04 серпня 2025 рокуСправа №160/15865/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Конєвої С.О.
розглянувши у місті Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
29.05.2025р. через систему "Електронний суд" ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області та просить:
1) визнати протиправною бездіяльність Самарського районного відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області щодо неналежного розгляду скарги позивача від 25.05.2025 (Вихідний № ПЕРЕС-024);
2) зобов'язати Самарський районний відділ поліції ГУНП в Дніпропетровській області:
- провести повну та об'єктивну службову перевірку за фактом порушення співробітницею поліції (капітаном поліції ОСОБА_2 ) вимог частини 3 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» під час спілкування з позивачем 03.01.2025;
- надати позивачу обґрунтовану відповідь на скаргу від 25.05.2025 у електронному вигляді на адресу vladudozvituegmail.com із зазначенням результатів перевірки та вжитих заходів.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 03.01.2025 року він звернувся до співробітниці Самарського районного відділу поліції, яка під час спілкування відмовилася надати відомості про своє прізвище, ім'я, по батькові, посаду та реєстраційний номер, що є прямим порушенням частини 3 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію». У зв'язку з чим, 25.05.2025 позивач подав скаргу до Самарського РВП з вимогами: зареєструвати скаргу та повідомити реєстраційний номер; провести службову перевірку за фактом порушення; встановити особу співробітника, який спілкувався з позивачем; вжити заходів реагування щодо порушника; надати відповідь у електронному вигляді. 29.05.2025 позивач отримав відповідь від Самарського РВП (№ 54749-2025 від 29.05.2025), підписану начальником підполковником поліції Первим Євгенієм Сергійовичем, в якій зазначено, що інформація, викладена у скарзі, «не знайшла об'єктивного підтвердження», а «будь-які дані, що підтверджують неправомірні дії капітана поліції Жидкової Ю.В., відсутні». Вважаючи таку бездіяльність відповідача щодо неналежного розгляду його скарги протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 05.06.2025р. було відкрито провадження у даній справі, призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов'язано відповідача, зокрема, надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України.
16.06.2025р. через систему “Електронний суд», на виконання вимог вказаної ухвали суду, від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній просив зокрема відмовити у задоволенні позовної заяви позивача в повному обсязі посилаючись на те, що оскаржувана бездіяльність стосується Самарського РВП, яке розглядало скаргу позивача від 25.05.2025 (Вихідний № ПЕРЄС-024) та надало відповідь (№ 54749-2025 від 29.05.2025), а ГУНП не було залучено до розгляду скарги позивача на етапі адміністративного провадження, оскільки позивач не подавав скаргу до ГУНП як до органу вищого рівня, тому, ГУНП не вчиняло дій чи бездіяльності, які оскаржуються позивачем, і не є належним відповідачем у даній справі; Самарське РВП зареєструвало скаргу відповідно до Закону України «Про звернення громадян» та Закону України «Про адміністративну процедуру» та провело службову перевірку, за результатами якої не встановлено фактів порушення ч. 3 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» з боку капітана поліції ОСОБА_2 ; відповідь на скаргу (№54749-2025 від 29.05.2025) була надана у встановлений законом строк (не пізніше одного місяця, відповідно до ст. 5 Закону України «Про звернення громадян») та у ній зазначено, що інформація, викладена у скарзі, не знайшла об'єктивного підтвердження, а дані, що підтверджують неправомірні дії капітана поліції Жидкової Ю.В., відсутні, таким чином, твердження позивача про бездіяльність Самарського РВП є безпідставними, оскільки скарга була розглянута, перевірка проведена, а відповідь надана вчасно; скарга була зареєстрована, а позивач був повідомлений про це у встановленому порядку, що підтверджується внутрішнім реєстром вхідної кореспонденції Самарського РВП, а відсутність доказів зворотного з боку позивача свідчить про безпідставність цього твердження; доданий до позову відеозапис (файл IMG_6244.MOV), який не був доданий до скарги від 25.05.2025, не є належним та допустимим доказом, оскільки не містить ні початку, ні завершення спілкування, а лише фрагмент, де позивач просить співробітницю поліції представитися, на що вона відповідає: «Покиньте мій кабінет»; проведена перевірка не виявила порушень з боку капітана поліції ОСОБА_2 , про що позивача повідомлено; позивач стверджує, що дії Самарського РВП порушують принципи відкритості та прозорості, передбачені ст. 4 Закону України «Про Національну поліцію», однак у відповіді № 54749-2025 чітко вказано результати перевірки, а позивачу роз'яснено право на оскарження рішення відповідно до ст. 16, 17 Закону України «Про звернення громадян», що свідчить про дотримання принципів відкритості та прозорості.
