П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
05 серпня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/4763/24
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Осіпова Ю.В.,
- Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу адвоката Сластнікової Ганни Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року, прийняте у складі суду судді Устинова І.А. в місті Миколаїв, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування наказу № 51 від 27.03.2024 року в частині,-
У травні 2024 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , в якому позивач просив суд визнати протиправним та скасувати пункт перший та другий наказової частини наказу №51 від 27.03.2024 т.в.о.командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) полковника ОСОБА_3 .
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування п.1 та п.2 частини наказу №51 від 27.03.2024 відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, адвокат Сластнікова Ганна Олександрівна звернулась до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою в інтересах ОСОБА_1 , в якій вважає, що суд неповно з'ясував обставини справи, що мають значення для справи, натомість обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими лишилися недоведеними, при цьому суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, тому просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що судом було порушено норми процесуального права, які апелянт вбачає у не розгляді клопотань про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, а також призначення судових експертиз. Апелянт вказує, що відзив на позовну заяву був поданий з суттєвим пропуском процесуального строку, встановленого судом, при цьому судом був порушений розумний строк розгляду справи. Крім того, апелянт зазначає, що матеріали судової справи не містять доказів доведення наказу до відома відповідача саме 06.03.2024 або в будь-яку іншу дату, яка б передувала притягненню позивача до дисциплінарної відповідальності.
Відповідач надав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивача відповідно до витягу наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.03.2022 № 68 за призовом під час мобілізації, на особливий період призначено на посаду дизелистом-електриком відділення енергетичного забезпечення 1 підрозділу військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до наказу Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 04.03.2024 № 335-РС, зокрема позивача було звільнено з займаної посади у військовій частині НОМЕР_1 та призначено солдатом резерву 45 запасної роти військової частини НОМЕР_2 .
Згідно матеріалів справи позивач відмовився від виконання вищезазначеного наказу.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 06.03.2024 № 157 призначено службове розслідування з метою уточнення причин та умов відмови позивача виконувати наказ Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 04.03.2024 № 335-РС.
За результатами службового розслідування командиром військової частини НОМЕР_1 прийнято наказ від 27.03.2024 № 51 «Про результати службового розслідування», пунктом 1 якого на позивача було накладено дисциплінарне стягнення «попередження про неповну службову відповідність» та пунктом другим вирішено не виплачувати позивачу щомісячну премію за березень 2024.
Позивач вважає протиправними пункти перший та другий наказової частини наказу №51 від 27.03.2024, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що за наслідками судового розгляду, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, надав суду достатні беззаперечні докази на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення у відзиві, і довів правомірність оскаржуваних позивачем пунктів наказу.
Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" здійснено правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби (частина 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу").
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами (частина 4 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу").
Згідно з статтею 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
За статтею 26 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Законом України від 24.03.1999 №551-XIV Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут Збройних Сил України), який визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.
Відповідно до вимог статей 1, 2 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.
Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Статтею 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил визначено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Згідно зі статтею 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення корупційних діянь чи інших правопорушень, пов'язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.
Відповідно до статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Статтями 84, 85 та 87 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини. Службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). Дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене після шести місяців з дня вчинення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці, а також час відсутності на службі без поважних причин.
Отже аналізуючи наведені норми, слід зазначити, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення за видами, встановленими статтею 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. При цьому, прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування, яке має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником) і дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення.
При цьому, з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення та визначення ступеня вини, прийняттю рішення про накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення може передувати проведення службового розслідування.
Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за №1503/31371, затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України (далі Порядок №608).
Згідно з абзацом 4 пункту 2 розділу I Порядку №608, службове розслідування це комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Пунктом 3 розділу ІІ Порядку №608 визначено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди - причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.
Пунктами 1, 3 розділу ІІІ Порядку №608 установлено, що рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі- особи, які проводять службове розслідування).
Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.
Згідно з пунктами 8, 9 розділу ІІІ Порядку №608 особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об'єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування. Посадові (службові) особи Збройних Сил зобов'язані надавати письмові пояснення по суті предмета службового розслідування та поставлених їм питань, а за попередньою згодою керівника - документи чи матеріали відповідно до своїх службових обов'язків.
Відповідно до пунктів 1, 3 розділу ІV Порядку №608, особи, які проводять службове розслідування, зобов'язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з'ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення. У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.
Відповідно до пункту 1 розділу V Порядку №608, за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
У вступній частині акта службового розслідування зазначаються підстави призначення та проведення службового розслідування (п.2 розділу V Порядку №608).
