Україна
Донецький окружний адміністративний суд
05 серпня 2025 року Справа№826/13678/16
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зінченка О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства “Аерофлот-російські авіалінії» до Державної авіаційної служби України про визнання нечинною та скасування постанови,-
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов Публічного акціонерного товариства “Аерофлот-російські авіалінії» до Державної авіаційної служби України про визнання нечинною та скасування постанови.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що під час складення протоколу не перевірявся факт виконання рейсу AFL 1620, отже при винесенні постанови не були встановлені та перевірені всі елементи правопорушення, а саме вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Також, як вказав позивач, слід звернути увагу на той факт, що постанова була винесена у відсутності беззаперечних доказів (записів наземних засобів об'єктивного контролю) в підтвердження обставин щодо порушення позивачем 30 березня 2016 року правил та порядку використання повітряного простору України, що свідчить про те, що висновок відповідача про накладення штрафу за правопорушення у галузі цивільної авіації ґрунтувався на припущенні факту порушення ст. 30 Повітряного кодексу України та пунктів 94 та 118 Положення про використання повітряного простору України.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 вересня 2016 року (суддя Іщук І.О.) відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
На виконання вимог пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2825-IX та Порядку №399 на підставі Акту приймання-передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва від 15.01.2025, згідно супровідного листа КОАС від 15.01.2025 №01-19/474/25 до Донецького окружного адміністративного суду передано 4132 судові справи, у тому числі адміністративну справу № 826/13678/16.
В результаті автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Зінченка О.В. для розгляду адміністративної справи № 826/13678/16.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року прийнято до свого провадження адміністративну справу № 826/13678/16 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що Державіаслужбою, за поданням Украероцентра, згідно зі статтею 30 Повітряного кодексу України та пунктом 101 розділу VII Положення про використання повітряного простору України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 р. № 401, чинною на момент виконання рейсу ПАТ «Аерофлот російські авіалінії», встановлено заборону на використання повітряного простору з 28 березня 2014 року над півостровом Крим в межах координат на постійній основі. Відповідно до підпункту n) пункту 5.1.1.1 розділу 5.1 Глави 5 Додатку 15 до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 р. «Служби аеронавігаційної інформації» (далі Додаток 15) та Doc 8126, які є обов'язковими як для України так і для російської федерації згідно зі статтями 37 та 38 вищезазначеної Конвенції, та згідно з абзацом 15 підпункту 3.2.1.2. Правил обслуговування аеронавігаційною інформацією, затверджених наказом Міністерства транспорту України 01.07.2004 № 564, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 липня 2004 р. за № 913/9512, інформація щодо встановлення заборонених зон публікується шляхом видання повідомлень NOTAM, які є елементом об'єднаного пакету аеронавігаційної інформації (розділ 1.1 глави 1 Додатку 15). Так, до управління забезпечення аеронавігаційного обслуговування польотів Державіаслужби та до Міжнародної служби NOTAM (NOF) від Украероцентру, який є головним оперативним підрозділом об'єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху України (постанова Кабінету Міністрів України від 19 липня 1999 р. №1281), мережею авіаційного фіксованого електрозв'язку (AFTN) надійшов запит на перевидання NOTAM А0520/14 та Ц0568/14 щодо закриття повітряного простору над півостровом Крим, який був погоджений уповноваженими особами Державіаслужби, що стало підставою для опублікування NOTAM А1391/14 та А1946/14 та в наступному NOTAM А2461/14. Отже, вищевказана заборона була продовжена 22.12.2014 перевиданням NOTAM А2461/14. Відповідач наголосив, що на період з 09 год. 00 хв. 28.03.2014 по сьогодні над півостровом Крим встановлена заборонена зона про що свідчить викладена в наказі від 15.12.2014 № 780 інформація, про що ПАТ «Аерофлот» та льотному екіпажу ПС, які виконували рейси у березня 2016 року було відомо. З урахуванням викладеного, як вказав відповідач, Державіаслужбою на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені статтями 128 та 129 Повітряного кодексу України 02.08.2016 розглянуто справу про правопорушення в галузі цивільної авіації авіакомпанією «Аерофлот» та відповідно до абзацу четвертого пункту 1 частини першої статті 127 Повітряного кодексу України за порушення правил та порядку використання повітряного простору України до авіакомпанії «Аерофлот» застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 136 000 (сто тридцять шість тисяч) грн.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.
