05 серпня 2025 року м. Дніпросправа № 340/274/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Вінницької митниці
на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року (суддя Казанчук Г.П.) у справі № 340/274/25 за позовом ОСОБА_1 до Вінницької митниці як відокремлений підрозділ Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Вінницької митниці як відокремлений підрозділ Державної митної служби України, у якому просив визнати незаконним та скасувати рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів №UA401000/2024/000387/1 від 27.12.2024 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач придбав автомобіль у Німеччині за 1500 євро після ДТП, який був ввезений на митну територію України та заявлений 26.12.2024 року по митній декларації №24UA401020063272U9 в режимі імпорту. Визначення ціни у розмірі 1500 євро за автомобіль марки FORD модель TRANSIT CONNECT, 2020 року виготовлення, було обумовлено його аварійним та непридатним для експлуатації станом після дорожньо-транспортної пригоди. Згідно звіту про визначення вартості ТЗ, що ввозиться на митну територію України від 26.12.2024 року №15540/24, експертом була визначена вартість автомобіля в розмірі 3023 євро, яку і було визначено митним брокером у митній декларації. Проте митним органом винесено рішення про коригування митної вартості №UA401000/2024/000387/1, яким протиправно визначено митну вартість автомобіля за 6 методом визначення митної вартості.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Судом першої інстанції зазначено, що зроблені відповідачем висновки про заниження митної вартості є помилковими. На переконання суду, позивач подав митному органу документи при розмитнені товару, які є достатніми для визначення митної вартості товару за ціною договору та в повній мірі підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару.
З'ясувавши обставини, з якими відповідач пов'язує наявність обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення митної вартості товару, суд дійшов висновку про те, що за наведених митним органом обставин не можливо стверджувати про правомірність та обґрунтованість оскаржуваного рішення.
Суд також врахував, що спірне рішення датоване 27.12.2024 року, а тому, відповідач мав використовувати інформацію про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів до сплину 90 днів, які передували оцінюванню, а саме - не раніше 27.09.2024 року.
Використання відповідачем, як джерела числового значення митну декларацію від 27.02.2024 року № UA206020/2024/003186, знаходиться поза межами правового поля, оскільки вказана митна декларація датована після спливу 90 днів (305 днів).
Суд зауважив, що відповідачем ні під час декларування автомобіля, ні під час судового розгляду справи не надано документів, вказаних у частині 2 статті 53 МК України, і які подані позивачем як декларантом при митному оформленні товару, в яких наявні розбіжності, ознаки підробки або не містять всіх відомостей на підтвердження числових значень складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена позивачем за товар.
Таким чином, проаналізувавши підстави прийняття відповідачем спірного рішення, суд дійшов висновку про те, що зазначені відповідачем обставини не можуть бути правовою підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. У свою чергу, надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари.
Відтак, суд вказав про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Вінницька митниця подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, що в наданій позивачем довідці про транспортні витрати від 26.12.2024 вказано, що страхування вантажу не проводилось, хоча страхування на території ЄС є обов'язковим для транспортних засобів, що пересуваються своїм ходом по шляхах загального користування. Крім того, скаржник зауважує, що на відкритих інтернет-ресурсах, які спеціалізуються з продажу транспортних засобів на території ЄС, наявні пропозиції з продажу максимально схожих транспортних засобів за значно вищою вартістю, ніж заявлена позивачем. Відтак, на думку скаржника існує обґрунтований сумнів достовірності задекларованої митної вартості, а тому позивачу було направлено повідомлення про витребування додаткових документів згідно ст. 53 МКУ. В свою чергу, оскільки сумніви позивачем не спростовано, скаржник вважає, що він правомірно виніс спірне рішення про корегування митної вартості за резервним методом.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивачем 20.12.2024 року, у Німеччині згідно рахунку №4889 був придбаний легковий автомобіль марки FORD модель TRANSIT CONNECT, 2020 року виготовлення, кузов № НОМЕР_1 , вартість автомобіля складала 1500 євро, що підтверджується у квитанції від 20.12.2024 року про оплату рахунку №4889. Автомобіль після ДТП, в аварійному стані та не придатному до використання.
Автомобіль перевозився на спеціалізованому автомобілі (евакуаторі) державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ФОП ОСОБА_2 .
На автомобіль позивача, митними органами Німеччини була оформлена митна декларація № 24DE750449928509В0, в графі [14-05] ''Валюта рахунку'' та [14-06] ''Загальна сума виставленого рахунку'' якої, зазначена вартість автомобіля в розмірі 1500 Євро. Крім цього, в даній митній декларації, зазначена відмітка митних органів країни відправлення, що підтверджує вивіз товару.
Згідно звіту про визначення вартості автомобіля, що ввозиться на митну територію України від 26.12.2024 року №15540/24, експертом визначена вартість автомобіля в розмірі 3023 Євро.
Витрати по доставці товару з м. Ландау (Німеччина) до місця ввезення на митну територію України, згідно довідки перевізника про транспортно - експедиційні витрати від 26.12.2024 року склали 250 Євро.
Митним брокером подано до Вінницької митниці 26.12.2024 року митну декларацію 24№UA401020063272U9, якою визначена митна вартість товару за 6 методом. У графі 42 визначена ціна товару - 1500 євро, а у 45 графі визначена скоригована митна вартість 3273 євро/142427,54 грн.
Вінницькою митницею, за результатами розгляду поданої позивачем митної декларації 24№UA401020063272U9 від 26.12.2024 та доданих до неї документів, прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA401000/2024/000387/1 від 27.12.2024, яким визначено митну вартість 6500 євро за 6 методом.
Обґрунтовуючи збільшення митної вартості, відповідачем використані відомості з МД від 27.02.2024 № UA206020/2024/003186.
Вважаючи рішення митного органу UA401000/2024/000387/1 від 27.12.2024 протиправним, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.
Відповідно до ст.49 Митного кодексу України (далі МК України), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Статтею 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.
Пунктом 2 частини 2 статті 52 МК України визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Положеннями статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Згідно із ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, митний орган, відповідно до ч.5 ст.54 МК України має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст..53 МК України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) здійснювати коригування митної вартості товарів.
Згідно із ч.2 ст.53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Отже, вказаними нормами матеріального права визначено повноваження відповідача щодо контролю за правильністю визначення митної вартості, а також порядок та спосіб реалізації таких повноважень.
Колегія суддів зазначає, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість та необхідність витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Так, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Відповідно до ч.6 ст.54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем 20.12.2024 року, у Німеччині згідно рахунку №4889 був придбаний легковий автомобіль марки FORD модель TRANSIT CONNECT, 2020 року виготовлення, кузов № НОМЕР_1 , вартість автомобіля складала 1500 євро, що підтверджується квитанцією від 20.12.2024 року про оплату рахунку №4889. Автомобіль після ДТП, в аварійному стані та не придатному до використання.
Згідно звіту про визначення вартості автомобіля, що ввозиться на митну територію України від 26.12.2024 року №15540/24, експертом визначена вартість автомобіля в розмірі 3023 Євро.
Витрати по доставці товару з м. Ландау (Німеччина) до місця ввезення на митну територію України, згідно довідки перевізника про транспортно - експедиційні витрати від 26.12.2024 року склали 250 Євро.
В свою чергу, митним брокером подано до Вінницької митниці 26.12.2024 року митну декларацію 24№UA401020063272U9, якою визначена митна вартість товару за 6 методом. У графі 42 визначена ціна товару - 1500 євро, а у 45 графі визначена скоригована митна вартість 3273 євро/142427,54 грн.
Натомість, Вінницькою митницею, за результатами розгляду поданої позивачем митної декларації 24№UA401020063272U9 від 26.12.2024 та доданих до неї документів, прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів №UA401000/2024/000387/1 від 27.12.2024, яким визначено митну вартість 6500 євро за 6 методом.
Колегія суддів встановила, що у спірному рішенні митним органом вказано, що у наданій довідці про транспортні витрати б/н від 26.12.2024 міститься фраза «Страхування вантажу не проводилось», хоча страхування на території ЄС є обов'язковим для ТЗ, що пересуваються своїм ходом по шляхах загального користування (статтею 3 Директиви 2009/103/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 16 вересня 2009 року визначено, що відповідно до статті 5, кожна держава - член вживає всіх заходів необхідних для забезпечення покриття страховкою цивільної відповідальності відносно використання автотранспортних засобів). Також, митний орган у спірному рішенні звернув увагу, що на відкритих інтернет-ресурсах, які спеціалізуються з продажу транспортних засобів на території Європейського Союзу, наявні пропозиції з продажу максимально схожих (марка, модель, тип кузова, рік виготовлення) транспортних засобів за значно вищою вартістю, ніж заявлена декларантом.
Відтак, митний орган вказав, що у нього існував обґрунтований сумнів достовірності задекларованої митної вартості.
Натомість, як правильно врахував суд першої інстанції, придбаний позивачем автомобіль не пересувався своїм ходом через технічну несправність, тобто, транспортування придбаного автомобіля здійснювалось іншим автомобілем на лафеті, про цей факт достеменно відомо митному органу, а відтак, суд першої інстанції вірно відхилив аргументи митного органу щодо відомостей у довідці про транспортні витрати б/н від 26.12.2024 стосовно страхування.
Щодо посилання митного органу у спірному рішенні на інформацію інтернет-ресурсів, які спеціалізуються на продажу транспортних засобів на території ЄС, суд зауважує, що у спірному рішенні відповідач не вказує, який саме інтернет-ресурс (якої країни) ним використовувався задля перевірки вартості, що в свою чергу ставить під сумнів вказану позицію суб'єкта владних повноважень, крім того слід зазначити, що формально нижчий рівень вартості імпортованого товару, зокрема також й від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може вважатись заниженням митної вартості та бути перешкодою для застосування обраного декларантом методу визначення митної вартості товару.
Подібні висновки вказано Верховним Судом у постановах від 12 липня 2022 року у справі №814/2172/16, від 18 листопада 2022 року у справі № 815/532/17.
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що митний орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена за товар та не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом методом, а надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, відомостей щодо ціни, що сплачена за товар. Аргументи апеляційної скарги митного органу цей висновок суду не спростовують.
Отже, апеляційний суд вважає, що відповідачем не доведено правомірність відмови у визначенні митної вартості товару за визначеним декларантом методом, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірне рішення №UA401000/2024/000387/1 від 27.12.2024 року є протиправним та підлягає скасуванню.
Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Передбачені ст.317 КАС України підстави для зміни або скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Вінницької митниці залишити без задоволення, а рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року у справі №340/274/25 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.
Повний текст постанови складено 05.08.2025
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя І.Ю. Добродняк
суддя А.В. Суховаров