КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, тел. +380 (044) 207 80 91
06 серпня 2025 року № 640/39305/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Діски А. Б., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області , про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, у якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 03 листопада 2021 року №15-2665/13-21-СГ про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 01 жовтня 2021 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, орієнтовною площею 2 га., для ведення особистого селянського господарства на території Шабівської сільської ради, Білгород-Дністровського району, Одеської області (за межами населених пунктів) та прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області подати звіт про виконання судового рішення у місячний строк з дати набрання цим рішенням законної сили.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідний орган виконавчої влади або місцевого самоврядування може відмовити у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою лише з визначених ст. 123 Земельного кодексу України підстав. Перелік таких підстав є вичерпним. А тому наказ відповідача про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою прийнято необгрунтовано та без урахування всіх обставин, що мали значення для його прийняття.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 січня 2022 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.
Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ було постановлено ліквідувати Окружний адміністративний суд міста Києва. Крім того установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. До початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом. Окружний адміністративний суд міста Києва невідкладно, протягом десяти робочих днів, передає судові справи, які перебувають у його володінні, до Київського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.12.2023 справу №640/39305/21 прийнято до свого провадження суддею Діскою А.Б. та продовжено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Представник відповідача подав до суду відзив, у якому проти позовних вимог заперечує, просить відмовити в їх задоволенні та зазначає, що 27.05.2021 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 № 1423-ІХ, яким розділ Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України доповнено пунктом 24, згідно якого з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім визначених цією нормою земель.
Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.
Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.
З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.
Враховуючи, що Головне управління з 27.05.2021 не є розпорядником бажаної до відведення Позивачем земельної ділянки, вказані позовні вимоги до Головного управління не підлягають задоволенню.
За твердженням відповідача, спірна земельна ділянка належить до земель комунальної власності, а Головне управління відповідно до ЗК України та Положення розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України на території області.
Перевіривши матеріали справи, повно та об'єктивно оцінивши докази у їх сукупності, суд відмовляє в задовольннні позовних вимог, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач 01.10.2021 звернувся до ГУ Держгеокадастру в Одеській області з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, що розташована на території Шабівської сільської ради, Білгород-Дністровського району Одеської області із земель державної власності.
Наказом № 15-2665/13-21-СГ від 03.11.2021 відповідачем було відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, оскільки бажана земельна ділянка не відноситься до земель сільськогосподарського призначення державної власності.
Не погодившись із вказаним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу У країни громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.
До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з абз. 1 ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Отже, обов'язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.
Водночас, відповідно до абзаців 5-21 підпункту 58 пункту 4 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" від 28.04.2021 № 1423-ІХ (далі - Закон № 1423-ІХ) розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України доповнено пунктом 24 такого змісту:
"24. З дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:
а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);
б) оборони;
в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об'єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;
г) зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території. ЩО зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
ґ) під будівлями, спорудами, іншими об'єктами нерухомого майна державної власності;
д) під об'єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;
е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.
Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.
Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.
З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.
Вказаний закон набрав чинності з 27.05.2021, а тому з цього часу у відповідності до п. 24 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель визначених в цьому пункті.
З аналізу зазначених норм законодавства суд вбачає, що відповідач може передати у власність або у користування для всіх потреб земельні ділянки сільськогосподарського призначення лише державної власності.
Відповідач не має повноважень здійснювати розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів.
При цьому, позивач звернувся до відповідача із заявою від 01.10.2021 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів розташованої за межами населених пунктів на території Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, вже після набрання чинності Законом №1423-IX.
З огляду на вищевикладене та у зв'язку з тим, що з 27.05.2021 відповідач не наділений повноваженнями щодо прийняття рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи затвердження вказаного проекту землеустрою та передачу бажаної позивачем земельної ділянки у власність, суд доходить висновку, що відповідач правомірно відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.
При цьому посилання позивача на ту обставину, що листом від 19.01.2021 № 29-15-0.83-420/2-21 відповідач повідомив, що земельний масив, який зображено на графічному матеріалі та який знаходиться біля земельної ділянки з кадастровим номером 5120887700:01:002:0366, розташований на території Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (за межами населеного пункту) відноситься до земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, не свідчать про протиправність прийнятого рішення, оскільки вказаний лист направлявся позивачу до внесення змін до Земельного кодексу України Законом №1423-IX.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 вказаного Кодексу.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій (рішень) та докази надані позивачем, суд дійшов висновку, що мотивація, на яку посилається останній, не дає суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували доводи відповідача, а відтак відсутні підстави для задоволення позову.
У зв'язку з тим, що у задоволенні позову відмовлено, розподіл судових витрат, понесених позивачем, відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.
Щодо клопотання позивача про стягнення з відповідача штрафу, то суд, з огляду на надані на виконання ухвали суду від 03.01.2024 письмові пояснення відповідача від 08.01.2024, не вбачає підстав для застосування заходів процесуального примусу відносно ГУ Держгеокадасту в Одеській області.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні клопотання позивача про стягнення з відповідача штрафу - відмовити.
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Діска А.Б.