ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про залишення позовної заяви без руху
"05" серпня 2025 р. Справа № 300/5412/25
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Тимощук О.Л., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Кутської селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Відділ освіти Кутської селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Розтоківський ліцей про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на роботі та зобов'язання до вчинення дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) 31.07.2025 звернулася в суд з позовною заявою до Кутської селищної ради (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Відділ освіти Кутської селищної ради (далі - третя особа 1), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Розтоківський ліцей (далі - третя особа 2) в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Кутської селищної ради Івано-Франківської області від 07.10.2021 №7-11/2021 та наказ відділу освіти Кутської селищної ради Івано-Франківської області №3-к від 14.01.2022 та №5-к від 14.01.2022 про дострокове розірвання контракту №04/13 від 24.06.2020, укладеного між ОСОБА_1 та відділом освіти Косівської РДА Івано-Франківської області, звільнення з роботи з посади директора Розтоківського ліцею Кутської селищної ради Івано-Франківської області;
- поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді директора Розтоківського ліцею Кутської селищної ради Івано-Франківської області з дня звільнення - 14.01.2022;
- зобов'язати Кутську селищну раду виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу з дати звільнення - 14.01.2022 по день поновлення на роботі на посаді директора Розтоківського ліцею;
- стягнути з Кутської селищної ради моральну компенсацію у розмірі 100 000,00 грн.
Пунктами 3, та 5 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує: чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Відповідно до приписів пункту 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі “Сокуренко і Стригун проти України» (заяви №№ 29458/04, 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін “встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, “що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» (рішення у справі “Занд проти Австрії», заява № 7360/76). У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. фраза “встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування “суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
У своїх оцінках Суд дійшов висновку про те, що не може вважатися судом, “встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із пунктами 1 та 2 статті 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Статтею 19 КАС України визначено перелік справ, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів. Так, згідно із пунктами 1 та 2 частини 1 вказаної статті, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; у спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін “суб'єкт владних повноважень» визначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Так, участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак, сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справи адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати у зв'язку з чим виник спір та на захист яких прав особа звернулася до суду.
Наведена правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду від 21.03.2018 по справі №809/1946/15.
Якщо особа стверджує про порушення її прав наслідками, що спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни або припинення її цивільних прав чи інтересів або пов'язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових прав чи інтересів, то визнання незаконними таких рішень і їх скасування є способом захисту відповідних цивільних прав та інтересів.
Такий висновок суду відповідає і позиції Великої Палати Верховного Суду, висвітленій у рішенні від 05.12.2018 по справі №713/1817/16-ц (провадження № 14-458 цс 18).
Згідно з визначенням, наведеним у пункті 17 частини 1 статті 4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про місцеве самоврядування» від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР) посадова особа місцевого самоврядування - особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження у здійсненні організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 №2493-III (далі - Закон №2493-III) служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
Згідно з частиною 2 статті 26 Закону України “Про освіту» від 05.09.2017 №2145-VIII керівник закладу освіти призначається засновником у порядку, визначеному законами та установчими документами, з числа претендентів, які вільно володіють державною мовою і мають вищу освіту. Додаткові кваліфікаційні вимоги до керівника та порядок його обрання (призначення) визначаються спеціальними законами та установчими документами закладу освіти.
Керівника закладу шкільної освіти призначає на посаду та звільняє з посади засновник (засновники) або уповноважений ним (ними) орган.
Суд звертає увагу на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 12.02.2020 у справі №693/1140/16-ц, згідно з яким спори з приводу прийняття громадянина на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби охоплюють весь спектр спорів, що виникають у відносинах публічної служби. Водночас до цієї категорії не належать трудові спори: а) керівників та інших працівників державних і комунальних підприємств, установ та організацій; б) працівників, які працюють за трудовим договором у державних органах і органах місцевого самоврядування; в) працівників бюджетних установ.
Звертаючись до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на роботі та зобов'язання до вчинення дій, позивач не врахував, що такий спір відноситься до трудових спорів, які розглядаються в порядку цивільного судочинства, оскільки діяльність директора шкільного закладу освіти за контрактом не є публічною службою у розумінні КАС України.
У трудових відносинах контракт є особливою формою трудового договору, де термін дії, права, обов'язки та умови розірвання можуть встановлюватися за угодою сторін. На відміну від звичайного трудового договору, контракт, як правило, укладається на певний термін і передбачає можливість встановлення додаткових умов та підстав для його розірвання.
Спір у цій справі виник з трудових правовідносин, в яких відповідач діє лише як власник комунального закладу освіти, а не суб'єкт владних повноважень.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач жодним чином не відсилається на порушення відповідачем регламентної процедури, способу прийняття оскаржуваного рішення, а чи встановленого нормативно-правовими актами Порядку прийняття оскаржуваного наказу тощо.
Отже, спір у цій справі не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів місцевого самоврядування, не стосується проходження публічної служби, а є трудовим і має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.
Так, відповідно до частини 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
При цьому видання відповідного розпорядження органом місцевого самоврядування не змінює правової природи цих відносин.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.05.2019 у справі №531/1197/15-а.