Окрім того, у відзиві на позов відповідач просив залишити позовну заяву позивача без розгляду посилаючись на те, що Самарське РВП є структурним підрозділом ГУНП, і позивач мав право оскаржити дії чи бездіяльність Самарського РВП до ГУНП як органу вищого рівня, однак Позивач не скористався цим правом, що є обов'язковою умовою для звернення до суду з вимогами до ГУНП, тобто, позивач не виконав вимоги щодо попереднього звернення до суб'єкта владних повноважень, для вирішення спору в адміністративному порядку, а відповідно, оскільки позивач не звертався до ГУНП із скаргою на дії Самарського РВП, позов подано з порушенням порядку оскарження, що є підставою для залишення позовної заяви без розгляду.
Розглянувши наведене клопотання відповідача про залишення даного позову без розгляду, суд приходить до висновку, що таке клопотання не підлягає задоволенню, оскільки наведені у ньому обставини не є підставами для залишення позовної заяви без розгляду згідно до приписів ст.240 Кодексу адміністративного судочинства України.
Окрім того, судом враховується і те, що за приписами ст.16 Закону України «Про звернення громадян» не подання скарги у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства з урахуванням вимог ст.55 Конституції України.
За викладеного, суд приходить до висновку, що у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду слід відмовити.
Згідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Відповідно до ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Отже, рішення у даній справі приймається 04.08.2025р. в межах строку, встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.
У відповідності до вимог ч.8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Із наданих суду документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.
25.05.2025р. ОСОБА_1 звернувся до начальника Самарського РВП ГУНП в Дніпропетровській області зі скаргою, в якій заявив наступні вимоги:
«…Прошу прийняти цю скаргу та зареєструвати належним чином цей лист і повідомити мене, в день надходження до вас цього звернення, його реєстраційний номер, як передбачено пунктом 3 , статті 42 ЗУ «Про адміністративну процедуру».
2. Провести службову перевірку за фактом порушення співробітником Самарського РВП вимог частини 3 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію».
2. Встановити особу співробітника, який перебував на службі та спілкувався зі мною.
3. Вжити відповідних заходів реагування щодо співробітника, який допустив порушення, відповідно до чинного законодавства.
4. Прошу надати відповідь у строки згідно закону виключно в електронному вигляді на наданий мною імейл, як передбачено ст. 5 і 19 Закону «Про звернення громадян» та ст. 19 і 22 Закону «Про доступ до публічної інформації»…»., що підтверджується змістом копії відповідної скарги, наявної у справі.
Листом ГУНП в Дніпропетровській області (Самарський РВП) №54749-2025 від 29.05.2025р. позивача було повідомлено про те, що за його зверненням було проведено перевірку, в ході якої було встановлено, що інформація, викладена у ньому не знайшла свого об'єктивного підтвердження; будь-які дані, що підтверджують неправомірні дії капітана поліції ОСОБА_2 відносно позивача відсутні, при цьому, позивачеві було роз'яснено, що у разі незгоди, прийняте рішення він має право оскаржити відповідно до ст.ст. 16, 17 Закону України «Про звернення громадян», що підтверджується змістом копії відповідного листа, наявною у справі.
