06 серпня 2025 рокуСправа №160/12100/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сліпець Н.Є.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
28.04.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій просить суд:
- скасувати рішення № 047250024816 від 09.04.2025 та визнати протиправними дії головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до загального стажу періоду роботи з 01.01.1992 по 02.06.2004, з 17.07.2014 по 09.12.2014, з 12.01.2015 по 01.09.2015, з 12.03.2016 по 31.10.2016, з 03.11.2016 по 12.05.2017, з 26.05.2017 по 13.03.2018 та періоди виплати допомоги по безробіттю з 01.01.2010 по 31.01.2010, з 18.08.2010 по 08.11.2010, з 26.10.2011 по 21.07.2012, з 04.10.2012 по 31.12.2012, з 11.04.2014 по 28.04.2014;
- зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до загального стажу періоди роботи з 01.01.1992 по 02.06.2004, з 17.07.2014 по 09.12.2014, з 12.01.2015 по 01.09.2015, з 12.03.2016 по 31.10.2016, з 03.11.2016 по 12.05.2017, з 26.05.2017 по 13.03.2018 та періоди виплати допомоги по безробіттю з 01.01.2010 по 31.01.2010, з 18.08.2010 по 08.11.2010, з 26.10.2011 по 21.07.2012, з 04.10.2012 по 31.12.2012, з 11.04.2014 по 28.04.2014, призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію починаючи з 16.04.2025 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що станом на 02.04.2025 вік позивача становить 59 років 11 місяців, загальний стаж трудової діяльності складає 34 роки 0 місяців 26 днів. 02.04.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою щодо призначення йому пенсії за віком. За принципом екстериторіальності, заява позивача була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. За результатом розгляду вказаної заяви, 14.04.2025 позивач отримав рішення пенсійного органу від 09.04.2025 №047250024816 про відмову в призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю загального стажу в 32 роки. Позивач вважає, що рішення відповідача щодо відмови у призначенні пенсії є протиправним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимушений звернутись до суду з даним позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.05.2025 відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами з 20.05.2025 року.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі та витребувано матеріали, що були на розгляді при прийнятті спірного рішення.
04.06.2025 на виконання ухвали суду від 05.05.2025 відповідач надав суду витребувані матеріали, що були на розгляді при прийнятті спірного рішення стосовно позивача.
Відповідач станом на 06.08.2025 правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, про розгляд справи повідомлявся належним чином шляхом доставлення ухвали про відкриття спрощеного провадження від 05.05.2025 в його електронний кабінет системи «Електронний суд», про що в матеріалах справи міститься відповідна довідка.
За приписами п. 5, 7 ст. 18 КАС України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи.
Відповідач має зареєстрований електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, тому суд вважає його належним чином повідомленого про розгляд цієї справи.
Згідно із ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалам.
Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Згідно із ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 02.04.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою щодо призначення йому пенсії за віком.
За принципом екстериторіальності, заява позивача була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Листом від 09.04.2025 №54419/01-16 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивачу про прийняте рішення від 09.04.2025 №047250024816 про відмову у призначенні пенсії.
Так, зі змісту рішення вбачається, що на дату звернення до пенсійного органу 02.04.2025 із заявою про призначення пенсії, вік позивача становив 59 років 11 місяців 17 днів, страховий стаж - 17 років 3 місяці 19 днів. За результатом розгляду документів, до страхового стажу не враховано періоди трудової діяльності згідно трудової книжки від 17.07.2014 НОМЕР_1 , оскільки вся робота 2014-2018 роки в РФ; до страхового стажу не зараховано період трудової діяльності згідно трудової книжки від 12.11.1990 НОМЕР_2 :
- робота в РФ з 01.01.1992 по 02.06.2004, оскільки у зв'язку із припиненням з 01.01.2023 Росією участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території РРФСР до 01.01.1992;
- періоди виплати допомоги по безробіттю з 01.01.2010 по 31.01.2010, з 18.08.2010 по 02.11.2010, з 26.10.2011 по 21.07.2012, з 04.10.2012 по 31.12.2012, з 11.04.2014 по 28.04.2014, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутня інформація про періоди отримання допомоги по безробіттю.
Позивач вважає рішення про відмову в призначенні пенсії за віком протиправним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.
Отже, спір між сторонами виник з підстав незарахування спірного періоду роботи позивача до страхового стажу.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
За визначеннями, наведеними у статті 1 вказаного Закону страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше, надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до частини 2статті 4 Закону № 1058-IV якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності останньої або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110 (далі по тексту - Інструкція № 58) усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи виконуються арабськими цифрами; записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
У пункті 2.6 пункту 2 Інструкції № 58 зазначено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Так, з розрахунку стажу ОСОБА_1 , наявного в матеріалах справи, вбачається, що періоди з 01.01.1992 по 02.06.2004, з 17.07.2014 по 09.12.2014, з 12.01.2015 по 01.09.2015, з 12.03.2016 по 31.10.2016, з 03.11.2016 по 12.05.2017, з 26.05.2017 по 13.03.2018 не зараховані до стажу позивача.
Проте, зі змісту трудових книжок позивача від 17.07.2014 НОМЕР_1 та від 12.11.1990 НОМЕР_2 вбачаються наступні записи, зокрема: з 01.04.1991 (до 01.01.1992 стаж зараховано пенсійним органом) по 02.06.2004 - працював майстром цеху водопостачання ПАТ Сургутнафтогаз, з 17.07.2014 по 09.12.2014 в ТОВ Солодке життя Н.Н. м. Нижній Новгород, з 12.01.2015 по 01.09.2015 в ТОВ СОРДИС м. Ніжній Новгород, з 12.03.2016 по 31.10.2016 у Нижегородському пасажирському автотранспортному парку м. Нижній Новгород, з 03.11.2016 по 12.05.2017 в МП Нижнегородєлектротранс м. Нижній Новгород, з 26.05.2017 по 13.03.2018 в ТОВ Бристоль Ритейл Логистикс Московська область.
Частиною четвертою статті 1 Закону № 1788-XII передбачено, що у тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачені інші правила, ніж ті, які містяться в цьому законі, то застосовуються правила за цими договорами (угодами).
Відповідно до частини 2 статті 6 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасників Співдружності незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, укладеною між Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Білорусь, Республіки Вірменії, Республіки Казахстан, Республіки Киргизстан, Республіки Молдова, Російської Федерації, Республіки Таджикистан, Республіки Узбекистан та України, для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди.
Згідно із абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Російської Федерації, які працюють за межами кордонів своїх країн, від 14.01.1993 трудовий стаж, включаючи стаж який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.
Частиною 2 статті 4 Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів від 15.04.1994, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, Республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, Російської Федерації, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема, стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність, стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу належить трудові книжки від 17.07.2014 НОМЕР_1 та від 12.11.1990 НОМЕР_2 , які надавалась відповідачу для розгляду питання про призначення пенсії. Автентичність записів трудової книжки відповідачем не оспорюється. Вказані трудові книжки містять усі належним чином внесені записи про роботу позивача у спірні періоди. Такі записи засвідчені чітким відтиском печатки підприємств та не містять ні виправлень/підтирань, ні інших неточностей, які б давали підстави сумніватись у їх достовірності.
Таким чином, суд не виявив достатніх підстав для відмови в зарахуванні наявного в трудовій книжці стажу роботи/служби позивача до його страхового стажу, а тому дії відповідача щодо не зарахування до страхового стажу позивача спірних періодів є протиправними.
Водночас суд зазначає, що в силу пункту 2 статті 13 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасників Співдружності незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, укладеною між Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Білорусь, Республіки Вірменії, Республіки Казахстан, Республіки Киргизстан, Республіки Молдова, Російської Федерації, Республіки Таджикистан, Республіки Узбекистан та України, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Тож, припинення участі Російської Федерації в Угоді від 13.03.1992, так само, як і прийняття постанови Кабінетом Міністрів України "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" від 29.11.2022 №1328, не є підставою для відмови в обчисленні стажу роботи позивача, адже такий стаж ним набутий до ухвалення відповідних рішень.
Крім того, суд зазначає, що надана позивачем трудова книжка не може піддаватися сумніву та позбавляти особу права на зарахування відповідних періодів до стажу з тих міркувань, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво з країною-агресором.
Позиція відповідача суперечить принципу верховенства права, оскільки право позивача на призначення/перерахунок пенсії не пов'язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди.
Відтак, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи зараховуються до трудового стажу.
Рішенням Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав від 26.03.2008 №01-1/2-07 визначено, що норма пункту 3 статті 6 Угоди встановлює правило, згідно з яким розмір пенсії визначається із заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу, і застосовується при первинному призначенні пенсії в державах-учасницях Угоди. Конкретні періоди роботи для визначення середнього заробітку (доходу) при призначенні пенсії передбачаються пенсійним законодавством кожної держави-учасниці цієї Угоди.
Необхідно зазначити, що те, що за іноземних осіб, які працювали на території РФ, страхові внески за них роботодавцями не вносились в силу вимог чинного на відповідній території законодавства чи з інших підстав, не може бути підставою для незарахування вказаних періодів роботи до загального трудового стажу особи. Також, позивач не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи до страхового стажу за порушення, вчинене підприємствами.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 27.03.2018 в справі №208/6680/16-а (2а/208/245/16).
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи вищевикладене, період роботи позивача в російській федерації з 01.01.1992 по 02.06.2004, з 17.07.2014 по 09.12.2014, з 12.01.2015 по 01.09.2015, з 12.03.2016 по 31.10.2016, з 03.11.2016 по 12.05.2017, з 26.05.2017 по 13.03.2018 відповідно до трудових книжок від 17.07.2014 НОМЕР_1 та від 12.11.1990 НОМЕР_2 підлягають врахуванню до страхового стажу позивача.
Щодо вимог в частині не зарахування до загального стажу періоди виплати допомоги по безробіттю з 01.01.2010 по 31.01.2010, з 18.08.2010 по 08.11.2010, з 26.10.2011 по 21.07.2012, з 04.10.2012 по 31.12.2012, з 11.04.2014 по 28.04.2014, суд зазначає наступне.
Згідно із Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464) Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань формує та веде реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі реєстр застрахованих осіб).
У реєстрі застрахованих осіб накопичується, зберігається, автоматично обробляється інформація про фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інформація, необхідна для обчислення і призначення страхових виплат за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Дані до реєстру застрахованих осіб вносяться на підставі відомостей, що надходять з джерел, передбачених статтею 18 Закону № 2464, зокрема відомостей про нараховану заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, поданих страхувальником у складі звітних відомостей та інформації про сплату внесків.
Відповідно до пункту 2 розділу V Положення № 794 Про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 № 8-1), інформація з реєстру застрахованих осіб надається безоплатно Пенсійним фондом України та територіальними органами Пенсійного фонду України в паперовій та/або електронній формі.
Інформація з Реєстру формується та надається за формами визначеними пунктом 6 розділу V Положення, зокрема, довідці ОК-5.
У довідці ОК-5, яка використовується для призначення пенсії, автоматично відображаються персоніфіковані відомості про застраховану особу щодо заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, які зазначені у звітності роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують заробітну плату, грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.
Стаж обчислюється на підставі індивідуальних відомостей про застраховану особу, які надаються відділом персоніфікованого обліку Пенсійного фонду.
Аналіз вищенаведених норм права дозволяє дійти висновку, що обов'язок внесення відомостей про фізичних осіб до системи персоніфікованого обліку покладено на уповноважений орган Пенсійного фонду.
Відтак, відсутність даних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного пенсійного страхування свідчить про неналежне виконання саме пенсійним органом приписів вищенаведених норм законодавства. З огляду на наведене, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків не може бути достатньою підставою для не зарахування до страхового стажу позивача спірних періодів роботи.
Крім того, згідно пункту 12 частини першої статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 № 1533-III (далі - Закон №1533-III, в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає страхуванню на випадок безробіття та за який сплачено страхові внески (нею, роботодавцем).
Статтею 21 вказаного Закону передбачено, що страховий стаж обчислюється як сума періодів, протягом яких особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та сплачувала страхові внески особисто або через рахунки роботодавця та роботодавцем.
Період, протягом якого застрахована особа була звільнена відповідно до цього Закону від сплати страхових внесків або отримувала виплати за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, крім пенсій усіх видів, включається до страхового стажу.
Водночас, згідно зі статтею 56 Закону № 1788-ХІІ, до стажу роботи, що дає право на пенсію зараховується, зокрема, періоди одержання допомоги по безробіттю.
Відповідно до пункту 1 статті 31 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 № 803-XII (чинного на час отримання позивачем матеріальної допомоги) безробітні після закінчення строку виплати допомоги по безробіттю можуть одержувати протягом 180 календарних днів матеріальну допомогу по безробіттю у розмірі до 75 процентів встановленої законодавством мінімальної заробітної плати за умови, що середньомісячний сукупний доход на члена сім'ї не перевищує встановленого законодавством неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Приписами пункту «ж» частини 1 статті 4 Закону України «Про зайнятість населення» визначено, що держава гарантує працездатному населенню у працездатному віці в Україні: включення періоду перепідготовки та навчання нових професій, участі в оплачуваних громадських роботах, одержання допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги по безробіттю до загального трудового стажу, а також до безперервного трудового стажу.
Так, згідно з записами трудової книжки позивача НОМЕР_3 :
29.07.2009 року розпочато виплату допомоги по безробіттю відповідно до п. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (запис №5);
31.01.2010 року припинено виплату допомоги по безробіттю відповідно до п. 1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (запис №6);
18.08.2010 року розпочато виплату допомоги по безробіттю відповідно до п. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (запис №9);
08.11.2010 року припинено виплату допомоги по безробіттю відповідно до п. 1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (запис №10);
26.10.2011 року розпочато виплату допомоги по безробіттю відповідно до п. 3 ст. 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (запис №13);
21.07.2012 року припинено виплату допомоги по безробіттю відповідно до п. 1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (запис №14);
04.10.2012 року розпочато виплату допомоги по безробіттю відповідно до п. 3 ст. 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (запис № 17);
31.12.2012 року припинено виплату допомоги по безробіттю відповідно до п. ст. 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (запис № 18);
11.04.2014 року розпочато виплату допомоги по безробіттю відповідно до п. 2 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (запис №23);
28.04.2014 року припинено виплату допомоги по безробіттю відповідно до п. 1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (запис №24).
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що записи трудової книжки підтверджують отримання допомоги по безробіттю згідно положень Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, відтак періоди отримання допомоги по безробіттю у період з 01.01.2010 по 31.01.2010, з 18.08.2010 по 08.11.2010, з 26.10.2011 по 21.07.2012, з 04.10.2012 по 31.12.2012, з 11.04.2014 по 28.04.2014, підлягають зарахуванню до його страхового стажу.
У сукупності встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення відповідача про відмову у зарахуванні спірних періодів є протиправним та підлягає скасуванню.
За таких обставин, суд доходить висновку, що порушені права позивача підлягають відновленню судом шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до загального стажу періоди роботи з 01.01.1992 по 02.06.2004, з 17.07.2014 по 09.12.2014, з 12.01.2015 по 01.09.2015, з 12.03.2016 по 31.10.2016, з 03.11.2016 по 12.05.2017, з 26.05.2017 по 13.03.2018 та періоди виплати допомоги по безробіттю з 01.01.2010 по 31.01.2010, з 18.08.2010 по 08.11.2010, з 26.10.2011 по 21.07.2012, з 04.10.2012 по 31.12.2012, з 11.04.2014 по 28.04.2014, призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію починаючи з 16.04.2025 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно із ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову в розмірі 1211,20 грн., що документально підтверджується квитанцією №11 від 25.04.2025.
Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок) підлягає стягненню на користь позивача.
Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132,139,193,241-246, 250, 251,257-262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії та скасувати рішення № 047250024816 від 09.04.2025 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до загального стажу періоди роботи з 01.01.1992 по 02.06.2004, з 17.07.2014 по 09.12.2014, з 12.01.2015 по 01.09.2015, з 12.03.2016 по 31.10.2016, з 03.11.2016 по 12.05.2017, з 26.05.2017 по 13.03.2018 та періоди виплати допомоги по безробіттю з 01.01.2010 по 31.01.2010, з 18.08.2010 по 08.11.2010, з 26.10.2011 по 21.07.2012, з 04.10.2012 по 31.12.2012, з 11.04.2014 по 28.04.2014, призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію починаючи з 16.04.2025 року.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) сплачений судовий збір у сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Сліпець