04 серпня 2025 року
м. Київ
єдиний унікальний номер судової справи 759/15633/23
номер провадження 22-ц/824/7516/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду
цивільних справ:
головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,
суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,
за участю секретаря судового засідання Єфіменко І.О.,
учасники справи: прокурор Кудіна Т.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Офісу Генерального прокурора, Державної казначейської служби України та Національної поліції України
на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 11 січня 2024 року /суддя Сенько М.Ф./
у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Офісу Генерального прокурора, Національної поліції України про відшкодування шкоди, -
ОСОБА_1 через свого представника адвоката Железняк Н.М. звернувся до суду із позовом до Державної казначейської служби України, Держави Україна, в особі Офісу Генерального прокурора, Національної поліції України про відшкодування шкоди. Позивач просив стягнути з Державного бюджету України моральну шкоду у розмірі 221 770, 00 грн, матеріальну шкоду 14 823, 00 грн. судові витрати на правничу допомогу 20 000, 00 грн.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 11 січня 2024 року позов задоволено.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 221 770,00 грн компенсації моральної шкоди.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 14 823,00 грн компенсації матеріальної шкоди.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 365,93 грн. /т. 2 а.с. 115-131/
Не погоджуючись з вказаним рішенням, представники Офісу Генерального прокурора, Державної казначейської служби України та Національної поліції України звернулись з апеляційними скаргами.
Представник Офісу Генерального прокурора Дикий О.В. просив рішення суду скасувати, відмовивши у позові. Посилався на те, що незаконність дій органів влади не доведена. Суд першої інстанції помилково визнав дії слідчих і прокурорів незаконними (проведення обшуків, вилучення майна тощо) без достатніх доказів. Посилався на правові позиції Верховного Суду, про те, що оскарження дій не є автоматичним доказом їхньої незаконності. Наголошував на відсутності підстав для відшкодування моральної шкоди, оскільки позивач не надав доказів фізичних чи моральних страждань (ст. 23, 1167 ЦК України). Суд першої інстанції проігнорував вимоги щодо доказів наявності вини, причинно-наслідкового зв'язку та факту шкоди. Посилався на практику ВС (постанова від 13.05.2020 у справі № 638/6326/17) та ЄСПЛ, де моральна шкода вимагає конкретних доказів. Також зазначав про неправильне стягнення матеріальної шкоди. Суд необґрунтовано стягнув 14 823 грн за вилучене майно без перевірки доказів (рахунки, чеки). Не врахував, що майно повернуто, а оцінка базувалася на аналогічних товарах без підтвердження. Зазначав і про незаконність стягнення витрат на правову допомогу. Сума 120 000 грн за адвокатські послуги необґрунтована, оскільки не доведено розумність і необхідність витрат (ст. 137 ЦПК України). Відсутні детальні розрахунки, акти виконаних робіт; судом першої інстанції проігноровані критерії "розумності" з практики ВС (постанова від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц). Наголошував також, що рішення суду першої інстанції суперечить КПК України та Закону "Про порядок відшкодування шкоди".
Представник Національної поліції України О. Замостний просив рішення суду скасувати, відмовивши у позові. Посилався на те, що незаконність дій органів влади не доведена. Суд першої інстанції помилково визнав дії слідчих незаконними (проведення обшуків, вилучення майна, допити тощо) без достатніх доказів. Посилався на правові позиції Верховного Суду, про те, що оскарження дій не є автоматичним доказом їхньої незаконності. Наголошував на відсутності підстав для відшкодування моральної шкоди, оскільки позивач не надав доказів фізичних чи моральних страждань (ст. 23, 1167 ЦК України). Суд першої інстанції проігнорував вимоги щодо доказів наявності вини, причинно-наслідкового зв'язку та факту шкоди. Посилався на практику ВС (постанова від 04.07.2019 у справі №638/6326/17) та ЄСПЛ (справи "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009 і інші), де моральна шкода вимагає конкретних доказів. Також зазначав про неправильне стягнення матеріальної шкоди. Суд необґрунтовано стягнув суму за вилучене майно (ноутбук Sony PCG-9121V та флеш-накопичувач Kingston Data Traveler 100 G3 16 Gb) без перевірки доказів (рахунки, чеки). Не врахував, що майно повернуто постановою старшого слідчого від 06.06.2023, а оцінка базувалася на припущеннях без підтвердження. Зазначав і про незаконність стягнення витрат на правову допомогу. Сума необґрунтована, оскільки не доведено розумність і необхідність витрат (ст. 137 ЦПК України). Відсутні детальні розрахунки, акти виконаних робіт; судом першої інстанції проігноровані критерії "розумності" з практики ВС. Наголошував також, що рішення суду першої інстанції суперечить КПК України (ст. 9, 19, 42) та Закону "Про порядок відшкодування шкоди", а також порушує процесуальні норми (ст. 263 ЦПК), ігноруючи докази відповідачів та принцип верховенства права.
