06 серпня 2025 року справа №320/41284/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Благодійної організації «Благодійний фонд Дніпровського району м. Києва «Київський еколого-культурний центр» до Київської міської ради, за участі третіх осіб: Громадської організації «Сварожичі» та Державної регуляторної служби України, про визнання протиправним та нечинним рішення від 30.05.2024 №476/8442,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась Благодійна організація «Благодійний фонд Дніпровського району м. Києва «Київський еколого-культурний центр» з позовом, в якому просить:
- визнати протиправним та нечинним рішення Київської міської ради «Про організаційно-правові заходи щодо розгляду Київською міською радою та її органами клопотань про створення чи оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення у м. Києві» від 30.05.2024 №476/8442.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач наголошував на тому, що оскаржуване рішення є регуляторним актом, однак, незважаючи на це, під час його прийняття відповідач не дотримався регуляторної процедури, передбаченої Законом України від 11.09.2003 № 1160-IV «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), зокрема, не оприлюднив проєкт регуляторного акта разом із відповідним аналізом регуляторного впливу в друкованих засобах масової інформації, що є порушенням вимог статті 57 Конституції України, статті 59 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні».
Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує з тих підстав, що оскаржуване рішення не є регуляторним актом та не порушує права позивача.
Треті особи до суду подали письмові пояснення, відповідно до яких позовні вимоги підтримують повністю.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.12.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та зобов'язано Київську міську раду опублікувати оголошення про відкриття провадження в адміністративній справі № 320/41284/24 у виданні, в якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.04.2025 закрито підготовче провадження та призначено розгляд даної адміністративної справи по суті.
На підставі ст. 194, 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, Київською міською радою 30.05.2024 прийнято рішення «Про організаційно-правові заходи щодо розгляду Київською міською радою та її органами клопотань про створення чи оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення у м. Києві» яким відповідно до пункту 37 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», пункту «і» частини першої статті 15 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», статей 51-54 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», з метою урегулювання розгляду Київською міською радою та її органами клопотань про створення чи оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення у м. Києві Київська міська рада вирішила:
1. Врахувати, що у відповідності до частини першої статті 51 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»:
1.1. Підготовка і подання клопотань про створення чи оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення у м. Києві (далі - клопотання) у відповідності до частини першої статті 51 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» можуть здійснюватися науковими установами, природоохоронними громадськими об'єднаннями або іншими заінтересованими підприємствами, установами, організаціями та громадянами (далі - ініціатор);
1.2. Клопотання подаються ініціатором для їх попереднього розгляду до виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
2. Зважаючи на вимоги частини другої та третьої статті 51 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» клопотання має містити:
2.1. Обґрунтування необхідності створення чи оголошення території або об'єкту природно-заповідного фонду певної категорії;
2.2. Характеристику природоохоронної, наукової, естетичної та іншої цінності природних комплексів та об'єктів, що пропонуються для заповідання;
2.3. Відомості про місцезнаходження, розміри, характер використання, власників та користувачів природних ресурсів;
2.4. Відповідний картографічний матеріал.
3. До клопотання додаються документи, що підтверджують та доповнюють обґрунтування необхідності створення чи оголошення територій або об'єктів природно-заповідного фонду.
4. Клопотання попередньо розглядається Департаментом захисту довкілля та адаптації до зміни клімату виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у місячний строк.
