04 серпня 2025 року справа №320/33932/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення.
Суть спору: До Київського окружного адміністративного суду звернулось Акціонерне товариство «Міжнародний резервний банк» (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Хмельницькій області (далі - відповідач) з позовом, в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС у Хмельницькій області №483/13-06 від 29.03.2023 про опис майна у податкову заставу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до рішення Правління Національного банку України від 25.02.2022 №91-рш/БТ «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення від 25.02.2022 №131 «Про початок процедури ліквідації АТ «Міжнародний резервний банк», згідно з яким розпочато процедуру ліквідації АТ «Міжнародний резервний банк» строком на три роки, з 25.02.2022 до 25.02.2025 включно, призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію банку, а саме провідного професіонала з питань ліквідації банків Луньо Іллю Вікторовича.
Також, позивач зазначив, що інформація про запровадження в АТ «Міжнародний резервний банк» процедури ліквідації та призначення Уповноваженої особи Фонду була опублікована на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Таким чином, позивач вважає, що у зв'язку з особливим правовим режимом функціонування Банку, на даний час пріоритетними щодо застосування є норми спеціального законодавчого акту, а саме: Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», яким, зокрема, врегульовані окремі аспекти оподаткування Банку та задоволення вимог його кредиторів під час процедури ліквідації та вимоги за зобов'язаннями банку із сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону (абзац другий частини третьої статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).
Таким чином, Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлює спеціальну процедуру пред'явлення та задоволення кредиторських вимог, до яких також відносяться вимоги зі сплати податкового боргу, що виникли до моменту запровадження в неплатоспроможному банку процедури ліквідації або під час неї. При цьому норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не допускають можливості індивідуального задоволення вимог окремих кредиторів поза межами встановленого цим Законом порядку та черговості задоволення, в т.ч. через застосування процедури примусового стягнення податкового боргу, визначеного статтею 59 Податкового кодексу України. Також норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» забороняють вживати будь-яких заходів примусового стягнення боргу, в т.ч. накладати обтяження чи обмеження на майно банку (пункт 7 частини другої статті 46), а також проводити його реалізацію не інакше, ніж у спосіб та порядку, що визначений Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (стаття 51).
Враховуючи вищевикладене, застосування процедури примусового стягнення податкового боргу, в т.ч. встановлення будь-яких публічних обтяжень щодо майна неплатоспроможного банку, суперечить приписам наведених вище норм Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а тому рішення №483/13-06 від 29.03.2023 про опис майна АТ «Міжнародний резервний банк» в податкову заставу підлягає скасуванню.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; витребувано докази у сторін.
02.12.2023 на адресу Київського окружного адміністративного суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів на виконання ухвали від 31.10.2023.
05.01.2024 на адресу Київського окружного адміністративного суду від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів на виконання ухвали від 31.10.2023.
Відповідач правом на надання відзиву не скористався, про відкриття провадження у справі був проінформований належним чином шляхом направлення ухвали про відкриття провадження у справі в електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд», про що свідчать довідка про доставку електронного листа, сформована програмним комплексом «Діловодство спеціалізованого суду». Копія позовної заяви була надіслана відповідачу через підсистему "Електронний суд" 25.04.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронною поштою.
Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Аналогічні положення також закріплені в частині другій статті 175 КАС України.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб «Про початок процедури ліквідації АТ «МР Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку» від 25.02.2022 №131, яким, зі змінами, внесеними рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.06.2023 №751, розпочато процедуру ліквідації та призначено уповноважену особу Фонду, якій делеговано усі повноваження ліквідатора Банку, визначені Законом України від 23.02.2012 № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону, на строк з 25.02.22 по 24.02.2025 включно.
Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області прийнято та надіслано на адресу позивача податкову вимогу від 29.03.2023 №0000499-1306-2201, відповідно до якої сума податкового боргу останнього становила 842 304,89 грн. (51 132,69 грн. податковий борг з земельного податку з юридичних осіб та 791 172,20 грн. податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та рішення про опис майна у податкову заставу від 29.03.2023 №483/13-06, яким уповноваженою особою, начальником управління по роботі з податковим боргом Головного управління ДПС у Хмельницькій області вирішено здійснити опис майна, що перебуває у власності платника податків, а у разі якщо на момент складення акту опису майна відсутнє або його балансова вартість менша за суму податкового боргу також того майна, право власності, на яке він набуде у майбутньому.
Позивач звернувся зі скаргою від 11.04.2023 №1552 до Державної податкової служби України, у якій, зокрема, просив визнати протиправним та скасувати рішення про опис майна у податкову заставу від 29.03.2023 №483/13-06.
Рішенням Державної податкової служби України від 12.06.2023 №14972/6/99-00-06-02-02-06 скаргу від 11.04.2023 №1552 залишено без задоволення, а рішення про опис майна у податкову заставу від 29.03.2023 №483/13-06 без змін.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач звернувся до адміністративного суду з позовною заявою.
Вирішуючи спір по суті, суд керується положеннями чинного законодавства, яке діє станом на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з підпунктом 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.
Зміст податкової застави зазначений в статті 88 ПК України, відповідно до якої з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення (пункт 88.1-88.2).
Процедурні питання податкової застави регулюються статтею 89 ПК України.
Так, право податкової застави виникає серед іншого у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку (підпункт 89.1.1).
Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих(пункт 89.3).
Контролюючий орган зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі (пункт 89.8).
Статтею 93 ПК України передбачена процедура припинення податкової застави.
Майно платника податків звільняється з податкової застави з дня:
отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу в установленому законодавством порядку;
визнання податкового боргу безнадійним;
набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства;
отримання платником податків рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов'язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження.
Підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами 93.1.1-93.1.5 пункту 93.1 цієї статті.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 37 Закону України від 18.11.2003 №1255-IV «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» (далі - Закон №1255-IV) податкова застава належить до публічних обтяжень.
При публічному обтяженні обтяжувачем є уповноважений орган (особа) (частина перша статті 38 Закону №1255-IV).
Публічне обтяження підлягає реєстрації в порядку, встановленому цим Законом, протягом п'яти днів із дня винесення відповідного рішення, на підставі якого воно виникає. Обов'язок щодо здійснення реєстрації покладається на уповноважений орган або на особу, зазначену в рішенні уповноваженого органу (частина перша статті 39 Закону №1255-IV).
Публічне обтяження припиняється на підставі рішення уповноваженого органу (особи) з дня набрання ним законної сили. Публічне обтяження також припиняється внаслідок реалізації прав, що випливають із змісту публічного обтяження.
Відомості про припинення публічного обтяження підлягають реєстрації протягом п'яти днів із дня його припинення. Обов'язок щодо здійснення реєстрації відомостей про припинення публічного обтяження покладається на уповноважений орган або на уповноважену ним особу.
Уповноважений орган несе відповідальність у встановленому законом порядку за порушення обов'язку щодо реєстрації відомостей про припинення публічного обтяження (стаття 41 Закону №1255-IV).
Пунктом 4 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 №830 (далі - Порядок №830) визначено, що державна реєстрація відомостей про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження проводиться шляхом внесення до Реєстру запису, а також змін і додаткових відомостей до запису.
Згідно з пунктом 7 частини другої статті 46 Закону України від 23.02.2012 №4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон №4452-VI) з дня початку процедури ліквідації банку втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти, заборони прийняття рішень про продаж або про вчинення інших дій з продажу) будь-яким майном (активами), у тому числі коштами банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень (у тому числі арештів, заборони прийняття рішень про продаж або про вчинення інших дій з продажу) на майно (активи), у тому числі кошти банку, не допускається.
Слід зазначити, що згідно з пунктом 1.3 статті 1 ПК України цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.
За правилами пункту 8 Розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №4452-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.
Отже, для правовідносин, що виникають під час дії тимчасової адміністрації банку або ліквідації банку, яку здійснює уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, пріоритетними є норми Закону №4452-VI.
Таке розуміння пріоритетності правових норм відповідає правовій позиції, сформованій Верховним Судом у постановах від 21.09.2018 у справі №808/3046/16, від 04.12.2018 у справі № 813/4158/16, від 05.03.2020 у справі №803/1408/16.
З огляду на вказані вище норми законодавства та фактичні обставини справи, суд констатує, що податкова застава, застосована до позивача згідно з рішенням про опис майна у податкову заставу від 29.03.2023 №483/13-06, відноситься до видів публічного обтяження, а тому в силу приписів пункту 7 частини другої статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури ліквідації банку втратила свою чинність.
Таким чином, враховуючи, що рішення про опис майна у податкову заставу від 29.03.2023 №483/13-06 прийнято податковим органом всупереч приписів пункту 7 частини другої статті 46 Закону №4452-VI, то таке рішення підлягає скасуванню в повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом встановлено, що під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2684,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №162861 від 07.07.2023, оригінал якої наявний в матеріалах справи.
Сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області.
Керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області №483/13-06 від 29.03.2023 про опис майна у податкову заставу.
3. Стягнути на користь Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» (ідентифікаційний код №25959784, адреса: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 46) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області (ідентифікаційний код ВП: 44070171, адреса: 29000, м. Хмельницький, вул. Пилипчука, буд. 17) судовий збір у розмірі 2684 грн. 00 коп. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кушнова А.О.