Згідно з частиною 1 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим кодексом або іншими законами.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, нормами КАС України чи спеціальним законодавством можуть встановлюватися інші строки звернення до суду, відмінні від тих, які встановлені КАС України.
Відповідно до частини 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Пунктом 17 частини 1 статті 4 КАС України передбачено, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Відтак, визначений частиною 5 статті 122 КАС України місячний строк звернення до суду, є спеціальним у правовідносинах, пов'язаних із прийняттям громадян на публічну службу, її проходженням та звільнення з публічної служби.
Водночас у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
Умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема й у питаннях щодо оплати праці, регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю.
Разом із цим, частиною другою статті 233 КЗпП України встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Суд зазначає, що перебування особи на публічній службі, є однією із форм реалізації закріпленого в статті 43 Конституції України права на працю.
Статтею 233 Кодексу законів про працю України (далі - КзПП України) регламентовано строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів.
Відповідно до частини 2 статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19 липня 2022 року) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01 липня 2022 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції:
"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.
Окрім цього, чинною редакцією статті 234 КЗпП України передбачено, що у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.
Таким чином, у справах про поновлення на посаді, працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, який обчислюється з дня одержання ним копії рішення (наказу) про звільнення і цей строк може бути поновлений судом, якщо з дати отримання такого рішення (наказу) не минуло більше одного року.
Позивач вказує, що її було звільнено з посади директора Розтоківського ліцею Кутської селищної ради Івано-Франківської області з 14.01.2022, проте до суду позовна заява надійшла лише 31.07.2025, надіслана поштовим зв'язком 28.07.2025.
Суд, з урахуванням позиції Верховного Суду у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23 зазначає, що відповідно до останньої позиції Верховного Суду застосування місячного строку звернення до суду почалося 01 липня 2023 року, оскільки відповідно до пункту 1 глави XIX “Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Отже, направивши до суду позовну заяву лише 28.07.2025, ОСОБА_1 пропущено місячний строк звернення до суду.
За змістом частини 6 статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
В силу вимог частини 1 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відтак, згідно з вимогами частини 1 статті 169, частини 1 статті 123 КАС України позовну заяву належить залишити без руху та надати позивачу строк для їх усунення, в тому числі, у спосіб подання заяви про поновлення пропущеного строку на звернення до суду, з обґрунтуванням поважності причин його пропуску, підтверджене належними доказами.
Окрім цього, згідно із пунктом 2 частини 5 статті 160 КАС України в позовній заяві, серед іншого, зазначаються відомості про наявність або відсутність в учасників справи електронного кабінету.
Оцінюючи позовну заяву на відповідність зазначеній вимозі, судом встановлено, що позивач у позовній заяві не зазначила відомості про наявність або відсутність електронного кабінету в учасників справи, у зв'язку з чим така позовна заява не відповідає пункту 2 частини 5 статті 160 КАС України.
Відповідно до пунктів 4 та 5 частини 5 статті 160 КАС України у позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Згідно із змістом позовної заяви позивачем визначено одного відповідача - Кутську селищну раду, проте позовні вимоги звернено, в тому числі, до Відділу освіти Кутської селищної ради, який позивач визначила в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Крім цього, позивачем не долучено копій рішення Кутської селищної ради Івано-Франківської області від 07.10.2021 №7-11/2021 та наказу відділу освіти Кутської селищної ради Івано-Франківської області №3-к від 14.01.2022 та №5-к від 14.01.2022 про дострокове розірвання контракту №04/13 від 24.06.2020, укладеного між ОСОБА_1 та відділом освіти Косівської РДА Івано-Франківської області і жодним чином не обґрунтовано причин не можливості подати такі докази.
Згідно зі статями 1 та 2 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI (далі - Закон № 3674-VI) судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. Платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 Закону № 3674-VI, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, відтак, позивачем відповідно до квитанції долученої до матеріалів позову від 28.07.2025 за №N1M983745M помилково сплачено судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
На підставі наведеного, керуючись статями 122, 123, 160, 161, 169, 171 та 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до Кутської селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Відділ освіти Кутської селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Розтоківський ліцей про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на роботі та зобов'язання до вчинення дій - залишити без руху.
Надати позивачу десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків шляхом:
- належного обґрунтування, з посиланням на чинну судову практику, віднесення даної категорії спорів до таких, які підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства;
- подання обґрунтованої заяви про поновлення строку на звернення до суду з цим позовом та доказів поважності причин його пропуску з 01.08.2023;
- зазначення відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету в учасників справи;
- подання позовної заяви в новій редакції з уточненим відповідачем (відповідачами) у відповідності до змісту прохальної частини позовних вимог, заявлених до відповідача (відповідачів), чи позовних вимог заявлених окремо до кожного з них;
- належним чином оформлені копії рішення Кутської селищної ради Івано-Франківської області від 07.10.2021 №7-11/2021 та наказів відділу освіти Кутської селищної ради Івано-Франківської області №3-к від 14.01.2022 та №5-к від 14.01.2022.
У разі неможливості долучення певних доказів, повідомити про причини неможливості подання таких доказів.
Роз'яснити, що в разі бездіяльності щодо усунення недоліків у вище зазначений строк, позовна заява буде повернена позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню.
Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.