Відповідно до Протоколу Державної авіаційної служби України №7537 від 28.07.2016 року, за результатами перевірки інформації, викладеної у телеграмі Украероцентру ТЛГ №301993, встановлено, що 30.03.2016 о 12:39 повітряне судно, виконуючи рейс авіакомпанії Аерофлот AFL1620, здійснило політ з порушенням використання повітряного простору України, незважаючи на заборону використання повітряного простору, чим порушено статтю 30 Повітряного кодексу України, пункти 94 та 118 постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 №401 «Про затвердження Положення про використання повітряного простору України».
02.08.2016 розглянуто справу про правопорушення в галузі цивільної авіації авіакомпанією Аерофлот, за результатами якого Державною авіаційною службою України прийнято постанову про накладення штрафу за правопорушення у галузі цивільної авіації №7537, якою відносно позивача застосовано штраф у сумі 136000 грн.
Не погоджуючись із постановою про застосування штрафу, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові основи діяльності в галузі авіації встановлює Повітряний кодекс України від 19.05.2011 №3393-VІ (далі ПК, з наступними змінами та доповненнями у відповідній редакції на час виникнення спірних правовідносин).
Державне регулювання діяльності в галузі авіації та використання повітряного простору України спрямоване на гарантування безпеки авіації, забезпечення інтересів держави, національної безпеки та потреб суспільства і економіки у повітряних перевезеннях та авіаційних роботах.
Частиною 1 статті 23 ПК України визначено, що організація використання повітряного простору України - комплекс заходів, який вживається для забезпечення безпечного, економічного та регулярного повітряного руху, а також будь-якої іншої діяльності, пов'язаної з використанням повітряного простору України.
Відповідно до частини другої статті 4 ПК України, державне регулювання діяльності в галузі авіації та використання повітряного простору України полягає у формуванні державної політики та стратегії розвитку, визначенні завдань, функцій, умов діяльності в галузі авіації та використання повітряного простору України, застосуванні заходів безпеки авіації, прийнятті загальнообов'язкових авіаційних правил України, у здійсненні державного контролю за їх виконанням та встановленні відповідальності за їх порушення.
Згідно пункту 8 частини першої статті 16 ПК України державні інспектори та особи, уповноважені на проведення перевірок, на підставі службового посвідчення та спеціального завдання на проведення перевірки відповідно до частини шостої цієї статті мають право складати протоколи та розглядати справи про адміністративні правопорушення і застосовувати фінансові санкції.
Процедуру розгляду справ про правопорушення у галузі цивільної авіації, накладення і стягнення штрафів за порушення вимог законодавства на повітряному транспорті визначено у Порядку накладення і стягнення штрафів за порушення вимог законодавства на повітряному транспорті, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 26.12.2011 №637, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.2012 за №73/20386 (далі - Порядок №637).
Дія цього Порядку поширюється на суб'єктів авіаційної діяльності у разі здійснення ними правопорушення у галузі цивільної авіації та фізичних осіб у разі здійснення ними адміністративного правопорушення на повітряному транспорті (п.1.2 Порядку).
Відповідно до пункту 3.1 Порядку №637 справи про правопорушення у галузі цивільної авіації розглядає Державіаслужба України, за результатами розгляду виноситься постанова про накладення штрафу за правопорушення у галузі цивільної авіації (додаток 2) або постанова про закриття провадження у справі про правопорушення у галузі цивільної авіації (додаток 3).
З наведеної норми вбачається, що за результатами розгляду протоколу про правопорушення у галузі цивільної авіації відповідач, як суб'єкт владних повноважень, може прийняти два рішення у вигляді постанов: про накладення штрафу або про закриття провадження у справі.
В силу положень пункту 3.1 Порядку №637, прийняття рішення за результатами розгляду протоколів про правопорушення у галузі цивільної авіації покладається на Державіаслужбу України.
Згідно з частиною першою статті 129 ПК України, підставою для розгляду справи про правопорушення в галузі цивільної авіації, які зазначені в статті 127 цього Кодексу, є протокол.
При цьому, суд зазначає, що статтею 128 ПК України встановлено, що справи про правопорушення у галузі цивільної авіації розглядаються уповноваженим органом з питань цивільної авіації, за результатами розгляду приймається постанова. Від імені уповноваженого органу з питань цивільної авіації розглядати справи про правопорушення і накладати стягнення мають право керівник уповноваженого органу з питань цивільної авіації та його заступники, державні інспектори та уповноважені на проведення перевірок посадові особи уповноваженого органу з питань цивільної авіації. Державні інспектори та уповноважені на проведення перевірок посадові особи уповноваженого органу з питань цивільної авіації мають право накладати стягнення у розмірі до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Штраф може бути накладено на юридичну особу - суб'єкта авіаційної діяльності протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніше ніж через три роки з дня його вчинення. У разі вчинення юридичними особами - суб'єктами авіаційної діяльності двох або більше правопорушень штрафи накладаються за кожне вчинене правопорушення окремо.
Аналогічні строки накладення на юридичну особу - суб'єкта авіаційної діяльності штрафу передбачено і в пункті 3.5 Порядку №637.
Суд зазначає, що спірна постанова прийнята на підставі протоколу про правопорушення у галузі цивільної авіації №7537 від 02.08.2016 року у порядку та строки визначені Порядком №637. Доказів оскарження дій щодо складення протоколу про правопорушення у галузі цивільної авіації №7537 від 28.07.2016 року матеріали справи не містять та судом не встановлено.
Щодо доводів позивача про відсутність факту порушення правил та порядку використання повітряного простору України, суд зазначає наступне.
Згідно положень частин 1, 2 статті 29 ПК України, використання повітряного простору України здійснюється на підставі дозволів, що надаються органами об'єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху відповідно до порядку, визначеного Положенням про використання повітряного простору України, крім випадків, передбачених пунктами 1 - 5 частини другої статті 24 цього Кодексу. У разі виконання польотів цивільних повітряних суден та літальних апаратів поза межами контрольованого повітряного простору України заявка на використання повітряного простору України не подається, за винятком випадків, зазначених у Положенні про використання повітряного простору України.
За приписами ст. 30 ПК України використання повітряного простору України або його окремої частини може бути частково або повністю обмежено уповноваженим органом з питань цивільної авіації та органами об'єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху відповідно до порядку, визначеного Положенням про використання повітряного простору України.
Обслуговування повітряного руху в районах польотної інформації, диспетчерських районах, диспетчерських зонах, на маршрутах обслуговування повітряного руху, у тому числі в повітряному просторі над відкритим морем, де відповідальність за обслуговування повітряного руху міжнародними договорами України покладена на Україну (крім зон та аеродромів, де обслуговування повітряного руху здійснюється відповідними підрозділами державних органів, органів місцевого самоврядування), організовується та здійснюється в порядку, встановленому Положенням про використання повітряного простору України (ч.1. ст.33 ПК України).
Для виконання польоту необхідно отримати від уповноваженого органу з питань цивільної авіації дозвіл на виліт цивільного повітряного судна з аеродрому України, приліт повітряного судна до аеродрому України або на проліт територією України, за винятком випадків, установлених авіаційними правилами України. Порядок подання запиту щодо видачі такого дозволу, умови та порядок його видачі встановлюються авіаційними правилами України (ч. 6, 7 ст. 46 ПК України).
Наказом Державної служби з нагляду за забезпеченням безпеки авіації, Міноборони від 28.11.2005 №897/703 затверджено Правила надання експлуатантам дозволів на виліт з аеропортів України та приліт до аеропортів України.
Згідно з пп.1.2 вказаних Правил, останні встановлюють порядок отримання дозволів на виліт з аеропортів України та приліт до аеропортів України ПС, порядок контролю Державної авіаційної служби України за виконанням вимог українськими та іноземними експлуатантами наданих дозволів під час здійснення міжнародних, внутрішніх та транзитних польотів.
Відповідно до частини 1 статті 33 Повітряного кодексу України обслуговування повітряного руху в районах польотної інформації, диспетчерських районах, диспетчерських зонах, на маршрутах обслуговування повітряного руху, у тому числі в повітряному просторі над відкритим морем, де відповідальність за обслуговування повітряного руху міжнародними договорами України покладена на Україну (крім зон та аеродромів, де обслуговування повітряного руху здійснюється відповідними підрозділами державних органів, органів місцевого самоврядування), організується та здійснюється в порядку, встановленому Положенням про використання повітряного простору України.
Розділ 7 постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 №401 «Про затвердження Положення про використання повітряного простору України» (далі - Положення №401 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) регулює питання заборон та обмежень використання повітряного простору.
Пунктом 61 Постанови №401 визначено, що органи управління Повітряних Сил Збройних Сил, Украероцентр здійснюють контроль за виконанням регулярних внутрішніх та міжнародних польотів, а також транзитних регулярних польотів та наданням органами ОПР послуг з обслуговування повітряного руху. З цією метою користувачі повітряного простору подають Украероцентру перелік повторюваних планів польотів не пізніше ніж за 14 діб до початку польоту, а зміни до цього переліку - за 7 діб до введення їх у дію. Украероцентр доводить перелік повторюваних планів польотів до РДЦ та органів управління Повітряних Сил Збройних Сил.
Пунктами 74, 75 Постанови №401 передбачено наявність комплексного дозволу, який складається з: Дозволу на виконання польотів, який видається Державіаслужбою, Генеральним штабом Збройних Сил та Дозволу на використання повітряного простору, який видається Украероцентром, РДЦ на підставі відповідної заявки після отримання дозволу на виконання польотів.
Украероцентр та РДЦ, отримавши заявку на використання повітряного простору, приймають відповідне рішення, про що інформують заявника. У разі затвердження заявки на використання повітряного простору Украероцентр та РДЦ повідомляють про прийняте рішення органи управління Повітряних Сил Збройних Сил (пункт 76 Постанови №401).
Отже, дозвіл на виконання польотів та дозвіл на використання повітряного простору є різними (включаючи зміст та суб'єктний склад осіб, які їх видають).
З огляду на викладене, у позивача повинні бути відомості щодо направлення ним відповідних заявок та інформація про прийняті за результатом їх розгляду рішення, що передбачено пунктом 76 Постанови №401.
При цьому, згідно п.93 Постанови №401 зазначено, що в окремих частинах повітряного простору встановлюються заборона або обмеження на його використання, які публікуються в документах з аеронавігаційної інформації та/або включаються до плану використання повітряного простору. Форма та зміст плану використання повітряного простору визначаються інструкцією з управління використанням повітряного простору.
Згідно з пунктом 2 розділу 1 Постанови №401, заборонена зона - частина повітряного простору, в межах якої забороняються польоти повітряних суден.
Заборона використання повітряного простору на постійній основі встановлюється Державіаслужбою за поданням відповідних державних органів, підприємств, установ та організацій і оприлюднюється в документах з аеронавігаційної інформації. Тимчасова заборона використання окремих частин повітряного простору встановлюється в інтересах користувачів, які подали відповідні заявки, з урахуванням пріоритетів, установлених цим Положенням, та принципів гнучкого використання повітряного простору відповідно до Європейської концепції гнучкого використання повітряного простору. Інформація про тимчасову заборону використання повітряного простору доводиться Украероцентром та службою аеронавігаційної інформації до відома всіх користувачів повітряного простору (п.101, 102 Постанови №401).
Статтею 11 Конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року та частини 1 статті 8 Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про повітряне сполучення і співробітництво в галузі повітряного транспорту до повітряних суден авіакомпанії Аерофлот під час їх перебування на території України застосовуються закони та правила України, які регулюють приліт і виліт з її території повітряних суден, що здійснюють міжнародні польоти, або експлуатацію чи навігацію цих повітряних суден.
Так, відповідно до підпункту п) пункту 5.1.1.1 розділу 5.1 Глави 5 Додатку 15 до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 р. (далі - Додаток 15) та Doc. 8126, які є обов'язковими як для України та і для Російської Федерації згідно зі статтями 37 та 38 вищезазначеної Конвенції, та згідно з абзацом 15 підпункту 3.2.1.2. Правил обслуговування аеронавігаційною інформацією, затверджених наказом Міністерства транспорту України 01.07.2004 № 564, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.07.2004 за №913/9512 (далі - Правила №564), інформація щодо встановлення заборонених зон публікується шляхом видання повідомлень NOTAM, які є елементом об'єднаного пакету аеронавігаційної інформації (розділ 1.1 глави 1 Додатку 15).
Так, до управління забезпечення аеронавігаційного обслуговування польотів та до Міжнародної служби NOTAM (NOF) від Украероцентру, який є головним оперативним підрозділом об'єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху України (постанова Кабінету Міністрів України від 19.07.1999 №1281), мережею авіаційного фіксованого електрозв'язку (AFTN) надійшов запит про встановлення забороненої зони над територією півострова Крим, який був затверджений уповноваженими особами Державіаслужби, що стало підставою для опублікування NOTAM А1391/14.
Порядок затвердження Державіаслужбою аеронавігаційної інформації регулюється Порядком подання, розгляду, затвердження та публікації аеронавігаційної інформації, затвердженим наказом Державіаслужби від 29.07.2011 №142 (далі - Порядок №142).
Розділом 3 Порядку №142 регламентується порядок обробки запитів та видання NOTAM.
Так, запит на видання NOTAM (далі - запит) подається відповідно до вимог, визначених у підпункті 3.2.2 Правил №564, на адресу органу міжнародного NOTAM та департаменту аеронавігації та зовнішніх зав'язків.
Запит на видання NOTAM щодо планової інформації необхідно погодити з Державіаслужбою України (підпункт 3.2.2.2. Правил №564).
Після отримання запиту департаментом аеронавігації та зовнішніх зав'язків аналізується зміст отриманого запиту з метою визначення категорії наданої інформації (пункт 3.4. Порядку №142).
Згідно з додатком 5 Порядку №142 запит на встановлення заборонених зон має бути погоджений департаментом аеронавігації та зовнішніх зав'язків Державіаслужби України (пункт 3.6. Порядку № 142).
Погодження здійснюється у якомога найкоротший термін (не пізніше 1 години після отримання запиту) (пункт 3.7. Порядку №142).
У разі відсутності заперечень з боку відповідних департаментів/управлінь Державіаслужби України протягом 1 години після отримання запиту орган міжнародних NOTAM (NOF) видає NOTAM згідно із запитом. При цьому департамент аеронавігації та зовнішніх зав'язків інформує NOF за допомогою телефону про відсутність заперечень (пункт 3.8. Порядку №142).
Під час погодження начальник відповідного департаменту/управління Державіаслужби України (чи особа, яка його заміщує) візує текст запиту, що є дозволом для публікації (3.10. Порядку № 142).
Такий порядок розгляду, затвердження та опублікування аеронавігаційної інформації відповідає додаткам до Конвенції.
Тобто, виконуючи міжнародні рейси над територією України, пілоти не вивчають законодавство України та розпорядчі документи Державіаслужби. Вони керуються виключно опублікованою аеронавігаційною інформацією, в тому числі NOTAM.
Вимоги до змісту, правил видачі та опублікування NOTAM уніфіковані для всіх країн, що приєднались до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року та містяться у Додатку 15 тa Doc.8126.
Матеріалами справи встановлено, що починаючи з 08 год. 00 хв. 27.06.2014 над півостровом Крим була встановлена заборонена зона.
Вказане в силу положень Конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року зумовлює відсутність підстав у позивача для виконання рейсів в забороненій зоні.
У той же час, як судом з протоколу про правопорушення у галузі цивільної авіації встановлено порушення, яке полягає в тому, що в закритий авіапростір АР Крим України здійснило вхід ПС, яке виконувало рейс AFL1620, незважаючи на заборону використання повітряного простору.
Оскільки рейс AFL1620, за наслідком виконання якого складено протокол та винесено спірну постанову, мав місце в забороненій для польотів зоні над півостровом Крим, позивачем допущено порушення норм Положення про використання повітряного простору України, а відтак і положень Повітряного кодексу України.
При цьому, щодо тверджень позивача про порушення відповідачем Порядку розгляду справ про правопорушення у галузі цивільної авіації, суд зазначає наступне.
Так, як встановлено вище, підставою для розгляду справи про правопорушення у галузі цивільної авіації є протокол про правопорушення у галузі цивільної авіації, складений за формою згідно з додатком 1. Протоколи про правопорушення в галузі цивільної авіації мають право складати Голова Державіаслужби України, його заступники, державні інспектори та уповноважені на проведення перевірок посадові особи Державіаслужби України, керівники аеропортів, начальники служб авіаційної безпеки аеропортів або їх заступники. Повноваження державних інспекторів підтверджуються посвідченням державного інспектора з авіаційного нагляду у Державіаслужбі України, а уповноважених на проведення перевірок посадових осіб Державіаслужби України - наказом Державіаслужби України про проведення перевірки та службовим посвідченням. Протокол складається за кожним виявленим фактом правопорушення у галузі цивільної авіації. (пп.2.1, 2.2, 2.3, 2.5 Порядку №637).
У відповідності до п.6.1 Положення про державного інспектора з авіаційного нагляду у Державній авіаційній службі України від 09.02.2010 №68, державний інспектор на підставі службового посвідчення та спеціального завдання на проведення перевірки має право безперешкодно перевіряти роботу суб'єктів та об'єктів авіаційної діяльності, у тому числі іноземних, на території України, виконання польотів з метою нагляду за забезпеченням безпеки авіації та додержанням авіаційних правил.
Таким чином, оскільки позивач не є суб'єктом авіаційної діяльності, який знаходиться на території України, об'єкти авіаційної діяльності (повітряні судна - порушники) розміщені, як за межами України, так і на анексованій Російською Федерацією території України - АР Крим, що в свою чергу унеможливлює проведення перевірки на місці (як того вимагає абз.2 ч.1 ст.16 Повітряного кодексу), суд вважає, що в такій ситуації невидача спеціального завдання на проведення перевірки, як того вимагає законодавство, не є істотним по суті, оскільки фактично відсутня можливість вказати об'єкт та місце перевірки. Разом з тим, відсутність такого завдання, в такій ситуації, на думку суду, не перешкоджає інспектору скласти протокол про правопорушення, що передбачено п.2.5 Порядку №637.
Вказане кореспондується нормам п.5.6 Положення про державного інспектора з авіаційного нагляду у Державній авіаційній службі України, згідно якого, якщо державному інспектору стає відомо, що діяльність або бездіяльність будь-якої особи загрожує або може загрожувати безпеці авіації, він зобов'язаний вжити всіх необхідних заходів у межах своїх повноважень для усунення загрози безпеці авіації.
Суд звертає увагу, що політ позивача без дозволу на закритій території України є таким, що створював загрозу безпеці авіації, що зумовлює необхідність реагування державних інспекторів з авіаційного нагляду.
Вказані вище обставини унеможливлюють проведення належної самостійної процедури перевірки та, відповідно, складення акту. Разом з цим, згідно п.5.3 Порядку № 637 передбачається складення акту відносно суб'єкта авіаційної діяльності. Проте таке, як відносно позивача, з підстав, зазначених вище, так і відносно дій щодо перевірки фактів, є неможливим.
Дана правова позиція узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 24.10.2018 у справі №826/11783/14 та від 07.03.2018 у справі № 826/10898/14.
Статтею 126 Повітряного кодексу України передбачено, що за протиправні дії юридичні і фізичні особи, діяльність яких пов'язана з використанням повітряного простору України, розробленням, виготовленням, ремонтом та експлуатацією авіаційної техніки, здійсненням господарської діяльності в галузі цивільної авіації, обслуговуванням повітряного руху, забезпеченням безпеки авіації, несуть відповідальність згідно із законом.
Відповідно до абзацу 4 пункту 1 частини першої статті 127 Повітряного кодексу України за правопорушення в галузі цивільної авіації, у разі порушення правил та порядку використання повітряного простору України, до юридичних осіб - суб'єктів авіаційної діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу від п'яти до восьми тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, відповідач при прийнятті оскаржуваної постанови діяв виключно у межах власних повноважень та у рамках діючого законодавства та, відповідно, до встановлених норм і правил у сфері авіаційної діяльності, а тому спірна постанова є правомірною.
Отже, у розглядуваному випадку, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова про застосування штрафу до Публічного акціонерного товариства “Аерофлот-російські авіалінії» №7537 від 02.08.2016, прийнята відповідачем обґрунтовано, а отже позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 2-17, 19, 20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства “Аерофлот-російські авіалінії» до Державної авіаційної служби України про визнання нечинною та скасування постанови, - відмовити.
Повний текст рішення складено та підписано 05 серпня 2025 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя О.В. Зінченко