5. Департамент захисту довкілля та адаптації до зміни клімату виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) під час попереднього розгляду клопотання:
5.1. Отримує від Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) інформацію про правовий статус територій (земельних ділянок), рекомендованих до заповідання, їх власників та/або користувачів, витяг із Державного земельного кадастру, бази даних міського земельного кадастру та матеріали супутникової аерофотозйомки;
5.2. Отримує від Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відомості про території (земельні ділянки), рекомендовані до заповідання відповідно до містобудівної документації та витяг з інформаційно-аналітичної системи забезпечення містобудівної діяльності «Містобудівний кадастр Києва»;
5.3. Схвалює клопотання у разі дотримання вимог статті 51 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», але не виключно, про що інформує Київську міську раду та ініціатора;
5.4. У разі схвалення клопотання:
1) звертається за погодженням до власників та первинних користувачів природних ресурсів у межах територій (земельних ділянок), рекомендованих для заповідання (крім створення, оголошення, розширення територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також резервування цінних для заповідання територій та об'єктів у межах земель, переданих у комунальну власність територіальної громади міста Києва відповідно до пункту 24 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України, які на момент передачі не були передані у користування фізичних, юридичних осіб);
2) забезпечує розробку проектів створення регіональних ландшафтних парків, заповідних урочищ, а також заказників, пам'яток природи та парків-пам'яток садово-паркового мистецтва місцевого значення у м. Києві та разом із проектом рішення Київської міської ради, підготовленим у відповідності до пункту 8 цього рішення, передає їх на затвердження Київській міській раді;
5.5. Відмовляє у схваленні клопотання у разі недотримання вимог статті 51 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», про що інформує Київську міську раду та ініціатора.
6. Встановити, що інформація та документи, визначені підпунктами 5.1-5.2 пункту 5 цього рішення, надаються Департаменту захисту довкілля та адаптації до зміни клімату виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) протягом 5 робочих днів з дня надходження відповідного запиту, але не пізніше кінцевого строку попереднього розгляду клопотання.
7. Рекомендувати Департаменту захисту довкілля та адаптації до зміни клімату виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) під час виконання підпункту 5.5 пункту 5 цього рішення враховувати методичні рекомендації щодо розроблення проектів створення природних територій та об'єктів природно-заповідного фонду України, затверджені наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 21.08.2018 № 306.
8. Проекти рішень Київської міської ради про організацію чи оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та встановлення охоронних зон територій та об'єктів природно-заповідного фонду у м. Києві мають містити положення про:
8.1. Преамбулу із посиланням на норми пункту 37 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», пункту «і» частини першої статті 15 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», статей 51-54 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та цього рішення Київської міської ради;
8.2. Назву території та об'єкта природно-заповідного фонду місцевого значення у м. Києві із вказівкою його класифікації відповідно до статті 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»;
8.3. Місцезнаходження (кадастровий номер земельної ділянки), розміри (площу), характер використання, власників та користувачів природних ресурсів території та об'єкта природно-заповідного фонду місцевого значення у м. Києві;
8.4. Організації чи оголошення території та об'єкта природно-заповідного фонду місцевого значення у м. Києві з вилученням або без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів у їх власників або користувачів;
8.5. Встановлення охоронних зон території та об'єкта природно-заповідного фонду місцевого значення у м. Києві;
8.6. Затвердження проекту створення природної території та об'єкта природно-заповідного фонду місцевого значення у м. Києві;
8.7. Покладання обов'язків на власників та користувачів природних ресурсів (у разі організації чи оголошення території та об'єкта природно-заповідного фонду місцевого значення у м. Києві без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів у їх власників або користувачів), у тому числі оформлення охоронного зобов'язання;
8.8. Доручення Департаменту захисту довкілля та адаптації до зміни клімату виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) розробити та забезпечити затвердження в установленому порядку положення про територію та об'єкт природно-заповідного фонду місцевого значення у м. Києві;
8.9. Спосіб доведення рішення до заінтересованих осіб та спосіб його оприлюднення;
8.10. Покладання контролю за виконанням рішення.
9. Рекомендувати Департаменту захисту довкілля та адаптації до зміни клімату виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) під час виконання підпункту 8.8 пункту 8 цього рішення враховувати методичні рекомендації щодо розроблення положень про території та об'єкти природно-заповідного фонду України, затверджені наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 02.08.2022 №281.
10. Розгляд проектів рішень Київської міської ради про організацію чи оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення у м. Києві та встановлення охоронних зон територій та об'єктів природно-заповідного фонду розглядаються постійною комісією Київської міської ради з питань екологічної політики, постійною комісією Київської міської ради з питань архітектури, містопланування та земельних відносин у порядку, встановленому регламентом Київської міської ради за участі ініціатора (за згодою).
11. Це рішення набирає чинності з моменту його оприлюднення.
