ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"05" серпня 2025 р. справа № 300/4016/20
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Гомельчука С.В. розглянувши заяву Приватного фермерського господарства «Геліос» про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі за позовом Головного управління ДПС в Івано-Франківській області до Приватного фермерського господарства «Геліос» про стягнення податкового боргу в загальній сумі 925825,52 грн,-
У провадженні Івано-Франківського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом Головного управління ДПС в Івано-Франківській області до Приватного фермерського господарства «Геліос» про стягнення податкового боргу в загальній сумі 925825,52 грн.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.04.2021 позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного фермерського господарства "Геліос" в дохід державного бюджету податковий борг зі сплати податку на додану вартість в сумі 925825 гривень 52 копійки. Зазначене рішення оскаржувалось та набрало законної сили 15.07.2021.
Разом з тим, 26.06.2025 до суду надійшла заява Приватного фермерського підприємства «Геліос» про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі за позовом Головного управління ДПС в Івано-Франківській області до Приватного фермерського господарства «Геліос» про стягнення податкового боргу в загальній сумі 925825,52 грн, в якій просить рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.04.2021 у справі №300/4016/20 скасувати.
Заява обґрунтована тим, що Постановою Верховного суду від 10.06.2024 рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.12.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду адміністративний від 29.04.2020 було скасовано. Адміністративну справу №0940/1407/18 направлено на новий розгляд до Івано Франківського окружного адміністративного суду. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 січня 2025 р. у справі № 0940/1407/18 (набрало законної сили 28 травня 2025 року) позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення ГУ ДФС в Івано-Франківській області від 20.07.2018 №0006802200 форми «Р» на суму 1394254.00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 1224686.00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 169568 грн. та податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в Івано-Франківській області від 12.04.2018 №0002271401 форма «В4» на суму 705105 грн., яким встановлено суму завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2025 року у справі № 0940/1407/18 апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано Франківській області залишено без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 січня 2024 року в адміністративній справі № 0940/1407/18 без змін.
Враховуючи вищевказане, вважає, що податкове повідомлення-рішення від 22.05.2020 №0002841401, прийняття якого відбувалось за окремою процедурою (після набрання законної сили рішенням суду по справі №0940/1407/18) та яке оскаржувалось у справі у справі №300/49/21, є протиправним, а тому у ПФГ "ГЕЛІОС" відсутній податковий борг, який було стягнуто згідно рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2021 р. у справі № 300/4016/20.
Ухвалою від 09.07.2025 у справі відкрито провадження за заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, розгляд справи призначено на 05.08.2025.
Від Головного управління ДПС в Івано-Франківській області до суду 31.07.2025 надійшли заперечення на заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, у яких позивач вказав на необґрунтованість та безпідставність заяви, яка, на думку позивача, задоволенню не підлягає. Представник зазначив, що у рішенні Івано-Франківського окружного адміністративного суду у справі №300/4016/20 рішення у справі №0940/1407/18 не було використано як юридичну основу для задоволення позову. Воно згадується лише як факт узгодження податкового боргу, а не як джерело правової позиції чи норма, що визначає правовідносини сторін. Суд у справі №300/4016/20 не обґрунтовував рішення на положеннях чи висновках із справи №0940/1407/18. Натомість він спирався виключно на первинних податкових документах - акті перевірки, податковому повідомленні-рішенні, податковій вимозі та облікових даних платника з ПДВ. Хоча рішення у справі №0940/1407/18 було переглянуто і ухвалено нове рішення про задоволення позову, що призвело до скасування податкових повідомлень-рішень, це не змінює правову природу рішення у справі №300/4016/20, оскільки останнє не базувалося на скасованому рішенні, а на самостійних доказах і документах.
Крім того вказує, що заява про перегляд судового рішення фактично ґрунтується на посиланні на нові факти, а саме на визнанні протиправності вказаного рішення. Однак пункт 1 частини 2 статті 361 КАС України стосується саме дізнання про «нововиявлені обставини», а не «нові» факти. Стверджує, що до нововиявлених належать лише ті обставини, що були невідомі і не могли бути відомі заявникові раніше, і тільки вони є підставою для перегляду судового рішення. Нові факти, навіть якщо вони мають значення для справи, законодавець не ототожнює з нововиявленими обставинами та не відносить до підстав перегляду за статтями 361, 363 КАС України.
Від представника ПФГ «ГЕЛІОС» до суду 05.08.2025 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Крім того, 05.08.2025 на адресу суду від заявника надійшли додаткові пояснення, в яких представник вказав, що нововиявлені обставини це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення.
Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у рішенні, що переглядається. Сутність розуміння інституту перегляду судових рішень у адміністративних справах за нововиявленими обставинами, полягає у тому, що така є додатковою гарантією та можливістю реалізації основного завдання адміністративного судочинства ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. За своєю суттю він докорінно відрізняється від права на апеляційне або касаційне оскарження судових рішень. Враховуючи вказане, перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставин, про існування яких стало відомо після ухвалення судового рішення, для досягнення істини у справі.
