Справа № 761/19276/25 Слідчий суддя ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/4322/2025 Доповідач в суді ІІ інстанції ОСОБА_2
30 липня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
та секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 21 травня 2025 року про відмову у арешті майна у кримінальному провадженні №42024000000000539 від 15.04.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 21 травня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42024000000000539 від 15.04.2024.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу з доповненнями до неї, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою накласти арешт на майно, тимчасово вилучене 29.04.2025 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон МІ біло-блакитного кольору із сім картою «Київстар» із написом НОМЕР_1 та сім-картою «Lifecell» з написом НОМЕР_2 , який захищений системою логічного захисту та на якому можуть міститись відомості, які мають значення для розслідування кримінального провадження; блокнот чорного кольору з написом «CovorKing Cafe» із чорновими записами; чорнові записи на 9 арк.
Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою, незаконною та такою, що підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи.
Вказує, що слідчий суддя не врахував, що наразі є всі підстави вважати, що вилучене під час обшуку майно може містити інформацію, яка може бути використана як доказ у даному кримінальному провадженні.
Апелянт зазначає, що в сторони обвинувачення виникла необхідність у проведенні експертних досліджень тимчасово вилученого майна, у зв'язку з чим, слідчим винесено постанову про призначення відповідної експертизи.
Власник майна ОСОБА_8 у судове засідання повторно не прибув, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про поважні причини свого неприбуття не повідомив та клопотань про відкладення судового засідання не подавав.
З урахуванням положень ч. 1 ст. 172, ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проводити апеляційний розгляд за відсутності осіб, які без поважних причин не прибули у судове засідання.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши доводи прокурора ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як вбачається із матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Служби безпеки України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42024000000000539 від 15.04.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09.04.2025 (справа № 757/16261/25-к) надано дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , з метою виявлення та вилучення предметів та документів, які мають доказове значення у кримінальному провадженні, згідно переліку, що вказаний в зазначеній ухвалі суду.
29.04.2025 на підставі вищевказаної ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 .
За результатами проведення обшуку виявлено та вилучено наступне:
- мобільний телефон МІ біло-блакитного кольору із сім картою «Київстар» із написом НОМЕР_1 та сім-картою «Lifecell» з написом НОМЕР_2 , який захищений системою логічного захисту та на якому можуть міститись відомості, які мають значення для розслідування кримінального провадження;
- блокнот чорного кольору з написом «CovorKingCafe» із чорновими записами;
- чорнові записи на 9 арк.
Прокурор звернувся до суду з клопотанням про арешт майна, в якому вказав, що вищевказані речі належать ОСОБА_8 та вилучені для проведення комп'ютерно-технічної експертизи.
21.05.2025 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва відмовлено у задоволенні клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42024000000000539 від 15.04.2024.
Однак, колегія суддів не може погодитися з таким висновком слідчого судді, з огляду на наступне.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Так, постановою слідчого від 29.04.2025 вилучене майно визнано речовими доказами у кримінальному провадження № 42024000000000539 від 15.04.2024.
Дослідивши доводи клопотання прокурора та матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що встановлені у даному кримінальному провадженні фактичні обставини кримінальних правопорушень, за якими здійснюється досудове розслідування, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого висновку, що майно, вилучене за результатами обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон МІ біло-блакитного кольору із сім картою «Київстар» із написом НОМЕР_1 та сім-картою «Lifecell» з написом НОМЕР_2 ; блокнот чорного кольору з написом «CovorKingCafe» із чорновими записами; чорнові записи на 9 арк., відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, що згідно ч. 3 ст. 170 КПК України дає підстави для його арешту як речових доказів з метою збереження.
Колегія суддів не може погодитися з висновком слідчого судді щодо того, що клопотання прокурора не містить доводів на підтвердження відповідності вищевказаного майна ознакам речового доказу.
Як вбачається із клопотання прокурора про арешт майна, воно містить посилання на встановлені у кримінальному провадженні фактичні обставини кримінальних правопорушень, відповідні мотиви та підстави на обґрунтування висновку про відповідність зазначеного майна ознакам речових доказів, визначених ст. 98 КПК України.
На переконання колегії суддів, відповідно до вимог ст.ст. 132, 170 - 173 КПК України, прокурором у клопотанні доведено, що існують правові підстави для накладення арешту на вищевказане майно з метою забезпечення його збереження як речового доказу, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що у разі повернення тимчасово вилученого майна його власник зможе його приховати, знищити його або іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, що в подальшому унеможливить проведення комп'ютерно-технічної експертизи.
Так, як вбачається з наданої прокурором суду апеляційної інстанції постанови слідчого від 20.05.2025, у кримінальному провадженні №42024000000000539 від 15.04.2024 призначено комп'ютерно-технічну експертизу, серед іншого, відносно мобільного телефону, вилученого за результатами обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .
З урахуванням наведеного, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, майно, вилучене за результатами обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон МІ біло-блакитного кольору із сім картою «Київстар» із написом НОМЕР_1 та сім-картою «Lifecell» з написом НОМЕР_2 ; блокнот чорного кольору з написом «CovorKingCafe» із чорновими записами; чорнові записи на 9 арк., підлягає арешту, з тих підстав, що воно відповідає критеріям речового доказу, передбаченим ст. 98 КПК України.
Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, а незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до пошкодження, знищення або втрати доказів, і таким чином, може позбавити реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого ч. 1 ст. 170 КПК України.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що слідчий суддя, залишивши поза увагою вказані у клопотанні доводи та долучені до нього матеріали, дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для накладення арешту на вищевказане майно з метою збереження речових доказів, про що обґрунтовано зазначив прокурор в апеляційній скарзі.
Вищевикладене свідчить про однобічність і необ'єктивність судового розгляду, тому ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, а апеляційна скарга прокурора - задоволенню, з постановленням нової ухвали про задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно, вилучене за результатами обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон МІ біло-блакитного кольору із сім картою «Київстар» із написом НОМЕР_1 та сім-картою «Lifecell» з написом НОМЕР_2 ; блокнот чорного кольору з написом «CovorKingCafe» із чорновими записами; чорнові записи на 9 арк., оскільки прокурором в повній мірі доведено необхідність накладення арешту на вищевказане майно з метою забезпечення його збереження як речового доказу у кримінальному провадженні.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
постановила:
Апеляційну скаргу прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 21 травня 2025 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42024000000000539 від 15.04.2024 - задовольнити.
Накласти арешт на майно, тимчасово вилучене 29.04.2025 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
- мобільний телефон МІ біло-блакитного кольору із сім картою «Київстар» із написом НОМЕР_1 та сім-картою «Lifecell» з написом НОМЕР_2 , який захищений системою логічного захисту та на якому можуть міститись відомості, які мають значення для розслідування кримінального провадження;
- блокнот чорного кольору з написом «CovorKing Cafe» із чорновими записами;
- чорнові записи на 9 арк.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ________________ ОСОБА_2
Судді:
ОСОБА_3 ____________ ОСОБА_4 ____________