12. Проекти рішень Київської міської ради про організацію чи оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення у м. Києві та встановлення охоронних зон територій та об'єктів природно-заповідного фонду, подані на розгляд Київської міської ради до набрання чинності цього рішення, підлягають зняттю з розгляду в порядку, визначеному частиною третьою статті 49 Регламенту Київської міської ради, затвердженого рішенням Київської міської ради від 04.11.2021 № 3135/3176 (зі змінами та доповненнями), та направленню до Департаменту захисту довкілля та адаптації до зміни клімату виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) для опрацювання у порядку, встановленому цим рішенням.
13. Оприлюднити це рішення у встановленому законодавством України порядку.
14. Контроль за виконанням рішення покласти на постійну комісію Київської міської ради з питань екологічної політики та постійну комісію Київської міської ради з питань архітектури, містопланування та земельних відносин.
Позивач, вважаючи оскаржуване рішення відповідача протиправним, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 57 Конституції України передбачає, що кожному гарантується право знати свої права і обов'язки. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.
Відповідно до частини першої статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.
Частиною першою статті 144 Конституції України визначено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Частина перша статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачає, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до частин першої, п'ятої, абзацу першого частини одинадцятої, частини дванадцятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов'язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації». Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації», крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги щодо протиправності та нечинності рішення Київської міської ради «Про організаційно-правові заходи щодо розгляду Київською міською радою та її органами клопотань про створення чи оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення у м. Києві» від 30.05.2024 №476/8442, зазначає, що воно є регуляторним актом, однак, незважаючи на це, під час його прийняття відповідач не дотримався регуляторної процедури, передбаченої Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», зокрема, не оприлюднив проект регуляторного акта разом із відповідним аналізом регуляторного впливу в друкованих засобах масової інформації, що є порушенням вимог статті 57 Конституції України, статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
У той же час, відповідач заперечує те, що оскаржуване рішення Київської міської ради за своєю сутністю, юридичною природою і предметом регулювання є нормативно-правовим актом органу місцевого самоврядування.
Слід зазначити, що відповідно до статті 57 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом.
Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності (далі - державна регуляторна політика) - напрям державної політики, спрямований на вдосконалення правового регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави у діяльність суб'єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, що здійснюється в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України;
регуляторний акт - це:
прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання;
прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом;
регуляторний орган - Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, інший державний орган, центральний орган виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцевий орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, а також посадова особа будь-якого із зазначених органів, якщо відповідно до законодавства ця особа має повноваження одноособово приймати регуляторні акти. До регуляторних органів також належать територіальні органи центральних органів виконавчої влади, державні спеціалізовані установи та організації, некомерційні самоврядні організації, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, якщо ці органи, установи та організації відповідно до своїх повноважень приймають регуляторні акти;
регуляторна діяльність - діяльність, спрямована на підготовку, прийняття, відстеження результативності та перегляд регуляторних актів, яка здійснюється регуляторними органами, фізичними та юридичними особами, їх об'єднаннями, територіальними громадами в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами;
Відповідно до статті 3 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» дія цього Закону поширюється на відносини у сфері здійснення державної регуляторної політики та регуляторної діяльності.
Дія цього Закону не поширюється на здійснення регуляторної діяльності, пов'язаної з прийняттям: постанов Верховної Ради України; актів Національного банку України; актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку; актів Рахункової палати, Центральної виборчої комісії та Національної служби посередництва і примирення; стандартів, кодексів усталеної практики, технічних умов, за винятком випадків, коли положення стандартів, кодексів усталеної практики, технічних умов, прийнятих органами державної влади та органами місцевого самоврядування, маючи у передбачених законом випадках обов'язковий характер, встановлюють вимоги до суб'єктів господарювання щодо проведення обов'язкових погоджень, аналізів, експертиз, обстежень, випробувань тощо за допомогою третіх осіб; санітарних норм, державних норм і правил у сфері містобудування, у тому числі державних будівельних норм, державних норм і правил пожежної безпеки, у тому числі загальнодержавних, міжгалузевих, галузевих нормативних актів з питань пожежної безпеки, державних міжгалузевих та галузевих нормативних актів про охорону праці, норм, правил і стандартів з ядерної та радіаційної безпеки, нормативних документів з метрології, затверджених центральними органами виконавчої влади, фармакопейних статей, Державної Фармакопеї України, технологічних регламентів виготовлення лікарського засобу, за винятком випадків, коли у положеннях зазначених документів містяться вимоги до суб'єктів господарювання щодо проведення обов'язкових погоджень, аналізів, експертиз, обстежень, випробувань тощо за допомогою третіх осіб; актів, прийнятих з питань запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного, надзвичайного стану, оголошення зони надзвичайної екологічної ситуації, мобілізації та демобілізації, а також з питань запровадження та здійснення заходів на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання виникненню та поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб; актів, що містять державну таємницю України; актів, що містять індивідуально-конкретні приписи, за винятком актів, у яких одночасно містяться нормативні та індивідуально-конкретні приписи; актів, якими доводяться до відома фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань рішення органів, які є вищестоящими по відношенню до органів, які приймають ці акти; актів, якими встановлюються ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги; актів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань виведення неплатоспроможних банків з ринку, прогнозування потенційних витрат на реалізацію такого процесу, а також фінансування Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; актів національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг; авіаційних правил України, розроблених відповідно до нормативних актів Європейського агентства з безпеки польотів, які визначають стандарти та вимоги для сертифікації, нагляду та експлуатації повітряних суден та є нормативно-технічними документами; актів органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про здійснення державно-приватного партнерства, у тому числі концесії, чи про недоцільність його здійснення, про проведення та затвердження результатів конкурсу з визначення приватного партнера (концесіонера), що схвалюються у визначеному законом порядку; актів Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення; нормативно-правових актів, що містять положення, спрямовані на виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами - членами, з іншої сторони, у тому числі додатків до неї; нормативно-правових актів, що містять положення, спрямовані на виконання Хартії про особливе партнерство між Україною та Організацією Північно-Атлантичного договору та Декларації про її доповнення, інших міжнародних договорів України з НАТО та/або уповноваженими органами НАТО; нормативно-правових актів, що містять положення, пов'язані з будь-якою стадією укладення, ратифікації, затвердження, прийняття, приєднання, виконання, пролонгації, реєстрації, припинення дії та/або зупинення дії міжнародних договорів України; актів Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв'язку.
Статтею 8 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» передбачено, що стосовно кожного проекту регуляторного акта його розробником готується аналіз регуляторного впливу. Аналіз регуляторного впливу готується до оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень та пропозицій.
Відповідно до частин 1 - 4 статті 9 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань. Про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій розробник цього проекту повідомляє у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону. У випадках, встановлених цим Законом, може здійснюватися повторне оприлюднення проекту регуляторного акта. Проект регуляторного акта разом із відповідним аналізом регуляторного впливу оприлюднюється у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону, не пізніше п'яти робочих днів з дня оприлюднення повідомлення про оприлюднення цього проекту регуляторного акта.
Частина п'ята статті 12 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» передбачає, що регуляторні акти, прийняті органами та посадовими особами місцевого самоврядування, офіційно оприлюднюються в друкованих засобах масової інформації відповідних рад, а у разі їх відсутності - у місцевих друкованих засобах масової інформації, визначених цими органами та посадовими особами, не пізніш як у десятиденний строк після їх прийняття та підписання.
Відповідно до частин 2-5 статті 13 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій, проект регуляторного акта та відповідний аналіз регуляторного впливу оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації розробника цього проекту, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених розробником цього проекту, та/або шляхом розміщення на офіційній сторінці розробника проекту регуляторного акта в мережі Інтернет.
Якщо в межах адміністративно-територіальної одиниці чи в населеному пункті не розповсюджуються друковані засоби масової інформації, а місцеві органи виконавчої влади, територіальні органи центральних органів виконавчої влади, органи та посадові особи місцевого самоврядування не мають своїх офіційних сторінок у мережі Інтернет, документи, зазначені у частинах першій - третій цієї статті, можуть оприлюднюватися у будь-який інший спосіб, який гарантує доведення інформації до мешканців відповідної адміністративно-територіальної одиниці чи до відповідної територіальної громади.
