П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
05 серпня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/2482/25
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Осіпова Ю.В.,
- Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року, прийняте у складі суду судді Лісовської Н.В., по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «ЄВРОТРАНС ЮГ» до Державної служби України з безпеки на транспорті, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Відділ державного нагляду (контролю) в Миколаївській області, про визнання протиправною та скасування постанови,-
У березні 2025 року Приватне підприємство «ЄВРОТРАНС ЮГ» звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Відділ державного нагляду (контролю) в Миколаївській області, в якому позивач просив суд визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 09.01.2025 року № ПШ 112460.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року адміністративний позов Приватного підприємства «ЄВРОТРАНС ЮГ» задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано постанову Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 09.01.2025 року № ПШ 112460.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Державна служба України з безпеки на транспорті звернулась до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій вважає, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що надсилання повідомлення рекомендованим листом поштового відправлення за місцезнаходженням позивача є належним виконанням обов'язків відповідачем щодо інформування суб'єкта господарювання про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт. За таких обставин, апелянт вважає, що посадові особи Укртрансбезпеки діяли виключно на законних підставах та керувались вимогами законодавства України, що в свою чергу свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Позивач надав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Приватне підприємство "ЄВРОТРАНС ЮГ" проводить діяльність з надання послуг пасажирського перевезення автомобільним транспортом з 2010 року на підставі відповідної Ліцензії серії АВ № 508607.
29.11.2024 року посадовими особами Відділом Державного Нагляду (Контролю) Державної служби України з безпеки на транспорті в Кіровоградській області на підставі направлення на перевірку №000535 від 22.11.2024 р., та щотижневого графіка рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом було виявлено, що ПП «ЄВРОТРАНС ЮГ» за допомогою водія ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом марки MERCEDES-BENZ д.р.н. НОМЕР_1 здійснювало перевезення пасажирів за міжобласним автобусним маршрутом загального користування «Южноукраїнськ- Київ».
За результатами перевірки складено акт від 29.11.2024 року №АР013416, в якому зафіксовано порушення відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» "абз. 3 ч.1ст. 60 - перевезення пасажирів за міжлбласним автобусним маршрутом загального користування за відсутності на момент проведення перевірки документів визначених ст. 39 цього Закону, а саме відсутній розклад руху (копія затвердженого організатором розкладу руху).
Відділом державного нагляду (контролю) в Миколаївській області направлено запрошення на юридичну адресу ПП "ЄВРОТРАНС ЮГ" для участі у розгляді справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, який відбудеться 09.01.2025 року. Вказане запрошення отримано позивачем 09.01.2025 року.
На підставі акту перевірки від 29.11.2024 року №АР013416, Відділом державного нагляду (контролю) в Миколаївській області прийнято постанову №ПШ112460 від 09.01.2025 року про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн. до ПП "ЄВРОТРАНС ЮГ" за порушення абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Не погоджуючись з прийнятою відповідачем постановою №ПШ112460 від 09.01.2025 року, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.
Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що під час перевірки позивачем надано всі необхідні документи, передбачені ст.39 Закону України «Про автомобільний транспорт». Разом з тим, за висновками суду, позивач не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що позбавило позивача можливості захистити свої права та надати докази на спростування висновків актів перевірки.
Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-ІІІ (далі - Закон №2344-ІІІ).
Статтею 6 Закону №2344-III передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, в т.ч. державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; здійснює контроль за додержанням перевізниками вимог режиму праці та відпочинку, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом; у випадках, передбачених законом, складає протоколи про адміністративні правопорушення, розглядає справи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення (п.п.2, 19, 29 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті).
Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 8 вказаного Положення).
Відповідно до ст.5 Закону №2344-ІІІ, основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
Частиною 14 статті 6 Закону №2344-ІІІ передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Відповідно до статті 1 Закону №2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями; внутрішні перевезення - перевезення пасажирів і вантажів між населеними пунктами, розташованими на території однієї держави; внутрішні перевезення - перевезення пасажирів та/чи вантажів територією України без перетину державного кордону України; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка; міжнародні перевезення пасажирів і вантажів - перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначено Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок № 1567).