Відповідно до пункту 3 розділу V Порядку №608, в описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв'язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв'язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.
Згідно з п.4 розділу V Порядку №608, у резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються: висновки службового розслідування; пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності; інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити.
Згідно з вимогами пункту 6 розділу V Порядку №608, після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.
Пунктом 1 розділу VІ Порядку №608 визначено, що за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.
Вид дисциплінарного стягнення зазначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування.
Відповідно до вимог пункту 2 розділу VІ Порядку №608, дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України. Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. Доведення здійснює безпосередній командир (начальник) військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення, або старший (за підпорядкуванням) командир (начальник). У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акта про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту.
Згідно з вимогами пункту 3 розділу VІ Порядку №608, якщо військовослужбовець вважає, що не вчинив правопорушення, він має право протягом місяця з дня накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командиру (начальнику) або звернутися до суду у визначений законом строк.
Так, позивач вважає протиправними пункти перший та другий наказової частини наказу №51 від 27.03.2024.
Згідно пункту 1 наказу №51 від 27.03.2024 на позивача було накладено дисциплінарне стягнення «попередження про неповну службову відповідність», а пунктом другим вирішено не виплачувати позивачу щомісячну премію за березень 2024.
Зі змісту цього наказу вбачається, що під час службового розслідування було встановлено наступне.
Відповідно до наказу начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 04.03.2024 № 335-РС позивача було звільнено з займаної посади та призначено солдатом резерву 45 запасної роти військової частини НОМЕР_2 .
06.03.2024 близько 06:15 год на ранковому шикуванні особового складу 1 підрозділу та 11 взводу охорони на місці розосередження 1 підрозділу тимчасово виконуючий обов'язки командира 1 підрозділу майором ОСОБА_4 було доведено накази начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 04.03.2024 № 335-РС. 06.03.2024 військовослужбовці 1 підрозділу та 11 взводу охорони, у тому числі позивач були доставлені на територію військової частини НОМЕР_1 , де близько 09:30 год на стройовому плацу заступником командира військової частини НОМЕР_1 полковником ОСОБА_5 було доведено рішення Головнокомандувача Збройних Сил України від 19.02.2024 № 1815 дск щодо переміщення особового складу з військових частин Повітряних Сил Збройних Сил України до військових частин резерву та накази начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 04.03.2024 № 335-РС, № 336-РС, відповідно до яких особовий склад військової частини НОМЕР_1 , у тому числі позивач того ж дня звільняються з займаних посад та мають вибуто до військової частини НОМЕР_2 .
Однак, позивач відкрито відмовився від виконання наказу у присутності свідків, про що було складено відповідний акт відмови від виконання наказу та повторно доведено позивачу про кримінальну відповідальність та роз'яснено наслідки непокори.
Також, наказ начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 04.03.2024 № 335-РС було доведено під підпис позивачу. Коммандиром військової частини НОМЕР_1 06.03.2024 було направлено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення. А відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по строковій службі) від 06.03.2024 № 58 позивач вважається таким, що не вибув до військової частини НОМЕР_2 , у зв'язку з відмовою. З пояснення позивача під час службового розслідування було з'ясовано, що причиною відмови стало хвороба дружини та її потреба в догляді.
Командиром військової частини НОМЕР_1 було прийнято наказ від 27.03.2024 № 51 (з основної діяльності) «Про результати службового розслідування», зокрема на позивача було накладено дисциплінарне стягнення «попередження про неповну службову відповідність» (п. 1) та вирішено не виплачувати позивачу щомісячну премію за березень 2024 (п. 2). Позивача з оскаржуваним наказом ознайомлено під підпис.
На підтвердження зазначеного відповідачем до суду надано докази, а саме: копію наказу Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 04.03.2024 № 335-РС з підписом позивача та поміткою «відмовляюсь», доповідь про внесення до ЄРДР кримінального провадження, акт відмови від 06.03.2024, пояснення позивача, чим спростовуються доводи апелянта у цій частині.
Позивач у позовній заяві стверджував, що не відмовлявся від виконання наказу Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 04.03.2024 № 335-РС, а хотів з'ясувати зміст та належним чином бути ознайомленим з ним. Така позиція позивача була підтримана його представника у судових засіданнях. Однак, суд першої інстанції вірно не прийняв до уваги вказані доводи позивача, оскільки зазначений наказ був доведений позивачу усно під час ранковому шикуванні особового складу 1 підрозділу та 11 взводу охорони на місці розосередження 1 підрозділу тимчасово виконуючий обов'язки командира 1 підрозділу майором ОСОБА_4 , що підтверджується поясненнями присутніх, а також під підпис позивача, про що свідчить копія цього наказу.
Також, суд вірно відхилив посилання позивача, як на підтвердження не належного його повідомлення щодо наказу, притягнення до відповідальності майора ОСОБА_6 , скільки зі змісту спірного наказу вбачається, що його притягнуто до відповідальності не за повідомлення військових, у тому числі позивача про переведення до іншої частини, а за забезпечення у підрозділі належного внутрішнього порядку, який гарантував би неухильне виконання особовим складом законів України і положень статутів Збройних Сил України, чим спростовуються доводи апелянта у цій частині.
Щодо письмових пояснень позивача, з яких вбачається, що позивач відмовився від виконання наказу Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 04.03.2024 № 335-РС через хворобу дружини та її потреба в догляді, суд вірно зазначив, що на підтвердження хвороби дружини та необхідності постійного догляду за нею, позивачем не надано до суду доказів звернення позивача з відповідним рапортом та відповідного медичного висновку.
Щодо стану здоров'я позивача, то відповідачем до суду надано графік проходження ВЛК особовим складом 1 підрозділу та 11 взводу охорони та соціально-психологічну характеристику позивача, складеної за результатами проведених тестувань 06.03.2024 та 21.03.2024. Згідно зазначених доказів, позивач мав пройти ВЛК, однак у добровільному порядку не пройшов, що виключає наявність підстав для переведення його тільки за згодою, а показники позивача соціально-психологічні за характеристикою в межах норми.
Колегія суддів критично оцінює доводи апелянта щодо наявності підстав для розгляду даної справи в порядку загального позовного провадження з огляду на наступне.
Так, відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Апеляційний суд звертає увагу, що предмет спірних у цій справі правовідносин стосується проходження позивачем публічної служби, при цьому позивач не є особою, яка займає відповідальне або особливо відповідальне становище, у розумінні Закону України «Про запобігання корупції».
Приписами ч.1 ст. 257 КАС України визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За таких обставин і правового регулювання публічно-правовий спір у цій справі відноситься до справ незначної складності, що свідчить про правомірність його розгляду в порядку спрощеного позовного провадження та помилковість доводів апелянта у цій частині.
Щодо посилань апелянта на не призначення судом першої інстанції відповідних експертиз, зокрема судової почеркознавчої експертизи документів, а також судово-психіатричної експертизи позивача, колегія суддів зазначає, що апелянтом не наведено належного обґрунтування, яким чином висновок експерта міг спростувати або підтвердить обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, з огляду зокрема на те, що предметом оскарження у межах даної справи є пункти 1, 2 наказу відповідача від 27.03.2024 № 51 «Про результати службового розслідування», згідно яких на позивача було накладено дисциплінарне стягнення «попередження про неповну службову відповідність» та вирішено не виплачувати позивачу щомісячну премію за березень 2024. Доводи апелянта, покладені в основу заявлених клопотань про призначення експертиз, переважно зводились до встановлення обставин, які не є предметом доказування у межах даної справи зокрема та в рамках адміністративного судочинства взагалі, зокрема встановлення осудності позивача тощо.
Крім того, колегія суддів критично оцінює посилання апелянта те, що на відзив на позовну заяву був поданий з суттєвим пропуском процесуального строку, з огляду на наступне.
Так, ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 травня 2024 року було відкрито провадження по даній справі та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження для подання відзиву на позовну заяву.
З урахуванням положень ч.1 ст. 120 КАС України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Таким чином, строк для подання відзиву розпочався 28.05.2024 року і тривав до 12.06.2024 року включно.
Відповідно до вимог ч.9 ст. 120 КАС України, строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.
Таким чином, оскільки 12.06.2024 року, тобто в межах встановленого судом строку, відповідачем засобами поштового зв'язку було направлено відзив на позовну заяву разом із доказами його надіслання позивачу (т.1 а.с. 93-95), доводи апелянта у цій частині колегія суддів оцінює критично.
Разом із тим. колегія суддів приймає до уваги доводи апелянта про порушення судом першої інстанції розумних строків розгляду даної справи, однак зазначає, що вказані обставини не віднесені ст. 317 КАС України до порушень процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, натомість згідно ч.2 ст. 317 КАС України, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу адвоката Сластнікової Ганни Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування наказу № 51 від 27.03.2024 року в частині - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий суддя: М. П. Коваль
Суддя: Ю.В. Осіпов
Суддя: В.О. Скрипченко