Представник Державної казначейської служби України Пальчик В.О. просив рішення суду скасувати в частині стягнення витрат на правничу допомогу з Державного бюджету України, відмовивши у цій частині позову. Посилався на те, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права (ст. 141 ЦПК України), стягнувши витрати не з відповідачів (органи поліції та прокуратури як представників держави), а безпосередньо з Державного бюджету без правових підстав. Наголошував, що держава набуває цивільні права та обов'язки через органи влади (ст. 167, 170 ЦК України), а в судочинстві бере участь через відповідний орган (ст. 48, 58 ЦПК України), тому розподіл витрат має бути між сторонами справи, а не з бюджету. Посилався на практику Великої Палати Верховного Суду (постанови від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18, від 21.08.2019 у справі № 761/35803/16-ц, від 18.12.2019 у справі № 688/2479/16-ц, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20), де вказано, що держава діє через уповноважені органи, а не як абстрактний суб'єкт для стягнення з бюджету. Суд першої інстанції проігнорував принцип верховенства права та не з'ясував обставини щодо компетенції органів (ст. 263 ЦПК України). Також зазначав про порушення принципу цільового використання бюджетних коштів (ст. 95 Конституції України, ст. 7, 23, 95, 116, 119 БК України), оскільки Державний бюджет не передбачає асигнувань на виплату витрат на правничу допомогу в цивільних справах, а нецільове використання є порушенням бюджетного законодавства та може тягнути кримінальну відповідальність (ст. 210 КК України). Наголошував, що рішення не може бути виконане через відсутність бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет.
Позивач та відповідачі Державна казначейська служба України, Національна поліція України в судове засідання не з'явились, про час та дату судового розгляду повідомлені належним чином, тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності у відповідності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, яка з'явилась у судове засідання, перевіривши наведені в апеляційних скаргах доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, а судове рішення скасуванню з відмовою у задоволенні вимог, на підставі наступного.
Судом встановлено, що 29.12.2018 року за заявою виконавчого директора ТОВ «Піллар» Ришкова О.О. зареєстроване кримінальне провадження №12018100070004960 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 365-2 КК України, за фактом зловживання повноваженнями приватним виконавцем під час проведення виконавчих дій у відкритому за заявою позивача виконавчому провадженні №57438374 з примусового виконання наказу Господарського суду Київської області №911/2179/15 від 19.07.2018 року щодо стягнення з боржника ТОВ «Піллар» боргових зобов'язань в сумі 24 076 631,04 гривень.
Постановою заступника прокурора міста Києва від 10.02.2020 року подальше здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12018100070004960 доручено слідчому управлінню Головного управління Національної поліції у м. Києві.
Постановою прокурора Київської міської прокуратури від 14.01.2020 року про об'єднання матеріалів досудового розслідування до вказаного кримінального провадження приєднано кримінальні провадження №12019100010003055 від 12.04.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 365-2 КК України, щодо можливого зловживання повноваженнями приватним виконавцем під час здійснення виконавчих дій стосовно майна ТОВ «Піллар» та №12019100070000871 від 13.03.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 367 КК України, щодо можливого неналежного виконання службовими особами ПАТ «Квазар» своїх обов'язків зі збереження арештованого майна ТОВ «Піллар», а також кримінальне провадження №42019000000002430 від 19.11.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України щодо заволодіння шахрайським шляхом службовими особами ПАТ «Квазар» та приватним виконавцем майном ТОВ «Піллар». Цьому об'єднаному кримінальному провадженню було присвоєно номер 12018100070004960.
Постановою прокурора Київської міської прокуратури від 01.07.2020 року матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні за ознаками, передбачених частиною четвертою статті 190 КК України виділено з матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні за №12018100070004960 від 29.12.2018 року. Новому кримінальному провадженню присвоєно номер 12018100000000874, інформація про яке внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.09.2020 року.