Вказаний спір виник у зв'язку із незгодою позивача з бездіяльністю Самарського районного відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області щодо неналежного розгляду скарги позивача від 25.05.2025 (Вихідний № ПЕРЕС-024), у зв'язку з чим позивач просив відновити таке його порушене право шляхом визнання такої бездіяльності протиправною та зобов'язання Самарського районного відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області: провести повну та об'єктивну службову перевірку за фактом порушення співробітницею поліції (капітаном поліції ОСОБА_2 ) вимог частини 3 статті 18 Закону України “Про Національну поліцію» під час спілкування з позивачем 03.01.2025; надати позивачу обґрунтовану відповідь на скаргу від 25.05.2025 у електронному вигляді на адресу vladudozvituegmail.com із зазначенням результатів перевірки та вжитих заходів.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, виходячи з наступного.
За приписами ст.40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових осіб і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Згідно ст.7 вказаного Закону, звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Порядок розгляду звернень у формі скарги, встановлений статтями 16-19 вищевказаного Закону.
Скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, медіа, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду - ч.1 ст.16 Закону України «Про звернення громадян».
Статтею 18 Закону України «Про звернення громадян» встановлено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, медіа, посадових осіб, має право, зокрема, одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.
Відповідно до ст.19 вказаного Закону, орган державної влади, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, зокрема, об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.
Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому, загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів - ст.20 Закону України «Про звернення громадян».
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що громадяни України наділені правом звернення з відповідними скаргами до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, засобів масової інформації, їх посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків, а на органи державної влади покладений обов'язок по розгляду таких скарг у термін не більше одного місяця від дня їх надходження.
Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до відповідача зі скаргою від 25.05.2025р., в якій просив, зокрема, провести службову перевірку за фактом порушення співробітником Самарського РВП вимог частини 3 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», встановити особу співробітника, який перебував на службі та спілкувався з ним, вжити відповідних заходів реагування щодо співробітника, який допустив порушення, відповідно до чинного законодавства.
Листом ГУНП в Дніпропетровській області (Самарський РВП) №54749-2025 від 29.05.2025р. позивача було повідомлено про те, що за його зверненням було проведено перевірку, в ході якої було встановлено, що інформація, викладена у ньому не знайшла свого об'єктивного підтвердження; будь-які дані, що підтверджують неправомірні дії капітана поліції ОСОБА_2 відносно позивача відсутні, при цьому, позивачеві було роз'яснено, що у разі незгоди, прийняте рішення він має право оскаржити відповідно до ст.ст. 16, 17 Закону України «Про звернення громадян», що підтверджується змістом копії відповідного листа, наявною у справі.
Факт отримання наведеної відповіді підтверджується самим позивачем у позові.
Так, зі змісту відповіді на скаргу позивача від 25.05.2025р., вбачається, що викладені у скарзі питання були розглянуті, проведено перевірку викладених у скарзі обставин та повідомлено позивача про результати такої перевірки, що відповідає вимогам ст.19 Закону України «Про звернення громадян».
Таким чином із аналізу вищевказаних норм та встановлених обставин справи, слід дійти висновку, що у даному випадку, при розгляді скарги позивача від 25.05.2025р. не вбачається бездіяльності Самарського РВП, а, навпаки, при розгляді вказаної скарги позивача відповідачем були вжиті активні дії, направлені на розгляд скарги позивача у строки, визначені чинним законодавством, за результатами такого розгляду була надана відповідь ГУНП в Дніпропетровській області (Самарський РВП) №54749-2025 від 29.05.2025р., згідно якої викладені у скарзі питання були розглянуті, проведено перевірку викладених у скарзі обставин та повідомлено позивача про результати такої перевірки.
Відтак, суд приходить до висновку, що протиправна бездіяльність відповідача у даних правовідносинах відсутня, тому обґрунтованих правових підстав для задоволення даного позову у адміністративного суду не має.
У відповідності до вимог ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
В той же час, і ч.1 ст.77 вказаного Кодексу, на позивача покладено обов'язок довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
Однак, позивачем не було надано суду належних та допустимих доказів, які свідчили б про бездіяльність Самарського районного відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області щодо неналежного розгляду скарги позивача від 25.05.2025 (Вихідний № ПЕРЕС-024), з урахуванням того, що позивачеві була надана відповідь від 29.09.2025р. щодо результатів розгляду його скарги у терміни, встановлені ст.20 Закону України «Про звернення громадян».
Не можуть бути покладені в основу даного судового рішення на підтвердження протиправної бездіяльності відповідача у даних правовідносинах, тому відхиляється судом долучений до позову відеодоказ спілкування позивача зі співробітником поліції та її фото, виходячи з наступного.
Із дослідженого судом відеодоказу видно, що за кадром лунає лише чоловічий голос адресований співробітниці (фактично особа кричала) з вимогою «прошу представитися…», при цьому, працівниця поліції встала і вийшла з кабінету та відкрила двері кабінету настіж і попросила особу, яка кричала за кадром, залишити кабінет.
Також і з доданої до позову фото жінки вбачається, що вона сидить за столом та мовчить.
Відтак, із наведених відеодоказу та фотодоказу судом не встановлено жодних протиправних дій з боку співробітниці поліції, які б порушували права та інтереси позивача, а тому ці докази судом визнаються не належними у розумінні ст.73 КАС Укараїни.
Щодо посилань ГУ НП у відзиві на позов на те, що він не є належним відповідачем у цій справі, то такі посилання судом відхиляються, оскільки Самарський РВП є структурним підрозділом ГУ НП в Дніпропетровській без статусу юридичної особи та відповідь на скаргу позивача надавалась листом ГУНП в Дніпропетровській області (Самарський РВП) №54749-2025 від 29.05.2025р., про що свідчить зміст такої відповіді, а відповідно, наведені посилання відповідача є безпідставними.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіривши правомірність бездіяльності Самарського районного відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області щодо неналежного розгляду скарги позивача від 25.05.2025 (Вихідний № ПЕРЕС-024) згідно до вимог ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що така бездіяльність не встановлена, а прийняте у формі листа-відповіді рішення відповідача за вих.№8706 від 06.11.2017р. за заявою (запитом) позивача від 17.10.2017р. прийнято у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Враховуючи, що судом не встановлено бездіяльності при розгляді скарги позивача від 25.05.2025р., то не підлягають і задоволенню похідні від основних позовні вимоги позивача про зобов'язання Самарського районного відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області: провести повну та об'єктивну службову перевірку за фактом порушення співробітницею поліції (капітаном поліції ОСОБА_2 ) вимог частини 3 статті 18 Закону України “Про Національну поліцію» під час спілкування з позивачем 03.01.2025; надати позивачу обґрунтовану відповідь на скаргу від 25.05.2025 у електронному вигляді на адресу vladudozvituegmail.com із зазначенням результатів перевірки та вжитих заходів.
Приймаючи до уваги викладене, у адміністративного суду відсутні будь-які обґрунтовані правові підстави для задоволення даного адміністративного позову, а тому у його задоволенні слід відмовити повністю.
При прийнятті даного рішення, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява №65518/01 від06.09.2005; п.89), "Проніна проти України" (заява №63566/00 від18.07.2006; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04 від10. 02.2010; п.58), яка полягає у тому, що принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) 09.12.1994, п.29).
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд не вбачає підстав для їх розподілу у порядку, встановленому ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки, по-перше, лише у разі задоволення позовних вимог позивача, понесені ним судові витрати підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень; по-друге, позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували понесення ним будь-яких судових витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи з урахуванням того, що позивач звільнений від сплати судового збору згідно п.8, п.9 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 78, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Розподіл судових витрат не здійснюється відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва