Справа № 761/15186/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/4237/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
07 липня 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою з доповненнями захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 21 травня 2025 року, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Жовкви Жовківського району Львівської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 199 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 21 травня 2025 рокузадоволено клопотання старшого детектива Головного підрозділу детективів БЕБ України ОСОБА_9 , погоджене прокурором другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 , у кримінальному провадженні № 72025000320000005 від 12.03.2025 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 199 КК України.
Обрано щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою слідчого судді, захисник ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 ,подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 21 травня 2025 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, захисник посилається на те, що існують беззаперечні підстави для скасування ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 21.05.2025 року і постановлення нової ухвали.
В доповненнях до апеляційної скарги, які надійшли до Київського апеляційного суду 18.06.2025 року, захисник ОСОБА_6 зазначає, що сторона захисту не погоджується із висновками слідчого судді про те, що органом досудового розслідування доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 199 КК України, та доведено наявність існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Адвокат зазначає, що матеріали клопотання сторони обвинувачення не містять доказів на підтвердження обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення, а доводи про існування ризиків базуються лише на припущеннях.
Сторона захисту звертає особливу увагу на необґрунтованість підозри ОСОБА_7 , оскільки в рамках кримінального провадження № 42022000000001620 від 16.11.2022 року, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на думку сторони обвинувачення 06.03.2025 року було повідомлено про підозру у організації придбання та зберігання, з метою використання при продажу товарів, збуті підроблених марок акцизного податку, вчинені організованою групою, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 199 КК України.
Повідомлення про підозру відносно ОСОБА_7 було вручено його матері - ОСОБА_11 о 13:08 та ФОП « ОСОБА_12 » (РНОКПП НОМЕР_1 ) о 11:24 для подальшої передачі ОСОБА_7 .
Разом з тим, на переконання захисника, повідомлення про підозру ОСОБА_7 було пред'явлено з порушенням процесуального порядку вручення повідомлення про підозру, оскільки повідомлення про підозру ОСОБА_7 було вручено двом особам, з метою передачі, у повідомленні про підозру відсутні повні анкетні відомості підозрюваного, що передбачено п. 2 ч. 1 ст. 277 КПК України (а саме відсутність по-батькові підозрюваного); повідомлення про підозру було здійснено з порушенням ст. 566 КПК України.
Апелянт зазначає, що кримінальне провадження, в рамках якого ОСОБА_7 повідомлено про підозру зареєстровано 16.11.2022 року за № 42022000000001620.
16.03.2024 року ОСОБА_7 виїхав за межі території України, у зв'язку з сімейними обставинами та 03.01.2025 року отримав дозвіл на проживання в Австрії.
У зв'язку з неможливістю вручення ОСОБА_7 повідомлення про підозру наручно, 06.03.2025 року о 13:08 матері ОСОБА_7 та 06.03.2025 року о 11:24 ФОП « ОСОБА_12 » було вручено письмове повідомлення про підозру, з подальшою передачею ОСОБА_7 .
При цьому, сторона обвинувачення в повній мірі не довела факт того, що ОСОБА_7 належним чином отримав повідомлення про підозру, оскільки повідомлення про підозру вручено було його матері та ФОП « ОСОБА_12 ».
Тобто, повідомлення про підозру було вручено третій особі, що порушило вимогу особистого отримання, адже лише сам підозрюваний міг підтвердити, що його було ознайомлено з його правами та обов'язками.
Апелянт стверджує, що як наслідок, ОСОБА_7 , 06.03.2025 року формально не набув статусу підозрюваного. Без статусу підозрюваного неможливо законно оголошувати в розшук особу, яка не має процесуального статусу підозрюваного.
Захисник вказує, що на момент повідомлення про підозру ОСОБА_7 орган досудового розслідування не був переконаний, що підозрюваний дійсно перебуває за кордоном, і не було вжито жодних заходів по встановленню місця його знаходження, у тому числі підтвердженого факту, що ОСОБА_7 перебуває за межами території України.
Посилається на те, що орган досудового розслідування не звертався через дипломатичні чи консульські установи, як того вимагає Мінська конвенція 1993 року та Європейська конвенція про взаємну правову допомогу у кримінальних справах 1959 року, з метою вручення повідомлення про підозру ОСОБА_7 з залученням міжнародних каналів.
Апелянт наголошує, що без дотримання міжнародної правової допомоги, оскільки підозрюваний з 16.03.2024 року перебував за межами території України, підозра вважається неналежно врученою, що унеможливлює оголошення ОСОБА_7 в розшук.
Також стверджує, що оголошення в розшук, як і повідомлення про підозру, є передчасним і незаконним, а орган досудового розслідування документально не зафіксував факт неможливості особистого вручення, отже застосування ч. 2 ст. 135 КПК України є неправомірним.
Крім цього апелянт вказує, що матеріали провадження, на які посилається сторона обвинувачення, містять лише загальні посилання на участь невстановлених осіб, без чітких, достовірних і належних доказів саме щодо ролі ОСОБА_7 .
Зазначає, що не міститься жодного протоколу, в якому зафіксовано безпосередні дії підозрюваного; відсутні показання свідків, які б підтверджували його причетність; не доведено наявність у підозрюваного мотиву або зацікавленості у вчиненні кримінального правопорушення.
Посилається на те, що доводи сторони обвинувачення є припущеннями, які не відповідають вимогам ст. 277 КПК України щодо змісту повідомлення про підозру, а висновки суду - передчасними та такими, що не ґрунтуються на належних і допустимих доказах.
Зазначає, що наразі стороною захисту до Шевченківського районного суду міста Києва подано скаргу в порядку ст. 303 КПК України на повідомлення про підозру ОСОБА_7 .
В доповненнях до апеляційної скарги захисник також посилається на те, що сторона обвинувачення у повній мірі не довела факт того, що ОСОБА_7 оголошений у міжнародний розшук, оскільки після прийняття постанови про оголошення розшуку відомості про неї не були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а детектив не направив до Національного центрального бюро Інтерполу в Україні відповідний запит.
Апелянт наголошує, що для того, щоб підозрюваний вважався оголошеним у міжнародний розшук у розумінні ч. 6 ст. 193 КПК України, недостатньо лише наявності самого факту прийняття процесуального рішення у формі постанови щодо оголошення особи у міжнародний розшук, а необхідно, щоб сторона обвинувачення вчинила всі необхідні дії для реалізації такої постанови.
Зазначає, що стороною обвинувачення під час досудового розслідування не були в повному обсязі реалізовані процедури, спрямовані на оголошення ОСОБА_7 у міжнародний розшук.
Звертає увагу на те, що нормами ч. 5 ст. 280 та ч. 1 ст. 282 КПК України не допускається ініціювання питання про обрання щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в зупиненому кримінальному провадженні, чим слідча суддя Шевченківського районного суду міста Києва знехтувала.
Вказує, що постановою детектива від 12.03.2025 року досудове розслідування у кримінальному провадженні №72025000320000005 від 12.03.2025 зупинено.
Таким чином, сторона обвинувачення звернулася з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 в зупиненому кримінальному провадженні, що є грубим порушенням норм КПК України.
Посилається на те, що для застосування запобіжного заходу, в тому числі найсуворішого, сторона обвинувачення має довести наявність хоча б одного ризику, що дає достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спроби ухилення від виконання покладених на нього процесуальних обов'язків.
Апелянт наголошує, що вказані ризики нічим не підтверджуються, а надумані твердження сторони обвинувачення не створюють підстав для застосування до підозрюваного запобіжних заходів, тим паче тримання під вартою.
Звертає увагу на те, що факт оголошення особи в міжнародний розшук є обов'язковою умовою для застосування до неї одного з «найулюбленіших» запобіжних заходів правоохоронців - тримання під вартою та затримання з метою приводу для обрання щодо неї запобіжного заходу.
Вказує, що для отримання ухвали з дозволом на такий запобіжний захід правоохоронці, як правило, відчайдушно доводять наявність статусу «оголошеної в міжнародний розшук» усіма способами: як у разі наявності тільки «синьої картки», так і за наявності виключно факту направлення запиту до Генерального секретаріату та без отримання жодного його рішення.
Посилається на те, що навіть факт внесення до обліків Генерального секретаріату Інтерполу відомостей звернення слідчого органу про публікацію картки щодо особи не є свідченням оголошення її в міжнародний розшук, оскільки матеріали, якими слідчий орган підтверджує оголошення особи в міжнародний розшук, мають містити повідомлення безпосередньо з Інтерполу, довідки або витягу з його бази даних, а не постанову детектива про оголошення в міждержавний та міжнародний розшук.
Підсумовуючи вищевикладене, апелянт доходить висновку, що сторона обвинувачення не довела обґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та наявність визначених ст. 177 КПК України ризиків, а доводи сторони обвинувачення обґрунтовуються припущеннями та не підтверджені доказами.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_8 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів, Головним підрозділом детективів Бюро економічної безпеки України, за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 72025000320000005 від 12.03.2025 року за підозрою ОСОБА_7 та ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 199 КК України.
12.03.2025 року зазначене кримінальне провадження виділено із кримінального провадження № 42022000000001620 від 16.11.2022 року.
В рамках кримінального провадження № 42022000000001620 від 16.11.2022 року 06.03.2025 року ОСОБА_14 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 199 КК України.
Відповідно до інформації Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України ОСОБА_15 16.03.2024 року на автотранспортному засобі із державним номерним знаком НОМЕР_2 виїхав з території України через пункт пропуску «Краківець».
Постановою старшого детектива Головного підрозділу детективів БЕБ України ОСОБА_9 від 12.03.2025 року підозрюваного ОСОБА_7 оголошено у державний та міжнародний розшук, оскільки підозрюваний переховується від органу досудового розслідування, відсутній за місцем свого проживання та реєстрації, а місцезнаходження останнього слідству не відоме.
16.04.2025 року старший детектив Головного підрозділу детективів БЕБ України ОСОБА_9 , за погодження з прокурором другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 , звернулась до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням у кримінальному провадженні № 72025000320000005 від 12.03.2025 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 199 КК України.
На обґрунтування клопотання детектив зазначила, що головним підрозділом детективів Бюро економічної безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 72025000320000005 від 12.03.2025 року, за підозрою ОСОБА_7 та ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 199 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлений досудовим розслідування час у ОСОБА_16 та ОСОБА_13 , які є засновниками та бенефіціарними власниками ТОВ «Азія Вей Трейд» (код ЄДРПОУ - 44370224), які мали владні повноваження щодо організації та контролю за роботою товариства, володіли вимогами нормативно-правових актів, що регулюють сферу господарської діяльності щодо продажу підакцизних товарів, з метою незаконного самостійного збагачення, виник злочинний умисел, спрямований на ухилення від сплати податків шляхом придбання, зберігання з метою збуту та подальший збут підакцизних товарів, а саме електронних сигарет одноразового використання, в яких знаходиться (використовується) рідина для куріння, які обклеєні підробленими марками акцизного податку.
При цьому, ОСОБА_17 та ОСОБА_13 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, діючи умисно і цілеспрямовано, з корисливих мотивів та особистого збагачення, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою реалізації вказаного умислу розробили план придбання та зберігання з метою збуту підакцизних товарів, а саме електронних сигарет одноразового використання, в яких знаходиться (використовується) рідина для куріння, які обклеєні підробленими марками акцизного податку, та їх подальшого збуту.
З метою реалізації вказаного злочинного плану, ОСОБА_17 та ОСОБА_13 , перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, у невстановлений досудовим розслідуванням час, однак не пізніше липня 2022 року, створили і очолили організовану групу, до складу якої залучили директора ТОВ «Азія Вей Трейд» Особа 1 (матеріали відносно якої виділено в окреме провадження), а також інших осіб, з якими тривалий час співпрацювала Особа 1, мала з ними довірливі відносини та єдиний умисел на особисте збагачення, а саме: Особа 2 (матеріали відносно якої виділено в окреме провадження), Особа 3 (матеріали відносно якої виділено в окреме провадження), Особа 4 (матеріали відносно якої виділено в окреме провадження), Особа 5 (матеріали відносно якої виділено в окреме провадження), а також інших невстановлених на даний час осіб, які були задіяні у протиправній діяльності, спрямованій на незаконне придбання, зберігання з метою збуту та збут підакцизних товарів, а саме електронних сигарет одноразового використання, в яких знаходиться (використовується) рідина для куріння, зберігання та збут яких здійснюватиметься з підробленими марками акцизного податку.
Відповідно до розподілу ролей між членами організованої групи, ОСОБА_17 та ОСОБА_13 відвели собі роль керівників (організаторів) організованої групи та здійснювали:
загальне керівництво, координацію та управління організованою групою, планування і контроль її протиправної діяльності;
організацію незаконного придбання, транспортування, зберігання з метою збуту та збут підакцизних товарів, а саме електронних сигарет одноразового використання, що немарковані марками акцизного податку, марковані підробленими марками акцизного податку;
надавали вказівки учасникам організованої групи щодо незаконного придбання, транспортування, зберігання з метою збуту та збуту підакцизних товарів, а саме електронних сигарет одноразового використання, що необклеєні марками акцизного податку та обклеєні підробленими марками акцизного податку, а також їх подальшого продажу;
здійснювали контроль за виконанням протиправних вказівок директором ТОВ «Азія Вей Трейд» Особа 1 та іншими залученими до протиправної діяльності особами, зокрема Особа 2, Особа 3, Особа 4, Особа 5;
здійснювали розподіл отриманих внаслідок злочинної діяльності грошових коштів між членами організованої групи.
Стійкість організованої групи організатори забезпечували за рахунок її стабільного складу, централізованого підпорядкування учасників її керівникам, неухильного дотримання єдиних для всіх правил поведінки, планування злочинної діяльності та чіткого розподілу ролей.
Крім того, стійкість організованої групи знаходила своє вираження у згуртованості та стабільності. Так, між учасниками організованої групи були постійні внутрішні зв'язки. Характерним було обговорення спільних проблем у реалізації відомого усім плану, визначення способів конспірації та прикриття злочинної діяльності від викриття правоохоронними та контролюючими органами, а також вироблення додаткових заходів, спрямованих на продовження здійснення спільної незаконної діяльності.
Реалізуючи спільний злочинний умисел, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, організаторами групи налагоджено злочинну схему придбання та ввезення з території Китайської Народної Республіки підакцизних товарів, що необклеєні марками акцизного податку та обклеєні підробленими марками акцизного податку, а саме електронних сигарет одноразового використання, в яких знаходиться (використовується) рідина для куріння, які після ввезення на територію України, зберігали з метою продажу/збуту в приміщенні акцизного складу ТОВ «Азія Вей Трейд» за адресою: м. Львів, вул. Бузкова, 2, відомості про який внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання, та у приміщенні за адресою: м. Львів, вул. Київська, 3/5, яким користувалося ТОВ «Азія Вей Трейд» без укладення договору оренди.
При цьому, з метою маскування своєї незаконної діяльності, ОСОБА_17 та ОСОБА_13 , за невстановлених досудовим розслідуванням обставин налагодили механізм одержання підроблених марок акцизного податку, які, в тому числі, дублювали серії та номери марок акцизного податку, що отримані директором ТОВ «Азія Вей Трейд» Особа 1, яка є відповідальною особою за зберігання та облік марок акцизного податку відповідно до наказу Товариства від 14.12.2021 року № 2 «Про призначення відповідальної особи за зберігання марок акцизного податку» та яка входила до складу комісії з інвентаризації марок акцизного податку суб'єкта господарювання - імпортера ТОВ «Азія Вей Трейд», упродовж 2022 року в Головному управлінні Державної податкової служби у Львівській області.
Учасниками організованої групи та іншими невстановленими особами, відповідно до розподілу між собою ролей, на території вищезазначених складів Товариства та у інших невстановлених досудовим розслідуванням місцях, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, здійснювали обклеювання підробленими марками акцизного податку електронних сигарет одноразового використання, в яких знаходиться (використовується) рідина для куріння, та здійснювали пошук покупців таких електронних сигарет для їх реалізації (продажу).
Створивши та очоливши організовану групу, ОСОБА_17 та ОСОБА_13 , діючи умисно, переслідуючи корисливий мотив, мету незаконного самостійного збагачення та ухилення від сплати податків Товариством, реалізуючи спільний злочинний умисел, перебуваючи у межах територіально - адміністративної одиниці м. Львова, у невстановлений досудовим розслідування час, але не пізніше липня 2022 року по 27.04.2023, здійснювали загальне керівництво, координацію та управління організованою групою, діяльність якої полягала в придбані, транспортуванні, зберіганні з метою використання при продажу товарів, збуті та подальшому збуті підакцизних товарів, а саме електронних сигарет одноразового використання, в яких знаходиться (використовується) рідина для куріння, які обклеєні підробленими марками акцизного податку, надавали вказівки директору ТОВ «Азія Вей Трейд» Особа 1, а також іншим учасникам організованої групи щодо незаконного придбання, транспортування, зберігання з метою збуту та збуту підакцизних товарів, а саме електронних сигарет одноразового використання, що необклеєні марками акцизного податку та обклеєні підробленими марками акцизного податку, а також їх подальшого продажу, здійснювали контроль за виконанням наданих вказівок, здійснювали розподіл отриманих внаслідок злочинної діяльності грошових коштів між членами організованої групи.
Злочинна діяльність створеної організованої групи припинена працівниками Бюро економічної безпеки України за наступних обставин.
06.03.2025 року детективом за погодженням з прокурором ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Жовква, Жовківського району, Львівської область, громадянину України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимому, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 199 КК України, а саме організацію зберігання з метою використання при продажу товарів, збут підроблених марок акцизного податку, вчинені організованою групою.
Детектив зазначила, що наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 199 КК України підтверджується наступними зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме: протоколами проведення обшуків від 27.04.2023; висновком експерта від 09.06.2023 № КСЕ-19-23/26373-ДД; висновком експерта від 08.06.2023 № 16839/23-34/16840/23-33/16841/23-53; висновком експерта від 12.06.2023 № 16923/23-34/16924/23-33/16925/23-53; листами Головного управління ДПС у Львівській області від 03.07.2023 № 7408/5/13-01-09-06-05 та від 16.06.2023 № 6760/5/13-01-09-06-05; висновками експерта від 07.03.2024 № КСЕ-19-23/73711-ДД, від 06.03.2024 № КСЕ-19-23/73844-ДД, від 12.03.2024 № КСЕ-19-23/73820-ДД, від 11.03.2024 № КСЕ-19-23/73839-ДД, від 07.03.2024 № КСЕ-19-23/73846-ДД, від 08.02.2024 № КСЕ-19-23/73673-ДД, від 14.02.2024 № КСЕ-19-23/73689-ДД, від 09.02.2024 № КСЕ-19-23/73679-ДД, від 01.02.2024 № КСЕ-19-23/73 827-ДД, від 26.01.2024 № КСЕ-19-23/73830-ДД, від 31.01.2024 № КСЕ-19-23/73667-ДД, від 29.01.2024 № КСЕ-19-23/73701-ДД, від 12.02.2024 № КСЕ-19-23/73699-ДД, від 05.03.2024 № КСЕ-19-23/73847-ДД, від 05.03.2024 № КСЕ-19-23/73676-ДД, від 21.02.2024 № КСЕ-19-23/73714-ДД, від 28.02.2024 № КСЕ-19-23/73782-ДД, від 28.02.2024 № КСЕ-19-23/73685-ДД, від 29.02.2024 № КСЕ-19-23/73843-ДД, від 21.03.2024 № КСЕ-19-23/73718-ДД, від 05.03.2024 № КСЕ-19-23/73 791-ДД, від 23.01.2024 № КСЕ-19-23/73706-ДД, від 23.01.2024 № КСЕ-19-23/73835-ДД, від 05.03.2024 № КСЕ-19-23/73800-ДД, від 20.02.2024 № КСЕ-19-23/73727-ДД, від 28.02.2024 № КСЕ-19-23/73848-ДД, від 27.02.2024 № КСЕ-19-23/73691-ДД, від 12.03.2024 № КСЕ-19-23/73732-ДД, від 23.01.2024 № КСЕ-19-23/73697-ДД, від 10.01.2024 № КСЕ-19-23/73833-ДД; висновками експерта від 05.04.2024 № КСЕ-19/111-23/68735, від 03.04.2024 № КСЕ-19/111-23/68734, від 05.04.2024 № КСЕ-19/111-23/68737, від 04.04.2024 № КСЕ-від 19/111-23/68739, від 05.04.2024 № KCE-19/111-23/68736, від 03.04.2024 № KCE-19/111-23/68663, від 08.04.2024 № KCE-19/111-23/68687, від 05.04.2024 № KCE-19/111- 23/68785, від 8.04.2024 № KCE-19/111-23/68689, від 01.08.2024 № 36/6-117/1, від 02.08.2024 №39/6-120/1, від 25.07.2024 № 30/6-111/1, від 29.07.2024 № 32/6-113/1, від 25.07.2024 № 31/6-112/1, від 25.07.2024 № 45/6-126/1, від 30.07.2024 № 38/6-119/1, від 29.07.2024 №37/6-118/1, від 18.07.2024 № 33/6-114/1, від 23.07.2024 № 29/6-110/1, від 15.07.2024 № 34/6-115/1, від 09.08.2024 № 28/6-109/1, від 09.08.2024 № 42/6-123/1, від 08.08.2024 № 43/6-124/1, від 08.08.2024 № 46/6-127/1, від 09.08.2024 № 44/6-125/1, від 08.08.2024 № 41/6-122/1, від 02.08.2024 № 40/6-121/1, від 15.07.2024 № 35/6-116/1; висновками експертів від 01.08.2024 № 36/6-117/1, 02.08.2024 № 39/6- 120/1 25.07.2024 № 30/6-111/1, 29.07.2024 № 32/6-113/1, 25.07.2024 № 31/6-112/1, 25.07.2024 № 45/6-126/1, 30.07.2024 № 38/6-119/1, 29.07.2024 № 37/6-118/1, 18.07.2024 № 33/6-114/1, 23.07.2024 № 29/6-110/1, 15.07.2024 № 34/6-115/1, 09.08.2024 № 28/6-109/1, 09.08.2024 № 42/6-123/1, 08.08.2024 № 43/6-124/1, 08.08.2024 № 46/6-127/1, 09.08.2024 № 44/6-125/1, 08.08.2024 № 41/6-122/1, 02.08.2024 № 40/6-121/1, 15.07.2024 № 35/6-116/1; висновком експерта від 31.10.2023 № КСЕ-19-23/55325-ДД; протоколами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, у ході яких зафіксовані фактичні дані щодо функціонування організованої групи, її склад, ролі кожного з учасників, зокрема підозрюваного ОСОБА_7 та інші обставини вчинення кримінального правопорушення; допитами свідків у кримінальному провадженні; іншими доказами в їх сукупності.
У клопотанні детектив також посилалась на те, що під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які полягають в тому, що підозрюваний може: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати документи, речі які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, експерта у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення в якому підозрюється, а тому, з метою забезпечення кримінального провадження та виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, є необхідність обрання відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ураховуючи характер вчиненого підозрюваним злочину та тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, наявність ризиків, які передбачені п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, орган досудового розслідування вважає, що об'єктивно необхідним є застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що будь-який інший запобіжний захід, не пов'язаний із позбавленням волі, не може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_7 , не зменшить наявність вищевказаних ризиків та не зможе перешкодити їх реалізації, особливо зважаючи на умови воєнного стану.
Зазначені обставини, на підставі яких зроблено висновок про необхідність застосування стосовно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, містяться в вищезазначених матеріалах кримінального провадження, а також інших доказах, зібраних у ході досудового розслідування.
12.03.2025 року підозрюваного ОСОБА_7 оголошено у міжнародний розшук. Здійснення розшуку підозрюваного ОСОБА_7 , відповідно до постанови детектива, доручено працівникам Служби безпеки України, якими заведено оперативно розшукову справу та вживаються заходи, спрямовані на встановлення місцезнаходження зазначеного підозрюваного.
Згідно отриманих відомостей встановлено, що з метою уникнення відповідальності за скоєні кримінальні правопорушення ОСОБА_15 виїхав за межі території України та до цього часу не повертався. При цьому, з моменту отримання повідомлення про підозру вживає заходів, спрямованих на переховування від органів досудового розслідування за межами України.
Досудовим розслідуванням вжито всі можливі та достатні заходи для встановлення місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_7 .
Також, детектив зазначила, що здійснення розшуку підозрюваного ОСОБА_7 за межами України можливе шляхом внесення відповідних відомостей про його міжнародний розшук до відповідних міжнародних баз даних.
Беручи до уваги вказані обставини і те, що ОСОБА_15 оголошений у міжнародний розшук, обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна, жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти наявним ризикам, з урахуванням вагомості наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення та перешкоджанню слідству, детектив просила обрати стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 21 травня 2025 року задоволено клопотання старшого детектива Головного підрозділу детективів БЕБ України ОСОБА_9 , погоджене прокурором другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 , у кримінальному провадженні № 72025000320000005 від 12.03.2025 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 199 КК України.
Обрано щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Колегія суддів погоджується з вищенаведеними висновками слідчого судді, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як на підставах та у порядку, встановлених законом.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України, застосування запобіжного заходу є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Статтею 177 КПК України встановлено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 КПК України, розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті.
Слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу (ч. 6 ст. 193 КПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, що свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Положеннями ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97 ВР (далі - Конвенція) визначено, що нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Відповідно до п. «с» ч.1 ст. 5 Конвенції, законними є арешт або затримання особи, здійснені з метою допровадження особи до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Обираючи підозрюваному ОСОБА_7 у порядку ч. 6 ст. 193 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 199 КК України.
На підставі наданих органом досудового розслідування матеріалів, які обґрунтовують клопотання, колегія суддів встановила, що зазначені у клопотанні обставини підозри підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних.
Зокрема, про обґрунтованість підозри, пред'явленої ОСОБА_7 , та причетність підозрюваного до інкримінованого йому кримінального правопорушення, свідчать зазначені вище долучені до клопотання матеріали кримінального провадження у їх сукупності.
Ураховуючи вищезазначені загальні підходи до обґрунтованості підозри, а також встановлені згідно з матеріалами судового провадження факти, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність по справі інформації, яка може переконати об'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_7 своїми діями, про які йдеться у повідомленні про підозру, вчинив інкриміновані йому кримінальні правопорушення.
Крім того, слідчим суддею визнано доведеними вказані у клопотанні слідчого ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати документи, речі які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, експерта у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється.
Зокрема, наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України (ризик переховування від органів досудового розслідування та суду) обґрунтовується тим, що підозрюваний ОСОБА_7 на даний час ухиляється від органу досудового розслідування та суду. При цьому, злочин, який інкримінується ОСОБА_7 , є особливо тяжким, передбачає застосування до винної особи покарання у виді позбавлення волі строком до 12 років з конфіскацією майна.
Крім того, наразі підозрюваний перебуває за межами України, а матеріальний стан останнього дозволяє тривалий час переховуватися за кордоном від органу досудового розслідування, не працюючи та не маючи при цьому інших джерел доходу.
Ризик передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України (знищення, приховування або спотворення будь-яких із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин вчинення кримінальних правопорушень) обґрунтовується тим, що на даний час у рамках досудового розслідування зазначеного кримінального провадження не встановлено усі обставини, що мають значення для досудового розслідування, та не встановлені всі можливо причетні особи до вчинення вказаного кримінального правопорушення. Також на даний час не вилучені та до матеріалів кримінального провадження не долучені всі речі та документи, необхідні для встановлення всіх обставин вчинення кримінального правопорушення та осіб, які можуть бути причетні до його вчинення.
Колегія суддів вважає також доведеним ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, щодо незаконного впливу на інших учасників провадження, який виражається у тому, що ОСОБА_7 , який згідно підозри є одним із організаторів організованої групи, маючи відповідний авторитет як засновник товариства ТОВ «Азія Вей Трейд», може спілкуватися з невстановленими на даний час учасниками організованої групи, з колишніми та нинішніми співробітниками ТОВ «Азія Вей Трейд», іншими особами з числа організаторів, з приводу планів укриття злочинної діяльності, знищення, приховання та спотворення речових доказів, що негативно вплине на подальше здійснення досудового розслідування та притягнення винних до кримінальної відповідальності, а також може впливати на осіб, які є іншими підозрюваними та свідками у даному кримінальному провадженні з метою надання ними неправдивих свідчень, вигідних стороні захисту з метою уникнення кримінальної відповідальності.
У свою чергу, ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, виражається у тому, що підозрюваний ОСОБА_7 може вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, в тому числі з метою прикриття своєї злочинної діяльності.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність обрання виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_7 , оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Оцінюючи можливість обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд апеляційної інстанції насамперед використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м'якого запобіжного заходу обов'язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов'язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена ч. 1 ст. 177 КПК, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Крім того, слідчим суддею враховано, що згідно наявних у матеріалах судового провадження відомостей Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України ОСОБА_15 16.03.2024 року на автотранспортному засобі із державним номерним знаком НОМЕР_2 виїхав з території України через пункт пропуску «Краківець».
Слідчим суддею також враховано, що постановою старшого детектива Головного підрозділу детективів БЕБ України ОСОБА_9 від 12.03.2025 року підозрюваного ОСОБА_7 оголошено у державний та міжнародний розшук, оскільки підозрюваний переховується від органу досудового розслідування, відсутній за місцем свого проживання та реєстрації, а місцезнаходження останнього слідству не відоме.
З наведеного убачається, що слідчим суддею при розгляді клопотання у порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, в зв'язку з чим відносно ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який на думку колегії суддів в сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного та конкретними ознаками інкримінованих йому кримінальних правопорушень, є обґрунтованим, та підстав для залишення без задоволення клопотання слідчого колегія суддів не вбачає.
Викладені в апеляційній скарзі доводи захисника ОСОБА_6 про те, що ініціювання клопотання є грубим порушенням вимог чинного КПК України, оскільки постановою детектива від 12.03.2025 року досудове розслідування у кримінальному провадженні №72025000320000005 від 12.03.2025 зупинено є необґрунтованими, оскільки положенням ч. 5 ст. 280 КПК України визначено, що після зупинення досудового розслідування не допускається проведення слідчих (розшукових) дій, крім тих, які спрямовані на встановлення місцезнаходження підозрюваного.
Разом з тим, ініціювання питання щодо застосування відносно особи запобіжного заходу, зокрема, й тримання під вартою, не є слідчою (розшуковою) дією у розумінні Глави 20 КПК України, ініціювання проведення якої передбачає обов'язкове відновлення досудового розслідування кримінального провадження.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що звернення органу досудового розслідування із даним клопотанням узгоджується із положеннями чинного законодавства України, а відтак, слідчий суддя обґрунтовано розглянув його по суті.
Доводи апеляційної скарги про те, що обрання запобіжного заходу відбулося без належних підстав, адже відсутнє підтвердження міжнародного розшуку, а також про те, що повідомлення про підозру ОСОБА_7 не було вручено особисто, тому він не набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, є безпідставними з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Як вбачається із долучених до клопотання детектива матеріалів кримінального провадження № 72025000320000005 від 12.03.2025, зокрема, копії письмового повідомлення про підозру ОСОБА_14 від 06.03.2024 року, такий процесуальний документ вручений ФОП ОСОБА_12 , який здійснює обслуговування котеджного містечка « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та багатоквартирних житлових будинків на АДРЕСА_3 , за адресою фактичного проживання ОСОБА_7 , а також матері останнього - ОСОБА_18 для передачі ОСОБА_14 . Також повідомлення про підозру було скеровано засобами поштового зв'язку на відомі органу досудового розслідування адреси можливого перебування ОСОБА_7 .
Крім того, з метою належного інформування ОСОБА_7 про здійснення щодо нього кримінального провадження на території України та прийняття процесуального рішення, оформленого письмовим повідомленням про підозру, органом досудового розслідування ініційовано розміщення повідомлення про підозру та повісток про виклики до детектива у засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження «Урядовий кур'єр» (№ 50 (7975) від 08.03.2025), а також на офіційному сайті Офісу Генерального прокурора, що підтверджується долученим до клопотання протоколом огляду від 12.03.2025 року.
Щодо тверджень апелянта про неотримання ОСОБА_7 повісток про виклик до детектива колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що відповідно до ч. 1 ст. 135 КПК України особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.
Водночас, в силу приписів ч. 2 ст. 135 КПК України, у разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім'ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
Аналіз положень ст. 135 КПК вказує на те, що законодавством передбачено низку альтернативних способів сповіщення особи про виклик/повідомлення, водночас такі способи не є взаємовиключними.
Законодавець не встановлює будь-яких заборонних норм щодо здійснення виклику/повідомлення особи, зокрема, телефоном чи електронною поштою, навіть якщо вона тимчасово чи постійно проживає за межами України.
Процесуальне законодавство не пов'язує порядок вручення судового виклику з бажанням учасника провадження одержати такий судовий виклик. Підозрюваний може не ознайомлюватись зі змістом виклику, направленого телефоном або поштою, проте це не може бути свідченням недотримання слідчим визначеного КПК порядку сповіщення підозрюваного про час та місце його виклику.
З аналізу положень Законів України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», Порядку провадження за заявами про оформлення документів для виїзду громадян України за кордон на постійне місце проживання, Податкового кодексу України, Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, у випадку зміни проживання у зв'язку з виїздом за кордон особа має виконати певні обов'язки та здійснити певні дії, необхідні для зміни свого місця проживання, а саме: зняття з реєстрації місця проживання; внесення відомостей до паспорта громадянина України для виїзду за кордон в частині, що стосується оформлення виїзду на постійне проживання за кордон; подання довідки про реєстрацію місця проживання.
Без проходження вказаних процедур не може відбуватися автоматична зміна статусу відповідної особи і вона продовжує вважатися такою, що має постійне місце проживання в Україні, оскільки зміна місця проживання не відбувається автоматично, з огляду на строк фактичного проживання особи за встановленою адресою. Визначення місця проживання особи для направлення повістки/повідомлення жодним чином не обумовлюється терміном її можливої відсутності за визначеною згідно законодавства адресою місця проживання (у тому числі від терміну відсутності відповідної особи на території України протягом окремого періоду).
Процедура зміни місця проживання потребує від особи здійснення активних дій, а у разі зайняття пасивної позиції, особа свідомо наражає себе на можливі негативні наслідки, які можуть настати з причин не проведення відповідних процедур, пов'язаних зі зміною місця проживання.
Таким чином, дії органу досудового розслідування щодо вручення повідомлення про підозру та повісток про виклик до детектива матері та житлово-експлуатаційній організації, а також скерування за всіма відомими слідству адресами ймовірного перебування останнього, узгоджуються із вимогами чинного КПК України щодо повідомлення про підозру особи, місцезнаходження якої станом на день вчинення певних процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень не встановлено.
Положеннями ч. 6 ст. 193 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст. 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Отже, законодавцем передбачено можливість обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за наявності декількох обставин, які одна від одної не залежать.
У зв'язку із перебуванням підозрюваного за межами України та переховування від органів досудового розслідування, останнього оголошено у розшук, а в подальшому - у міжнародний розшук, що підтверджується постановою слідчого від 12.03.2025 року, яка в свою чергу оскарженню та скасуванню не підлягає.
Отже, КПК України передбачено спеціальну процедуру вирішення питання, коли особа, щодо якої ставиться питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оголошена у міжнародний розшук.
Відповідно до ч. 1 ст. 281 КПК України, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або особа перебуває за межами України та не з'являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, то слідчий, прокурор оголошує його розшук. Зі змісту даної норми закону випливає, що такий розшук може бути державним, міждержавним, міжнародним. Особа оголошується в міжнародний розшук після або одночасно з оголошенням в державний розшук. За наявності підтвердження відомостей про виїзд розшукуваної особи з України міжнародний розшук оголошується негайно. Міжнародний розшук не замінює собою міждержавний розшук в межах певного кола держав і може здійснюватися паралельно з ним.
Чинний КПК України не визначає, якими саме доказами має бути доведено, що особа перебуває у будь-якому із видів розшуку, однак регламентує, що про оголошення розшуку (державного, міждержавного, міжнародного) має бути винесена органом досудового розслідування відповідна постанова (ч. 2 ст. 281 КПК України), що в даному випадку і було здійснено шляхом винесення постанови про оголошення ОСОБА_7 в державний і міжнародний розшуки.
Винесена слідчим або прокурором на підставі ст. 281 КПК постанова про оголошення розшуку підозрюваного у подальшому є підставою для здійснення розшуку оперативним підрозділом, якому доручено здійснювати розшук підозрюваного, усіх необхідних розшукових заходів в межах державного розшуку, або для звернення за міжнародною правовою допомогою - при міждержавному або міжнародному розшуку. Тобто оголошення розшуку підозрюваного на підставі ст. 281 КПК не має будь-якого обмеження за територією в межах держави або за межами України.
Фактично дата винесення органом досудового розслідування постанови про оголошення підозрюваного в міжнародний розшук, її скерування з відповідними матеріалами до РА Укрбюро Інтерполу та внесення відомостей про це до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є початком перебування особи в міжнародному розшуку в розумінні вимог ст. 281 КПК України, а будь-яких інших документів, зокрема, довідки Інтерполу, витягу з бази Інтерполу тощо, зазначена норма закону не вимагає.
Так, ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є одним із обов'язкових документів, на підставі якого уповноважений орган запитує публікацію Генеральним секретаріатом Інтерполу Червоного оповіщення щодо осіб, які розшукуються з метою їх затримання, арешту, обмеження свободи пересування та подальшої видачі (екстрадиції) в Україну (Інструкція про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол, затверджена спільним наказом МВС України, ОГП, НАБ України, СБ України, ДБР, Мінфіну України, Мін'юсту України від 17 серпня 2020 року № 613/380/93/228/414/510/2801/5).
Після затримання особи за межами України, слідчий, прокурор, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування, або суд, який розглядає справу чи яким ухвалено вирок, готує клопотання про видачу особи в Україну, до якого серед інших документів обов'язково додається засвідчена копія ухвали слідчого судді або суду про тримання особи під вартою, якщо видача запитується для притягнення до кримінальної відповідальності (ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 575 КПК).
Тобто, ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є документом, на підставі якого здійснюється затримання особи за межами України, ухвалюється рішення про застосування екстрадиційного арешту для забезпечення видачі особи з метою притягнення до кримінальної відповідальності та здійснюється доставка особи на територію України до місця кримінального провадження.
Таким чином, прокурором доведено наявність достатніх підстав вважати, що підозрюваний оголошений у міжнародний розшук, а тому у сторони обвинувачення наявне право на звернення із клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на підставі ч. 6 ст. 193 КПК України, що спростовує доводи сторони захисту щодо відсутності оголошення міжнародного розшуку підозрюваного, як ключового елемента для обрання підозрюваному запобіжного заходу.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри колегія суддів вважає безпідставними, оскільки наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, на даному етапі досудового розслідування свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 199 КК України.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на вищенаведені дані, у колегії суддів наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Ионкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07- Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, належності та допустимості зібраних у справі доказів, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
З наведених підстав, доводи захисника про те, що матеріали провадження, на які посилається сторона обвинувачення, містять лише загальні посилання на участь невстановлених осіб, без чітких, достовірних і належних доказів саме щодо ролі ОСОБА_7 та не містять жодного протоколу, в якому зафіксовано безпосередні дії підозрюваного; відсутні показання свідків, які б підтверджували його причетність; не доведено наявність у підозрюваного мотиву або зацікавленості у вчиненні кримінального правопорушення, є передчасними.
Сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для обрання щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Посилання апелянта на недоведеність існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.
Ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Враховуючи характер, тяжкість та конкретні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , характер, специфіку та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що детективом у клопотанні доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити речі чи документи, які мають значення для кримінального провадження; незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; чи вчинити інше кримінальне правопорушення.
Дослідивши доводи сторони захисту у цій частині, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у справі належних доказів, які б підтверджували, що встановлені слідчим суддею ризики на день апеляційного розгляду клопотання відсутні.
Всі інші обставини, на які посилалась сторона захисту під час апеляційного розгляду, не є безумовними підставами для скасування оскаржуваного рішення та висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги з доповненнями та скасування ухвали слідчого судді.
Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 183, 193, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
Апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 21 травня 2025 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ ________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4