06 серпня 2025 року № 640/32059/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Старлайт Діджитал», Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», Товариство з обмеженою відповідальністю «Національний контент центр», Товариство з обмеженою відповідальністю «Медіа група Україна», Приватне акціонерне товариство «Телеканал «Інтер», Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Україна», Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія (ICTV)», про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Суть спору: до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (далі також - Національна рада, відповідач), в якій просив:
- визнати протиправною бездіяльність Національної ради щодо ненакладення стягнень на телеканали: «Інтер», «Україна», «ICTV», «Мега», «НТН», «К1», у зв'язку з порушенням останніми положень частини шостої статті 23 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної»;
- зобов'язати Національну раду накласти стягнення на телеканали: «Інтер», «Україна», «ICTV», «Мега», «НТН», «К1», у зв'язку з порушенням останніми положень частини шостої статті 23 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з офіційного вебсайту Уповноваженого із захисту державної мови дізнався, що за результатами моніторингу Секретаріатом Уповноваженого із захисту державної мови 16-17 липня 2021 року діяльності 28 телерадіоорганізацій, що здійснюють загальнонаціональне ефірне телевізійне мовлення, виявлено порушення закону про державну мову (фільми та серіали демонструвалися російською мовою) телеканалами «Інтер», «Україна», «ICTV», «Мега», «НТН», «К1», про що складено відповідні акти. Позивач, вважаючи порушеним своє право, передбачене статтею 10 Конституції України, зокрема, право на отримання інформації державною мовою, звернувся зі скаргою від 18.10.2021 до Національної ради про накладення стягнення на порушників Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», однак 28.10.2021 отримав лист відповідача про неможливість задоволення його вимог. Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, звернувся до суду з цією позовною заявою.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.11.2021 відкрито провадження в адміністративній справі № 640/32059/21 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; залучено до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Старлайт Діджитал», Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», Товариство з обмеженою відповідальністю «Національний контент центр», Товариство з обмеженою відповідальністю «Медіа група Україна».
10.12.2021 на адресу суду від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, урахуванням якої позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Національної ради щодо ненакладення стягнень на телеканали: «Інтер», «Україна», «ICTV», « 1+1» у зв'язку з порушенням останніми положень частини шостої статті 23 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної»;
- зобов'язати Національну раду накласти стягнення на телеканали: «Інтер», «Україна», «ICTV», « 1+1», у зв'язку з порушенням останніми положень частини шостої статті 23 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної».
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.01.2022 прийнято до розгляду заяву позивача про зміну предмета позову.
Крім того, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.01.2022 залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Приватне акціонерне товариство «Телеканал «Інтер», Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Україна», Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія» (ICTV).
Відповідач проти позову заперечив з підстав, що єдиним органом, який здійснює державний контроль за застосуванням державної мови при поширенні та демонструванні фільмів в Україні, відповідно до частини шостої статті 56 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» є Уповноважений із захисту державної мови. Національна рада вказала, що не наділена таким правом і на неї не покладаються обов'язки щодо здійснення такого державного контролю. З урахуванням наведених доводів відповідач просив у задоволені позовних вимог відмовити повністю.
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача (ТОВ «Медіа група Україна», ТОВ «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія» (ICTV), ТОВ «Старлайт Діджитал», ТОВ «Телерадіокомпанія «Україна», ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», ПрАТ «Телеканал «Інтер») надали до суду письмові пояснення, у яких просять відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки позивач у позовній заяві не обґрунтував, у чому полягає порушення його прав та/або охоронюваного законом інтересу. До того ж треті особи зазначили про відсутність у Національної ради повноважень на притягнення до відповідальності у відповідності до Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної».
13.12.2022 Верховна Рада України прийняла Закон України № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-IX), статтею 1 якого передбачено ліквідувати Окружний адміністративний суд міста Києва.
Пунктами 1, 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2825-IX визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. З дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
14.12.2022 Закон № 2825-IX був опублікований в газеті «Голос України» (випуск №254) та набрав чинності 15.12.2022.