Частина перша статті 33 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» передбачає, що у разі внесення на розгляд сесії ради проекту регуляторного акта без аналізу регуляторного впливу відповідальна постійна комісія приймає рішення про направлення проекту регуляторного акта на доопрацювання органу чи особі, яка внесла цей проект.
Відповідно до частини першої статті 34 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» кожен проект регуляторного акта, що внесений на розгляд до сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради, подається до відповідальної постійної комісії для вивчення та надання висновків про відповідність проекту регуляторного акта вимогам статей 4 та 8 цього Закону.
Статті 35 та 36 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» передбачають, що оприлюднення з метою одержання зауважень і пропозицій проектів регуляторних актів, прийняття яких належить до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах рад, а також сільських, селищних та міських голів, проводиться до внесення цих проектів на розгляд засідання відповідного виконавчого органу ради або до внесення їх на затвердження відповідному сільському, селищному, міському голові.
За рішенням сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради або відповідальної постійної комісії відповідної ради:
оприлюднюються проекти регуляторних актів, які не оприлюднювалися до внесення їх на розгляд сесії відповідної ради;
можуть повторно оприлюднюватися проекти регуляторних актів, які оприлюднювалися до внесення їх на розгляд сесії відповідної ради.
У разі оприлюднення проектів регуляторних актів за рішенням відповідної ради або відповідальної постійної комісії цієї ради функцію розробника проекту виконує орган, особа чи група осіб, які внесли цей проект на розгляд сесії відповідної ради, якщо інше не встановлено у рішенні ради чи відповідальної постійної комісії.
Зауваження і пропозиції щодо оприлюдненого проекту регуляторного акта, внесеного на розгляд сесії ради, та відповідного аналізу регуляторного впливу надаються фізичними та юридичними особами, їх об'єднаннями розробникові цього проекту та головній постійній комісії ради.
Регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом чи посадовою особою місцевого самоврядування, якщо наявна хоча б одна з таких обставин:
відсутній аналіз регуляторного впливу;
проект регуляторного акта не був оприлюднений.
У разі виявлення будь-якої з цих обставин орган чи посадова особа місцевого самоврядування має право вжити передбачених законодавством заходів для припинення виявлених порушень, у тому числі відповідно до закону скасувати або зупинити дію регуляторного акта, прийнятого з порушеннями.
Отже, з наведених вище правових норм слідує, що регуляторний акт характеризується наступним: 1) приймається уповноваженим регуляторним органом; 2) спрямований на регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторним органом та суб'єктом господарської діяльності; 3) має ознаки нормативно-правового акта, тобто розрахований на довгострокове та неодноразове застосування, прийнятий щодо невизначеного кола суб'єктів.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржуване рішення Київською міською радою прийнято не за процедурою прийняття регуляторного акту.
Під час розгляду справи судом встановлено, що п.п. 5.1-5.2 п. 5, п.п. 8.5 п. 8 оскаржуваного рішення Київської міської ради суперечать нормам Закону України «Про природно-заповідний фонд України».
Так, п.п. 5.1-5.2 п. 5 оскаржуваного рішення передбачено, що Департамент захисту довкілля та адаптації до зміни клімату виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) під час попереднього розгляду клопотання:
5.1. Отримує від Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) інформацію про правовий статус територій (земельних ділянок), рекомендованих до заповідання, їх власників та/або користувачів, витяг із Державного земельного кадастру, бази даних міського земельного кадастру та матеріали супутникової аерофотозйомки;
5.2. Отримує від Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відомості про території (земельні ділянки), рекомендовані до заповідання відповідно до містобудівної документації та витяг з інформаційно-аналітичної системи забезпечення містобудівної діяльності «Містобудівний кадастр Києва».
Однак частинами 2 та 3 статті 51 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» передбачено, що клопотання має містити обгрунтування необхідності створення чи оголошення території або об'єкту природно-заповідного фонду певної категорії, характеристику природоохоронної, наукової, естетичної та іншої цінності природних комплексів та об'єктів, що пропонуються для заповідання, відомості про місцезнаходження, розміри, характер використання, власників та користувачів природних ресурсів, а також відповідний картографічний матеріал.
