П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
05 серпня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/2288/25
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Осіпова Ю.В.,
- Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2025 року, прийняте у складі суду судді Іванова Е.А. в місті Одеса, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
У січні 2025 до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не нарахуванні та не виплаті позивачу компенсації втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати частини грошового забезпечення, в тому числі індексації грошового забезпечення, виплата якої проведена 22.01.2025;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати частини грошового забезпечення, в тому числі індексації грошового забезпечення, виплата якої проведена 22.01.2025.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати частини грошового забезпечення, в тому числі індексації грошового забезпечення, виплата якої проведена 22.01.2025. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати частини грошового забезпечення, в тому числі індексації грошового забезпечення, виплата якої проведена 22.01.2025.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 звернулась до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на те, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням вимог матеріального права, тому просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 липня 2024 року у справі № 420/3445/23 відповідача було зобов'язано нарахувати та виплатити позивачу перерахунок грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 31 грудня 2022 року, при цьому гроші були нараховані та виплачені позивачу з затримкою на 5 днів, що апелянт вважає несуттєвою затримкою, яка сталась не з його вини, а внаслідок настання нового бюджетного періоду на початку 2025 року.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 05.07.2024 року по справі №420/3445/24 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 задовольнив частково. Визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року. Зобов'язав Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року. Визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо врахування абз. 4-6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, при нарахуванні ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01.03.2018 року по 11.02.2023 року. Зобов'язав Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 11.02.2023 року індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині 2798,17 грн. щомісячно відповідно до приписів абз. 4-6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078. Визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення в період з 29.01.2020 року по 08.02.2023 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року. Зобов'язав Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 29.01.2020 року по 08.02.2023 року, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, які визначені шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 року (в період з 29.01.2020 року по 31.12.2020 року), на 01.01.2021 року (в період з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року), на 01.01.2022 року (в період з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року) та на 01.01.2023 року (в період з 01.01.2023 року по 08.02.2023 року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2024 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задоволено частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 липня 2024 року змінено, зазначивши в четвертому та п'ятому абзаці його резолютивної частини, період, за який підлягає нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині 2798,17 грн. щомісячно - з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року. В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 липня 2024 року залишено без змін.
На виконання вищенаведених судових рішень відповідачем 22.01.2025 року виплачено на користь позивача кошти (недоплачені суми індексації та грошового забезпечення) у сумі 446324,36 грн..
Оскільки відповідачем виплачено грошове забезпечення на виконання рішення суду без нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів його виплати, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що умовами для виплати суми компенсації у справі, що розглядається, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі, за рішенням суду). А виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості.
Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно ст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
З метою реалізації Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 159 від 21.02.2021 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати» (далі - Порядок № 159).
Згідно із п.1 Порядку № 159 дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до п.п.2, 4 Порядку № 159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держстатом.
Пунктом 3 Порядку № 159 визначено, що компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, страхові виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Отже, підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).
Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Така правова позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 11.07.2017 № 21-2003а16, постановах Верховного Суду від 22.06.2018 у справі № 810/1092/17, від 13.01.2020 у справі № 803/203/17 та від 15.10.2020 у справі № 240/11882/19.
Положення Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку №159 право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати не ставлять у залежність від порядку виплати доходу - у добровільному чи судовому порядку.
Компенсація за порушення строків виплати виникає тоді, коли грошовий дохід (заробітна плата) особи (працівника) з вини відповідача не нараховувався, своєчасно не виплачувався і через це особа зазнала втрат.
Разом з тим, за приписами Конституції України та КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Таким чином, у разі невиконання судового рішення, позивач має право на виплату компенсації за час затримки виконання судового рішення.
Однак, коли суми нараховуються за рішенням суду, то підстава для виплати компенсації виникає у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення суду. А отже, визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону №2050-III є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів.
За таких обставин, право на компенсацію позивач набуває після набрання законної сили судовим рішенням та у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, які стягнуто на підставі цього рішення.
Наведена правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 12.05.2022 у справі № 815/3998/16, від 20.05.2020 у справі №815/2454/18, від 31.03.2020 у справі №817/621/18 та від 26.02.2020 у справі №826/8319/16.
Так, апеляційним судом встановлено, що 22.01.2025 року на виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2024 року у справі №420/3445/24 відповідачем було виплачено на користь позивача кошти (недоплачені суми індексації та грошового забезпечення) у сумі 446324,36 грн.
Таким чином, саме з 18.12.2024 року (наступний день після набрання законної сили постановою суду) у Військової частини НОМЕР_1 виник обов'язок щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення, однак виплату коштів проведено лише 22 січня 2025 року.
При цьому колегія суддів звертає увагу апелянта, що незначний пропуск місячного терміну затримки виплати відповідного грошового забезпечення, як і відсутність вини відповідача не визначені Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» або ж Порядком №159 як підстави для звільнення від виплати відповідної компенсації.
Таким чином, оскільки компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки виплати грошових доходів, нарахованих громадянам на один і більше календарних місяців, позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2025 року - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий суддя: М. П. Коваль
Суддя: Ю.В. Осіпов
Суддя: В.О. Скрипченко