Справа № 308/5872/24
1-кс/308/4069/25
01 серпня 2025 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участі заявника ОСОБА_3
захисника адвоката ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород, скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого СВ Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області лейтенанта поліції ОСОБА_5 від 30.06.2025 року про закриття кримінального провадження №12024078030000105 від 02.02.2024 року, -
ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді зі вказаною скаргою, у якій вказує, що з 31.03.2025 року в провадженні СВ Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області перебувають матеріали кримінального провадження №12024078030000105 від 02.02.2024 року за ознаками кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 162 КК України.
Зазначає, що 04.07.2025 року на його електронну адресу прийшов лист з Ужгородської окружної прокуратури в якому містилось повідомлення, що слідчим на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України 30.06.2025 року прийнято рішення про закриття кримінального провадження № 12024078030000105.
07.07.2025 року на його електронну адресу надійшов лист-відповідь № 89868-21025 за підписом слідчого ОСОБА_5 разом з постановою про закриття кримінального провадження від 30.06.2025 року.
Заявник вважає постанову слідчого про закриття кримінального провадження № 12024078030000105, від 30.06.2025 року незаконним і необґрунтованим, таким, що прийнято передчасно, без всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення.
У судовому засіданні заявник ОСОБА_3 та його захисник адвокат ОСОБА_4 підтримали подану скаргу, просили задовольнити з підстав та мотивів викладених у ній. Також адвокат ОСОБА_4 вказав про наявність підстав для винесення окремої ухвали щодо дій слідчого. ОСОБА_5 , оскільки такий не належним чином здійснює досудове розслідування.
Слідчий (уповноважена особа) Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області у судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи.
За наведених вище обставин, слідчий суддя вважає за можливе розглянути скаргу у відсутності представника органу досудового розслідування, прийняти процесуальне рішення у відповідності до вимог ст. 307 КПК України.
При цьому, слідчому судді були надані матеріали кримінального провадження № 12024078030000105 в двох томах (том 1 на 234 арк., скріплено печаткою Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області «Для довідок», том 2 на 135 арк., скріплено печаткою Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області «Для довідок»).
Заслухавши пояснення заявника ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_4 , дослідивши матеріали скарги та матеріали кримінального провадження, приходжу до наступного висновку.
Частиною 1 ст. 303 КПК України передбачений вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Відповідно до п. 5 ч. 1ст. 3 КПК України досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Згідно з ч. 2ст. 9 КПК України слідчий зобов'язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Відповідно до ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду як джерело права.
У відповідності до ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається, зокрема, в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
Згідно з ч. 4 ст. 284 КПК України про закриття кримінального провадження слідчий, прокурор приймає постанову, яку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.
Таким чином, закриття кримінального провадження - це закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силі наявності обставин, що виключають кримінальне провадження або за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності. Подальше розслідування, після закриття кримінального провадження, є неможливим до того часу, коли постанова про закриття кримінального провадження не буде скасована в установленому КПК порядку.
Прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження і оцінки слідчим, прокурором, показань, речей і документів, які стосуються цього провадження, у їх сукупності.
У п. 42 рішення Європейського Суду з прав людини від 13 січня 2011 року в справі «Михалкова та інші проти України» розтлумачено, що за статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод держава зобов'язана «гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені у Конвенції», що також опосередковано вимагає наявності будь-якої форми ефективного розслідування. Розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.
У судовому засіданні встановлено, що СВ Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області здійснювалось досудове розслідування в кримінальному провадженні відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024078030000105 року від 02 лютого 2024 року.
Постановою слідчого СВ Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області лейтенанта поліції ОСОБА_5 від 30 червня 2025 року кримінальне провадження було закрите на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, оскільки, відсутній об'єкт кримінального правопорушення, та у зв'язку відсутністю хоча б одного з яких тягне за собою закриття кримінальних проваджень, передбачених ч. 2 ст. 162 та ч. 1 ст. 296 КК України.
Зі змісту оскаржуваної постанови слідчого ві 30.06.2025 року слідує, що в такій фактично описані пояснення коменданта гуртожитку ДВНЗ «УжНУ» ОСОБА_6 та директора студмістечка ДВНЗ «УжНУ» ОСОБА_7 , допитаних слідчим у якості свідків, щодо подій, які стали підставою для звернення ОСОБА_3 до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінальних правопорушень та щодо яких здійснюється розслідування у даному кримінальному провадженні № 12024078030000105 року від 02 лютого 2024 року.
Також у постанові констатовано отримання відповіді на доручення від працівників ВКП Ужгородського РУП щодо встановлення свідків очевидців даної події, встановлення камер зовнішнього та внутрішнього нагляду, з якої слідує, що останніми було встановлено наявність камер відео спостереження, однак відеозапис відсутній, так як запис зберігається протягом одного місяця. Встановити свідків чи очевидців події не надалось можливості.
Крім того, слідчим ОСОБА_5 у постанові від 30.06.2025 року також описано склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 296 КК України - хуліганство та зазначено про відмову потерпілого ОСОБА_3 приходити на допит для дачі показань, з посиланням на вимоги ст. 94 КПК України, внаслідок чого , слідчим було зроблено висновок, що у даному кримінальному провадженні відсутній об'єкт кримінального правопорушення, що тягне за собою закриття кримінального провадження у порядку п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Слід зауважити, що закриття кримінального провадження є одним з важливих актів судочинства, через який забезпечується вирішення завдання охорони прав та законних інтересів учасників кримінального провадження та є одним зі способів його остаточного вирішення, а тому провадження може бути закрито лише після всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів.
Таким чином, постанова слідчого про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулася з метою захисту своїх прав, та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу (ст. 110 КПК України).
В свою чергою, слідчий суддя, на якого КПК України покладено обов'язок здійснювати судовий контроль за дотриманням прав, свобод і інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, зобов'язаний перевірити законність прийнятої слідчим постанови.
Так, положеннями ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Однак, у порушення вказаних вище вимог КПК України , постанова слідчого ОСОБА_5 від 30.06.2025 року є не вмотивованою з огляду на наступне.
Зі змісту поданої ОСОБА_3 , скарги слідує, що заявник вказує про вчинення щодо нього кримінальних правопорушень, зокрема, щодо незаконного проникнення до його житла та хуліганських дій з боку громадян ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які є комендантом гуртожитку №4 ДВНЗ УжНУ та директором студмістечка ДВНЗ УжНУ, відповідно.
В оскаржуваній постанові слідчий вказує про відсутність складу кримінального правопорушення, зокрема відсутній об'єкт кримінального правопорушення та закриває кримінальне провадження, за ч. 2 ст. 162, ч. 1 ст. 296 КК України.
При цьому, суспільна небезпечність кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 162 КК України полягає в тому, що він порушує конституційне право громадянина на недоторканність житла та іншого володіння. Під порушенням недоторканності житла слід розуміти протиправне таємне або відкрите проникнення в чуже житло (будинок, квартиру або кімнату) без згоди власника житла на такі дії.
Об'єктом даного злочину є право людини на недоторканність житла та іншого володіння.
Об'єктивна сторона злочину виражається у виконанні однієї з таких дій: а) незаконне проникнення до житла або іншого володіння особи проти її волі; б) незаконне проведення в них огляду або обшуку; в) незаконне виселення; г) інші дії, що порушують недоторканність житла громадян.
Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується лише прямим умислом. Винна особа усвідомлює, що порушує недоторканність житла громадян і бажає вчинити такі дії. Мотиви і мета цього злочину можуть бути різними.
Суб'єктом даного злочину - може бути будь-яка фізична осудна особа, що досягла 16-ти років. У частині 2 ст. 162 КК передбачені кваліфікуючі ознаки даного злочину: 1) вчинення його службовою особою; 2) із застосуванням насильства чи з погрозою його застосування.
Зі змісту скарги та доданих до неї матеріалів слідує, що ОСОБА_3 мав законне право проживати в одній з кімнат гуртожитку №4 ДВНЗ УжНУ, що також підтверджується талоном про реєстрацію місця проживання в блоці № 25/4 гуртожитку № 4 ДВНЗ УжНУ (аркуш матеріалів кримінального провадження 10).
У свою чергу, на його переконання , службові особи зазначеного навчального закладу, а саме комендант гуртожитку ОСОБА_6 та директор студмістечка ОСОБА_7 незаконно проникли до його помешкання у даному гуртожитку.
Таким чином, є не визначеним , з яких мотивів виходив слідчий, закриваючи кримінальне провадження, вказуючи про відсутність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 162 КК України, зокрема, щодо відсутності об'єкту злочину.
В оскаржуваній постанові від 30.06.2025 року слідчим ОСОБА_8 жодним чином не зазначено про відсутність у ОСОБА_3 права на проживання в гуртожитку, тобто, відсутність об'єкту кримінального правопорушення, передбаченого ст. 162 КК України.
Окрім цього, п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, підставою для закриття кримінального провадження є встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
При цьому, у постанові слідчого від 30.06.2025 року не зазначено, в діянні саме кого з осіб відсутній склад кримінального правопорушення, дане твердження знеособлене.
Слідчий в оскаржуваній постанові від 30.06.2025 року обмежився виключно описом пояснень коменданта гуртожитку ОСОБА_6 та директора студмістечка ОСОБА_7 , і при тому, без чіткого опису та аналізу подій та обставин, які слугують підставою для закриття кримінального провадження.
Щодо відсутності складу кримінальних правопорушень, слідчий як вбачається з постанови , дійшов з того, що потерпілий ОСОБА_3 відмовився, приходити на допит в якості потерпілого для дачі показань.
Натомість, жодних доказів про виклик ОСОБА_3 для надання пояснень, надані слідчому судді матеріали кримінального провадження не містять, що також заперечує і сам потерпілий ОСОБА_9 у судовому засіданні.
Окрім цього, слід звернути увагу на те, що ще 19.05.2025 року слідчим ОСОБА_5 була винесена постанова про закриття кримінального провадження № 12024078030000105.
Проте, вказана постанова слідчого, ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.06.2025 року скасована із зазначенням обставин неповноти досудового розслідування.
Разом із тим, із наданих слідчому судді матеріалів кримінального провадження слідує, що останнім процесуальним документом, який в них міститься, є саме скасована постанова слідчого ОСОБА_5 від 19.05.2025 року про закриття кримінального провадження.
Таким чином, не провівши жодних слідчих та процесуальних дій, що вбачається з матеріалів кримінального провадження, 30.06.2025 року слідчим СВ Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області лейтенантом поліції ОСОБА_5 винесено в черговий раз постанову про закриття кримінального провадження.
Отже, під час проведення перевірки обставин, кримінального провадження, слідчим в порушення вимог ч.2 ст.9 КПК України не проведені в повному обсязі слідчі дії з метою одержання фактичних даних вчиненого кримінального правопорушення для всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального провадження, не надано їм належної правової оцінки, що свідчить про формальний підхід до розслідування вказаного кримінального правопорушення та як наслідок про неефективне досудове розслідування кримінальної справи.
Слідчий в порушення вимог кримінального процесуального закону, не провів всього необхідного обсягу слідчих дій, необхідних для встановлення істини у справі, тим самим допустивши неповноту та однобічність, не дослідив обставини кримінального провадження в їх сукупності, не давши їм належної оцінки, для прийняття відповідного процесуального рішення.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 38 КПК України, орган досудового розслідування зобов'язаний застосовувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.
Слідчий суддя, виходячи з положень ч. 5 ст. 40 КПК України, позбавлений змоги надати конкретні вказівки (зобов'язання) слідчому, дізнавачу у кримінальному провадженні на здійснення конкретних слідчих дій, оскільки останній є самостійним у своїй процесуальній діяльності, а слідчий суддя наділений лише правом судового контролю та оцінки зібраних слідством доказів на етапі розслідування, однак він не може переймати на себе функції слідства, дізнання (п. 18 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 22 КПК України).
При цьому, прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження, безпосереднього дослідження та оцінки слідчим доказів, які стосуються цього провадження в сукупності.
Слідство зобов'язане провести у провадженні такий комплекс дій, який би не залишав місце сумнівам, а зроблені ним висновки випливали б зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи неспростовних презумпцій факту, а не ґрунтувались на припущеннях.
Враховуючи наведене, слід зазначити, що з аналізу процесуального законодавства, яке регулює спірні правовідносини можна дійти висновку, що закриття кримінального провадження - це закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силі наявності обставин, що виключають кримінальне провадження та передумовою чого, є дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження і оцінки слідчим, прокурором показань, речей і документів, які стосуються цього провадження, у їх сукупності.
Згідно ст. 307 КПК України, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; скасування повідомлення про підозру; зобов'язання припинити дію; зобов'язання вчинити певну дію; відмову у задоволенні скарги.
Отже, з огляду на наведене вище, приймаючи до уваги строки розгляду скарги визначені ч.2 ст..306 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку, що постанова слідчого СВ Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області лейтенанта поліції ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження № 12024078030000105 року відомості про яке внесені 30.06.2025 року підлягає скасуванню.
Щодо вимог адвоката ОСОБА_4 про винесення окремої ухвали на дії слідчих, то таке не ґрунтується на вимогах закону, оскільки, чинним КПК України не передбачено винесення окремої ухвали.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 307 КПК України за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу. Зокрема , ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; скасування повідомлення про підозру; зобов'язання припинити дію; зобов'язання вчинити певну дію; відмову у задоволенні скарги.
З урахуванням наведеного вище, слідчий суддя приходить до висновку, що скаргу ОСОБА_3 слід задовольнити.
Керуючись вимогами ст.ст. 303, 304, 306, 307, 309 КПК України, -
Скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого СВ Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області лейтенанта поліції ОСОБА_5 від 30.06.2025 року про закриття кримінального провадження №12024078030000105 від 02.02.2024 року - задовольнити.
Постанову слідчого слідчого відділу Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, лейтенанта поліції ОСОБА_5 від 30.06.2025 року, про закриття кримінального провадження №12024078030000105 відомості про яке внесені до ЄРДР від 02 лютого 2024 року - скасувати.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1