До клопотань додаються документи, що підтверджують та доповнюють обгрунтування необхідності створення чи оголошення територій або об'єктів природно-заповідного фонду.
Тобто, вказані норми Закону визначають чіткий перелік документів, що додаються саме ініціатором до клопотання про створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду та чіткий перелік відомостей, що мають бути включені до клопотання ініціатора, і саме ці відомості та документи має попередньо розглядати уповноважений орган та на підставі саме них приймати рішення.
Також, п.п. 8.5 п. 8 рішення Київської міської ради передбачено, що проекти рішень Київської міської ради про організацію чи оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та встановлення охоронних зон територій та об'єктів природно-заповідного фонду у м. Києві мають містити положення про:
8.5. Встановлення охоронних зон території та об'єкта природно-заповідного фонду місцевого значення у м. Києві.
Однак, чинним законодавством України, у тому числі Законом України «Про природно-заповідний фонд України» такої обов'язкової вимоги (імперативної) не встановлено для всіх територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення.
Під час розгляду справи відповідач не надав пояснень щодо суперечності вказаних підпунктів рішення Закону України «Про природно-заповідний фонд України».
Відповідач лише обмежився поясненнями, що п.п. 5.1-5.2 п. 5 та п.п. 8.5 п. 8 рішення створюють лише порядок розгляду клопотань про створення чи оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду, які подаються ініціатором для попереднього розгляду виконавчим органом Київської міської ради (КМДА).
Суд також зазначає, що уповноваженим органом щодо здійснення державної регуляторної політики, якою є Державна регуляторна служба України, було направлено до Київської міської ради листа від 06.08.2024 №3146/20-24, яким повідомлено, що рішення №476/8442 від 30.05.2024 містить норми регуляторного характеру, а його прийняття потребувало реалізації процедур, передбачених Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Вказаним листом регуляторний орган вимагав від відповідача вжити заходів щодо приведення рішення №476/8442 від 30.05.2024 у відповідність до вимог чинного законодавства та принципів державної регуляторної політики, визначених Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Однак, відповідно до Витягу з протоколу №38/153 засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності та регуляторної політики від 26.11.2024, постійна комісія Київської міської ради дійшла висновку про відсутність в оскаржуваному рішенні ознак регуляторного акта.
У свою чергу, матеріали справи не містять доказів того, що оскаржуване рішення винесене з належним аналізом регуляторного впливу, а проект регуляторного акту оприлюднено у встановленому порядку. Вказане свідчить про те, що відповідачем порушено принцип прозорості та врахування громадської думки, який полягає у відкритості для фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань дій регуляторних органів на всіх етапах їх регуляторної діяльності, обов'язковому розгляді регуляторними органами ініціатив, зауважень та пропозицій, наданих у встановленому законом порядку фізичними та юридичними особами, їх об'єднаннями, обов'язковості та своєчасності доведення прийнятих регуляторних актів до відома фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань, інформування громадськості про здійснення регуляторної діяльності.
За висновком суду такі порушення, допущені відповідачем під час прийняття оскаржуваного рішення, є самостійною підставою для визнання останнього протиправним та нечинним.
Щодо порушення прав позивача оскаржуваним рішенням, слід зазначити наступне.
Положеннями частини першої статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Отже, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав, свобод чи інтересів особи, що звернулася до суду з позовом, у публічно-правових відносинах.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в своєму Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Наведене свідчить про те, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №504/4148/16-а, від 12.06.2020 у справі №804/3214/18, від 07.10.2022 у справі №640/28857/20.
Суд звертає увагу, що відповідне порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи - позивача з боку відповідача, яка стверджує про їх порушення.
Передумовою для захисту адміністративним судом прав особи є встановлення факту порушення прав такої особи, а адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв'язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем оскаржується рішення Київської міської ради «Про організаційно-правові заходи щодо розгляду Київською міською радою та її органами клопотань про створення чи оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення у м. Києві» від 30.05.2024 №476/8442, яке, як встановлено судом, у розумінні положень КАС України є нормативно-правовим актом.
