Київський апеляційний суд
30 липня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
потерпілої ОСОБА_6 ,
представника потерпілих ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в режимі відеоконференції з використанням системи "Електронний суд" кримінальне провадження № 62024100120000798 щодо
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця м. Олександрія Кіровоградської області,
громадянина України, що зареєстрований за адресою:
АДРЕСА_1
проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
не судимого,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України,
за апеляційною скаргою представника потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 13 березня 2025 року,
Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 13.03.2025 ОСОБА_9 визнаний винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.1 ст.115 КК України і йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.
Цим же вироком суд задовольнив цивільні позови, подані представником потерпілих ОСОБА_7 в інтересах потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , і стягнув з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_6 1 000 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди і витрати на правову допомогу в сумі 42 000 грн та на користь ОСОБА_10 - 1 000 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди і 85 170 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди.
В апеляційній скарзі представник потерпілих ОСОБА_7 просить вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_9 за ч.1 ст.115 КК України максимальне покарання відповідно до санкції цієї норми.
Не оспорюючи фактичні обставини кримінального правопорушення, встановлені судом, які викладені у вироку, доведеність винуватості ОСОБА_9 , правову кваліфікацію його дій та рішення про цивільні позови, вважає, що суд призначив покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого і є явно несправедливим через м'якість.
На переконання представника, суд безпідставно врахував обставину, яка пом'якшує покарання, - щире каяття та не врахував обставини вчиненого кримінального правопорушення, які характеризувалися зухвалістю, обставину, яка обтяжує покарання, - вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння. Наполягає на тому, що поведінка ОСОБА_9 під час досудового розслідування, судового розгляду в суді першої інстанції не свідчить про щирий жаль з приводу вчинених дій та їх осуд, обвинувачений не відшкодував і не намагався відшкодувати шкоду. Тож, визнання вини і щире каяття не є тотожними поняттями. Обвинувачений є військовослужбовцем правоохоронного органу - Національної гвардії України, приймав присягу на захист народу України, однак замість захисту вбив цивільну людину, втік з місця вчинення злочину і викинув ніж, що також залишилось поза увагою суду першої інстанції.
У запереченнях на апеляційну скаргу захисник ОСОБА_11 вказує, що обвинувачений та інші учасники судового провадження не оспорювали фактичні обставини кримінального провадження, яке розглядалося в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України. ОСОБА_9 дав показання про події, які сталися, повністю визнав свою вину та цивільні позови, в судових дебатах осудив свої дії, попросив вибачення у потерпілих, погодився відшкодувати матеріальну та моральну шкоду. Вважає, що неприйняття потерпілою вибачення не є рівносильним тому, що його не було, і що відсутність щирого каяття та зухвалість поведінки ОСОБА_9 є суб'єктивною думкою потерпілих. З огляду на дотримання судом вимог ст.ст.50, 65 КК України просить вирок залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача; доводи представника потерпілих ОСОБА_7 і потерпілої ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити; доводи захисника ОСОБА_8 , обвинуваченого та прокурора, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги і просили вирок суду залишити без змін; провівши судові дебати, надавши обвинуваченому останнє слово, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що в її задоволенні належить відмовити, з таких підстав.
Вироком суду визнано доведеним, що ОСОБА_9 вчинив умисне вбивство ОСОБА_12 за наступних обставин.
13 вересня 2024 року не пізніше 00 годин 44 хвилин ОСОБА_9 , будучи військовослужбовцем правоохоронного органу - військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, перебуваючи у стані алкогольного сп?яніння, знаходився біля тильної сторони магазину ТОВ "Новус Україна", що за адресою: м. Київ, вул. Софії Русової, 1-А. В цей час він побачив автомобіль "Renault", в якому знаходились ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , підійшов до автомобіля, а саме, до дверей водія та почав розмову з ОСОБА_14 через опущене скло.
Під час розмови з невстановлених досудовим слідством мотивів між ОСОБА_14 та ОСОБА_9 виник словесний конфлікт та останній став закликати ОСОБА_15 вийти з автомобіля. Коли ОСОБА_16 та ОСОБА_13 вийшли з автомобіля для вирішення конфлікту, ОСОБА_9 , реалізуючи умисел на протиправне позбавлення ОСОБА_12 життя, який виник на ґрунті раптових неприязних стосунків, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки у виді смерті людини та бажаючи їх настання, тримаючи в правій руці плаский гострий колюче-ріжучий предмет по типу клинка ножа, наніс ним ОСОБА_17 2 удари в область грудної клітки, чим заподіяв поранення грудної клітки з ушкодженням легені і серця, що призвело до рясної внутрішньої кровотечі з наступною крововтратою, від яких потерпілий помер неподалік місця події.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджуються наявними в ньому доказами, які досліджувалися в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, і ніким з учасників судового провадження не оспорюються. Тому колегія суддів не переглядає їх відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України.
За встановлених судом фактичних обставин кваліфікація дії ОСОБА_9 за ч.1 ст.115 КК України - вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті інший людині, - є вірною.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б могли бути підставою для зміни або скасування вироку, колегія суддів не вбачає.
Всупереч доводам апеляційної скарги дотримав суд і вимог закону, через які реалізуються принципи законності, справедливості та індивідуалізації покарання.
Суд відповідно до вимог ст.65 КК України врахував, що ОСОБА_9 вчинив особливо тяжкий злочин, особу винного, який не судимий, є військовослужбовцем, за місцем служби характеризується задовільно, має відзнаки, обставину, яка пом'якшує покарання, - щире каяття та обставину, яка обтяжує покарання, - вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння, і правильно призначив покарання у виді позбавлення волі на строк, установлений в межах санкції відповідного закону України про кримінальну відповідальність.
Під час судового провадження в суді першої інстанції ОСОБА_9 визнав вину у пред'явленому обвинуваченні та цивільні позови потерпілих, дав детальні показання про обставини вчинення злочину та попросив вибачення у потерпілих. Тому колегія суддів не погоджується з доводами в апеляційній скарзі, що суд безпідставно врахував щире каяття як обставину, яка пом'якшує покарання.
Додатково колегія суддів зауважує, що ОСОБА_9 є людиною молодого віку, призваний на військову службу 27.02.2022, виконував службово-бойові завдання на сході України в період з 22.04.2023 по 20.05.2023, з 22.04.2024 по 25.06.2024, з 12.08.2024 по 23.08.2024. Дійсно, він вчинив тяжкий злочин, наслідок якого у виді смерті людини є невиправним. Однак з урахуванням особи обвинуваченого підстави для призначення йому покарання на максимальний строк, як про це порушується питання представником потерпілих, відсутні.
Саме таке покарання, як його призначив суд першої інстанції, на переконання колегії суддів, буде необхідним й достатнім для досягнення його мети, яка полягає не тільки в карі, а й виправленні обвинуваченого та запобіганні вчиненню нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.
Отже, підстави для задоволення апеляційної скарги представника потерпілих відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 407 КПК України, колегія суддів
Вирок Дарницького районного суду м. Києва від 13 березня 2025 року щодо ОСОБА_9 залишити без змін, а апеляційну скаргу представника потерпілих ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.
На ухвалу суду апеляційної інстанції може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3