100) ? (729/365) = 106 104 45 грн. Відтак, з урахуванням сплаченої відповідачем частини заборгованості: 106 104,00 - (4000 + 376,44) = 101 728,01 грн, суд дійшов висновку, що позивач просить суд стягнути проценти за період користування кредитом у розмірі, меншому, ніж передбачено умовами договору № 695379 про надання споживчого кредиту від 31.08.2021.
Із урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках, крім цього, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, тому суд вважає позовні вимоги в частині стягнення процентів за користування кредитом обґрунтованими, такими, що підлягають задоволенню в межах заявлених позовних вимог.
На підставі ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За змістом ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 527, ч. 1 ст. 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу у строк (термін), встановлений у зобов'язанні. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Стаття 525 ЦК України визначає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Таким чином, враховуючи вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України, позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання боржника виконати обов'язок з повернення фактично отриманої суми позичених коштів в будь-який час.
На підставі ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частинами 1, 2, 3, 4 та пунктом 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Частини 1, 5 ст. 81 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Процесуальна поведінка відповідача, у тому числі неявки в судові засідання, неподання заяв по суті справи, неподання у встановлені процесуальні строки доказів унеможливлюють формування у справі висновків про повну або часткову безпідставність позовних вимог.
Враховуючи встановлені судом фактичні обставини справи, підтверджені належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами, дослідженими в судовому засіданні, оціненими кожен по окремості, а також у сукупності та взаємозв'язку, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального права, з дотриманням вимог процесуального права, суд дійшов висновку, що майнові права позивача підлягають захисту в судовому порядку, позов підлягає задоволенню, а порушене право відновленню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором № 695379 про надання споживчого кредиту від 31.08.2021, укладеним між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 у розмірі 104 502 (сто чотири тисячі п'ятсот дві) гривні 91 копійка, з яких: 48 376 (сорок вісім тисяч триста сімдесят шість) гривень 44 копійки становить заборгованість за основною сумою боргу (за тілом кредиту); 56 126 (п'ятдесят шість тисяч сто двадцять шість) гривень 47 копійок становить заборгованість за нарахованими процентами.
Щодо питання про розподіл судових витрат, яке підлягає вирішенню відповідно ст. 264 ЦПК України при ухваленні рішення, то на підставі ст. 141 ЦПК України, в разі задоволення позовних вимог, судові витрати покладаються на відповідача.
Розмір сплаченого судового збору при зверненні до суду позивача відповідно до поданої копії платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 0516590229 від 28.04.2025, становить 2422,40 грн (а.с. 1), відтак, зазначена сума підлягає стягненню з відповідача.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, за визначеними у ній правилами, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до ч.ч. 5-6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
На підставі ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до приписів частин 1 та 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» («East/West Alliance Limited» v Ukraine), заява № 19336/04, пункт 268).
У рішенні від 18.02.2022 у справі «Чоліч проти Хорватії», заява № 49083/18, ЄСПЛ зазначив, що згідно з практикою ЄСПЛ скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі (п.77).
ЄСПЛ наголошував на необхідності об'єднання об'єктивного критерію (дійсність витрат) та суб'єктивного критерію, розподіляючи суб'єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність).
Суд керується тим, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, оскільки цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи. Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23, провадження № 14-50цс24.
Зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат не є обов'язковими для суду, який повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінюючи їх необхідність. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
Під час визначення суми відшкодування суд має керуватись критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21); а також з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені у частинах 3, 5, 9 ст. 141 ЦПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами) (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 № 922/1964/21, а також у постановах Верховного Суду від 20.02.2024 у справі №910/615/14 (№ 910/5042/22), від 26.09.2024 у справі № 910/11903/23.
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 754/8750/19 зазначено, що суд не має права з власної ініціативи зменшувати витрати на адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (п. 188 Постанови). Схожі висновки зроблено також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23, провадження № 14-50цс24.
Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, а під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені у частині третій статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.
Відтак, на підставі ст. 141 ЦПК України, суд з власної ініціативи вправі перевірити, чи є судові витрати, зокрема, обґрунтованими, пропорційними предмету спору з урахуванням ціни позову, пов'язаними із розглядом справи, а також - реальними і розумними.
Надаючи оцінку доводам заявника щодо понесених позивачем витрат на послуги адвоката та надані на їх підтвердження докази, суд керується таким.
Як вбачається із долучених до позову письмових доказів, у зв'язку зі зверненням до суду позивач поніс витрати на правову допомогу в розмірі 25 000,00 грн, що підтверджено копією договору № 02-07/2024 від 02.07.2024, укладеного між ТОВ «Факторинг Партнерс» та Адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс» (а.с. 49-50), копією прайс-листа від 01.11.2023 (а.с. 51), заявкою № 877 від 01.03.2025 ТОВ «Факторинг Партнерс» на надання Адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс» юридичної допомоги щодо супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 (а.с. 52), копією витягу з акту № 7 про надання юридичної допомоги від 31.03.2025, з якого вбачається, що вартість послуг Адвокатського об'єднання «Лігал Ассістанс» за надання усної консультації за вивченням документів становить 4000 грн, на що витрачено 2 години, гонорар за підготовку пропозицій становить 6000 грн, на що витрачено 3 години, гонорар за складання позовної заяви про стягнення боргу з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), договір № 695379, на що витрачено 5 годин, становить 15 000 грн, разом витрати на професійну правничу допомога склали 25 000,00 грн (а.с. 52, зворот).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) обґрунтованість та пропорційність розміру таких витрат предмету спору з урахуванням ціни позову, ступеню складності справи, - та зазначає, що справа розглядалася у відсутності сторін, позовну заяву, за складання якої позивач просить стягнути 15000 грн, підписано та подано безпосередньо директором ТОВ «Факторинг Партнерс» Я. Сердійчук, спір є типовим для факторингових кредитних спорів, що має бути враховано при оцінці співмірності витрат на складання позовної заяви; 2) пов'язаність витрат із розглядом справи, - та зазначає, що оплата за підготовку пропозицій у розмірі 6000 грн, на що витрачено 3 години, за умови відсутності конкретизації зазначених пропозицій унеможливлює формування висновку про належність цих витрат до професійної правничої допомоги та про пов'язаність цих витрат з розглядом саме цієї справи.
У результаті аналізу заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу за критеріями обґрунтованості та пропорційності, а також їх пов'язаності із розглядом справи, суд дійшов висновку, що заява позивача про стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 12 000,00 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу із розрахунку 10 000 грн оплати за складання та підготовку до подання позовної заяви з додатками та 2000 грн за надання усної консультації.
Відтак, з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» підлягають стягненню витрати на правову допомогу у розмірі 12 000 (дванадцять тисяч) гривень 00 (нуль) копійок як достатній і розумний розмір судових витрат на професійну правничу допомогу.
На підставі наведеного та керуючись статтями 41, 55 Конституції України, статтями 15, 16, 205, 207, 525-530, 610, 626, 628, 629, 638, 639, 1046-1050, 1054-1056-1, 1077-1086 Цивільного кодексу України, статтями 1, 13-15, 19 Закону України «Про споживче кредитування», статтями 2, 4, 5, 12, 13, 76-84, 89, 141, 247, 258, 259, 263-268, 281-289, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» 104 502 (сто чотири тисячі п'ятсот дві) гривні 91 копійку заборгованості за договором № 695379 про надання споживчого кредиту від 31.08.2021, з яких: 48 376 (сорок вісім тисяч триста сімдесят шість) гривень 44 копійки становить заборгованість за основною сумою боргу (за тілом кредиту); 56 126 (п'ятдесят шість тисяч сто двадцять шість) гривень 47 копійок становить заборгованість за нарахованими процентами.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» сплачений при поданні позову судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» 12 000 (дванадцять тисяч) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу, пов'язану з розглядом справи.
Заочне рішення може бути переглянуте Теофіпольським районним судом Хмельницької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути поновлений в разі пропуску з поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо заяву про перегляд заочного рішення або апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (ІКЮО в ЄДРПОУ: 42640371; місцезнаходження: вулиця Ґедройця Єжи, будинок 6, офіс 521 місто Київ, 03150).
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Повне рішення суду складено 05.08.2025.
Головуюча суддя Турчин-Кукаріна І.В.