Так, для оскарження нормативно-правових актів суб'єктів владних повноважень закон передбачає особливий порядок адміністративного провадження, який встановлено статтею 264 КАС України.
За змістом частини першої вказаної статті КАС України такий порядок поширюється на розгляд адміністративних справ щодо законності (крім конституційності) постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України, постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим; законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб'єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 264 КАС України передбачено, що право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
Суд зазначає, що об'єктом судового захисту є права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб.
Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, а позивач посилається на формальне порушення закону, в адміністративного суду відсутні підстави для задоволення позову.
При цьому, захисту підлягають лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цим рішенням.
Отже, під час розгляду справи суд повинен установити, чи має місце порушення прав позивача, оскільки без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав, то навіть у разі, якщо дії суб'єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає. Звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.05.2024 у справі №640/26683/21.
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Щодо права на звернення до суду з даним позовом, позивач послався на те, що він є суб'єктом правовідносин, у яких оскаржуване рішення буде застосовано.
Суд погоджується з твердженнями позивача та зазначає, що п. 12 оскаржуваного рішення передбачено, що проекти рішень Київської міської ради про організацію чи оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення у м. Києві та встановлення охоронних зон територій та об'єктів природно-заповідного фонду, подані на розгляд Київської міської ради до набрання чинності цього рішення, підлягають зняттю з розгляду в порядку, визначеному частиною третьою статті 49 Регламенту Київської міської ради, затвердженого рішенням Київської міської ради від 04.11.2021 № 3135/3176 (зі змінами та доповненнями), та направленню до Департаменту захисту довкілля та адаптації до зміни клімату виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) для опрацювання у порядку, встановленому цим рішенням.
Так, з матеріалів справи вбачається, що також не заперечується сторонами, п. 12 рішення вплинув на проекти рішень Київської міської ради про створення нових об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення, які підготовлені за ініціативи позивача та які згідно вказаного пункту рішення були подані до його прийняття і, відповідно, підлягають і були зняті з розгляду Київської міської ради, зокрема такі проекти рішень: «Про оголошення природної території ландшафтним заказником місцевого значення «Ліс орхідей» від 29.08.2023 №08/231-1042/ПР; «Про оголошення природної території ботанічною пам'яткою природи місцевого значення «Сон розкритий» від 26.10.2023 №08/231-1340/ПР та інші, які містяться в матеріалах справи.
Ініціатива та участь позивача у створенні цих об'єктів природно-заповідного фонду України, підготовці проектів рішень Київської міської ради підтверджується матеріалами справи.
Таким чином, судом встановлено, що позивач є суб'єктом правовідносин, у яких застосоване рішення Київської міської ради «Про організаційно-правові заходи щодо розгляду Київською міською радою та її органами клопотань про створення чи оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення у м. Києві» від 30.05.2024 №476/8442.
У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог Благодійної організації «Благодійний фонд Дніпровського району м. Києва «Київський еколого-культурний центр».
Відповідно до частини 1, 2 статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України резолютивна частина рішення суду про визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання рішенням законної сили.
Нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору у сумі 3028,00грн. (квитанція від 12.08.2024 №0.0.3815934706.1).
Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської ради підлягає судовий збір у розмірі 3028,00грн.
Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та нечинним рішення Київської міської ради «Про організаційно-правові заходи щодо розгляду Київською міською радою та її органами клопотань про створення чи оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення у м. Києві» від 30.05.2024 №476/8442.
Зобов'язати Київську міську раду невідкладно після набрання рішенням суду законної сили опублікувати резолютивну частину рішення суду у виданні, в якому було офіційно оприлюднено нормативно-правовий акт.
Стягнути на користь Благодійної організації «Благодійний фонд Дніпровського району м. Києва «Київський еколого-культурний центр» документально підтверджені судові витрати у розмірі 3028,00грн. (три тисячі двадцять вісім гривень, 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської ради.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лапій С.М.