З урахуванням наведених обставин, 08.05.2023 на адресу Київського окружного адміністративного суду надійшли матеріали адміністративної справи № 640/32059/21 від Окружного адміністративного суду міста Києва, які за результатом автоматизованого розподілу були передані на розгляд судді Дудіну С. О.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.05.2023 прийнято адміністративну справу № 640/32059/21 до провадження. Вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (у порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Сторони з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались, тому розгляд справи судом здійснено в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
16.07.2021 набрали чинності положення, зокрема, частини шостої статті 23 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», відповідно до яких мовою поширення та демонстрування фільмів в Україні є державна мова. Фільми, вироблені суб'єктами кінематографії України, розповсюджуються та демонструються в Україні з мовною частиною звукового ряду, виконаною державною мовою, у тому числі шляхом дублювання або озвучення. Національні фільми можуть демонструватися кримськотатарською мовою, іншими мовами корінних народів відповідно до Закону України «Про кінематографію». У разі використання в мовній частині звукового ряду, виконаній державною мовою, у тому числі шляхом дублювання або озвучення, реплік іншими мовами такі репліки мають бути озвучені чи субтитровані державною мовою. Сумарна тривалість субтитрованих реплік, виконаних іншими мовами у фільмі, не може перевищувати 10 відсотків сумарної тривалості всіх реплік у цьому фільмі.
Позивач у позовній заяві зазначив, що з офіційного вебсайту Уповноваженого із захисту державної мови (https://niova-onibudsnian.gov.ua/news/taras-kreniin-zvemuvsya-do-nacradi-z-pitan-telebachennya-i-radiomovlennya-shchodo-porushennya-movnogo-zakonu) дізнався, що за результатами моніторингу Секретаріатом Уповноваженого із захисту державної мови 16-17 липня 2021 року діяльності 28 телерадіоорганізацій, що здійснюють загальнонаціональне ефірне телевізійне мовлення виявлено порушення закону про державну мову (фільми та серіали демонструвалися російською мовою) телеканалами «Інтер», «Україна», «ICTV», «Мега», «НТН», «К1».
На телеканалі “Інтер» зафіксовано 6 порушень (д/с "Слідство вели"; т/с "Речдок". Особливий випадок"; м/ф "Лисиця і заєць"; х/ф "Гостя з майбутнього"; х/ф “Шерлок Холмс і доктор Ватсон»; т/с "Таїсія");
“Україна» - 5 порушень (х/ф "Помилковий лист"; т/с "Німа"; х/ф "Незабута"; т/с "Втікачі"; т/с "Дім Надії");
“Мега» - 2 порушення (т/с “Містична Україна»; т/с “Секретні території»);
“ICTV» - 2 порушення (т/с "Таємні двері"; т/с "На трьох");
“К1» та “НТН» - по одному порушенню.
Крім того, позивач у позовній заяві вказав, що 19.07.2021 канал "1+1" показав російськомовний серіал "Свати" українською, однак 22.07.2021 телеканал знову розпочав демонстрацію серіалу російською мовою.
Позивач стверджує, що Уповноважений із захисту державної мови направив лист від 18.10.2021 до Національної ради з проханням застосувати до зазначених телерадіоорганізацій визначені законодавством санкції.
Листом від 20.10.2021 № 15а/609 Національна рада повідомила позивача, що єдиним органом, який здійснює державний контроль за застосуванням державної мови при поширенні та демонструванні фільмів в Україні, відповідно до частини шостої статті 56 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» є Уповноважений із захисту державної мови. У той же час Національна рада застосовує санкції у разі порушення телерадіоорганізаціями вимог законодавства у сфері телебачення і радіомовлення й не має права застосовувати санкції за порушення вимог Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної».
У результаті демонстрації зазначених вище фільмів і серіалів, на думку позивача, були порушені його права, передбачені статтею 10 Конституції України, у тому числі «право на отримання інформації державною мовою», «невідповідність конституційному статусові української мови як єдиної державної застосування режиму двомовності в публічному просторі шляхом української мови з будь-якою іншою, зокрема, коли телевізійне мовлення або радіомовлення в звуковій формі здійснюється одночасно двома мовами - українською та іншою...»;
Позивач наголошує, що не реалізація Національною радою своїх повноважень, непритягнення правопорушників до юридичної відповідальності за поширення та демонстрування фільмів в Україні іноземною мовою порушує надані йому статтею 10 Конституції України суб'єктивні права громадянина титульної нації та споживача на отримання інформації та споживання продукту саме державною мовою.
ОСОБА_1 стверджує, що відповідач був зобов'язаний після отримання звернення Уповноваженого із захисту державної мови, а також скарги позивача застосувати до телерадіоорганізацій-порушників, визначені частиною шостою статті 72 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» санкції, відтак ситуація створює прецедент легалізації бездіяльності державного органу, який фінансується за кошти платників податків, у разі неоскарження такої бездіяльності до суду.
За змістом позовних вимог предметом спору в цій справі є бездіяльність Національної ради щодо ненакладення стягнення на телерадіоорганізації за порушення частини шостої статті 23 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», з приводу чого суд зазначає таке.
Відповідно до статті 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України. Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування. Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом.
Позивач у позовній заяві наголошує на порушенні його права на отримання інформації державною мовою. Крім того, позивач вказує, що згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 14.07.2021 № 1-р/2021 не відповідає конституційному статусові української мови як єдиної державної застосування режиму двомовності в публічному просторі шляхом змішування української мови з будь-якою іншою, зокрема коли телевізійне мовлення або радіомовлення в звуковій формі здійснюється одночасно двома мовами - українською та іншою, що не тільки становить порушення права громадянина України на отримання інформації державною мовою, а й спричиняє зовнішнє звуження простору вживання української мови, підриває зсередини саму її систему, спотворює її структуру, створює ґрунт для її внутрішнього розкладу, зумовлюючи її занепад.
Відповідно до статті 21 Закону України «Про Національну раду з питань телебачення і радіомовлення» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Національна рада застосовує санкції до порушників законодавства про телебачення і радіомовлення відповідно до вимог Закону України «Про телебачення і радіомовлення».
При цьому відповідно до частини першої статті 70 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Національна рада здійснює контроль за дотриманням та забезпечує виконання вимог:
- законодавства України у сфері телебачення і радіомовлення;
- Закону України «Про рекламу» щодо спонсорства і порядку розповсюдження реклами на телебаченні і радіомовленні;
- законодавства про захист суспільної моралі;
- законодавства про кінематографію щодо квоти демонстрування національних фільмів та щодо розповсюдження чи демонстрування телерадіоорганізаціями творів, розповсюдження і демонстрування яких заборонено законодавством про кінематографію;
- законодавства про вибори.
Частина п'ята статті 70 цього Закону вказує, що контроль та нагляд за дотриманням інших вимог законодавства здійснюють органи державної влади в межах своєї компетенції.
Частина шоста статті 23 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» визначає норми щодо мови поширення та демонстрування фільмів в України, які стосуються широкого коло осіб у сфери кінематографії.
Відповідно до статті 24 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» (Державна мова у сфері телебачення і радіомовлення) телерадіоорганізації здійснюють мовлення державною мовою. Обов'язковий (мінімальний) обсяг мовлення державною мовою для телерадіоорганізацій окремих категорій встановлюється Законом України «Про телебачення і радіомовлення».
Стаття 24 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» є бланкетною і для регулювання питання застосування державної мови у сфері телебачення і радіомовлення відсилає до Закону України «Про телебачення і радіомовлення».
Закон України «Про телебачення і радіомовлення» регулює відносини, що виникають у сфері телевізійного та радіомовлення в Україні.
Частинами першою-четвертою статті 10 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» визначено особливості мовлення державною мовою аудіовізуальними (електронними) засобами масової інформації, в т.ч. правового регулювання поширення та демонстрування фільмів в Україні у сфері телебачення і радіомовлення, шляхом встановлення для спеціальних суб'єктів (засобів масової інформації, телерадіоорганізацій) мінімальні частки мовлення державною мовою аудіовізуальними (електронними) засобами масової інформації, а саме:
Телерадіоорганізації здійснюють мовлення державною мовою. Обов'язковий (мінімальний) обсяг мовлення державною мовою для телерадіоорганізацій окремих категорій мовлення встановлюється цим Законом. Допустимий обсяг мовлення мовами корінних народів, національних меншин України, мовами міжнародного спілкування встановлюється цим Законом.
У загальному тижневому обсязі мовлення телерадіоорганізацій загальнонаціональної і регіональної категорій мовлення, які відповідно до ліцензій здійснюють ефірне та/або багатоканальне (цифрове) мовлення з використанням радіочастотного ресурсу, передачі та/або фільми, виконані державною мовою, мають становити не менше 75 відсотків загальної тривалості передач та/або фільмів (або їх частин) у кожному проміжку часу між 07.00 та 18.00 і між 18.00 та 22.00.
Телерадіоорганізації, які відповідно до ліцензії, виданої Національною радою, здійснюють супутникове мовлення та програми яких ретранслюються провайдерами програмної послуги в багатоканальних телемережах більш як однієї області, в цілях застосування цієї статті прирівнюються до телерадіоорганізацій загальнонаціональної категорії мовлення та зобов'язані дотримуватися вимог, встановлених абзацом першим цієї частини.
У загальному тижневому обсязі мовлення телерадіоорганізацій місцевої категорії мовлення, які відповідно до ліцензій здійснюють ефірне та/або багатоканальне (цифрове) мовлення з використанням радіочастотного ресурсу, передачі та/або фільми, виконані державною мовою, мають становити не менше 60 відсотків загальної тривалості передач та/або фільмів (або їх частин) у кожному проміжку часу між 07.00 та 18.00 і між 18.00 та 22.00.
Телерадіоорганізації, які відповідно до ліцензії, виданої Національною радою, здійснюють супутникове мовлення та програми яких ретранслюються провайдерами програмної послуги в багатоканальних телемережах виключно однієї області, в цілях застосування цієї статті прирівнюються до телерадіоорганізацій місцевої категорії мовлення та зобов'язані дотримуватися вимог, встановлених абзацом першим цієї частини.
Телерадіоорганізації, які відповідно до ліцензії, виданої Національною радою, здійснюють ефірне та/або багатоканальне (цифрове) мовлення з використанням радіочастотного ресурсу та/або супутникове мовлення, забезпечують частку передач новин державною мовою в обсязі не менше 75 відсотків загальної тривалості всіх передач новин, поширених телерадіоорганізацією у кожному проміжку часу між 07.00 та 18.00 і між 18.00 та 22.00.
До телерадіоорганізацій, які відповідно до ліцензії, виданої Національною радою, здійснюють супутникове мовлення та програмну концепцію мовлення яких становлять повністю або частково інформаційні передачі, застосовуються вимоги, встановлені частиною другою та абзацом першим частини четвертої цієї статті.
Телерадіоорганізації, які відповідно до ліцензії, виданої Національною радою, здійснюють мовлення мовами корінних народів України, незалежно від категорії мовлення забезпечують сумарний тижневий обсяг телемовлення державною мовою та мовами корінних народів України в обсязі не менше 75 відсотків, при цьому не менше 30 відсотків - державною мовою, та забезпечують сумарний тижневий обсяг радіомовлення державною мовою, у тому числі передач новин, інформаційно-аналітичних та розважальних передач (ведучими (дикторами) радіопередач), в обсязі не менше 30 відсотків.
За невиконання вимог, установлених статтею 10 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», телерадіоорганізація, що здійснює мовлення, сплачує штраф у розмірі 5 відсотків загальної суми ліцензійного збору ліцензії, виданої відповідно до ліцензії на мовлення (абзац 3 частини одинадцятої статті 72 Закону України «Про телебачення і радіомовлення»).
Тобто Національна рада застосовує санкції у разі порушення телерадіоорганізаціями вимог Закону України «Про телебачення і радіомовлення» та/або умов ліцензії.
Разом з тим частиною першою статті 49 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» передбачено, що з метою сприяння функціонуванню української мови як державної у сферах суспільного життя, визначених цим Законом, на всій території України діє Уповноважений із захисту державної мови.
Згідно з частиною другою статті 53 вказаного Закону порядок взаємодії Уповноваженого із захисту державної мови з Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення затверджується спільним рішенням Уповноваженого та Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення.
На виконання вимог абзацу третього частини другої статті 53 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», з урахуванням статей 17 та 24 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» рішенням від 08.04.2021 № 382 Національна рада затвердила Порядок взаємодії Уповноваженого із захисту державної мови з Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення (далі - Порядок ).
Згідно з пунктом 3 Порядку у разі надходження до Уповноваженого із захисту державної мови скарги, звернення, або виявлення за результатами моніторингу, який проводиться відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 49 Закону (далі - моніторинг виконання законодавства про державну мову), порушень законодавства про державну мову, які стосуються можливого порушення телерадіоорганізацією вимог Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» та Закону України «Про телебачення і радіомовлення» щодо обов'язкового (мінімального) обсягу мовлення державною мовою, Уповноважений із захисту державної мови у найкоротші строки надсилає до Національної ради обґрунтоване звернення, що свідчить про наявність ознак порушень ліцензіатом вимог законодавства, та/або надсилає копію акта, який складається за результатами моніторингу виконання законодавства про державну мову.
Національна рада враховує інформацію, яка міститься у зверненні Уповноваженого із захисту державної мови, при здійсненні моніторингу телерадіопрограм відповідної телерадіоорганізації та/або призначенні позапланової перевірки такого ліцензіата.
Відповідно до пункту 5 Порядку у разі виявлення Національною радою під час позапланової перевірки порушень вимог щодо обов'язкового (мінімального) обсягу мовлення державною мовою, визначених частинами другою, третьою та п'ятою статті 9 та статтею 10 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», Національна рада повідомляє про це Уповноваженого із захисту державної мови із наданням копії відповідного рішення.
У разі виявлення Національною радою ознак можливого порушення телерадіоорганізацією (ліцензіатом) вимог Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», зокрема визначених частиною четвертою статті 18, частиною шостою статті 23 та частиною третьою статті 32 цього Закону, Національна рада повідомляє про це Уповноваженого із захисту державної мови.
Згідно з частиною першою статті 56 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» Уповноважений із захисту державної мови здійснює державний контроль за застосуванням державної мови у випадку, визначеному частиною третьою статті 55 цього Закону, а також за власною ініціативою. Предметом здійснення державного контролю за застосуванням державної мови є дотримання визначених цим Законом вимог застосування державної мови.
Уповноважений, його представник за результатами здійснення контролю за застосуванням державної мови складає акт про результати здійснення контролю за застосуванням державної мови (частина шоста статті 56 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної»).
Частиною шостою статті 57 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» зазначено, що постанова про накладення штрафів виноситься Уповноваженим із захисту державної мови, якщо за наслідками розгляду справи встановлені порушення норм цього Закону.
За порушення вимог Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» підпунктом 1 пункту 7 розділу IX «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону введено адміністративну відповідальність, а саме: Кодекс України про адміністративні правопорушення доповнено статтями 188-52 та 188-53. Законом визначено, що право складати протокол про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 188-52 та 188-53 КУпАП має право Уповноважений із захисту державної мови.
У матеріалах справи містяться листи Національної ради від 30.07.2021 № 16/433, від 09.08.2021 № 17/1384, адресовані Уповноваженому із захисту державної мови відповідно до вимог Порядку, в яких відповідач повідомляє Уповноваженого про ознаки порушень телерадіоорганізаціями вимог абзаців першого, другого частини шостої статті 23 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної».
Тобто у відповідача відсутні повноваження для притягнення телерадіоорганізацій до відповідальності за порушення Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» як на підставі акта Уповноваженого із захисту державної мови, так і на підставі звернення позивача, оскільки Уповноважений із захисту державної мови є єдиним органом державної влади, який уповноважений на здійснення контролю за застосуванням державної мови.
Варто також зазначити, що відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків', встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відтак позивач зобов'язаний надати суду належні і допустимі докази фактів публічного сповіщення фільмів, які, на його думку, здійснено з порушенням вимог законодавства.
Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Тобто порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими. Відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюється при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
У відповідності до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Положеннями статті 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.
Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.
У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 01.12.2004 №18-рп/2004 дав визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес», який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «право» має один і той же зміст.
Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово застосовував критерії, які дозволяють виявити наявність або відсутність охоронюваного законом інтересу в особи, яка звертається за судовим захистом. Судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який: має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання, але виходить за межі суб'єктивного права; пов'язаний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом; є визначеним. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві або скарзі особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає; є персоналізованим (суб'єктивним), тобто належить конкретній особі - позивачу або скаржнику.
Крім цього, особа, яка звертається до суду з позовом повинна довести конкретні факти порушення її прав та інтересів, а саме підтвердити, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи порушені і в результаті визнання тих чи інших дій та/або бездіяльності майнові права чи інтерес заінтересованої особи буде захищено та відновлено.
Тобто позивач, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про зобов'язання відповідача накласти стягнення на телерадіоорганізації у зв'язку з порушенням останніми положень частини шостої статті 23 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», повинен довести, що оскаржувана бездіяльність Національної ради щодо незастосування санкцій до наведених вище телерадіоорганізацій, порушує його права та законні інтереси, а суд має перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача.
Отже, за вищезазначеними правовими нормами обов'язковою умовою звернення до суду передбачено наявність порушеного права, а відсутність такої умови є самостійною підставою для відмови у позові. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.
Судовому захисту в адміністративних судах України підлягає лише порушене право, а отже предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.
Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Аналогічну правову позицію також викладено в постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19.
Доводи позивача є абстрактними, не містять обґрунтування негативного впливу оскаржуваної бездіяльності на конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси позивача. Позивач не надав суду жодних доказів, які б підтверджували наведені ним факти, а посилання на вебсайт (https://niova-onibudsnian.gov.ua/news/taras-kreniin-zvemuvsya-do-nacradi-z-pitan-telebachennya-i-radiomovlennya-shchodo-porushennya-movnogo-zakonu) є непрацюючим. Це свідчить про відсутність предмету захисту у суді, адже позивачем не визначено права, свободи чи інтересу, які мають бути захищені (поновлені) у судовому порядку, що фактично вказує на безпредметність заявленого позову.
Таким чином, відсутність матеріально-правової заінтересованості позивача є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності оскарженої бездіяльності.
Оскільки суд дійшов висновку про відмову в позові, розподіл судових витрат у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судом не здійснюється.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Дудін С.О.