У судове засідання учасники справи не прибули, однак про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Суд зауважує, що у силу частини 2 статті 368 КАС України неявка заявника або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Вирішуючи по суті заяву про перегляд справи за нововиявленими обставинами, суд зазначає про таке.
Відповідно до ч.1 ст. 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно ч.2 ст. 361 КАС України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
В адміністративному судочинстві перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами є особливим видом провадження. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду не є недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто, перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.
Верховний Суд у Постанові від 26.12.2022, справа № 460/801/20, зауважує, що нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов'язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення.
До нововиявлених обставин належать факти об'єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв'язання спору. Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є:
1) існування цих обставин на час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява;
2) на час розгляду справи ці обставини об'єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду;
3) істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
Під нововиявленою обставиною мається на увазі фактична обставина, яка має істотне значення і яка об'єктивно існувала на час розгляду справи, але не була і не могла бути відома усім особам, які брали участь у справі, та суду. Нова обставина, що з'явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ. Тобто для визнання обставини нововиявленою недостатньо, щоб особа просто не знала про наявність певної істотної обставини, а потрібно, щоб вона і не могла знати про неї. Якщо вона все-таки могла знати про певну обставину за добросовісного ставлення до справи, тоді ця підстава для перегляду відсутня.
Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі N 2а-7523/10/1270, від 02.05.2018 у справі N 303/3535/16-а, від 04.09.2018 у справі N 809/824/17, від 22.11.2018 у справі N 826/14224/15, від 06.02.2019 у справі N 822/862/15, від 10.07.2020 у справі N 823/1440/17.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 03 квітня 2008 року).
Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року).
Як вбачається зі змісту заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, заявник як на підставу перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами фактично послався на п. 3 ч. 2 ст. 361 КАС України.
Пунктом 3 частини 2 статті 361 КАС України встановлено, що підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
Так, в основу судового рішення в адміністративній справі можуть бути покладені обставини, встановлені рішенням суду в іншій справі.
Зокрема, за правилами звільнення від доказування, наведеними у статті 78 КАС, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для адміністративного суду.
Отже, вирішуючи питання про скасування судового рішення з підстав, визначених пунктом 3 частини другої статті 361 КАС, суд повинен виходити саме з преюдиційного зв'язку судових рішень. Разом з тим слід мати на увазі, що скасування судового рішення може бути визнано нововиявленою обставиною лише в тому випадку, коли суд обґрунтував судове рішення, що переглядається, скасованим судовим рішенням (актом) чи виходив із вказаного акта, не посилаючись прямо на нього.
Тож саме у випадку, коли адміністративний суд відповідно до наведених вище правил обґрунтував своє рішення на обставинах, встановлених рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, або визначав, чи мали місце відповідні дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, на підставі вироку суду в кримінальному провадженні, ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанови суду у справі про адміністративне правопорушення, скасування такого рішення відповідатиме підставам перегляду за нововиявленими обставинами рішення адміністративного суду.
Аналогічну правову позицію висновлено Великою Палатою Верховного Суду у справі №9901/819/18, постанова від 14.04.2021.
Як вже зазначалось судом, заявник обґрунтовує необхідність перегляду даної справи зі скасуванням рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.12.2019 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2020 у справі №0940/1407/18, та у подальшому винесенням судом іншого, протилежного за змістом рішення у вказаній справі, яке набрало законної сили.
Так, предметом спору у справі №0940/1407/18 є правомірність податкових повідомлень-рішень №0006802200 від 20.07.2018, яким збільшено суму грошового забезпечення з ПДВ в сумі 1224686 грн та застосовано штрафні санкції на суму 169568 грн та №0002271401 від 12.04.2018, яким зменшено розмір від'ємного значення звітного (податкового) періоду, яке зараховується до склад податкового кредиту наступного (податкового) періоду в сумі 705105 грн за грудень 2017 року.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.11.2018 у справі №0940/1407/18 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області №0002271401 від 12.04.2018. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області №0006802200 від 20.07.2018 в частині визначення грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 1 376 070,00 (один мільйон триста сімдесят шість тисяч сімдесят) грн. 00 коп.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2019 апеляційні скарги Головного управління ДФС в Івано-Франківській області та Приватного фермерського господарства «ГЕЛІОС» залишено без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2018 року у справі №0940/1407/18 без змін.
Водночас, за наслідками перегляду рішення від 12.11.2018 та постанови від 04.03.2019 у справі №0940/1407/18 Верховним Cудом прийнято постанову від 18 червня 2019 року, якою касаційну скаргу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області задоволено частково. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 4 березня 2019 року у справі № 0940/1407/18 скасовано та адміністративну справу № 0940/1407/18 направлено на новий розгляд до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.
В подальшому рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.12.2019 було визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області №0006802200 від 20.07.2018 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 662747,25 грн., у тому числі за основним зобов'язанням в розмірі 642390 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 20357,25 грн.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2020 апеляційні скарги приватного фермерського господарства «ГЕЛІОС», Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, Головного управління ДПС в Івано-Франківській області залишено без задоволення, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2019 року у справі №0940/1407/18 - без змін.
Проте, 10.06.2024 Верховним судом прийнято постанову, якою касаційні скарги Приватного фермерського господарства «Геліос» та Головного управління ДПС в Івано-Франківській області задоволено частково. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.12.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2020 по справі №0940/1407/18 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
За наслідками нового розгляду, Івано-Франківським окружним адміністративним судом прийнято рішення від 09.01.2025, яке набрало законної сили 28.05.2025, яким визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в Івано-Франківській області від 20.07.2018 №0006802200 форми «Р» на суму 1394254.00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 1224686.00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 169568 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в Івано-Франківській області від 12.04.2018 №0002271401 форма «В4» на суму 705105 грн., яким встановлено суму завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Водночас, ухвалюючи рішення від 26.04.2021 у справі, що переглядається, суд, серед іншого, встановив, що, Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області з врахуванням рішення ДФС України прийнято податкове повідомлення-рішення від 20 липня 2018 року №0006802200, на підставі акта перевірки №211/09-19-14-01/34161089 від 21 березня 2018 року, та рішення ДФС України про результати розгляду скарги від 20 червня 2018 року №21077/6/99-99-11-01-01-25 за платежем податок на додану вартість із вироблених в України товарів (робіт, послуг) на загальну суму 1 394 254,00 гривень, в тому числі за основним платежем в сумі 1 224 686,00 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 169 568,00 гривень.
Суд, ухвалюючи вказане рішення, встановив, що згадане податкове повідомлення-рішення відповідачем оскаржувалось у судовому порядку до Івано-Франківського окружного адміністративного суду, та рішення суду від 05.12.2019 у справі №0940/1407/18, яким було визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області №0006802200 від 20.07.2018 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 662747,25 грн., у тому числі за основним зобов'язанням в розмірі 642390 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 20357,25 грн, набрало законної сили 29.04.2020. Як наслідок, суд дійшов висновку, що донараховані позивачем податкове зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в загальному розмірі 693035,07 гривень, визначені податковим повідомленням-рішенням №0006802200 від 20.07.2018, є узгодженими з 29.04.2020 та являється податковим боргом відповідача, який мав бути добровільно сплачений протягом 10 днів із вказаної дати.
Аналізуючи наведені висновки судів, вбачається, що ухвалюючи рішення від 26.04.2021 у справі, що переглядається, суд встановив, що податковий борг утворився унаслідок донарахованих контролюючим органом податкових зобов'язань з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в загальному розмірі 693035,07 грн визначені ППР №0006802200 від 20.07.2017 є узгодженим унаслідок винесення рішення від 05.12.2019 у справі №0940/1407/18, яке набрало законної сили 29.04.2020.
Отже факти, встановлені рішенням від 05.12.2019 у справі №0940/1407/18 про правомірність ППР №0006802200 від 20.07.2018, в тому числі і нараховані податкові зобов'язань за вказаним податковим повідомленням-рішенням, а також факт узгодження відповідних податкових зобов'язань за наслідками судового оскарження такого ППР у цій справі, були покладені в основу висновку суду у справі, що переглядається, у якій стягнуто податковий борг, що виник унаслідок несплати зазначених податкових зобов'язань.
Таким чином, у даному випадку має місце преюдиційний зв'язок судових рішень, оскільки суд обґрунтував рішення, що переглядається, скасованим судовим рішенням у справі №0940/1407/18, прямо посилаючись на нього та враховуючи встановлені таким рішенням факти.
У даному випадку скасування рішення від 05.12.2019 у справі №0940/1407/18, з винесенням протилежного за змістом рішення про скасування ППР від 20.07.2018 №0006802200, породжують правові наслідки у вигляді безпідставності нарахування податкових зобов'язань за вказаними ППР, та, відповідно, безпідставності формування податкового боргу, стягнення якого є предметом спору у справі, що переглядається, що в свою чергу є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Отже, суд дійшов висновку, що заява ПФГ «ГЕЛІОС» про перегляд рішення за нововиявленими обставинами є обґрунтованою.
Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 368 КАС України, за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 369 КАС України, у разі задоволення заяви про перегляд судового рішення з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 2 частини п'ятої статті 361 цього Кодексу, та скасування судового рішення, що переглядається, суд ухвалює рішення - якщо переглядалося рішення суду.
Таким чином, заява про перегляд рішення за нововиявленими обставинами підлягає задоволенню, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.04.2021 у справі №300/4016/20 - скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 2, 361, 368 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву Приватного фермерського господарства «Геліос» про перегляд рішення за нововиявленими обставинами - задовольнити.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.04.2021 у справі №300/4016/20 скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Головного управління ДПС в Івано-Франківській області до Приватного фермерського господарства «Геліос» про стягнення податкового боргу в загальній сумі 925825,52 грн відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду у порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 КАС України.
Суддя Гомельчук С.В.