Згідно з п.14 Порядку №1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Пунктом 15 Порядку №1567 визначено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно:
- наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;
- додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону;
- додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода);
- відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам;
- оснащення таксі справним таксометром;
- відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу;
- додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху;
- наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення;
- додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів;
- виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму (п.20 Порядку №1567).
У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3, що встановлено пунктом 21 Порядку №1567.
Згідно з пунктом 22 Порядку №1567, у разі відмови уповноваженої особи суб'єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб'єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис.
В силу вимог статті 34 Закону № 2344-III автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів, забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
Відповідно до ст.39 Закону №2344-III, автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Документи для регулярних пасажирських перевезень:
для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.
Згідно з абз.2 ч.2 ст.40 Закону №2344-III водій автобуса зобов'язаний мати з собою і пред'являти для перевірки уповноваженим посадовим особам документи, передбачені законодавством.
Отже, вимогами ст.39 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачений обов'язок водія, у разі здійснення регулярних пасажирських перевезень, мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.
Відсутність у перевізника або незабезпечення водія автобуса переліченими документами, є підставою для застосування до перевізника штрафних санкцій відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-III.
Порядок розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту, затверджений наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.05.2010 №278 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17.06.2010 за № 408/17703 (далі - Порядок №278) встановлює вимоги до паспортів автобусних маршрутів регулярних та регулярних спеціальних перевезень, процедуру розроблення, погодження та затвердження таких паспортів.
Згідно із п.1.3 Порядку №278 якого автомобільний перевізник повинен забезпечити водія автобуса, що здійснює перевезення пасажирів за маршрутом регулярних перевезень, - таблицею вартості проїзду (крім міських перевезень), схемою маршруту та копією затвердженого організатором перевезень розкладу руху.
Схема маршруту та розклад руху регулярних перевезень або відповідний примірник паспорта регулярних спеціальних перевезень пред'являються водієм автобуса під час здійснення перевезень пасажирів та перевізником за його місцезнаходженням для перевірки представникам Державної служби України з безпеки на транспорті під час здійснення ними державного контролю та працівникам уповноважених підрозділів Національної поліції України (п.1.4 Порядку №278).
Відповідно до п. 2.1 Порядку №278, паспорт маршруту включає:
- схему маршруту;
- характеристику маршруту, у тому числі відомості щодо усіх залізничних переїздів, через які проходить автобусний маршрут (у разі їх наявності);
- копію затвердженого організатором розкладу руху автобусів;
- графік режиму праці та відпочинку водіїв;
- таблицю вартості проїзду, затверджену перевізником (для регулярних перевезень);
- список пасажирів (для регулярних спеціальних перевезень), перевезення яких передбачено договором про регулярні спеціальні перевезення та які застраховані в установленому законодавством порядку (крім маршрутів регулярних спеціальних перевезень у межах населеного пункту та маршрутів, що виходять за межі території населеного пункту, протяжність яких не більше ніж 50 кілометрів, туристично-екскурсійних перевезень, а також перевезення осіб, що перетинають лінію розмежування в Донецькій і Луганській областях та адміністративний кордон між Автономною Республікою Крим та Херсонською областю);
- відомості про зміни на маршруті;
- умови здійснення перевезень на маршруті (для регулярних спеціальних перевезень);
- акт відповідності паспорта автобусного маршруту умовам здійснення перевезень на маршруті (для регулярних спеціальних перевезень);
- договір про надання послуг (для регулярних спеціальних перевезень);
- відомості про виявлені порушення умов здійснення перевезень пасажирів, що розміщуються на зворотному боці титульного аркуша паспорта (для регулярних спеціальних перевезень).
Пунктом 2.12. Порядку №278 передбачено, що паспорт маршруту регулярних спеціальних перевезень (у частині схеми автобусного маршруту та характеристики маршруту) погоджується уповноваженим підрозділом Національної поліції України.
Згідно з пунктом 2.12. Порядку №278 затвердження паспорта діючого автобусного маршруту регулярних перевезень (додаток 1) здійснюється перевізником;
затвердження паспорта автобусного маршруту регулярних спеціальних перевезень (додаток 2) здійснюється замовником послуг за погодженням з організатором перевезень на відповідній території (у частині маршруту та графіка руху);
затвердження паспорта нового автобусного маршруту регулярних перевезень (додаток 3) здійснюється організатором перевезень на відповідній території.
Суд зазначає, що схема маршруту є складовою частиною паспорту маршруту, який містить інформацію щодо графіку руху автобусів за маршрутом визначеному у схемі маршруту та характеристики маршруту, при цьому, розклад повинен відповідати вимогам законодавства.
Як слідує із матеріалів відео фіксації перевірки, під час перевірки позивачем надано всі необхідні документи, передбачені ст.39 Закону України "Про автомобільний транспорт", зокрема Оригіналу Дозволу «Южноукраїнськ - Київ» та Оригіналу Витягу з Дозволу та Розкладу руху та Паспорта маршруту, складовою якого є Розклад руху затверджений організатором перевезень, а саме на відео з файлу 20241129072245MEDIA_ID0354: з 00:02:34 по 00:04:05 год.хв.сек., з 00:06:10 по 00:07:10 год.хв.сек. та з 00:08:45 по 00:08:52 год.хв.сек.
На відео з файлу 20241129072245MEDIA_ID0354 зафіксовано дослідження інспектором Укртрансбезпеки Паспорта маршруту на 00:01:55 год.хв.сек, з 00:04:17 по 00:05:53 год.хв.сек., та на 00:06:48 год.хв.сек.
Крім того, наданими відповідачем до суду копіями матеріалів перевірки підтверджується наявність у позивача під час відповідної рейдової перевірки як відповідного дозволу, так і розкладу руху (а.с. 83).
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що постанова Відділу державного нагляду (контролю) у Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки) від 09.01.2025 року № ПШ 112460 про застосування до ПП "ЄВРОТРАНС ЮГ" адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000,00 грн є протиправною та підлягає скасуванню.
Разом з тим, пунктами 25, 26, 27 Порядку № 1567 передбачено, що справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності). У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.
З аналізу викладеного законодавства вбачається, що Порядком № 1567 установлено обов'язок органу державного контролю повідомити автомобільного перевізника про час і місце розгляду справи про порушення транспортного законодавства. Водночас, неявка уповноваженої особи автомобільного перевізника на розгляд такої справи не є перешкодою для її розгляду та прийняття відповідного рішення.
При цьому, відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє особу спростовувати вину у суді, та, у зв'язку з цим, не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постановах від 01 березня 2018 року у справі № 820/4810/17, від 14 грудня 2023 року у справі № 280/1426/20, від 21 грудня 2023 року у справі №560/11763/22, від 06 червня 2024 року у справі №340/1617/22.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, призначеного на 09.01.2025 року направлено на адресу ПП «ЄВРОТРАНС ЮГ» 26.12.2024 року, проте зазначене повідомлення отримане позивачем 09.01.2025 року, тобто у день розгляду справи.
Таким чином, відповідач виконав свій обов'язок щодо повідомлення суб'єкта господарювання про час і місце розгляду справи про порушення транспортного законодавства. При цьому, таке запрошення було надіслано завчасно (за 14 днів) до дати розгляду справи.
Водночас, колегія суддів звертає увагу, що нормами Порядку № 1567 не установлено обов'язкової присутності суб'єкта господарювання під час розгляду справи про порушення транспортного законодавства. Неявка суб'єкта господарювання не є перешкодою для розгляду такої справи та винесенню органом державного контролю постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу.
Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06 червня 2024 року у справ № 340/1617/22.
Таким чином, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови з підстав неналежного повідомлення позивача про розгляд справи про порушення транспортного законодавства.
Згідно положень ст. 317 КАС України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
За таких обставин, оскільки судом першої інстанції правильно вирішено справу по суті та встановлено наявність підстав для задоволення позовних вимог, проте суд частково виходив з помилкових мотивів, колегія суддів вважає, що судове рішення, відповідно до вимог ст. 317 КАС України, підлягає зміні шляхом викладення мотивувальної частини рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 в редакції даної постанови.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст, 292, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року - задовольнити частково.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «ЄВРОТРАНС ЮГ» до Державної служби України з безпеки на транспорті, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Відділ державного нагляду (контролю) в Миколаївській області, про визнання протиправною та скасування постанови - змінити, виклавши мотивувальну частину оскаржуваного рішення в редакції даної постанови.
В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий суддя: М. П. Коваль
Суддя: Ю.В. Осіпов
Суддя: В.О. Скрипченко