06 серпня 2025 року Справа № 280/11770/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Сацького Р.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення, -
18 грудня 2024 року до Запорізького окружного адміністративного суду (далі по тексту - суд) надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач або ОСОБА_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі по тексту - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 28.06.2024 №714527-2410-0829-UA23060070000082704, винесене ГУ ДПС у Запорізькій області, яким позивачці визначено податкові зобов'язання з орендної плати за землю за 2024 рік в сумі 77 328,58 грн в частині оскарження надмірно нарахованого податку в сумі 39037,76 грн, як таке що суперечить законодавству України;
стягнути з відповідача суми понесених судових витрат в розмірі сплаченого судового збору та витрат на правову допомогу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що підставою для нарахування орендної плати за землю стало те, що ОСОБА_1 є орендарем земельної ділянки, відповідно до договору оренди землі від 22.09.2015 № 201505000100396. З посиланням на норми Податкового кодексу України, Цивільного кодексу України позивач вказує, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, який є підставою для визначення розміру податкового зобов'язання. На думку позивача, контролюючим органом протиправно не враховано, що розмір орендної плати визначений у договорі оренди землі складає 38 290,82 грн., який сторонами не переглядався. За таких обставин, позивач вважає, що у відповідача не було правових підстав для визначення грошового зобов'язання у розмірі 77 328,58 грн за 2024 рік, оскільки контролюючий орган не наділений повноваженнями самостійно визначати розмір орендної плати, а лише контролює своєчасність сплати зобов'язання, визначеного у договорі оренди землі. Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню у частині надмірно нарахованого податку у сумі 39 037,76 грн.
Ухвалою суду від 23.12.2024 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
08.01.2025 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 858), в якому останній зазначає, що розмір орендної плати за землю розраховано із застосуванням коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель за 2015 - 2023 роки, у зв'язку з чим винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати за землю з фізичних осіб у розмірі 77 328,58 грн. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Згідно зі ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.
Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
З матеріалів справи судом встановлено, що 22.09.2015 між Запорізькою міською радою (Орендодавець) та громадянкою ОСОБА_1 (Орендар) укладено договір оренди землі №201505000100396, відповідно до пункту 1 якого, Орендодавець, відповідно до рішення 56-ї сесії шостого скликання Запорізької міської ради № 74/350 від 10.09.2014 надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,0715 га для розташування торговельного комплексу у складі крамниці та кафе з літнім майданчиком, що знаходиться: м.Запоріжжя, вул.Патріотична, 56б.
Договір укладено до 10.09.2033 (пункт 11 Договору).
Пунктом 12 Договору визначено, що орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі та в розмірі: 38 290,82 грн, що складає 3 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки за календарний рік в цінах 2015 року.
28.06.2024 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ф» № 714527-2410-0829-UA23060070000082704, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб за 2024 рік у розмірі 77 328,58 грн.
Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням в частині надмірно нарахованого податку на суму 39037,76 грн., позивачка звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).
Відповідно до п.6.1 ст.6 ПК України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Пунктом 16.1 ст.16 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
За визначенням пп.14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України, плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Згідно з пп.14.1.136 п.14.1 ст.14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об'єктом оподаткування - земельна ділянка, надана в оренду.
За приписами п.285.1 ст.285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.
Відповідно до п. 285.2 ст. 285 ПК України базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).
За приписами п. 286.5 ст. 286 ПК України нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку.
Пунктом 288.1 ст.288 ПК України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.
Згідно з п. 288.4 ст. 288 ПК України, розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім випадків консервації таких земельних ділянок або визнання земельних ділянок забрудненими (потенційно забрудненими) вибухонебезпечними предметами).
Відповідно до п. 288.5 ст. 288 ПК України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.
Так, зі змісту зазначених правових норм вбачається, що законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки незалежно від того, чи збігається її розмір із визначеним у договорі.
Таким чином, з набранням чинності ПК України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.
Виходячи із принципу пріоритетності норм ПК України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у п. 5.2 ст. 5 ПК України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 цього Кодексу, враховуючи при цьому положення ч. 1 ст.58 Конституції України, згідно з якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, по факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Вказана правова позиція також відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладених в постановах від 07.08.2018 по справі № 826/20301/13-а, від 25.02.2019 по справі №805/4039/16-а, що враховується судом відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Пунктом 288.7 ст. 288 ПК України встановлено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.
За нормами п. 289.1 ст. 289 ПК України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік. У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок..
Отже, що стосується розміру орендної плати за землю Податковим кодексом України встановлено тільки обмеження щодо максимального та мінімального розміру орендної плати за землю (п.288.5 ст.288 ПК України). За цим виключенням, інші питання щодо розміру орендної плати регулюються виключно договором оренди.
Відносини, пов'язані орендою землі, регулюються Земельним та Цивільним кодексами України, Законом України «Про оренду землі» від 06.10.1998 № 161, іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди.
За визначенням, наведеним у ст. 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 14 Закону України «Про оренду землі»).
Статтею 15 зазначеного Закону визначені істотні умови договору оренди, серед яких є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Як свідчать встановлені обставини справи, позивач користується земельною ділянкою загальною площею 0,0715 га для розташування торговельного комплексу у складі крамниці та кафе з літнім майданчиком, що знаходиться: м.Запоріжжя, вул.Патріотична, 56б, на підставі договору оренди землі, який зареєстрований за № 201505000100396 від 22.09.2015.
Статтею 654 Цивільного кодексу України (який є загальним нормативно-правовим актом, що регулює зобов'язальні правовідносини) встановлено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
При цьому, ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Суд зауважує, що учасниками справи не надано до суду доказів внесення змін до Договору оренди землі № 201505000100396 від 22.09.2015 щодо розміру орендної плати.
Оскільки до суду не надано доказів того, що зобов'язання за договором оренди землі, укладеним між Запорізькою міською радою та ОСОБА_1 , в частині розміру орендної плати змінилися, таким чином визначений договором оренди землі розмір орендної плати становить 38 290,82 грн.
В свою чергу, сторонами не було надано до суду жодних доказів або пояснень, які б спростовували вказану суму зобов'язання, з огляду на її невідповідність 3 % нормативної грошової оцінки орендованої позивачем земельної ділянки, визначеної станом на 2024 рік.
Відтак, визначення у податковому повідомленні-рішенні від 28.06.2024 № 714527-2410-0829-UA23060070000082704 позивачу податкового зобов'язання з орендної плати за землю в сумі 38 290,82 грн. відповідає умовам договору оренди землі № 201505000100396 від 22.09.2015.
Зазначене рішення у цій частині не оскаржується позивачем, а відтак не є предметом оскарження у цій справі.
Суд зазначає, що індексація нормативної грошової оцінки земель передбачена п.289.1 ст.289 ПК України, відповідно до якого для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що при розрахунку податкового зобов'язання за платежем: орендна плата за землю з фізичних осіб відповідачем застосовані коефіцієнти індексації за 2015 рік - 1,433, за 2016 рік - 1,06, за 2017 рік - 1,0, за 2018 рік - 1,0, за 2019 рік - 1,0, за 2020 рік - 1,0, за 2021 рік - 1,1, за 2022 рік - 1,15, за 2023 рік - 1,051, у зв'язку з чим визначено річну суму орендної плати за землю за 2024 рік у розмірі 77328,58 грн.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель (п. 289.2 ст. 289 ПК України). Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.
Суд зауважує, що зміна індексації нормативної грошової оцінки є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договорів оренди землі його учасниками.
Зазначене не тягне автоматичну зміну умов договорів щодо розміру орендної плати, а відтак і відповідного донарахування податковим органом суми податкового зобов'язання з орендної плати за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.
Зазначена правова позиція підтверджується постановою Верховного Суду від 20.06.2018 по справі № 813/3819/17.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до умов Договору оренди землі № 201505000100396 від 22.09.2015 розмір орендної плати визначений з нормативної грошової оцінки земельної ділянки за календарний рік в цінах 2015 року, отже відповідачем безпідставно застосовано коефіцієнт індексації за 2015 рік, оскільки він мав бути врахований при визначенні умов договору оренди землі.
Таким чином, нарахування податковим органом грошового зобов'язання позивачці з орендної плати з фізичних осіб за 2024 рік у розмірі 39 037,76 грн. із застосуванням коефіцієнта індексації є безпідставним, оскільки податковий орган, який не є суб'єктом цивільно-правових відносин у цій справі, прийнявши податкове повідомлення-рішення в цій частині фактично змінив умови договору в частині визначення збільшення розміру орендної плати, що, в свою чергу, є порушенням норм матеріального права та умов договору.
Беручи до уваги вищезазначене, податкове повідомлення рішення від 28.06.2024 № 714527-2410-0829-UA23060070000082704 в частині податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб за 2024 рік у сумі 39 037,76 грн підлягає скасуванню.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Усі інші аргументи сторін, вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
За приписами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
При цьому, суд звертає увагу, що у рішенні від 10.02.2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський Суд з прав людини наголосив, що «... Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9.12.1994 року). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 1.07.2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001)»
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені у позовні заяві доводи позивачки є такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 1 статті 139 КАС України, згідно з якими при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, судовий збір у загальному розмірі 968,96 грн, сплачений позивачем при поданні до суду позову відповідно до квитанції № 2763-4344-6587-5709 від 18.12.2024, підлягає стягненню з ГУ ДПС України у Запорізькій області за рахунок бюджетних асигнувань.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 139, 143, 243 - 246 Кодекса адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (м.Запоріжжя, просп. Соборний, 166, код ЄДРПОУ ВП 44118663) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області № 714527-2410-0829-UA23060070000082704 від 28.06.2024 в частині визначення ОСОБА_1 податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб за 2024 рік у сумі 39 037,76 грн (тридцять дев'ять тисяч тридцять сім гривень 76 копійок).
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано суддею 06 серпня 2025 року.
Суддя Р.В. Сацький