05 серпня 2025 року м. Дніпросправа № 215/7140/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2025 року (суддя Л.Я. Максименко) у справі № 215/7140/24 за позовом ОСОБА_1 до Голови Дніпропетровського окружного адміністративного суду Горбалінського Володимира Володимировича про встановлення відсутності компетенції,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Голови Дніпропетровського окружного адміністративного суду Горбалінського Володимира Володимировича про встановлення наявності компетенції (повноважень) при отриманні заяви від 02.09.2024 створювати штучні перешкоди для вирішення питання несумісності при не підкоренні суддею Камбул М.О. Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області вимогам ст.248 КАСУ та визнати такі перешкоди протиправною бездіяльністю, а таку процедуру протиправною діяльністю та зобов'язати прийняти ненормативний правовий акт і звернутися до колегіального органу суддівського врядування.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач подав заяву до Дніпропетровського окружного адміністративного суду де вказав факт не підкорення судді Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області вимогам ст. 248 КАС України, але отримав неофіційний лист без печатки від 21.10.2024. Позивач стверджує, що відповідач відмовляється забезпечити виконання ст. 248 КАС України і не дає змоги вчасно оскаржувати рішення суду в апеляційному порядку, оскільки не зрозуміло, які вимоги розглядав суддя.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2025 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Судом першої інстанції зазначено, що позивач звернувся до відповідача із заявою від 02.09.2024.
Суд встановив, що питання, порушені у заяві від 02.09.2024 не являються питаннями процесуального характеру і підлягали розгляду в порядку передбаченому Законом № 393/96-ВР.
Листом від 21.10.2024 № 03/78894/24 відповідач надав позивачу відповіді на всі питання, вказані у його зверненні від 02.09.2024.
Суд зауважив, що звернення вважається розглянутим, якщо розглянуто по суті всі порушені у ньому питання, а незгода заявника з відповіддю не свідчить про порушення відповідачем вимог Закону № 393/96-ВР.
Суд врахував, що вимогами Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України не передбачено обов'язкове засвідчення печаткою відповіді на звернення громадян.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення адміністративного позову.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, що відповідь відповідача на звернення позивача не відповідає вимогам законодавства та є неофіційною, зокрема через відсутність печатки. Вважає, що суд першої інстанції помилково не призначив розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач подав до Дніпропетровського окружного адміністративного суду заяву, в якій просив виконання вимог ст. 248 КАСУ з відсканованої копії позову у справі № 215/46/24, яка знаходяться в електронній системі суду зазначити вимоги, які розглядав суддя, надати всі рішення, ухвали сулу для оскарження і повідомити Вишу Раду Правосуддя про не підкорення вимогам ст. 248 КАСУ.
Листом Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.10.2024 повідомлено позивача про рух справи № 215/46/24 та надано копію ухвали Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04.01.2025 у справі № 215/46/24, копії ухвал Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.02.2024 та від 15.03.2024 у справі № 215/46/24.
У зв'язку з наведеним, з вимогами до відповідача щодо встановлення наявності компетенції (повноважень) при отриманні заяви від 02.09.2024, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У ст.1 Закону України від 02.10.1996 № 393/96-ВР «Про звернення громадян» визначено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Відповідно до ст. 3 Закону № 393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Згідно ст. 15 Закону № 393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Відповідно до ст.20 Закону № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.
Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.
Зі змісту матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача із заявою від 02.09.2024 наступного змісту: «Суддя Камбул М.О. Тернівського райсуда м. Кривого Рогу Дніпропетровської області надав ухвалу від 04.01.2024 р., відповідно позову від 29.12.2023 у справі 215/46/24 не виконував вимоги ст. 248 КАСУ, де відповідач виконавчий комітет Криворізької міської ради, 50101 м.Кривий Ріг пл.Молодіжна 1 тел.742330, тому не зрозуміло які вимоги розглядав суддя. Суд посилається на ст.167 КАСУ і не спроможний за датою подачі позову вказати суддю і номер справи. Прошу на виконання ст. 248 КАСУ з відсканованої копії позову, яка знаходяться в електронній системі суду зазначити вимоги, які розглядав суддя, надати всі рішення, ухвали суду для оскарження і повідомити Вищу Раду Правосуддя про непідкорення ОСОБА_2 вимогам ст. 248 КАСУ.».
В свою чергу, як правильно встановив суд першої інстанції, питання, порушені у заяві від 02.09.2024 не являються питаннями процесуального характеру і підлягали розгляду в порядку передбаченому Законом № 393/96-ВР, а листом № 03/78894/24 відповідач надав позивачу відповіді на всі питання, вказані у його зверненні від 02.09.2024. Доводи апеляційної скарги цей висновок суду не спростовують.
Інструкцію з діловодства в місцевих та апеляційних судах України затверджено наказом Державної судової адміністрації України від 20 серпня 2019 року № 814.
Згідно розділу XII цієї інструкції, відбитком гербової печатки суду засвідчуються: виконавчі документи суду; копії судових рішень, що підлягають виконанню, без видачі виконавчого документа; копії судових рішень, що набрали (не набрали) законної сили (за вимогою); акти про знищення речових доказів; ухвали про повернення судового збору; подання та клопотання про нагородження; трудові книжки, посвідчення; довідки про місце роботи та розмір заробітної плати; бухгалтерська та статистична звітність; договори підряду, оренди приміщень, про виконання робіт тощо; акти виконання робіт, акти звірки розрахунків; довіреності, журнали реєстрації довіреностей; листи, розрахунки щодо фінансових операцій; документи, що застосовуються у процесі виконання бюджету; подання про повернення помилково сплаченого судового збору; інші документи, на яких наявність відбитка гербової печатки суду передбачена нормативно-правовими актами.
Відтак, суд першої інстанції вірно відхилив аргументи про те, що відповідь відповідача на звернення позивача є неофіційною через відсутність печатки, адже вимогами Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України не передбачено обов'язкове засвідчення печаткою відповіді на звернення громадян.
За цих обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Апеляційний суд звертає увагу, що ч.6 статті 12 КАС України встановлює, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо: 1) прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище; 2) оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію; 3) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг; 4) припинення за зверненням суб'єкта владних повноважень юридичних осіб чи підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців у випадках, визначених законом, чи відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців; 5) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо в'їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію; 6) оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує: для юридичних осіб - ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 7) стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження; 8) типові справи; 9) оскарження нормативно-правових актів, які відтворюють зміст або прийняті на виконання нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним і нечинним повністю або в окремій його частині; 10) інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження; 11) перебування іноземців або осіб без громадянства на території України.
Разом з тим, відповідно до ч.2 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно ч.3 статті 257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
З аналізу частин 1 і 2 статті 257 КАС України висновується, що справи незначної складності, які визначені частини шостої статті 12 КАС України та перелік яких не є вичерпним, розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження в безальтернативному порядку.
Водночас, судам процесуальними законом надано право здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження і розгляд усіх інших справ, віднесених до юрисдикції адміністративного суду, за виключенням лише тих, які зазначені у частині четвертій статті 257 КАС України, а саме: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Апеляційний суд констатує, що жоден із вище перелічених чотирьох виключних випадків не є аналогічним предмету спору у даній справі, що спростовує доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині розгляду справи у спрощеному позовному провадженню.
Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Передбачені ст.317 КАС України підстави для зміни або скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2025 року у справі № 215/7140/24 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 05.08.2025
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя І.Ю. Добродняк
суддя А.В. Суховаров