04.01.2021 року кримінальне провадження №12018100070004960 від 29.12.2018 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 367, частиною першою статті 365-2 КК України закрито у зв'язку із закінченням строку досудового розслідування.
12.03.2021 року матеріали кримінального провадження №12018100000000874 від 28.09.2020 року передані до слідчого відділу Подільського управління поліції ГУНП у м. Києві для подальшого досудового розслідування.
Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 06.05.2021 року строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12020100000000874 продовжено на 12 місяців.
Описова частина зазначеної ухвали містить посилання на клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури м. Києва, в якому зазначено, що під час досудового розслідування перевіряються обставини, внаслідок яких посадові особи ПрАТ «Квазар», зокрема голова правління ОСОБА_1 , заступник голови правління ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_2 , приватний виконавець ОСОБА_4, заволоділи майном ТОВ «Піллар», внаслідок безпідставного арешту такого майна в рамках виконавчого провадження, умисного заниження його вартості та передачі для реалізації до ДП «Сетам» за заниженою вартістю, чим завдано шкоду ТОВ «Піллар» в особливо великих розмірах.
Також з витягу з ЄРДР щодо кримінального провадження №12020100000000874 від 28.09.2020 року вбачається, що до фабули кримінального правопорушення внесені відомості про обставини, які можуть свідчити про його вчинення, зокрема вказано про шахрайське заволодіння майном ТОВ «Піллар» посадовими особами ПАТ «Квазар» ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та приватним виконавцем ОСОБА_4 в особливо великих розмірах.
Згідно з постановою заступника Генерального прокурора України Мустеци І.В. від 27.01.2022 року проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12020100000000874 від 28.09.2020 року доручено Головному слідчому управлінню Національної поліції України. Процесуальне керівництво здійснюється прокурорами Третього відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Офісу Генерального прокурора.
За поясненнями представників Національної поліції України і Офісу Генерального прокурора слідчі дії у кримінальному провадженні №12020100000000874 тривають, однак жодній особі офіційно не повідомлено про підозру.
Також встановлено, що 02.05.2023 року слідчим на підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва від 05.04.2023 року (справа №757/13015/23-к) проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , що належить позивачу на праві власності з метою відшукання і вилучення реєстраційних, статутних, а також фінансово-господарських документів діяльності ТОВ «Піллар».
Із протоколу обшуку вбачається, що було вилучено: 1) ноутбук із зарядним пристроєм та сумкою сірого кольору SONY Model PCG-01211V з/п 275448195003171; 2) флеш-накопичувач чорного кольору Kingston Data Traveler 100 G3 16 Gb.
Під час обшуку проводилась відеофіксація за допомогою відеокамери Panasonic HC-V260, інформацію про яку занесено до протоколу обшуку.
Під час обшуку слідчий фотографував на власний мобільний телефон документи, які засвідчують право на майно позивача, інші його особисті документи, а також гроші, їхню кількість та колекційні купюри, що знаходились у сейфі.
Зазначені речі під час обшуку не вилучались, вони не набули статусу тимчасово вилученого майна і не були арештовані в порядку передбаченому КПК України. Проте, як вважає позивач, інформація, що містилась на вказаних документах зберіглась на особистому телефоні слідчого, однак цей телефон не було приєднано до протоколу в порядку, передбаченому вимогами КПК України.
Оскільки фотозйомка застосовувалась до приватних документів і грошей позивача, то останній вважає, що слідчим були здійснені дії, спрямовані на втручання у його приватне життя у неналежний спосіб.
За поясненнями позивача і свідка в суді першої інстанції, вказані дії слідчого викликали у позивача сильні душевні хвилювання, що призвело до погіршення його фізичного стану, а саме: після протиправних дій слідчого, які мали місце до приїзду адвокатів позивача, він відчув значне погіршення здоров'я, йому була викликана швидка медична допомога, лікарями якої було надано медичну допомогу та здійснено внутрішньовенне введення препарату для стабілізації серцевої діяльності. Після вказаного випадку позивач має проблеми зі здоров'ям, які турбують його і на час звернення з позовом до суду.
З приводу неправомірних, як на думку позивача, дій під час обшуку, позивачем 30.05.2023 року подано заяву про кримінальне правопорушення.
