05 серпня 2025 року
м. Київ
єдиний унікальний номер судової справи 357/14705/24
номер провадження 22-ц/824/9433/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,
суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2
на заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 лютого 2025 року /суддя Кошель Б.І./
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, -
ОСОБА_1 звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_3 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів у розмірі 84 176,74 грн за період з 01 липня 2022 року по 10 жовтня 2024 року (по аліментним платежам з 20 червня 2022 року по 31 серпня 2024 року).
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 лютого 2025 року у справі №357/14705/24 (провадження №2/357/971/25) позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 45 502,64 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 судовий збір на користь держави в розмірі 1 211,20 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі, стягнувши з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 84 176,74 грн.
На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилалася на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції невірно застосовано ч. 1 ст. 196 СК України, оскільки пеня за прострочення сплати аліментів має нараховуватися за кожен день прострочення для кожного місячного платежу окремо до дня погашення або ухвалення рішення судом, за формулою p=(A1?1%?Q1)+(A2?1%?Q2)+…+(An?1%?Qn), передбаченою постановами Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №572/1762/15-ц та Касаційного цивільного суду від 30.10.2019 у справі №757/16035/15-ц. Апелянт зазначила, що її розрахунок пені в розмірі 84 176,74 грн відповідає зазначеній формулі, а суд першої інстанції помилково обмежив пеню розміром заборгованості (45 502,64 грн), не врахувавши правові висновки Верховного Суду, які є обов'язковими для застосування.
Відповідач ОСОБА_3 про розгляд справи в порядку письмового провадження був поінформований належним чином, із відзивом на апеляційну скаргу до суду не звертався.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін на підставі наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Судовим наказом Білоцерківського міськрайонного суду від 21.07.2022 (справа №357/5318/22) з ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання доньки в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50% і не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з 20.06.2022 до повноліття дитини.
Постановою державного виконавця від 11.08.2022 відкрито виконавче провадження НОМЕР_1.
За розрахунком виконавчої служби від 27.09.2024 (вих. №185659), станом на 01.09.2024 заборгованість ОСОБА_3 становить 45 502,64 грн.
Позивач звернулася з позовом про стягнення пені за прострочення сплати аліментів за період з 01.07.2022 по 10.10.2024 у розмірі 84 176,74 грн, розрахованої за формулою p=(A1?1%?Q1)+(A2?1%?Q2)+…+(An?1%?Qn).
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції вірно керувався ч. 1 ст. 196 СК України про те, що одержувач аліментів має право на стягнення пені у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення, але не більше 100% заборгованості; ч. 3 ст. 181 СК України про те, що аліменти присуджуються у частці від доходу або у твердій сумі; ст. 141 СК України про рівні права та обов'язки батьків щодо дитини; а також нормами процесуального права: ст. 2, ст. 4, ст. 5, ст. 12, ст. 263 ЦПК України про завдання цивільного судочинства, право на звернення до суду, принципи змагальності та верховенства права.
Судом першої інстанції зроблено вірний висновок про те, що пеня нараховується на суму заборгованості за кожен місяць окремо, без додавання до наступних місяців, і обмежується розміром боргу (45 502,64 грн), посилаючись на ч. 1 ст. 196 СК України та постанови Верховного Суду України від 01.07.2015 (№6-94цс15) та 16.03.2016 (№6-300цс16).
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції невірно застосував ч. 1 ст. 196 СК України, відхиляються, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Ця норма прямо встановлює граничне обмеження розміру пені розміром заборгованості, що у даній справі становить 45 502,64 грн, як підтверджено розрахунком виконавчої служби від 27.09.2024 (вих. №185659).
Верховний Суд у постанові від 10.01.2024 у справі №359/240/21 роз'яснив, що хоча пеня нараховується за кожен день прострочення для кожного місячного платежу окремо, суд має право обмежити її розмір 100% заборгованості, якщо більший розмір пені призведе до непропорційного обтяження боржника. У даній справі суд першої інстанції врахував, що сума пені, розрахована позивачем (84 176,74 грн), значно перевищує розмір боргу (45 502,64 грн). Обмеження пені розміром боргу відповідає принципу розумності та справедливості, а також меті захисту прав дитини без надмірного фінансового тиску на боржника.
Апелянт посилається на постанови Великої Палати ВС від 25.04.2018 у справі №572/1762/15-ц та Касаційного цивільного суду від 30.10.2019 у справі №757/16035/15-ц, які передбачають нарахування пені за кожен день прострочення для кожного платежу окремо. Проте ці постанови прийняті до внесення змін у ст. 196 СК України, від 17.05.2017 р. Попередня редакція не обмежувала граничного розміру пені розміром заборгованості.
Вказане обмеження відповідає новій редакції ст. 196 СК України і узгоджується з практикою ВС, викладеною у Постанові №359/240/21 від 31.01.2024 р.
Частинами першою та другою статті 196 СК України встановлено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
У даній справі суд першої інстанції повно з'ясував обставини, дослідив розрахунок заборгованості та дійшов висновку, що стягнення пені в розмірі 45 502,64 грн є пропорційним і відповідає вимогам закону.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, а його рішення є законним і обґрунтованим.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно до задоволених вимог. Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору (п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»), у вимогах апеляційної скарги відмовлено, судові витрати по сплаті судового збору відносяться на рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану через представника ОСОБА_2 , - залишити без задоволення.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 лютого 2025 року у справі №357/14705/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Головуючий: Судді: