Справа № 754/8508/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/4503/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
07 липня 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 30 травня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, українця, громадянина України, неодруженого, маючого на утриманні малолітню дитину 2015 року народження, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого (зі слів),
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 30 травня 2025 року задоволено клопотання слідчого слідчого відділу Деснянського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_9 , погоджене прокурором Деснянської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_10 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, до 24 год. 00 хв. 26.07.2025 року.
Вказано, що строк тримання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою слід обчислювати з моменту його фактичного затримання о 18 год. 14 хв. 28.05.2025 року.
Строк дії ухвали визначено до 24 год. 00 хв. 26.07.2025 року.
Не погоджуючись з вказаним рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 30 травня 2025 року та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання слідчого СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_9 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - відмовити в повному обсязі.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник посилається на те, що оскаржувана ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з огляду на невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, відсутність доказів обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення та недоведеність того, що заявлені ризики існують і виправдовують тримання ОСОБА_7 під вартою.
Також захисник зазначає, що суд не перевірив відповідність клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_7 вимогам ст. 184 КПК України.
Апелянт наголошує, що під час судового розгляду сторона захисту звертала увагу суду на те, що долучені слідчим до клопотання матеріали не є належними та допустимими доказами вчинення ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення і не доводять обставини, які викладені у клопотанні слідчого.
Разом з тим, стороною захисту під час судового розгляду неодноразово наголошувалось, що покази свідка ОСОБА_11 від 28.05.2025 року; покази свідка ОСОБА_12 від 28.05.2025 року; покази свідка ОСОБА_13 від 28.05.2025; покази свідка ОСОБА_14 від 28.05.2025; покази свідка ОСОБА_15 від 28.05.2025 не є належними доказами, оскільки, відповідно до долучених копій протоколів допитів цих осіб у якості свідків, жоден з них не повідомив, що був свідком або очевидцем вчиненого кримінального правопорушення. Більше того, свідок ОСОБА_13 повідомив, що був свідком викрадення велосипеда, а не розбійного нападу.
На переконання апелянта, суд помилково дійшов висновку, що показання свідка ОСОБА_15 підтверджують доводи клопотання, оскільки зі змісту протоколу допиту свідка ОСОБА_15 вбачається, що свідок нікого з описаних нею осіб не бачила раніше та не знала. При цьому, під час допиту свідок повідомила, що «останнього сильно б'є невідомий чоловік», «обличчя його не бачила, адже він був повернутий до мого будинку спиною», «в цей час перебував інший невідомий чоловік», «зазначений чоловік був зростом 180 см, худорлявої статури, коротко стрижений, мав русяве волосся».
Тобто, з урахуванням таких показань свідок ОСОБА_15 не вказала, що одним з осіб, які нібито вчинили розбійний напад, був ОСОБА_7 .
Крім цього, суд залишив поза увагою той факт, що в порушення вимог статті 228 КПК України, в подальшому слідчим за участю свідка ОСОБА_15 було проведено слідчу дію пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 28.05.2025 року.
Копія протоколу була долучена до матеріалів клопотання, проте суд залишив поза увагою той факт, що на 2-й сторінці протоколу не зазначено кого саме з пред'явлених для впізнання осіб впізнала ОСОБА_15 . При цьому, на усне прохання сторони захисту суд відкрив зазначений протокол та підтвердив, що в копії протоколу впізнання за участю свідка ОСОБА_15 відсутній номер фотознімка, на який нібито вказала свідок ОСОБА_15 .
За таких обставин, показання свідка ОСОБА_15 є неналежними доказами, а протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками є недопустимим доказом.
Крім того, судом залишено поза увагою, що показання свідка ОСОБА_16 містять протиріччя та не узгоджуються з показами свідка ОСОБА_15 , показами потерпілого ОСОБА_17 .
Так, свідок ОСОБА_16 пояснив, що « ОСОБА_18 звинувачував ОСОБА_19 в тому, що проданий ним автомобіль постійно ламався. А також, наскільки мені відомо ОСОБА_18 позичав ОСОБА_19 грошові кошти, коли це було та яка сума мені не відомо. Дана ситуація тривала приблизно протягом півроку», «між ними почалась сварка та ОСОБА_18 зі своїм знайомим почати провокувати ОСОБА_19 на бійку. В цей час ОСОБА_19 зайшов в дім та взяв з собою помпову рушницю «Тайфун». « ОСОБА_19 намагався їх заспокоїти та сказав, що зараз сам відкриє ворота та вони поспілкуються нормально», «коли ОСОБА_18 бив, то казав, що якщо ОСОБА_19 не поверне борг, то буде гірше».
Разом з тим, відповідно до письмового повідомлення про підозру ОСОБА_7 за попередньою змовою з ОСОБА_20 вступили в злочинну змову на вчинення нападу, маючи на меті збагатитися за рахунок чужого майна. Разом з тим, ОСОБА_7 не мав умислу вчиняти розбійний напад, а хотів лише налякати потерпілого, щоб останній повернув йому позичені грошові кошти.
Щодо протоколів впізнання особи за фотознімками від 28.05.2025 року, адвокат зазначає, що в порушення статті 228 КПК України свідок не допитувався щодо зовнішнього вигляду особи, яку він буде впізнавати та сукупності ознак.
Протоколи огляду відеозаписів від 28.05.2025 року також не є належними доказами, оскільки неможливо розібрати хто зображений на роздрукованих знімках, а оригінал відеозапису під час судового розгляду не досліджувався.
Також апелянт посилається на те, що слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі в порушення ч. 1 ст. 196 КПК України, не зазначив відомості про те, якими саме доказами обґрунтовується підозра ОСОБА_7 , якими доказами обґрунтовується наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, та чим обґрунтовується неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів.
При цьому слідчий суддя обмежився констатацією факту, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у скоєнні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, без зазначення на підставі яких саме доказів він дійшов до такого висновку.
На переконання захисника, вказані обставини слідчим суддею досліджені не були, що свідчить про неповноту судового розгляду, а тому викладені в резолютивній частині висновки слідчого судді про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 не відповідають фактичним обставинам справи.
Враховуючи вищенаведене, оскаржуваною ухвалою від 30.05.2025 року порушені положення п. 3 ч. 1, п. 5 ч. 3 ст. 184 КПК України, оскільки слідчим, прокурором не доведено належними та допустимими доказами наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення.
Слідчий суддя, розглядаючи клопотання, повинен був надати оцінку доказам, що надані стороною обвинувачення, в тому числі і з позиції їх достатності, взаємозв'язку, переконливості та допустимості. Однак цього слідчий суддя не зробив, чим порушив ч. 6 ст. 9, ч. 4 ст. 87, ч. 1 ст. 94 КПК України, а також допустив неповноту судового розгляду.
В апеляційній скарзі захисник також посилається на те, що в порушення п. 5 ч. 1 ст. 84 КПК України жодного доказу, на підставі якого прокурор, слідчий дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини, стороною обвинувачення надано не було.
Більше того, слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі взагалі не дослідив та не встановив, які саме ризики він вважає доведеними та якими доказами вони підтверджуються. Оскаржувана ухвала не містить інформації про дослідження судом факту існування заявлених слідчим ризиків.
На переконання сторони захисту, такі обставини свідчать про неповний судовий розгляд, а висновки суду, які викладені в ухвалі, не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки суд не досліджував клопотання та долучені до нього матеріалами.
Разом з тим, в клопотанні про застосування запобіжного заходу слідчим зазначено анкетні дані свідків, а прокурором підтверджено під час судового розгляду, що свідки допитані органом досудового розслідування.
Посилання прокурора на наявність ризику впливу на свідків через те, що ОСОБА_7 проживає поряд з будинком свідка ОСОБА_16 та потерпілого ОСОБА_17 , а також похилий вік свідка ОСОБА_15 , є не релевантним та має лише характер припущення.
Тобто, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, що є підставою для скасування оскаржуваної ухвали в суді апеляційної інстанції.
Апелянт наголошує, що зважаючи на недоведеність прокурором недостатності застосування відносно ОСОБА_7 більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, слідчий суддя в порушення ч. 4 ст. 194 КПК України, не розглянув можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 (зокрема, йдеться про домашній арешт).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 , які підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити з наведених у ній підстав, пояснення прокурора ОСОБА_8 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.
Як вбачається з наданих апеляційному суду матеріалів провадження, у провадженні слідчого відділу Деснянського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві перебуває кримінальне провадження № 12025100030001651 від 28.05.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 та ОСОБА_20 , у невстановлений в ході досудового розслідування час та місці, маючи на меті збагатитися за рахунок чужого майна, вступили в злочинну змову, направлену на вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, в умовах воєнного стану, відносно ОСОБА_17 .
Реалізуючи свій спільний злочинний умисел, спрямований на вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, ОСОБА_7 та ОСОБА_20 , 28 травня 2025 року у невстановлений в ході досудового розслідування час, але не пізніше ніж о 15 год. 00 хв., використовуючи транспортний засіб - автомобіль марки Skoda, модель Superb, 2005 року випуску, бежевого кольору, держаний номерний знак НОМЕР_1 , Vin НОМЕР_2 , який перебуває у фактичній власності та під керуванням ОСОБА_7 , прибули за місцем мешкання ОСОБА_17 , за адресою: АДРЕСА_2 , впевнившись, що потерпілий перебуває за власним місцем мешкання, користуючись дружніми відносинами з останнім, ОСОБА_7 та ОСОБА_20 , під приводом спілкування пройшли до подвір'я за вказаною адресою та спровокувавши словесний конфлікт з потерпілим, повалили останнього на землю. Після чого ОСОБА_7 почав стискати руками шию потерпілого ОСОБА_17 , намагаючись його придушити, тим самим подолавши опір останнього, тобто застосовуючи насильство, небезпечне для здоров'я потерпілого, в свою чергу потерпілий відчув гострий фізичний біль, потемнення в очах і на деякий час був дезорієнтований в просторі, однак ОСОБА_17 , розуміючи протиправні наміри нападника, почав оборонятись та відштовхувати від себе ОСОБА_7 . ОСОБА_20 в цей час знаходився поруч та спостерігав за навколишньою обстановкою, тим самим підтримуючи дії ОСОБА_7 та був готовий прийти йому на допомогу.
В подальшому потерпілий ОСОБА_17 , підвівшись, з метою припинення протиправних дій та захисту свого життя та здоров'я, з вітальні будинку дістав власну помпову рушницю травматичної дії, Typhoon Epsilon FDE кал. 12/76. Ствол - 51, у цей час ОСОБА_7 та ОСОБА_20 , розуміючи, що потерпілий почав чинити їм опір і може втекти від них, доводячи свій злочинний умисел до кінця, бажаючи збагатитися, заволодіти майном ОСОБА_17 , здійснюючи дії з метою заволодіння чужим майном, поєднані із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, вчинений за попередньою змовою групою осіб, з метою подолання супротиву потерпілого ОСОБА_17 , наздогнали останнього та руками повалили на землю та, доводячи свої злочинні дії до кінця, кулаками лівої та правої своїх рук почали наносити хаотичні удари в область потилиці ОСОБА_17 , який з метою захисту перевернувся на спину, закривши обличчя руками.
В цей момент ОСОБА_20 , користуючись безпорадністю потерпілого, долонями рук, шляхом ривку заволодів помповою рушницею травматичної дії, Typhoon Epsilon FDE кал. 12/76. Ствол - 51, яку тримав при собі потерпілий та доводячи свій злочинний умисел до кінця, з метою подолання волі потерпілого, здійснив декілька пострілів перед обличчям ОСОБА_17 , тобто погрозою застосування зброї демонструючи останньому дії, які виражаються в небезпеці для життя, далі шляхом сили, яка виразилася в нанесенні тілесних ушкоджень у вигляді забійної рани спинки носу, множинні забої, гематоми волосистої частини голови, гематоми завушної та вушної ділянки голови та пострілах з рушниці, подолавши супротив потерпілого, ОСОБА_20 та ОСОБА_7 , відкрито заволоділи майном потерпілого, а саме мобільним телефоном марки Iphone, модель 11 Pro Max 256 GB, вартістю 30 000 гривень, помповою рушницею травматичної дії, Typhoon Epsilon FDE кал. 12/76. Ствол - 51, вартістю 21 000 гривень, а також ключами від транспортного засобу Volkswagen Passat B8, які для потерпілого матеріальної цінності не становлять, та з місця скоєння злочину зникли, розпорядившись майном потерпілого на власний розсуд.
28.05.2025 року о 18 год. 14 хв. ОСОБА_7 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
29.05.2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
30.05.2024 року слідчий слідчого відділу Деснянського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_9 , за погодженням з прокурором Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_10 , звернувся до слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
В клопотанні слідчий посилається на те, що обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні злочину передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами у їх сукупності.
Слідчий зазначив, що щодо ОСОБА_7 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки існують ризики передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та які вказують на те, що підозрюваний може: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків, потерпілого чи іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
На переконання органу досудового розслідування застосування інших запобіжних заходів, не пов'язаних з триманням під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти ризикам вчинення інших злочинів, впливу на свідків чи переховування від органу досудового розслідування.
Також, утримання підозрюваного ОСОБА_7 у спеціальній установі забезпечить його безперешкодну доставку відповідними конвойними підрозділами до суду, що забезпечить дотримання розумних строків судового розгляду та належну процесуальну поведінку останнього.
Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 30 травня 2025 року задоволено клопотання слідчого слідчого відділу Деснянського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_9 , погоджене прокурором Деснянської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_10 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, до 24 год. 00 хв. 26.07.2025 року.
Вказано, що строк тримання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою слід обчислювати з моменту його фактичного затримання о 18 год. 14 хв. 28.05.2025 року.
Строк дії ухвали визначено до 24 год. 00 хв. 26.07.2025 року.
Колегія суддів погоджується з вищенаведеними висновками слідчого судді, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд згідно змісту вимог ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 , як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, слідчий суддя з'ясував, що наведені у ньому дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні останнім кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
Зокрема, обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджують зібрані у ході досудового розслідування докази, а саме:
- протокол прийняття заяви від 28.05.2025;
- протокол огляду місця події від 28.05.2025;
- покази потерпілого ОСОБА_17 від 28.05.2025;
- протоколи пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участю потерпілого ОСОБА_17 від 29.05.2025;
- протоколи затримання ОСОБА_7 та ОСОБА_20 від 28.05.2025.;
- протоколи обшуку від 28.05.2025 та від 29.05.2025;
- покази свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_21 ОСОБА_22 ОСОБА_23 ОСОБА_24
- протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_15 від 28.05.2025;
- протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_16 від 28.05.2025;
- протокол огляду відеозаписів від 28.05.2025.
- речові докази у матеріалах кримінального провадження;
- інші матеріали кримінального провадження.
Вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним кримінального правопорушення доведена у клопотанні та сумнівів не викликає.
Як вбачається з ухвали слідчого судді, журналу судового засідання, на основі наданих слідчим матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя дослідив клопотання і матеріали, які його обґрунтовують, та правильно встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю доказів, які приведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.
Враховуючи, що слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, встановлювати конкретну кваліфікацію діяння, за яке особа має нести кримінальну відповідальність, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого докази, у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
Також, як того вимагає закон, слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається слідчий у клопотанні, доведені, з огляду на додані до клопотання докази.
На переконання колегії суддів, з урахуванням наявних у справі матеріалів, вищевказані висновки слідчого судді є правильними.
Зокрема, оцінюючи доведеність наявності ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховування від органів досудового розслідування та/або суду), колегія суддів виходить із того, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, яке, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів та за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі строком від восьми до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна. Тобто тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим, обґрунтовує ризик того, що з метою уникнення покарання він може вчинити спробу переховування.
Наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України (ризик незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні), вбачається із того, що свідок ОСОБА_16 проживає поряд із будинком, де проживає підозрюваний ОСОБА_7 , підозрюваний ОСОБА_7 знає свідка з дитинства, знає всі його контактні дані, також підозрюваний ОСОБА_7 знає потерпілого ОСОБА_17 з дитинства, знає всі його контактні дані та може здійснити вплив на вказаних осіб.
Окрім того, свідок ОСОБА_15 є особою похилого віку, ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає в сусідньому із потерпілим будинку, та з огляду на спосіб вчинення злочину підозрюваним, який вчинений із застосуванням насильства, із застосуванням зброї, підозрюваний ОСОБА_7 може здійснити вплив на свідка.
Також, на даний час в даному кримінальному провадженні встановлено ще не всіх свідків та очевидців події, тому ОСОБА_7 перебуваючи на волі, в умовах неочевидності існує ризик впливу підозрюваного на вказаних осіб шляхом погроз, умовляння, залякування з метою зміни чи дачі неправдивих показів вищезазначеними особами.
Наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України (вчинення іншого кримінального правопорушення), обґрунтовується тим, що ОСОБА_7 є особою працездатного віку, проте не працевлаштований, не має інших джерел доходу, а відтак не має засобів для існування, не одружений, утриманців (непрацездатних осіб чи дітей) не має, міцних соціальних зв'язків не має, а тому продовжуватиме злочинну діяльність з метою заволодіння матеріальними цінностями.
Таким чином, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , його наслідки, характер та обставини інкримінованих йому дій, вік підозрюваного, його стан здоров'я, місце проживання та інші обставини, що характеризують особу підозрюваного, дані про соціальні зв'язки та спосіб життя, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_7 , оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, в зв'язку з чим відносно ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який, на думку колегії суддів, в сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю інкримінованого йому кримінального правопорушення та його наслідками, є обґрунтованим, а тому підстав для відмови у задоволенні клопотання слідчого та застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, станом на час розгляду клопотання, колегія суддів не вбачає.
Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 , ніж тримання під вартою, колегією суддів під час перегляду оскаржуваної ухвали не встановлено.
На переконання колегії суддів, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є пропорційним тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, співрозмірним із тяжкістю інкримінованих підозрюваному кримінальних правопорушень, у повній мірі зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 та запобігти встановленим в ході апеляційного розгляду ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, на переконання колегії суддів, слідчий суддя врахував положення частини 4 статті 183 КПК України, а саме те, що злочин у даному кримінальному провадженні було вчинено із застосуванням насильства, та обґрунтовано не визначив розмір застави відносно підозрюваного ОСОБА_7 .
Викладені в апеляційній скарзі доводи про необґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, а також про те, що ОСОБА_7 інкримінованих йому дій не вчиняв, є безпідставними, оскільки слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані та долучені до нього матеріали свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 зазначеного кримінального правопорушення.
Такий висновок слідчого судді ґрунтується на доданих слідчим до клопотання матеріалах. Останні містять дані, які вказують на причетність підозрюваного до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.
При цьому, слід зазначити, що для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Апеляційний суд враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої, затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості та правильність кваліфікації дій підозрюваного потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, оцінки належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
З наведених підстав, посилання сторони захисту на те, що долучені слідчим до клопотання матеріали не є належними та допустимими доказами вчинення ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення є передчасними.
Сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для продовження щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Твердження апелянта про недоведеність органом досудового розслідування існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.
Ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Так, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , характер та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків та потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Всі інші обставини, на які посилалась сторона захисту під час апеляційного розгляду, не є безумовними підставами для скасування оскаржуваного рішення та висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.177, 178, 183, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 30 травня 2025 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4