Україна
Донецький окружний адміністративний суд
04 серпня 2025 року Справа№200/3868/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Шинкарьова І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення управління Пенсійного фонду України, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі позивач) звернулась з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі відповідач) в якій просить:
визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову у проведенні перерахунку пенсії №101650002388 від 10.02.2025;
зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про перерахунок пенсії від 13.01.2025, з урахуванням висновків суду, зарахувавши до страхового стажу період навчання у Донецькому державному університеті з 01.09.1978 по 30.06.1983 згідно диплому від 30.06.1983.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся із заявою та відповідними документами про перерахунок пенсії (зміна стажу набутого до 01.01.2004). Рішенням відповідача у перерахунку пенсії їй було відмовлено.
В рішенні про відмову Відповідачем зокрема зазначено: період навчання у вищих навчальних, професійних, навчально-виховних закладах до 1 січня 2004 зараховується лише за денною формою навчання. В результаті аналізу наданих документів встановлено, що в дипломі НОМЕР_1 зазначено прізвище “ ОСОБА_2 », що не відповідає прізвищу згідно паспортних даних “ ОСОБА_3 ». Враховуючи викладене вище, прийнято рішення про відмову у проведенні перерахунку пенсії (зміна стажу до 01.01.2004) згідно заяви №9213 від 13.01.2025, оскільки виявлено розбіжності в дипломі з паспортом.
Таке рішення відповідача щодо відмови у призначення пенсії за віком позивач вважає протиправними, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Відповідач, у встановлений судом строк, надав відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги вважає безпідставними та просить відмовити у їх задоволенні. В обґрунтування заперечень представник відповідача вказав, що у результаті розгляду документів, доданих до заяви про перерахунок пенсії, до страхового стажу позивача не зараховано періоди навчання згідно диплому серії НОМЕР_1 від 30.06.1983 з 01.09.1978 по 30.06.1983, оскільки виявлено розбіжності у прізвищі в дипломі з паспортом. Згідно паспортних даних ПІБ позивача вказано як « ОСОБА_1 » (укр. мов.), а у дипломі серії НОМЕР_1 від 30.06.1983 року зазначено ПІБ позивача як « ОСОБА_4 » (укр. мов.), що не відповідає паспортним даним.
Представником позивача надіслано до суду відповіді на відзиви, у яких він заперечує щодо викладених у відзивах доводів, зазначає, що відповідачем жодним чином не оскаржено та не спростовано доводів позивача, а тому підтримує позовні вимоги та просить у їх задоволенні відмовити.
Ухвалою суду від 02.06.2025 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників адміністративної справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Відповідно до матеріалів справи, позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), звернулась із заявою із заявою про перерахунок пенсії (зміна стажу набутого до 01.01.2004) та надав всі необхідні документи, що підтверджують страховий стаж.
За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення за результатами поданої заяви визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.
Рішенням відповідача від 10.02.2025 № 101650002388 у перерахунку пенсії було відмовлено. Причиною вказаної відмови у перерахунку пенсії стало те, що за результатами розгляду доданих документів, до загального страхового стажу не враховано періоди навчання згідно диплому серії НОМЕР_1 від 30.06.1983 з 01.09.1978 по 30.06.1983, оскільки виявлено розбіжності у прізвищі в дипломі з паспортом. Згідно паспортних даних ПІБ позивача вказано як « ОСОБА_1 » (укр. мов.), а у дипломі серії НОМЕР_1 від 30.06.1983 зазначено ПІБ позивача як « ОСОБА_4 » (укр. мов.), що не відповідає паспортним даним.
Позивач, не погодившись з рішенням відповідача від 10.02.2025, № 101650002388, вважає його протиправним та таким, що порушує його право на соціальний захист, а тому звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-ІV).
Відповідно до ст.1 Закону № 1058-ІV, пенсія щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно із п.1 ч.1 ст.8 Закону № 1058-ІV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у ст.36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст.24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч.2 ст.24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за період до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Частиною четвертою статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом (до 01.01.2004), зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
У свою чергу, відповідно до ст.56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також в т.ч.: будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
До стажу роботи зараховується також, зокрема навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі (п."д" ч.3 ст.56 Закону № 1788-XII).
Відповідно до постанови Верховного Суду від 30.05.2018 в справі № 174/658/16-а (провадження № К/9901/201/17) оцінюватися судом мають саме підстави відмови у призначенні пенсії, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву про її призначення.
Як слідує з матеріалів справи, відповідачем не зараховано позивачу до загального страхового стажу періоди навчання згідно диплому серії НОМЕР_1 від 30.06.1983 з 01.09.1978 по 30.06.1983, оскільки виявлено розбіжності у прізвищі в дипломі з паспортом. Згідно паспортних даних ПІБ позивача вказано як « ОСОБА_1 » (укр. мов.), а у дипломі серії НОМЕР_1 від 30.06.1983 року зазначено ПІБ позивача як « ОСОБА_4 » (укр. мов.), що не відповідає паспортним даним.
З приводу чого, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Відповідно до пункту 1 зазначеного Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Так, п.8 Порядку № 637 визначено, що період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
За приписами п.п. 2 п.2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються, серед іншого, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.
Отже, період навчання позивача підлягає до зарахування до страхового стажу і такий період має бути підтверджено дипломом, посвідченням, свідоцтвом, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
Суд вказує, що у спірному випадку розбіжність у написанні прозвища у дипломі позивача " ОСОБА_2 ", що не відповідає паспортним даним позивача " ОСОБА_3 " виникла в наслідок допущеної помилки та відхилення від правописних норм української мови і зумовлені впливом російської орфографії в ситуації контактного білінгвізму (поперемінного використання двох мов). Написання в зазначених документах прізвища українською мовою зумовлені впливом російської орфографії при написанні патронімічної частини від імені « ОСОБА_2 ».
Суд звертає увагу, що диплом містить запис на двох мовах, прізвище написано як на російській ОСОБА_1 так і ОСОБА_4 з того боку де диплом заповнено українською мовою.
Відповідно до відомостей зазначених у довідці Донецького Національного Університету імені Василя Стуса від 11.05.2017 №71/01-06/01.1.5 , Університет підтверджує навчання ОСОБА_1 в Донецькому державному університеті з 01.09.1978 (наказ №408-02 від 23.08.1978) на економічному факультеті денного відділення за спеціальністю “Економіка праці».
Після закінчення університету 30.06.1983 (наказ №464-7 від 30.06.1983) на ім'я ОСОБА_4 був виданий диплом з відзнакою НОМЕР_1 від 30.06.1983 та присвоєна кваліфікація “Економіст».
Таким чином, допущена помилка та неналежне заповнення диплому НОМЕР_3 не може бути підставою для відмови у зарахуванні цього періоду навчання до страхового стажу, оскільки диплом заповнювався відповідальними працівниками навчального закладу, що не залежало від волі та дій позивача, а тому допущені помилки при заповненні диплома, зокрема не правильне зазначення по батькові не можуть обмежувати його права на соціальний захист.
Верховний Суд у постанові від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а висловив правову позицію, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження органами пенсійного фонду в реалізації особою конституційного права на соціальний захист та призначення пенсії.
Комплексний аналіз наведених вище положень дає змогу дійти висновку, що період навчання позивача з 01.09.1978 по 30.06.1983 згідно з дипломом від 30.06.1983 безпідставно не врахований відповідачем та не може бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань призначення пенсії.
Аналізуючи оскаржуване рішення, суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Отже, рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом.
Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб'єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.
Таким чином, висновки та рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
Однак, як встановлено судом, та слідую із матеріалів справи, відповідачем зазначених вище принципів при прийнятті рішення дотримано не було, та обрано найбільш несприятливий для позивача спосіб вирішення ситуації шляхом відмови у призначенні пенсії.
Закріплений у ч.1 ст.9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.2 ст.73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
За змістом ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 10.02.2025 № 101650002388 та зобов'язанням відповідача повторно розглянути заяву позивача від 13.01.2025, зарахувавши до страхового стажу періоди навчання з 01.09.1978 по 30.06.1983.
Згідно із ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа
Судові витрати у вигляді судового збору в сумі 968,96 грн. підлягають відшкодуванню шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.9, 19, 72-79, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (адреса 88000, Закарпатська область, місто Ужгород, пл Народна, будинок 4, ЄДРПОУ 20453063) про визнання протиправним та скасування рішення управління Пенсійного фонду України, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 10.02.2025 №101650002388 про відмову у перерахунку пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.01.2025 №213 про перерахунок пенсії, зарахувавши до страхового стажу період навчання з 01.09.1978 по 30.06.1983 згідно з дипломом серії НОМЕР_1 від 30.06.1983.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 968,96 грн.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 04.08.2025.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.В. Шинкарьова