06 серпня 2025 рокуСправа № 280/6725/25 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Сацький Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі
за позовом - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до - Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» (49005, м. Дніпро, провул. Феодосія Макаревського 1-А, ЄДРПОУ 03191673)
про визнання протиправним та скасування рішення, -
04.08.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України», в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» (код за ЄДРПОУ: 03191673), яким групу інвалідності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 456410 від 23.01.2024, не встановлено.
- судові витрати покласти на відповідача.
Крім того, просить витребувати у Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» (код за ЄДРПОУ: 03191673) рішення, яким ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) не встановлено групу інвалідності.
04.08.2025 від представника ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову, в якій представник просить:
Зупинити дію рішення Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» (код за ЄДРПОУ: 03191673), яким групу інвалідності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 456410 від 23.01.2024, не встановлено.
Заборонити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код за ЄДРПОУ: 20490012) вчиняти дії щодо стягнення з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) сум переплати пенсії, нарахованих у результаті проведеного перерахунку у зв'язку з прийняттям Державною установою «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» (код за ЄДРПОУ: 03191673) рішення, яким ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) не встановлено групу інвалідності.
В обґрунтування заяви заявник посилається на те, що предметом позову ОСОБА_1 є оскарження рішення ДУ «Укрдерж НДІМСПІ МОЗ України», яким припинено нарахування та виплату пенсії у зв'язку з інвалідністю, що призвело до нарахування переплати, яка в подальшому може бути стягнута. З огляду на це, забезпечення позову є необхідним. Згідно з частиною 2 статті 150 КАС України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може ускладнити або унеможливити виконання рішення суду чи ефективний захист прав позивача. Також це можливо, якщо очевидні ознаки протиправності рішення суб'єкта владних повноважень, яке порушує права особи. Відповідно до частини 1 статті 151 КАС України, позов може бути забезпечений шляхом зупинення дії індивідуального акта, що стосується предмета спору, що в даному випадку дозволить тимчасово зупинити стягнення переплати та зберегти права позивача до вирішення справи по суті. Просить задовольнити заяву.
Дослідивши доводи вказаної заяви та матеріали адміністративного позову, суд зазначає про таке.
Відповідно до частини першої статті 153 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), заява про забезпечення позову подається: до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Згідно з частиною першою статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, або до якого буде подано адміністративний позов, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову. Для задоволення судом поданого позивачем клопотання про забезпечення адміністративного позову останній має обґрунтувати необхідність задоволення такого клопотання та довести, що незадоволення клопотання призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною другою статті 150 КАС України.
Підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини:
1) існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі;
2) неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів;
3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому;
4) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 № 9 та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 06.03.2008 № 2, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжитих заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; ймовірності виникнення ускладнень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
Так, положення статті 150 КАС України передбачають, що передумовою вжиття заходів для забезпечення позову, є клопотання сторони із зазначенням очевидних ознак можливості заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача. Тобто, у випадку звернення позивача з клопотанням про забезпечення позову він повинен обґрунтувати причини звернення з таким клопотанням. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів позивача в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
За наданими документами, позивач, має пенсійне посвідчення серії НОМЕР_2 , видане 21.02.2024, із терміном дії до 31.01.2026. Пенсія за ІІ групою інвалідності (загальне захворювання) нараховувалась на особовий рахунок № НОМЕР_3 . Нарахування та виплату цієї пенсії було припинено через оскаржуване рішення відповідача. Це призвело до того, що Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (ЄДРПОУ: 20490012) листом № 0800-0404-8/63208 від 25.06.2025 повідомило позивача про переплату пенсії і запропонувало її повернути. Сума переплати була нарахована за період з 01.01.2024 по 30.06.2025. Цей період включає місяці, протягом яких, згідно з оскаржуваним рішенням, ОСОБА_1 не була встановлена група інвалідності, а саме з 18.01.2024.
У цьому випадку, проаналізувавши аргументи заявника, суд дійшов висновку, що вони не є достатньо переконливими для застосування заходів забезпечення позову згідно зі статтями 150-151 КАС України. Суд зазначає, що мотиви заяви ґрунтуються виключно на припущеннях заявника щодо можливого необґрунтованого стягнення з боку відповідача.
При відкритті провадження у справі, ухвалою суду від 06.08.2025 у Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» було витребувано належним чином засвідчену копію рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування, яким не встановлено групу інвалідності та а також документи та матеріали, якими керувався відповідач під час прийняття оскаржуваного рішення.
Відсутність у матеріалах справи оскаржуваного рішення, на думку суду, унеможливлює надання оцінки доводам, покладеним представником позивача в основу заяви про забезпечення позову у співвідношенні із оскаржуваним рішенням та фактичними обставинами справи.
В той же час суду не надано жодних доказів на підтвердження доводів позивача, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд, зокрема, має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
На переконання суду, наведені заявником обставини, не є обґрунтованими для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову визначеним заявником шляхом, оскільки матеріали заяви про забезпечення позову не містять об'єктивних доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливості захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів.
Крім того, суд зазначає, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.02.2019 у справі № 826/13306/18.
Враховуючи викладене, у суду відсутні підстави стверджувати про протиправність рішення суб'єкта владних повноважень та порушення прав, свобод або інтересів позивача таким рішенням, а також про наявність підстав вважати, що невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача, а тому заява позивача про забезпечення позову не належить задоволенню.
Керуючись статтями 150, 151, 154, 243, 248, 256, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п'ятнадцяти днів з дня його проголошення (складання).
Суддя Сацький Р.В.