СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/18435/24
пр. № 2-а/759/21/25
05 червня 2025 року м.Київ
Святошинський районний суд м. Києва
під головуванням судді Сенько М.Ф.,
за участю секретаря судового засідання Пушкарського О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Києва адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, просить визнати протиправною та скасувати постанову №1726 від 20 серпня 2024 р. р. про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 25 500 грн., справу про адміністративне правопорушення закрити, стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15 серпня 2024 року відповідачем безпідставно складено протокол про адміністративне правопорушення №2042 від 15 серпня 2024 р. та винесено оскаржувану постанову №1726 від 20 серпня 2024 р. про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП. Інкримінований склад адміністративного правопорушення визначено наступним чином: «…..громадянин ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , з'явився у зазначений термін по повістці на 15.08.2024 р. о 18 годині 00 хвилин для призову в Збройні Сили України але їхати в частину відмовився.….Своїми діями…..порушив обов'язок встановлений частиною 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» - з'явитися до військових частин або на збірні пункти ТЦК СП у строки, зазначені в отриманих ними документах… встановлено, що військовозобов'язаний ОСОБА_1 порушив законодавство про мобілізацію під час дії особливого періоду». Вказану постанову позивач вважає незаконною необґрунтованою та прийнятою із грубим порушенням норм адміністративного законодавства, вказана постанова містить відомості, що не відповідають дійсності. Також, відповідач не врахував, що позивач неодноразово звертався із письмовою заявою та доказами до відповідача із зазначенням про те, що позивач має право на заміну виконання військового обов'язку на альтернативну не військову службу на підставі ч. 4 статті 35 Конституції України та надав докази, які засвідчують існування вказаних обставин, однак, відповідач всупереч положенням діючого національного законодавства, прецедентній практиці ЄСПЛ та роз'ясненням Уповноваженого Верховної ради України з прав людини та прецедентним судовим рішенням фактично відмовляє позивачу у визнанні права на заміну виконання військового обов'язку на альтернативну невійськову службу. Позивач належить до релігійної організації «Релігійний центр Свідків Єгови в Україні», яка відноситься до переліку релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю. Від відповідача надійшов відзив, яким просить у задоволення позову відмовити посилаючись на те, що відповідач під час ухвалення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача за вчинення адміністративного правопорушення у сфері законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, діяв відповідно до покладених на нього повноважень, а також виконував процедуру притягнення до адміністративної відповідальності, яка передбачена КУпАП, а тому не має підстав для скасування даних постанов. Ухвалою від 13.09.2024 року відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено перейти у судове засідання з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи без його участі.
Відповідач свого представника до суду не направив, причини неявки суду не повідомив.
Вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що відповідно до змісту оскаржуваної постанови «…..громадянин ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , з'явився у зазначений термін по повістці на 15.08.2024 р. о 18 годині 00 хвилин для призову в Збройні Сили України але їхати в частину відмовився.….Своїми діями…..порушив обов'язок встановлений частиною 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» - з'явитися до військових частин або на збірні пункти ТЦК СП у строки, зазначені в отриманих ними документах… встановлено, що військовозобов'язаний ОСОБА_1 порушив законодавство про мобілізацію під час дії особливого періоду».
Уповноваженою посадовою особою відповідача відносно позивача винесено протиправну оскаржувану постанову №1726 від 20 серпня 2024 р. з огляду на наступні фактичні обставини та законодавчі положення.
Відповідач здійснив грубе порушення положень пунктів 72, 74, 77, 81 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. №560 (далі - Порядок), зокрема, Відповідач всупереч встановленому законодавчому порядку здійснив протиправну видачу повістки на відправку до військової частини позивачу, який не проходив ВЛК (військово-лікарської комісії) та відносно якого не був оформлений наказ керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки на військову службу під час мобілізації. Згідно інформації з електронного військового облікового документа сформованого 22.08.2024 р. позивач станом на дату видачі повістки на відправку не перебував на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 та станом на 15.08.2024 р. відносно позивача військово-лікарською комісією при районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки не приймалося рішення (постанова) щодо придатності військовозобов'язаного для проходження військової служби за станом здоров'я. Відповідно до пунктів72,74,77 вищезазначеного Порядку рішення щодо придатності резервіста та військовозобов'язаного для проходження військової служби за станом здоров'я визначається військово-лікарською комісією при районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки. Резервістам та військовозобов'язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду. Рішення (постанову) військово-лікарської комісії щодо придатності резервіста або військовозобов'язаного до проходження військової служби під час мобілізації вноситься до бази даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів не пізніше ніж протягом наступного дня з дня надходження відповідного рішення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки. У відповідності до п.81 вищезазначеного Порядку призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період оформляється виключно на підставі наказу керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, командира військової частини, керівника розвідувального органу або визначеного ним керівника відповідного підрозділу, керівника Центрального управління або регіонального органу СБУ. Вищезазначений встановлений правовий порядок призову Позивача на військову службу під час мобілізації був грубо порушений Відповідачем та засвідчує протиправність притягнення Позивача до адміністративної відповідальності.
Також, повістка на відправку №205 призначена на 15.08.2024 р. не відповідає законодавчим вимогам, які пред'являються до повісток та які визначені у п.29 вказаного Порядку, зокрема, в повістці не зазначено реєстраційний номер повістки, а №205 є загальним універсальним символом, який проставлений на всіх паперових повістках на відправку, що виписуються відповідачем для військовозобов'язаних.
Відповідач у протоколі про адміністративне правопорушення №2042 від 15 серпня 2024 р. та в оскаржуваній постанові зазначив суперечливі факти, які не становлять склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» оскільки як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення №2042 від 15 серпня 2024 р. позивач з'явився по повістці до ІНФОРМАЦІЯ_4 але їхати в частину відмовився». Юридичний склад ч.3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» становить пасивну поведінку, бездіяльність суб'єкта правопорушення, яка обумовлює не явку в встановлені у мобілізаційних розпорядженнях/повістках строки та час на збірні пункти. Явка особи у встановлених мобілізаційними розпорядженнями/повістками строки та час і надання доказів які засвідчують право на заміну виконання військового обов'язку на альтернативну невійськову службу під час мобілізації (таким доказом по справі є заява позивача до відповідача із додатками від 15.08.2024 р.) не становить склад інкримінованого адміністративного правопорушення. Відповідачем не здійснено розгляду вказаної заяви при вирішенні питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є присвяченим охрещеним служителем Релігійного об'єднання Свідків Єгови в Україні, що підтверджується довідкою Релігійної організації «Релігійний центр Свідків Єгови в Україні» від 18 грудня 2023 р. №10384.
У відповідності до заяви від 15.08.2024 р. ОСОБА_1 звернувся до начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою про заміну виконання військового обов'язку альтернативною невійськовою службою під час мобілізації. Втім матеріали справи не містять доказів належного розгляду поданих заяв.
Оскільки позивач має право на виконання свого військового обов'язку шляхом його заміни на альтернативну (невійськову) службу, тому останній заявив про своє бажання скористатись правом альтернативної служби.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, зокрема обставин, встановлених у справу «Мушфіг Мамедов та інші проти Азербайджану» від 17 жовтня 2019 року (заява 14604/18), необхідність захисту територіальної цілісності держави не може розглядатись як підстави для обмеження прав Свідків Єгови та захисту підлягає не лише саме право Свідків Єгови «не брати в руки зборю», а їх зумовлене глибоким релігійним переконанням право нести військову службу у будь-якій формі, у зв'язку з чим Держава має забезпечити особам проходження альтернативної (невійськової) служби, яка є повністю відокремленою від військового обов'язку.
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що Свідки Єгови належать до відомої християнської конфесії, що з моменту свого виникнення активно діють у багатьох країнах світу, в тому числі в усіх європейських країнах-членах Ради Європи, є релігійною групою, що дотримується принципів пацифізму, та їхнє віровчення не дозволяє її членам проходити військову службу, носити військову форму або брати в руки зброю. З іншого боку, Свідки Єгови погоджуються здійснювати альтернативну цивільну службу за умови, що вона не пов'язана з військовими організаціями («Свідки Єгови м. Москви та інші проти Росії», від 10.06.2010, заява №302/02).
У свою чергу, розглядаючи справу Свідка Єгови , засудженого у кримінальному порядку за відмову від проходження військової служби через релігійні переконання, ЄСПЛ у рішенні у справі «Баятян проти Вірменії» від 07.07.2011 (заява № 23459/03) зауважив, що несприйняття військової служби - коли мотивом такого несприйняття є серйозний і нездоланний конфлікт між обов'язком служити в армії та переконаннями конкретної особи або її глибокими і невдаваними релігійними чи іншими поглядами - є переконанням або поглядом настільки незаперечним, серйозним, послідовним та значущим, що на нього поширюються гарантії ст. 9 Конвенції.
Отже, ЄСПЛ установлено, що право Свідків Єгови, до яких належить позивач, на відмову від проходження військової служби за релігійними переконаннями гарантовано п. 1 статті 9 Конвенції.
Незабезпечення таким особам можливості реалізувати їх право на альтернативну (невійськову) службу є втручанням у їх свободу сповідувати свою релігію.
Таким чином, приходжу до висновку про неправомірність оскаржуваної постанови щодо вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою ст.210-1 КУпАП щодо порушення останнім законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію з огляду на незабезпечення ОСОБА_1 можливості реалізувати його право на альтернативну (невійськову) службу.
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ст.ст. 9, 21, 72-78, 90, 121,123, 139, 205, 241-246, 250, 251, 286 КАС України, ч. 3 ст.210-1, 245, 251, 268, 280 КУпАП, Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу», суд,
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову №1726 від 20 серпня 2024 р. за справою про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 25 500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот гривень) грн.
Справу про адміністративне правопорушення за 2 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 , закрити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (Код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 .) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять гривень) грн. 60 коп..
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий М.Ф. Сенько