11.07.2023 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва (справа №757/27177/23-к) скаргу позивача на бездіяльність уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви - задоволено. Зобов'язано уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора виконати вимоги статті 214 КПК України за заявою ОСОБА_1 про вчинення кримінального правопорушення від 30.05.2023 року, про що проінформувати заявника.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що свої вимоги позивач обґрунтовує надмірною тривалістю кримінального переслідування проти нього. Позивач стверджує, що саме недотримання розумних строків досудового розслідування щодо нього складає делікт, який призвів до порушення права на справедливий суд і на приватне життя, і як наслідок - до погіршення стану здоров'я та душевних страждань, викликаних невизначеністю власної долі.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався ст. 3 Конституції України про те, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Частиною першою статті 8 Конституції України проголошено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суд першої інстанції вказував, що матеріали справи не містять доказів того, що позивачу було повідомлено про підозру у встановленому КПК порядку. Однак, з огляду на наведені приписи статей 3, 8 Конституції України, вважав за доцільне розглядати статус позивача у кримінальному провадженні №12020100000000874 в більш широкому контексті з метою захисту його права, ґарантованого Конвенцією, оскільки матеріалами справи підтверджується, що фабула кримінального правопорушення, яка зазначена в ЄРДР, містить інформацію про прізвище, ініціали та посаду позивача і сформульована таким чином, що сторонньому спостерігачу є зрозумілим, що саме позивач вчинив зазначене в ЄРДР кримінальне правопорушення.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що об'єднання і виділення матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №12018100070004960 від 29.12.2018 року, а також реєстрація виділеного кримінального провадження №12020100000000874 відбулися поза межами розумних строків, а відтак, констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції стосовно порушення розумних строків розгляду справи позивача.
Суд першої інстанції також керувався вимогами ст. 8 Конвенції про те, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Суд першої інстанції враховував, що обшук здійснювався на підставі ухвали слідчого судді відповідно до норм КПК, тобто обшук здійснювався на підставі закону. Водночас в матеріалах справи відсутні докази необхідності того, що обшук у позивача мав бути проведений після спливу сорока одного місяця після початку досудового розслідування щодо нього, тобто починаючи з 19.11.2019 року. Отже, це не відповідало критеріям виправданості втручання у приватне життя, які зазначені у пункті 2 статті 8 Конвенції.
Судом першої інстанції вказано на те, що протягом періоду з 19.11.2019 року по час звернення позивача до суду з позовом, тобто до 18.08.2023 року, позивача було допитано як свідка один раз 20.10.2021 року, при цьому допит тривав кілька днів. Також були проведені обшук та арешт вилученого майна. Тобто за сорок чотири місяці тривалості досудового розслідування було здійснено стосовно позивача і його майна три слідчі (процесуальні) дії.
Вирішуючи питання стосовно того, чи призвело порушення вимог пункту 1 статті 6 Конвенції стосовно розумних строків розгляду справи до тих наслідків, про які стверджує позивач, суд першої інстанції врахував правові позиції Великої Палати, про те, що надмірна тривалість кримінального провадження здатна призвести до моральних страждань особи, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин; необхідністю відвідування органів досудового розслідування; неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність; підривом репутації тощо (п. 69. постанови ВП ВС від 03.09.2019 року у справі №916/1423/17, провадження № 12-208гс18).
Суд першої інстанції дійшов висновків, що позивач тривалий час перебуває в стані невизначеності щодо своєї долі внаслідок відкритого кримінального провадження №12020100000000874, в якому він зазначений як особа, яка вчинила кримінальне правопорушення.
Позивач вказав, що він відчуває кримінальне переслідування щодо нього з 2019 року. З цього часу він, як керівник ПАТ «Квазар» перебуває в стані постійного хвилювання щодо своєї долі у зв'язку з відкритими кримінальними провадженнями, пов'язаними з виконанням рішення Господарського суду Київської області у справі №911/2179/15 і майном боржника - ТОВ «Піллар». Позивач вважає, що усі дії органів досудового розслідування, зокрема щодо нього, як керівника юридичної особи, є неправомірними, проте відсутність офіційного статуту у кримінальних провадженнях, в тому числі №12020100000000874 не дають йому можливості захищати свої права.
Суд першої інстанції встановив порушення права позивача на справедливий розгляд справи в контексті недотримання органами досудового розслідування розумних строків.
Відповідно до частини дев'ятої статті 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Отже, враховуючи наведені приписи ЦПК України, суд за аналогією закону до відносин, що склалися з приводу відшкодування моральної шкоди завданої позивачу органами досудового розслідування через недотримання розумних строків досудового розслідування застосував норми Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Суд першої інстанції погоджився з аргументами позивача і вважав, що справедливим є розмір, визначений із розрахунку мінімальної заробітної плати за 33 місяці і 3 дні, починаючи з 28.09.2020 року (дата внесення відомостей до ЄРДР) по червень 2023 року включно.
Станом на дату подачі позову розмір мінімальної заробітної плати становить 6700 гривень на місяць. Тобто, розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню з держави Україна становить 33 місяці та 3 дні*6700 грн = 221 770,00 гривень.
Матеріальна шкода полягає у незаконному вилученні ноутбуку SONY Model PCG-01211V з/п НОМЕР_1 із зарядним пристроєм та сумкою сірого кольору, а також флеш-накопичувачу чорного кольору Kingston Data Traveler 100 G3 16 Gb.
Суд першої інстанції взяв до уваги надані докази ринкової вартості речей, аналогічних за характеристиками тих, що були вилучені, вважав справедливим відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 14 823,00 грн.
Однак з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.
Так, у даній справі здійснюються розслідування по наступним кримінальним провадженням:
кримінальне провадження № 12018100070004960 за ч. 1 ст. 365-2 КК України, дата реєстрації: 29 грудня 2018 року. Порушене за заявою виконавчого директора ТОВ «Піллар» Ришкова О.О. щодо зловживання повноваженнями приватним виконавцем у виконавчому провадженні № 57438374 (стягнення боргу з ТОВ «Піллар»). Пізніше до нього приєднано інші провадження. 10 лютого 2020 року досудове розслідування доручено слідчому управлінню ГУ НП у м. Києві. Закрите 4 січня 2021 року у зв'язку з закінченням строку досудового розслідування (крім виділеної частини за ч. 4 ст. 190 КК);
кримінальне провадження № 12019100010003055 за ч. 1 ст. 365-2 КК України від 12 квітня 2019 року. Щодо можливого зловживання повноваженнями приватним виконавцем під час виконавчих дій стосовно майна ТОВ «Піллар». 14 січня 2020 року приєднано до провадження № 12018100070004960 постановою прокурора Київської міської прокуратури;
кримінальне провадження № 12019100070000871 за ч. 2 ст. 367 КК України від 13 березня 2019 року. Щодо можливого неналежного виконання службовими особами ПАТ «Квазар» обов'язків зі збереження арештованого майна ТОВ «Піллар». 14 січня 2020 року приєднано до провадження № 12018100070004960 постановою прокурора Київської міської прокуратури;
кримінальне провадження № 42019000000002430 за ч. 4 ст. 190 КК України від 19 листопада 2019 року. Щодо заволодіння шахрайським шляхом майном ТОВ «Піллар» службовими особами ПАТ «Квазар» та приватним виконавцем. 14 січня 2020 року приєднано до провадження № 12018100070004960 постановою прокурора Київської міської прокуратури. 1 липня 2020 року матеріали за ч. 4 ст. 190 КК виділено в окреме провадження;
кримінальне провадження № 12020100000000874 за ч. 4 ст. 190 КК України від 28 вересня 2020 року (виділено 1 липня 2020 року з № 12018100070004960). Заволодіння майном ТОВ «Піллар» посадовими особами ПрАТ «Квазар» (зокрема, ОСОБА_1 як голова правління, ОСОБА_3 як заступник, згадуються у фабулі), ФОП ОСОБА_2 та приватний виконавець ОСОБА_4 через безпідставний арешт майна, заниження вартості та передачу майна на реалізацію. 12 березня 2021 року передано до слідчого відділу Подільського УП ГУ НП у м. Києві. Строк розслідування продовжено на 12 місяців ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 6 травня 2021 року. 27 січня 2022 року досудове розслідування доручено Головному слідчому управлінню НПУ. Розслідування триває, підозру не повідомлено.
Аналізуючи вказані кримінальні провадження, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод через недотримання розумних строків досудового розслідування щодо позивача є помилковими.
З матеріалів справи вбачається, що вище вказані кримінальні провадження зареєстровані по факту вчинення кримінального правопорушення, а не щодо конкретної особи.
Позивач ОСОБА_1 не має в них статусу підозрюваного чи обвинуваченого, оскільки йому не повідомлено про підозру в порядку, передбаченому ст. 276-279 КПК України.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду (постанова від 03.05.2023 у справі № 686/14821/21), відшкодування моральної шкоди за ст. 1167 ЦК України та Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" (далі - Закон про відшкодування шкоди) можливе лише за наявності реабілітації особи або встановлення незаконності дій органів, що призвели до порушення прав у статусі підозрюваного чи обвинуваченого. У провадженнях по факту, де особа є лише свідком, відсутні підстави для визнання тривалості розслідування порушенням розумних строків у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції, оскільки особа не є "обвинуваченою". Таким чином, застосування аналогії закону (ч. 9 ст. 10 ЦПК України) до відносин про відшкодування шкоди є необґрунтованим, оскільки спеціальний Закон про відшкодування шкоди не поширюється на свідків без встановленого порушення їх прав у статусі підозрюваних.
Доводи апеляційних скарг Офісу Генерального прокурора та Національної поліції України про відсутність доказів незаконності дій органів досудового розслідування (обшук, вилучення майна, допит) апеляційній суд вважає слушними.
Обшук 02.05.2023 року проведено на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва від 05.04.2023 (справа №757/13015/23-к), що набрала законної сили. Вилучені речі (ноутбук Sony PCG-9121V та флеш-накопичувач Kingston Data Traveler 100 G3 16 Gb) визнані речовими доказами постановою старшого слідчого від 06.06.2023, а їх доля (зберігання, повернення чи конфіскація) вирішується в порядку ч. 9 ст. 100 КПК України при ухваленні вироку або закритті провадження. Так, вилучення майна як речових доказів не є незаконним, якщо воно обґрунтоване ухвалою суду та необхідне для розслідування, а відсутність статусу підозрюваного виключає автоматичне визнання таких дій порушенням приватного життя (ст. 8 Конвенції). Фотографування документів під час обшуку є частиною фіксації (ст. 104 КПК України) і не становить втручання в приватне життя, оскільки обшук проводився за ухвалою суду, протиправності або порушення процедури позивачем не доведено. Допит позивача як свідка один раз 20.10.2021 року не є підставою для відшкодування, оскільки свідок має права згідно ст. 66 КПК України, але не статус потерпілого чи обвинуваченого для вимоги компенсації (постанова ВС від 20.03.2023 у справі № 359/4802/20). Позивач не довів фізичних чи моральних страждань (ст. 23 ЦК України), вини органів (ст. 1167 ЦК України) та причинно-наслідкового зв'язку.
Таким чином, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Крім того, слушними є і доводи апеляційної скарги Державної казначейської служби України в частині стягнення витрат на правничу допомогу.
Суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права щодо стягнення шкоди безпосередньо з Державного бюджету України в особі Казначейства, ігноруючи вимоги ст. 95 Конституції України та ст. 7 Бюджетного кодексу України, які передбачають, що видатки з бюджету здійснюються виключно на підставі бюджетних асигнувань та через уповноважені органи. Відповідно до ч. 4 ст. 58 ЦПК України, держава бере участь у справі через відповідний орган влади, в даному випадку - Офіс Генерального прокурора чи Національну поліцію України, а не через Казначейство як розпорядника бюджетних коштів. Стягнення витрат на правничу допомогу безпосередньо з бюджету без визначення конкретного органу-відповідача суперечить принципу бюджетної дисципліни, що підтверджується практикою Великої Палати Верховного Суду (постанова від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11). Отже, рішення суду в частині стягнення з Казначейства суперечить нормам процесуального права (ст. 141 ЦПК України) щодо розподілу витрат, що є підставою для його скасування в цій частині.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, розподілу підлягають судові витрати.
Судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції покладається на позивача, рішення суду також скасовується і в частині стягнення витрат, оскільки у позові відмовлено. За розгляд справи в суді апеляційної інстанції стягується з ОСОБА_1 на користь Офісу Генерального прокурора 3220, 80 грн, на користь Національної поліції України 3 548, 90 грн.
Керуючись ст.ст. 376, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційні скарги Офісу Генерального прокурора, Державної казначейської служби України та Національної поліції України на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 11 січня 2024 року - задовольнити.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 11 січня 2024 року - скасувати, відмовивши у вимогах позову ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Офісу Генерального прокурора, Національної поліції України про відшкодування шкоди.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції розподілити наступним чином:
Стягнути з ОСОБА_1 /РНОКПП НОМЕР_2 / на користь Офісу Генерального прокурора /код ЄДРПОУ 00034051/ 3220, 80 грн
Стягнути з ОСОБА_1 /РНОКПП НОМЕР_2 / на користь Національної поліції України /код ЄДРПОУ 40108578/ 3 548, 90 грн.
Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Головуючий: Судді: