Справа № 640/24640/20 Суддя (судді) першої інстанції: Колеснікова І.С.
06 серпня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.
Суддів: Беспалова О.О., Чаку Є.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Кузьмука Б.І.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Чуніхіна О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області, третя особа Головне управління Держгеокадастру у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,-
13 жовтня 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області (далі - відповідач, апелянт), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління Держгеокадастру у Київській області, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати Генеральний план села Пірнове Вишгородського району Київської області, розроблений у 2014-2017 роках ТОВ «Центр архітектурного планування та ландшафтного дизайну», а також рішення Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області № 477-45-VI від 16 жовтня 2015 року та № 100-13-VII від 15 березня 2017 року в їх частині про затвердження цього генерального плану.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що є мешканцем територіальної громади села Пірнове, тому оспорюваними рішеннями порушено його права, оскільки, оселяючись в цьому селі, він мав законне сподівання, що буде користуватись природними територіями в межах села.
При цьому, позивач вказує, що право на звернення до суду в контексті спірних правовідносин виникло в нього у зв'язку із недотриманням органом місцевого самоврядування правил та процедур розробки містобудівної документації, які спрямовані, зокрема на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Також позивач зазначив, що у період з 2015 по 2017 рік Пірнівською сільрадою було затверджено два Генеральних плани села Пірнове Вишгородського району Київської області з різними текстовими матеріалами. Позивач вказує, що під час розроблення оскаржуваних генеральних планів села Пірнове відбулась самочинна зміна меж об'єкта природно-заповідного фонду - Державного орнітологічного заказника місцевого значення «Пірнівський», підміна його фактичної території іншою ділянкою в оскаржуваних генеральних планах; протиправна зміна в оскаржуваних генеральних планах цільового призначення земель, з заборонених земельним та природоохоронним законодавством до приватизації та забудови на цільове призначення - землі під забудову.
На переконання позивача, новий генеральний план, затверджений рішеннями відповідача, розроблено не в інтересах громади та сталого розвитку села Пірнове, а в інтересах та з метою приховування незаконної забудови земель, щодо яких законодавством встановлено заборону приватизації та забудови.
Водночас просив суд звернути увагу на той факт, що з метою збереження унікального поселення чаплі, що гніздується на верхівцях сосен невеликої ділянки соснового лісу в межах населеного пункту села Пірново - 5,0 га соснового лісу, яка примикає до вулиці Партизанська, рішенням Київської обласної ради №5 від 12.01.1987 року було затверджено природно-заповідним фондом України та оголошено Державним орнітологічним заказником місцевого значення «Пірнівський».
Крім того, законом передбачається «здійснення державного та громадського контролю за додержанням режиму їх охорони та використання» (частини 3 преамбули та пункт 6 частини 1 статті 8 Закону України «Про природно-заповідний фонд України).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2021 року закрито провадження у справі № 640/24640/20 в частині визнання протиправним та скасування Генерального плану села Пірнове Вишгородського району Київської області, розробленого у 2014-2017 роках ТОВ «Центр архітектурного планування та ландшафтного дизайну».
Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 25 травня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2021 року, відмовив у задоволенні позовних вимог.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивачем не доведено, що затверджуючи оскаржувані генеральні плани відповідач порушив його індивідуально виражені права або інтереси. Загальний інтерес позивача, його прагнення справедливості та законності не може свідчити про існування між позивачем та відповідачем правових відносин та не підлягає судовому захисту.
Постановою від 31 серпня 2021 року Шостий апеляційний адміністративний суд скасував ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2021 року про закриття провадження в справі в частині вимог про визнання протиправним та скасування Генерального плану села Пірнове Вишгородського району Київської області, розробленого у 2014-2017 роках ТОВ «Центр архітектурного планування та ландшафтного дизайну», справу направив до Окружного адміністративного суду міста Києва для продовження розгляду в цій частині вимог.
Постановою Верховного Суду від 15 червня 2022 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва 25 травня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду 31 серпня 2021 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд.
Висновки Верховного Суду наступні.
Висновки судів попередніх інстанцій про те, що оспорювані рішення відповідача не порушують прав позивача і відмова у позові з цих підстав є помилковим.
Здійснюючи розгляд цієї адміністративної справи в частині позовних вимог про визнання протиправним і скасування рішення Пірнівської сільради від 16.10.2015 № 477-45-VI «Про затвердження генерального плану села Пірнове Вишгородського району Київської області», розроблений ТОВ «Центр архітектурного проектування та ландшафтного дизайну» з розрахунковим періодом до 2034 року, у тому числі перша черга: до 2021 року та рішення Пірнівської сільради від 15.03.2017 № 100-13-VІI «Про затвердження генерального плану села Пірнове Вишгородського району Київської області», розроблений ТОВ «Центр архітектурного проектування та ландшафтного дизайну» з розрахунковим періодом до 2034 року, у тому числі перша черга: до 2021 року, суди попередніх інстанцій взагалі не надали правової оцінки вказаним рішенням як нормативно-правовим актам, зокрема, не дослідили дотримання відповідачем передбаченої законодавством процедури прийняття вказаних рішень, наявності правових підстав для їх прийняття, обмежившись висновками про відсутність у позивача права оскаржити вказані рішення відповідача, які визнані Верховним Судом під час розгляду цієї справи помилковими.
Без дослідження і з'ясування наведених вище обставин ухвалені у справі рішення судів попередніх інстанцій в цій частині позовних вимог не можна вважати законними та обґрунтованими.
В подальшому, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 листопада 2022 року зазначений адміністративний позов в частині вимоги про визнання протиправним та скасування Генерального плану села Пірнове Вишгородського району Київської області, розроблений у 2014 році ТОВ «Центр архітектурного планування та ландшафтного дизайну» та рішення Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області № 477-45-VI від 16 жовтня 2015 року було залишено без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2023 року ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2022 року скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
На виконання вимог Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» дану справу передано до Київського окружного адміністративного суду.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління Держгеокадастру у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії задоволено повністю.
Визнано протиправними та скасовано Генеральний план села Пірнове Вишгородського району Київської області, розроблений у 2014-2017 роках ТОВ «Центр архітектурного планування та ландшафтного дизайну», а також рішення Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області № 477-45-VI від 16 жовтня 2015 року та № 100-13-VII від 15 березня 2017 року в їх частині про затвердження такого генерального плану.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представником Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно встановив порушення прийнятими та оскаржуваними рішеннями відповідача прав та законних інтересів позивача, що не відповідає фактичним обставинам справи та нормам права. Позивачем не доведено факту порушень його законного права та інтересу, як позивача по справі та особи, яка має право на звернення з даним адміністративним позовом до суду. Також скаржник наголошує, що приймаючи оскаржувані рішення відповідач в повній мірі дотримувався процедури прийняття таких рішень, а тому висновки суду першої інстанцій щодо порушення порядку підготовки та затвердження Генерального плану села Пірнове є безпідставними.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2025 року та від 21 квітня 2025 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2025 року вирішено перейти із письмового провадження у відкрите судове засідання; призначено справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області, третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 02 липня 2025 року на 12:00 год.
Протокольною ухвалою колегії суддів від 02 липня 2025 року відкладено розгляд справи, надано можливість представнику відповідача в термін до кінця тижня подати до суду актуальні повноваження, наступне судове засідання призначено на 09 липня 2025 року об 12:50.
Судове засідання 09 липня 2025 року знято з розгляду та призначено на 06 серпня 2025 року о 12:30 год.
21 квітня 2025 року позивачем подано відзив на апеляційну скаргу.
13 травня 2025 року відповідачем подано відповідь на відзив.
20 травня 2025 року позивачем подано заперечення.
27 травня 2025 року позивачем подано заяву.
18 червня 2025 року представником Головного управління Держгеокадастру у Київській області подано клопотання про розгляд справи без його участі, за наявними в матеріалах справи документами.
20 червня 2025 року представником Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області подано клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
02 липня 2025 року апелянтом долучено документи, що підтверджують повноваження представника Чуніхіна О.М.
28 липня 2025 року представником Головного управління Держгеокадастру у Київській області подано клопотання про розгляд справи без його участі, за наявними в матеріалах справи документами.
06 серпня 2025 року позивачем подано заяву про розподілу судових витрат.
Керуючись частинами 1 та 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Пірнівської сільради від 16.10.2015 № 477-45-VI затверджено містобудівну документацію «Генеральний план села Пірнове Вишгородського району Київської області», розроблений ТОВ «Центр архітектурного проектування та ландшафтного дизайну» з розрахунковим періодом до 2034 року, у тому числі перша черга: до 2021 року (том 1 а.с. 62).
Крім того, рішенням Пірнівської сільради від 15.03.2017 № 100-13-VІI затверджено містобудівну документацію «Генеральний план села Пірнове Вишгородського району Київської області», розроблений ТОВ «Центр архітектурного проектування та ландшафтного дизайну» з розрахунковим періодом до 2034 року, у тому числі перша черга: до 2021 року (том 1 а.с.63).
Рішенням Пірнівської сільради від 20.10.2020 № 487 скасовано рішення цієї ж ради від 16.10.2015 № 477-45-VI «Про затвердження генерального плану села Пірнове Вишгородського району Київської області» як нереалізоване.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями відповідача від 16.10.2015 № 477-45-VI та від 15.03.2017 № 100-13-VІI, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виснував, що замовник та розробник генерального плану не мали повноважень на зміну меж та цільового призначення земель об'єкту природно-заповідного фонду, зміну цільового призначення земель загального користування та адміністративних меж населеного пункту; матеріали справи не містять доказів оприлюднення проектів генерального плану, затвердженого оскаржуваними рішеннями; громадські слухання щодо врахування громадських інтересів під час розроблення оскаржуваного генерального плану с. Пірнове від 12 серпня 2014 року були проведені з порушеннями, час і місце їх проведення не відповідали оголошеним раніше; інші громадські слухання щодо розроблення генерального плану, у тому числі щодо генерального плану 2017 року, не призначались та не проводились. Наведене прямо порушує вимоги статті 21 закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», що нівелювало право громадськості брати участь в обговоренні проектів містобудівної документації. Сукупність наведених вище обставин у контексті відповідних їм правових положень свідчить про обґрунтованість позовних вимог через допущені відповідачем грубі порушення вимог законодавства при прийнятті оскаржуваних рішень.
Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до частини 5 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.
Постановою Верховного Суду у даній справі встановлено обов'язок суду першої інстанції при новому розгляді справи надати правову оцінку оскаржуваним рішенням як нормативно-правовим актам, зокрема, дослідити дотримання відповідачем передбаченої законодавством процедури прийняття вказаних рішень, наявності правових підстав для їх прийняття.
Відповідно до приписів статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон №3038-VI) генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.
На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід'ємною частиною генерального плану. Послідовність виконання робіт з розроблення генерального плану населеного пункту та документації із землеустрою визначається будівельними нормами, державними стандартами і правилами та завданням на розроблення (внесення змін, оновлення) містобудівної документації, яке складається і затверджується її замовником за погодженням з розробником. У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.
Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів. Для населених пунктів з чисельністю населення до 50 тисяч осіб генеральні плани можуть поєднуватися з детальними планами всієї території таких населених пунктів.
Для населених пунктів, занесених до Списку історичних населених місць України, в межах визначених історичних ареалів у складі генерального плану населеного пункту визначаються режими регулювання забудови та розробляється історико-архітектурний опорний план, в якому зазначається інформація про об'єкти культурної спадщини.
Склад, зміст та порядок розроблення історико-архітектурного опорного плану населеного пункту визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
Виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації є замовниками, організовують розроблення, внесення змін та подання генерального плану населеного пункту на розгляд відповідної сільської, селищної, міської ради.
Рішення про розроблення генерального плану приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.
Виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації в установлений строк: 1) подають пропозиції до проекту відповідного місцевого бюджету на наступний рік або про внесення змін до бюджету на поточний рік щодо потреби у розробленні містобудівної документації; 2) визначають в установленому законодавством порядку розробника генерального плану населеного пункту, встановлюють строки розроблення та джерела його фінансування; 3) звертаються до обласної державної адміністрації, Ради міністрів Автономної Республіки Крим (для міст обласного та республіканського Автономної Республіки Крим значення), центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування (для міст Києва та Севастополя) щодо визначення державних інтересів для їх урахування під час розроблення генерального плану населеного пункту; 4) повідомляють через місцеві засоби масової інформації про початок розроблення генерального плану населеного пункту та визначають порядок і строк внесення пропозицій до нього фізичними та юридичними особами; 5) забезпечують попередній розгляд матеріалів щодо розроблення генерального плану населеного пункту архітектурно-містобудівними радами відповідного рівня; 6) узгоджують проект генерального плану населеного пункту з органами місцевого самоврядування, що представляють інтереси суміжних територіальних громад, з метою врегулювання питань планування територій у приміських зонах; 7) забезпечують здійснення стратегічної екологічної оцінки.
Строк дії генерального плану населеного пункту не обмежується.
Зміни до генерального плану населеного пункту можуть вноситися не частіше, ніж один раз на п'ять років. Такі зміни вносяться органом місцевого самоврядування, який затверджував генеральний план населеного пункту. Питання про дострокове внесення змін до генерального плану населеного пункту може порушуватися за результатами містобудівного моніторингу перед відповідною сільською, селищною, міською радою відповідною місцевою державною адміністрацією. У разі виникнення державної необхідності рішення щодо доцільності внесення змін до генерального плану населеного пункту приймається Кабінетом Міністрів України.
Генеральні плани населених пунктів та зміни до них розглядаються і затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами на чергових сесіях протягом трьох місяців з дня їх подання.
Матеріали генерального плану населеного пункту не можуть містити інформацію з обмеженим доступом та бути обмеженими в доступі.
Загальна доступність матеріалів генерального плану населеного пункту забезпечується відповідно до вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації" шляхом надання їх за запитом на інформацію, оприлюднення на веб-сайті органу місцевого самоврядування, у тому числі у формі відкритих даних, на єдиному державному веб-порталі відкритих даних, у місцевих періодичних друкованих засобах масової інформації, у загальнодоступному місці у приміщенні органу місцевого самоврядування.
Експертизі містобудівної документації на місцевому рівні підлягають виключно генеральні плани міст.
Відповідно до частини 1 статті 21 Закону № 3038-VI громадському обговоренню підлягають розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні: генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій.
Відповідно до частини 2 статті 21 Закону № 3038-VI затвердження на місцевому рівні містобудівної документації, зазначеної у частині 1 цієї статті, без проведення громадського обговорення проектів такої документації забороняється.
Відповідно до частини 3 статті 21 Закону № 3038-VI сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи зобов'язані забезпечити: 1) оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення містобудівної документації на місцевому рівні з прогнозованими правовими, економічними та екологічними наслідками; 2) оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні та доступ до цієї інформації громадськості; 3) реєстрацію, розгляд та узагальнення пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні (у разі її утворення); 4) узгодження спірних питань між громадськістю і замовниками містобудівної документації на місцевому рівні через погоджувальну комісію;
5) оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні.
Відповідно до частини 4 статті 21 Закону № 3038-VI оприлюднення проектів генеральних планів, планів зонування територій, детальних планів територій здійснюється не пізніш як у місячний строк з дня їх надходження до відповідного органу місцевого самоврядування.
Відповідно до частини 5 статті 21 Закону № 3038-VI оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні є підставою для подання пропозицій громадськості до відповідного органу місцевого самоврядування.
Відповідно до частини 6 статті 21 Закону № 3038-VI пропозиції громадськості мають бути обґрунтовані в межах відповідних законодавчих та нормативно-правових актів, будівельних норм, державних стандартів і правил та надаватися у строки, визначені для проведення процедури громадських слухань. Пропозиції, надані після встановленого строку, не розглядаються.
Відповідно до частини 11 статті 21 Закону № 3038-VI порядок проведення громадських слухань визначає Кабінет Міністрів України.
На виконання статті 21 Закону № 3038-VI Кабінет Міністрів України постановою від 25.05.2011 №555 затвердив Порядок проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні (далі -Порядок №555), яким визначено механізм проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні: генеральних планів населених пунктів, планів зонування та детальних планів територій (далі також - містобудівна документація).
Відповідно до пункту 4 Порядку №555 (в редакції, на час виникнення спірних правовідносин) виконавчі органи сільських, селищних, міських рад оприлюднюють у двотижневий строк прийняті органами місцевого самоврядування рішення щодо розроблення проектів містобудівної документації шляхом опублікування таких рішень у засобах масової інформації, що поширюються на відповідній території, а також розміщення на офіційному веб-сайті відповідного органу місцевого самоврядування.
Оприлюднення розроблених в установленому законодавством порядку проектів містобудівної документації здійснюється не пізніш як у місячний строк з дня їх подання розробником до виконавчого органу сільської, селищної, міської ради шляхом розміщення матеріалів (планшетів, макетів) у визначеному органом місцевого самоврядування місці та інформування громадян через розповсюдження брошур і повідомлень, засоби масової інформації, що поширюються на відповідній території, а також розміщення інформації на офіційному веб-сайті відповідного органу місцевого самоврядування.
Відповідно до пункту 5 Порядку №555 повідомлення про початок процедури розгляду та врахування пропозицій громадськості у проекті містобудівної документації має містити:
1) інформацію про мету, склад та зміст містобудівної документації, викладену у скороченій та доступній для широкої громадськості формі;
2) основні техніко-економічні показники, зокрема графічні матеріали, що відображають зміст містобудівної документації;
3) відомості про замовника та розробника проектів містобудівної документації та підстави для їх розроблення;
4) інформацію про місце і строки ознайомлення з проектом містобудівної документації;
5) інформацію про посадову особу замовника містобудівної документації, відповідальну за забезпечення організації розгляду пропозицій;
6) відомості про строк подання і строк завершення розгляду пропозицій;
7) інформацію стосовно запланованих інформаційних заходів (презентація, прилюдне експонування, телевізійні програми, публічні конференції тощо).
Верховний Суд у постанові від 11 травня 2023 року у справі №380/23542/21 дійшов висновку, що порушення у процедурі оприлюднення проєкту спірного ДПТ, які виразилися у донесені до громадськості неповної інформації щодо містобудівної документації на місцевому рівні, а саме: неоприлюднення у встановленому порядку прогнозованих правових, економічних наслідків та наслідків для довкілля, у тому числі для здоров'я населення, розділу «Охорона навколишнього природного середовища» або звіту про стратегічну екологічну оцінку (враховуючи заплановане на спірній земельній ділянці будівництво СТО); незазначення строків ознайомлення з проєктом містобудівної документації та строків подання і завершення розгляду пропозицій, а також у недотриманні встановленого мінімального 30-денного строку, протягом якого жителі громади можуть подавати свої зауваження та пропозиції до проведення громадського обговорення проєкту ДПТ, не можуть вважатися несуттєвими та формальними порушеннями.
Як вбачається з матеріалів справи, з 1995 року позивач є власником нерухомого майна у с. Пірнове, щодо якого оспорюваними рішеннями було затверджено містобудівну документацію, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту (том 1 а.с.23).
Позивач стверджує про порушення його права на безпечне для його життя та здоров'я навколишнє природне середовище; участь в обговоренні та внесенні пропозицій до проектів нормативно-правових актів, матеріалів щодо розміщення, будівництва і реконструкції об'єктів, які можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища, внесення пропозицій до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, юридичних осіб, що беруть участь в прийнятті рішень з цих питань, визначених, зокрема положеннями Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», а також права на участь у розробці та реалізації заходів щодо охорони та ефективного використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, запобігання негативного впливу на них господарської діяльності, які надано йому положеннями Закону України «Про природно-заповідний фонд України», оскільки із затвердженням вказаних Генеральних планів відбулась самочинна зміна меж об'єкта природно-заповідного фонду - Державного орнітологічного заказника місцевого значення «Пірнівський», підміна його фактичної території іншою ділянкою в оскаржуваних генеральних планах; протиправна зміна в оскаржуваних генеральних планах цільового призначення земель, з заборонених земельним та природоохоронним законодавством до приватизації та забудови, на цільове призначення - землі під забудову.
Разом з тим, позивач стверджує, що затверджені рішеннями відповідача № 477-45-VI від 16.10.2015 р. та № 100- 13-VII від 15.03.2017 р. Генплани передбачають самочинну зміну цільового призначення і приватну забудову земель загального користування та природних територій, які до такої приватизації та забудови заборонені земельним, природоохоронним та містобудівним законодавством; незаконну зміну меж об'єкту природно-заповідного фонду державного орнітологічного заказника місцевого значення «Пірнівський» (державна власність), який розташовується біля його будинку, а також забудову значної частини його фактичної території та її підміну сторонньою ділянкою; забудову лісових масивів (землі лісового фонду, державна власність) та 100 метрової водоохоронної зони р. Десна в межах села Пірнове.
Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що рішенням Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області № 477-45-VI від 16 жовтня 2015 року та № 100-13-VII від 15 березня 2017 року затверджено Генеральний план села Пірнове Вишгородського району Київської області, розроблений у 2014-2017 роках ТОВ «Центр архітектурного планування та ландшафтного дизайну».
Водночас, як встановлено судом першої інстанції та не спростовано відповідачем, в порушення вимог пункту 1 частини 3 статті 21 Закону № 3038-VI матеріали справи не містять доказів оприлюднення проектів генерального плану, затвердженого оскаржуваними рішеннями.
Разом з тим, як вбачається з фактичних обставин справи, обов'язкової державної екологічної експертизи оскаржуваних генеральних планів, передбаченої вимогами пункту 2 статті 14 Закону України «Про екологічну експертизу» не проводилось.
Судова колегія враховує зміст Протоколу про стратегічну екологічну оцінку до Конвенції про оцінку впливу на навколишнє середовище у транскордонному контексті, ратифікованого Законом України від 01 липня 2015 року № 562-VIII, який є частиною законодавства України та підлягає застосуванню до відповідних правовідносин.
Згідно зі змістом Протоколу з метою забезпечення високого рівня захисту навколишнього середовища, зокрема здоров'я населення, Україна взяла на себе такі зобов'язання: сприяння розглядові питань занепокоєності стосовно екологічних проблем, зокрема пов'язаних зі здоров'ям населення, під час розробки політики й законодавства; встановлення чітких, прозорих та ефективних процедур стратегічної екологічної оцінки.
Сторони Протоколу, визнаючи важливість урахування екологічних міркувань, у тому числі пов'язаних зі здоров'ям населення, для розробки й прийняття планів і програм і, певною мірою, політики й законодавства; визнаючи, що стратегічна екологічна оцінка повинна відігравати важливу роль у розробці й прийнятті планів, програм і, певною мірою, політики й законодавства, і що ширше застосування принципів оцінки впливу на навколишнє середовище до планів, програм, політики й законодавства ще більше зміцнить систематичний аналіз їхніх важливих екологічних наслідків; підтверджуючи Конвенцію про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля, прийняту 25 червня 1998 р. в Оргусі, Данія, та враховуючи відповідні пункти Луккської декларації, прийнятої на першій нараді її сторін; усвідомлюючи, таким чином, важливість забезпечення участі громадськості в стратегічній екологічній оцінці.
Метою Протоколу є забезпечення високого рівня захисту навколишнього середовища, зокрема здоров'я населення, шляхом: a) забезпечення такого стану, коли екологічні питання, зокрема пов'язані зі здоров'ям населення, ретельно враховуються під час розробки планів і програм; b) сприяння розглядові питань занепокоєності стосовно екологічних проблем, зокрема пов'язаних зі здоров'ям населення, під час розробки політики й законодавства; c) установлення чітких, прозорих та ефективних процедур стратегічної екологічної оцінки; d) забезпечення участі громадськості в стратегічній екологічній оцінці; e) урахування за допомогою цих засобів питань занепокоєності стосовно екологічних проблем, у тому числі пов'язаних зі здоров'ям населення, під час заходів і в документах, які розробляються для забезпечення дальшого сталого розвитку (стаття 1 вказаного Закону)
Згідно п. 5 статті другої «Протоколу про стратегічну екологічну оцінку до Конвенції про оцінку впливу на навколишнє середовище у транскордонному контексті» - «Плани та програми» означає плани й програми та будь-які зміни до них, які: a) вимагаються законодавчими, регулятивними або адміністративними положеннями b) підлягають підготовці й (або) прийняттю органом або готуються органом для прийняття відповідно до офіційної процедури парламентом або урядом.
«Стратегічна екологічна оцінка» означає оцінку ймовірних екологічних наслідків, зокрема пов'язаних зі здоров'ям населення, яка поєднує визначення сфери застосування екологічної доповіді та її підготовки, забезпечення участі громадськості й консультацій, а також урахування в плані чи програмі положень екологічної доповіді та результатів участі громадськості й консультацій (пункт 6 статті другої вказаного Протоколу).
Відповідно до пункту 7 статті другої Протоколу «Екологічний наслідок, зокрема пов'язаний зі здоров'ям населення» означає будь-який наслідок для навколишнього середовища, зокрема для здоров'я населення, флори, фауни, біологічного різноманіття, ґрунту, клімату, повітря, води, ландшафту, природних об'єктів, матеріальних активів, культурної спадщини та взаємодії між цими чинниками. П. 8 «Громадськість» означає одну чи більше фізичних або юридичних осіб і, згідно з національним законодавством чи практикою, їхні об'єднання, організації або групи.
Згідно з пунктом 2 статті 4 вказаного Протоколу, стратегічна екологічна оцінка проводиться стосовно планів і програм, які готуються для сільського господарства, лісового господарства, рибальства, енергетики, промисловості, зокрема гірничодобувної, транспорту, регіонального розвитку, утилізації відходів, водного господарства, зв'язку, туризму, планування розвитку міських та сільських районів або землекористування, і тих, які встановлюють структуру для згоди стосовно майбутнього розвитку проєктів, перелічених у додатку I, та будь-яких інших проєктів, перелічених у додатку II, що згідно з національним законодавством вимагає оцінки впливу на навколишнє середовище.
Відповідно до пункту 3 статті п'ятої Протоколу передбачено, що наскільки це є можливим, кожна Сторона згідно із цією статтею намагається надати заінтересованій громадськості можливість участі в попередній оцінці планів і програм. Згідно з пунктами 1, 2 статті 8 Протоколу кожна Сторона забезпечує початкові, своєчасні та ефективні можливості участі громадськості в стратегічній екологічній оцінці планів і програм, коли відкрито всі варіанти. Кожна Сторона, користуючись електронними засобами інформації або іншими відповідними засобами, забезпечує своєчасне доведення до відома громадські проєкту плану чи програми та екологічної доповіді. Пунктом 1 статті 9 Протоколу визначено, що кожна Сторона визначає органи, з якими треба проконсультуватися, і яких в силу їхніх специфічних природоохоронних обов'язків чи обов'язків з охорони здоров'я, вірогідно можуть стосуватися екологічні наслідки реалізації плану чи програми, зокрема наслідки пов'язані зі здоров'ям населення.
Отже, за змістом норм Протоколу про стратегічну екологічну оцінку до Конвенції про оцінку впливу на навколишнє середовище у транскордонному контексті Генеральний план підлягає стратегічній екологічній оцінці, як документ, який визначає план та програму розвитку відповідної території в розумінні визначеного Протоколу.
Таким чином, Генеральний план території підлягає стратегічній екологічній оцінці, як згідно з обов'язковими нормами Протоколу про стратегічну екологічну оцінку до Конвенції про оцінку впливу на навколишнє середовище у транскордонному контексті, так і нормами Закону України «Про екологічну експертизу» (пункт 2 статті 14).
Разом з цим, відповідач не забезпечив проведення стратегічної екологічної оцінки спірного Генерального плану території.
Вказані обставини підтверджується також листами Міндовкілля від 29.03.2021 №25/5-21/6305-21 та Департаменту екології та природних ресурсів при КОДА від 12.04.2021 №05.1-02.2-10/1588/2133.
З матеріалів справи також вбачається, що на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2023 у справі № 640/24645/20, Державна екологічна інспекція Столичного округу за результатом здійснення заходу державного нагляду (контролю) Пірнівської сільської ради в частині здійснення делегованих повноважень органів виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення охорони природних ресурсів склала Акт № 3/1/392.
У вказаному Акті та листі № 4-172/6/2-2/669 від 04.12.2023 року Державна екологічна інспекція Столичного округу встановила самочинну зміну меж Орнітологічного заказника місцевого значення «Пірнівський» (площа зменшена у межах села з 5.0 га до 3.42 га) та включення до складу його земель сторонньої ділянки площею 1.5748 га, на якій лісонасадження відсутні, на час створення заказника до складу його земель не входила і до моменту затвердження рішенням Вишгородської райради Київської області від 14.06.2018 року щодо встановлення (зміни) адміністративно-територіальних меж с. Пірнове знаходилась за межами с. Пірнове; незаконну передачу під забудову частини території об'єкту природно-заповідного фонду, облаштування в межах території заказника комунального проїзду довжиною 150 метрів; незаконну забудову 100 метрової водоохоронної зони р. Десна в межах с. Пірнове, що є порушення ст. 59 Земельного Кодексу та ст. 88 Водного Кодексу, порушення вимог ст. 14 Закону України «Про державну екологічну експертизу» під час прийняття оскаржуваного рішення № 100-13-VII від 16.05.2015 року (том 4 а.с.11-13).
За змістом апеляційної скарги відповідні факти відповідачем не спростовуються.
У постанові Верховного Суду від 30 серпня 2022 року у справі № 810/1044/18 зроблено висновок про те, що оприлюднення проекту регуляторного акта і відповідного аналізу регуляторного впливу, що здійснюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань, є обов'язкової складовою процедури, яка передує прийняттю регуляторного акта уповноваженим на це суб'єктом владних повноважень для доведення текстів відповідних актів до відома населення, а також державних органів, підприємств, установ і організацій та для забезпечення публічного обговорення відповідного проекту регуляторного акта.
Поряд з наведеним, громадські слухання щодо врахування громадських інтересів під час розроблення оскаржуваного генерального плану с. Пірнове від 12 серпня 2014 року були проведені з порушеннями, час і місце їх проведення не відповідали оголошеним раніше, що визнається відповідачем самостійно.
Суд зауважує, що будь-яка містобудівна документація повинна розроблятися саме в інтересах мешканців територіальної громади. Чинним законодавством України передбачено право будь-якого зацікавленого члена громади зареєструватись і брати участь в громадських слуханнях. Як правило, зацікавленість полягає в тому, що рішення, яке приймається, певним чином може вплинути на права і інтереси особи, покращити або погіршити її становище.
Громадські слухання є формою діалогу між мешканцями села (міста), відповідною територіальною громадою та депутатами відповідної ради, посадовими особами місцевого самоврядування, під час яких члени територіальної громади можуть вносити пропозиції щодо питань місцевого значення.
Так, в місцевій газеті Вишгородського району «Слово» було розміщено повідомлення від 12 липня 2014 року з інформацією про те, що громадські слухання щодо обговорення нового Генерального плану с. Пірнове будуть проведені у приміщені Пірнівської сільської ради по АДРЕСА_1 о 18:00 год. 12 серпня 2014 року.
З огляду на зміст наведеного повідомлення/оголошення про проведення громадських слухань колегія суддів зауважує, що він не відповідає положенням пункту 5 Порядку № 555 та не містить всієї необхідної інформації, зокрема техніко-економічних показників Генплану, його графічних матеріалів, що відображаюсь зміст містобудівної документації.
Крім того, такі слухання були проведені за іншою адресою (по АДРЕСА_2 і на 4 години раніше (о 14:00 замість 18:00). Зазначене підтверджується складеним Протоколом їх проведення, копія якого наявна у матеріалах справи.
Внаслідок таких дій відповідача, на громадських слуханнях були присутні лише 55 осіб разом із представниками розробника Генерального плану та Вишгородської районної державної адміністрації, що складає менше 10 % від зареєстрованих мешканців с. Пірнове.
Поряд з цим, з фактичних обставин справи вбачається, що громадські слухання щодо розроблення Генерального плану 2017 року, не призначались та не проводились в цілому.
Як уже встановлено вище, затвердженню генерального плану населеного пункту передує встановлена законом процедура, яка включає його розробку, публікацію, винесення його на громадське обговорення, розгляд та затвердження такого виду містобудівної документації на місцевому рівні на сесії відповідної ради.
За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що відповідач не дотримався встановленої процедури проведення громадських обговорень проекту містобудівної документації на місцевому рівні, що спотворило процедуру громадського обговорення та, відповідно, результати, які могли бути отримані.
Аналогічних висновків у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постановах від 11 травня 2023 року у справі № 380/23542/21 та від 24 квітня 2024 року у справі №420/1603/19.
Таким чином, в порушення вимог частини 2 статті 21 Закону № 3038-VI, затвердження оскаржуваного у цій справі генерального плану території відбулось без належно проведеного громадського обговорення.
Водночас, відповідно до частини 2 статті 21 Закону № 3038-VI затвердження на місцевому рівні містобудівної документації, зазначеної у частині 1 цієї статті, без проведення громадського обговорення проектів такої документації, забороняється.
Правова процедура (fair procedure - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади. Дотримання процедурних норм є юридичною вимогою, згідно з якою держава, яка керується принципом верховенства права (мірило правовладдя), повинна поважати і враховувати права особи, а також визначати процедурні межі здійснення повноважень органами публічної влади.
Таким чином, встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права, є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень, які приймаються в інтересах мешканців територіальної громади.
Зважаючи на такі імперативні приписи, затвердження генерального плану території без оприлюднення прийнятих рішень та належного громадського обговорення є безумовною підставою для скасування рішення про його затвердження, що виключає необхідність надання оцінки іншим доводам позивача.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 07 травня 2025 року у справі № 380/6818/22.
З урахуванням означеного, твердження відповідача щодо наявності підстав для визнання нечинним Генерального плану лише в окремих його положеннях (в частині території заказника) є безпідставними, оскільки визнання протиправною частини нормативно-правового акта у сфері містобудівної діяльності можливе, коли визнання нечинними відповідних положень не впливає на досягнення цілей та завдань містобудівної документації, і дотримання вимог законодавства при розробці таких документів.
У частині доводів апелянта щодо відсутності правових підстав для скасування рішення Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області № 477-45-VI від 16 жовтня 2015 року, судова колегія враховує, що рішенням Пірнівської сільради від 20 жовтня 2020 року № 487 скасовано рішення цієї ж ради від 16 жовтня 2015 року № 477-45-VI «Про затвердження генерального плану села Пірнове Вишгородського району Київської області» як нереалізоване.
Як встановлено судом, матеріали справи не містять доказів офіційного оприлюднення прийнятого відповідачем рішення № 487-40-УІІ від 20 жовтня 2020 року. Таким чином, відповідачем на виконання вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено, що рішення 22 жовтня 2020 року № 487-40-УІІ набрало чинності.
За змістом апеляційної скарги відповідні обставини відповідачем не спростовуються, натомість його доводи зводяться до неможливості скасування уже скасованого рішення.
Поряд з цим, колегія суддів критично оцінює дані доводи апелянта та вказує, що нечинне рішення не може створювати жодних правових наслідків, відтак рішення Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області № 477-45-VI від 16 жовтня 2015 року станом на момент виникнення спірних правовідносин та вирішення їх судом є чинним та відповідно підлягає судовому оскарженню у порядку, встановленому законом.
Крім того, відповідні висновки висловлені колегією Шостого апеляційного адміністративного суду у постанові від 21 лютого 2023 року.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що фактично відповідач в апеляційній інстанції висловлює незгоду із висновками Шостого апеляційного адміністративного суду у постанові від 21 лютого 2023 року.
Судова колегія відхиляє за безпідставністю доводи апелянта щодо відсутності порушеного права ОСОБА_1 , оскільки постановою Верховного Суду у даній справі висновки судів попередніх інстанцій про те, що оспорювані рішення відповідача не порушують прав позивача і відмова у позові з цих підстав визнані помилковими.
Спростовуючи висновки апелянта про відсутність у суду повноважень щодо скасування Генерального плану, оскільки наведений акт зачіпає права та обов'язки всіх мешканців населеного пункту, які не були учасниками судового провадження та жодних претензій не мають, колегія суддів враховує наступне.
Згідно висновку Верховного Суду, викладеного в постановах від 11.12.2019 у справі №369/7296/16-а та від 20.12.2019 у справі №520/14995/16-а, генеральний план населеного пункту містить правові приписи нормативного характеру, які розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово. Це, зокрема, сукупність обов'язкових вимог до розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту. Для оскарження нормативно-правових актів органу місцевого самоврядування передбачена інша процедура, ніж та, що передбачена для оскарження актів індивідуальної дії.
Згідно з частинами 1, 2 статті 17 Закону №3038-VI генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації населеного пункту на місцевому рівні. На його основі розробляються інші види містобудівної документації на місцевому рівні.
Частиною 6 статті 17 Закону №3038-VI визначено, що рішення про розроблення генерального плану приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.
Затверджуючи своїм рішенням генеральний план населеного пункту, відповідна рада здійснює нормативне регулювання містобудівних відносин.
Визначальною умовою, що може слугувати критерієм загальності чи персоніфікованості суб'єктів впливу - є їх коло. Адже кількість як величина має відносний характер, може змінюватись і не є сталим показником регулятивного впливу юридичних актів. Під час визначення кола суб'єктів, правовий статус яких регламентує правовий акт, необхідно зважати лише на ті із них (фізична чи юридична особа, орган, організація, спільність людей тощо), для яких правовим актом установляюются права та обов'язки безпосередньо, щодо яких праворегуляторний вплив є прямим (а не усіх суб'єктів, для яких він може мати якесь юридичне значення).
Затверджуючи своїм рішенням генеральний план населеного пункту, орган місцевого самоврядування визначає стратегію планування та забудови території населеного пункту, тобто здійснює нормативне регулювання відповідних відносин.
Відповідно до частини другої статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
Отже, у порядку адміністративного судочинства можуть бути оскаржені, зокрема, генеральний план, план зонування та інша містобудівна документація особою, щодо якої її застосовано або яка є суб'єктом правовідносин, в яких цей акт буде застосований. Під час розгляду таких справ адміністративні суди здійснюють оцінку законності оскаржуваного нормативно-правового акта та його відповідності актам вищої юридичної сили.
Цей висновок також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що міститься у постановах від 16 березня 2021 року у справі № 640/9677/20, від 24 червня 2021 року у справі № 560/3160/20, від 14 лютого 2022 року у справі № 210/3729/17, від 27 березня 2024 року у справі № 128/2833/17.
Поряд з наведеним, обставини того, що інші мешканці села Пірнове не оскаржували ці ж самі рішення відповідача у тій частині, в якій вони оскаржені ОСОБА_1 у цій справі, не може позбавляти позивача права на судовий захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів як землекористувача та власника нерухомого майна у селі Пірнове.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у справі №240/6553/23 у постанові від 12 березня 2024 року.
Крім того, судова колегія відхиляє за безпідставністю твердження апелянта про скасування та визнання нечинним судом першої інстанції рішення Пірнівської сільради від 20 жовтня 2020 року № 487, оскільки відповідних висновків за змістом рішення суду першої інстанції не встановлено.
Щодо непризначення судом першої інстанції судових експертиз, апеляційний суд встановив, що відповідних обґрунтованих клопотань про це сторони не заявляли.
Надаючи оцінку доводам апелянта щодо неможливості скасування нормативно-правового акту, судова колегія враховує таке.
Загальні способи захисту права у публічно-правових відносинах визначені положеннями статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України.
Виходячи зі змісту приписів частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача, а саме: про скасування або визнання нечинними рішення чи окремих його положень.
При цьому скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.
Визнання ж акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.
Отже, у разі визнання акта незаконним суд повинен скасувати його, якщо він є актом індивідуальної дії, або визнати нечинним, якщо він є нормативно-правовим актом, про що зазначити у резолютивній частині постанови.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права міститься у постановах Верховного Суду від 02.04.2018 у справі № 814/396/17, від 18.04.2018 у справі № 810/3687/16, від 20.08.2019 у справі № 817/368/16, від 10.09.2019 у справі № 826/3785/16, від 20.05.2020 у справі № 817/57/17.
У постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 1540/3828/18 Верховний Суд також вказав, що відмінність між встановленою судом незаконністю (протиправністю) актів індивідуальних та нормативно-правових є істотною і полягає, зокрема в моменті втрати чинності такими актами. У разі визнання незаконним (протиправним) індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням.
За змістом частини 9 статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині.
Відповідно до приписів статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України резолютивна частина рішення суду про визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання рішенням законної сили. Нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції висновує помилковість позиції суду першої інстанції щодо наявності підстав для скасування Генерального плану села Пірнове Вишгородського району Київської області, рішення Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області № 477-45-VI від 16 жовтня 2015 року та № 100-13-VII від 15 березня 2017 року, оскільки з огляду на належність оскаржуваних рішень до нормативно-правових актів процесуальним наслідком їх судового оскарження є визнання протиправним та нечинним.
Таким чином колегія суддів вважає, що відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а також належний та ефективний спосіб їх судового захисту, можливо забезпечити шляхом:
- визнання протиправними та нечинними рішення Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області № 477-45-VI від 16 жовтня 2015 року та №100-13-VII від 15 березня 2017 року про затвердження Генерального плану села Пірнове Вишгородського району Київської області, розробленого у 2014-2017 роках ТОВ «Центр архітектурного планування та ландшафтного дизайну»;
- зобов'язання Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області невідкладно, після набрання рішенням законної сили, опублікувати резолютивну частину рішення суду у виданні, в якому було або мало бути офіційно оприлюднено рішення Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області № 477-45-VI від 16 жовтня 2015 року та № 100-13-VII від 15 березня 2017 року про затвердження Генерального плану села Пірнове Вишгородського району Київської області, розробленого у 2014-2017 роках ТОВ «Центр архітектурного планування та ландшафтного дизайну».
В задоволенні решти позовних вимог належить відмовити, оскільки такі не відповідають обсягу та змісту порушених прав ОСОБА_1 і не є необхідними для їх відновлення та належного судового захисту.
Надаючи оцінку покликанням відповідача на процесуальні порушення, допущені судом першої інстанції, колегія суддів встановила наступне.
Порушення, на думку апелянта, судом першої інстанції норм процесуального права в частині долучення до матеріалів справи заперечень, клопотань та заяв позивача без перевірки їх направлення його процесуальним опонентам, не входить до переліку випадків обов'язкових підстав для скасування судового рішення, передбаченого частиною 3 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України.
Статтею 264 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до приписів частини 8 статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа щодо оскарження нормативно-правових актів вирішується за правилами загального позовного провадження.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.
З вищенаведеного вбачається, що справи з приводу оскарження нормативно-правових актів розглядаються судом виключно у порядку загального позовного провадження.
Проте, суд першої інстанції, в порушення норм процесуального права, розглянув справу у порядку письмового провадження. Крім того, суд постановив протокольну ухвалу про перехід до здійснення розгляду справи у порядку письмового провадження без з'ясування думки усіх учасників справи, зокрема відповідача та третьої особи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що наявні правові підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи пунктів 1, 4 частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також неправильно застосовані норми процесуального права, що стали підставою для невірного вирішення справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати, та частково задовольнити адміністративний позов.
Розглянувши заяву позивача від 06 серпня 2025 року вх.№ 25523/25 про розподіл судових витрат, колегія суддів зазначає, що наведена заява не містить доказів її надсилання до Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області та Головного управління Держгеокадастру у Київській області.
У судовому засіданні зазначені обставини позивачем не заперечувались. Представник відповідача проти долучення такої заяви до матеріалів справи та її задоволення заперечував.
Відповідно до статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування тощо щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.
Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.
Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України встановленні загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення.
Так, вказаною статтею встановлено, що до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).
Частиною другою статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.
Разом з тим, оскільки в матеріалах справи відсутні підтвердження факту направлення позивачем заяви щодо розподілу судових витрат від 06 серпня 2025 року на адресу відповідача та третьої особи, останні позбавлені можливості висловити свою позицію з цього питання та надати необхідні докази.
В контексті спірних правовідносин, колегія суддів зазначає, що суд повинен забезпечити сторонам дотримання принципів змагальності, рівності в судочинстві, реалізацію права сторони «бути вислуханою» як передумови того, що вона була «почута», що є складовою права на справедливий суд (рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України», заява №4909/04 від 10 лютого 2010 року).
Суд звертає увагу позивача на те, що заяви та клопотання подаються до суду з додержанням вимог встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає за необхідне заяву позивача щодо розподілу судових витрат від 06 серпня 2025 року вх.№ 25523/25 залишити без розгляду.
Таким чином, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області - задовольнити частково.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року - скасувати.
Прийняти нове судове рішення.
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправними та нечинними рішення Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області № 477-45-VI від 16 жовтня 2015 року та №100-13-VII від 15 березня 2017 року про затвердження Генерального плану села Пірнове Вишгородського району Київської області, розробленого у 2014-2017 роках ТОВ «Центр архітектурного планування та ландшафтного дизайну».
Зобов'язати Пірнівську сільську раду Вишгородського району Київської області невідкладно, після набрання рішенням законної сили, опублікувати резолютивну частину рішення суду у виданні, в якому було або мало бути офіційно оприлюднено рішення Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області № 477-45-VI від 16 жовтня 2015 року та № 100-13-VII від 15 березня 2017 року про затвердження Генерального плану села Пірнове Вишгородського району Київської області, розробленого у 2014-2017 роках ТОВ «Центр архітектурного планування та ландшафтного дизайну».
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області на користь ОСОБА_1 понесені останнім судові витрати у розмірі 1 681, 60 грн (одна тисяча шістсот вісімдесят одна гривня шістдесят копійок).
Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 06 серпня 2025 року
Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович
Судді: О.О. Беспалов
Є.В. Чаку