06.08.2025 Справа № 756/10343/24
Справа № 756/10343/24
№ 1-кп/756/791/25
06 серпня 2025 року місто Київ
Оболонський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинувачених ОСОБА_4 ,
ОСОБА_5 ,
захисників обвинувачених ОСОБА_6 ,
ОСОБА_7 ,
провів судове засідання у об'єднаному кримінальному проваджені № 12024100050001103 від 28.03.2024 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в селі Нові Трояни Болградського району Одеської області, громадянин України, здобув середньою освіту, офіційно не працевлаштований, неодружений, на утриманні дітей не має, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який народився в селі Звиняче, Ружинського району Житомирської області, громадянин України, здобув середньою освіту, офіційно працевлаштований вантажником у ТОВ «Олді Житомир», неодружений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 200 КК України,
У провадженні Оболонського районного суду міста Києва перебуває об'єднане кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100050001103 від 28 березня 2024 року, стосовно обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 200 КК України.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обґрунтовуючи ризиками, які передбачені п. 1, 3 ст. 177 КПК України: ризиком переховування, ризиком незаконного впливу на свідків та потерпілого.
Також зауважив, що до обвинувачених не можливо застосувати запобіжні заходи у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки, домашнього арешту чи застави.
Захисник ОСОБА_7 заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу ОСОБА_4 , просив застосувати цілодобовий домашній арешт або заставу у мінімальному розмірі.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію захисника.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 , у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора, просив застосувати цілодобовий домашній арешт або заставу у мінімальному розмірі.
Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав позицію захисника.
Представник потерпілого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_9 , у судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення клопотання про продовження запобіжного заходу не заперечує.
Суд, вислухавши доводи сторін, приходить до такого висновку.
Під час судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинувачених. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд враховує, що на час здійснення судового провадження існують ризики, передбачені п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Також відсутні стійкі соціальні зв'язки.
Так, ризик переховування обґрунтовано тим, що ОСОБА_4 усвідомлює гіпотетичну міру покарання за інкриміновані кримінальні правопорушення, в тому числі за особливо тяжкий злочин, передбачений ч. 4 ст. 187 КК України та може навмисно переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності шляхом зміни місця проживання.
Відповідно до висновків щодо застосування норм права, викладених, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 по справі № 166/313/17, від 13.08.2020 по справі № 674/1202/19, від 27.02.2019 по справі № 0503/10653/2012, усвідомлення ймовірності визнання вини особи з висунутим їй обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчить про наявність ризику переховування від суду та є підставою для тримання особи під вартою.
Також суд враховує можливість обвинуваченого залишити територію України. А в контексті з тим, що 24.02.2022 російська федерація розпочала військову агресію проти України, у зв'язку з чим цього ж дня Президентом України підписано Указ «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 за № 64/2022, який триває до тепер, і на даний час, для громадян України, існує реальна можливість спрощеного режиму перетину кордону та отримання дозволу на проживання в багатьох країнах світу.
Наведені вище обставини є передумовами та можливістю для втечі обвинуваченого з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування та суду.
На думку суду, співставлення можливих негативних для обвинуваченого наслідків переховування у невизначеному майбутньому із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі за особливо тяжкий злочин у найближчій перспективі робить цей ризик актуальним.
Також, суд погоджується з доводами прокурора щодо існування ризику незаконного впливу обвинуваченого ОСОБА_4 на свідків та потерпілого. Суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку, на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду, на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК).
При цьому, суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК). За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. На переконання суду, з переходом на стадію судового провадження ризик незаконного впливу на свідків лише актуалізується, адже за наслідками ознайомленням з матеріалами кримінального провадження, обвинувачені стають обізнаними про всіх осіб, які допитувалися у цьому кримінальному провадженні.
Суд, враховує, що залишаються не допитаними судом свідки та потерпілі , а тому ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України є доведений прокурором та продовжує існувати.
Будь-які інші докази, які б свідчили про відсутність або зменшення ризиків, передбачених у п. 1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України, вказаних у клопотанні прокурора у суду відсутні.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу, суд, відповідно до положень ст. 178 КПК України, враховує дані про особу обвинуваченого, відсутність даних про його офіційне працевлаштування, сімейний стан - неодружений, відсутність законних джерел до існування, тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим, раніше не судимий, на утриманні не має неповнолітніх дітей або інших осіб, має зареєстроване місце проживання, яке територіально знаходиться в Одеській області.
Отже, з метою забезпечення виконання покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 процесуальних обов'язків, попередження переховуванню від суду, незаконного впливу на свідків, суд дійшов висновку, що на даній стадії кримінального провадження ризики здійснення обвинуваченим дій, передбачених у п. 1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається прокурор у клопотанні про продовження застосування запобіжного заходу, не зменшились настільки, що вже не могли би виправдовувати подальше тримання обвинуваченого під вартою та жодний з інших, більш м'яких запобіжних заходів, не здатний їм запобігти, а отже підстави для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який відсутні.
За таких обставин, у суду відсутні докази про можливість запобігання тим ризикам на які посилається прокурор шляхом зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Крім того, застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, на думку суду, не може запобігти ризикам, які суд вважає доведеними, оскільки такі дані про особу обвинуваченого, відсутність міцних соціальних зв'язків, офіційного працевлаштування, не слугують достатнім стримуючими факторами для забезпечення його належної процесуальної поведінки.
Під час розгляду клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , судом було враховано прецедентну практику Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях зазначив, що обґрунтування будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, яким він є, повинно бути переконливо наведено державою, а квазіавтоматичне продовження такого періоду суперечить гарантіям, встановленим у пункті 3 статті 5 Конвенції (пункт 66 рішення від 9 січня 2003 року у справі «Шишков проти Болгарії», пункт 40 рішення від 10 червня 2008 року у справі «Тасе проти Румунії»).
Крім того, беручи до уваги прецедентну практику Європейського суду з прав людини, ризики не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), та мають підтверджуватися фактичними даними. При цьому такі дані, на думку суду, повинні свідчити про можливості існування певних підозр, щодо таких ризиків тобто вірогідності настання наслідків, запобіжниками яких вони є. А отже, розглядаючи клопотання, судом було враховано ті фактичні дані, які, на його думку, є доказами в розумінні положень ч. 1 ст. 177 КПК України.
На думку суду, саме обраний запобіжний захід - тримання під вартою, відповідає завданням кримінального провадження, визначеного ст. 2 КПК України, меті застосування запобіжного заходу даним щодо обвинуваченого, встановленим обставинам - усунути ризики, які є запобіжником саме належної процесуальної поведінки.
Ураховуючи наведене, оскільки вказані у клопотанні прокурора ризики продовжують існувати, з метою забезпечення виконання покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 процесуальних обов'язків, суд на даній стадії судового провадження вважає за доцільне продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд враховує, що на час здійснення судового провадження існують ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Також відсутні стійкі соціальні зв'язки.
Так, ризик переховування обґрунтовано тим, що ОСОБА_5 усвідомлює гіпотетичну міру покарання за інкриміновані кримінальні правопорушення, в тому числі особливо тяжкий злочин, передбачений ч. 4 ст. 187 КК України, та може навмисно переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності.
Відповідно до висновків щодо застосування норм права, викладених, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 по справі № 166/313/17, від 13.08.2020 по справі № 674/1202/19, від 27.02.2019 по справі № 0503/10653/2012, усвідомлення ймовірності визнання вини особи з висунутим їй обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчить про наявність ризику переховування від суду та є підставою для тримання особи під вартою.
Також суд враховує можливість обвинуваченого залишити територію України. А в контексті з тим, що 24.02.2022 російська федерація розпочала військову агресію проти України, у зв'язку з чим цього ж дня Президентом України підписано Указ «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 за № 64/2022, який триває до тепер, і на даний час, для громадян України, існує реальна можливість спрощеного режиму перетину кордону та отримання дозволу на проживання в багатьох країнах світу.
Наведені вище обставини є передумовами та можливістю для втечі обвинуваченого з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування та суду.
На думку суду, співставлення можливих негативних для обвинуваченого наслідків переховування у невизначеному майбутньому із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі в тому числі і за особливо тяжкий злочин у найближчій перспективі робить цей ризик актуальним.
Також, суд погоджується з доводами прокурора щодо існування ризику незаконного впливу обвинуваченого ОСОБА_5 на свідків та потерпілих. Суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку, на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду, на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК).
При цьому, суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК). За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. На переконання суду, з переходом на стадію судового провадження ризик незаконного впливу на свідків лише актуалізується, адже за наслідками ознайомленням з матеріалами кримінального провадження, обвинувачені стають обізнаними про всіх осіб, які допитувалися у цьому кримінальному провадженні.
Суд, враховує, що залишаються не допитаними судом свідки та потерпілі , а тому ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України є доведений прокурором та продовжує існувати.
Будь-які інші докази, які б свідчили про відсутність або зменшення ризиків, передбачених у п. 1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України, вказаних у клопотанні прокурора у суду відсутні.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу, суд, відповідно до положень ст. 178 КПК України, враховує дані про особу обвинуваченого, який офіційно працевлаштований вантажником у ТОВ «Олді Житомир», сімейний стан - неодружений, на утриманні не має неповнолітніх дітей або інших осіб, тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим, раніше не судимий, за місцем реєстрації не проживає, мешкає у хостелі.
Отже, з метою забезпечення виконання покладених на обвинуваченого ОСОБА_5 процесуальних обов'язків, попередження переховуванню від суду, незаконного впливу на свідків, суд дійшов висновку, що на даній стадії кримінального провадження ризики здійснення обвинуваченим дій, передбачених у п. 1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається прокурор у клопотанні про продовження застосування запобіжного заходу, не зменшились настільки, що вже не могли би виправдовувати подальше тримання обвинуваченого під вартою та жодний з інших, більш м'яких запобіжних заходів, не здатний їм запобігти, а отже підстави для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який відсутні.
За таких обставин, у суду відсутні докази про можливість запобігання тим ризикам на які посилається прокурор шляхом зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Крім того, застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, на думку суду, не може запобігти ризикам, які суд вважає доведеними, оскільки такі дані про особу обвинуваченого, відсутність міцних соціальних зв'язків, не слугують достатнім стримуючими факторами для забезпечення його належної процесуальної поведінки.
Під час розгляду клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , судом було враховано прецедентну практику Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях зазначив, що обґрунтування будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, яким він є, повинно бути переконливо наведено державою, а квазіавтоматичне продовження такого періоду суперечить гарантіям, встановленим у пункті 3 статті 5 Конвенції (пункт 66 рішення від 9 січня 2003 року у справі «Шишков проти Болгарії», пункт 40 рішення від 10 червня 2008 року у справі «Тасе проти Румунії»).
Крім того, беручи до уваги прецедентну практику Європейського суду з прав людини, ризики не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), та мають підтверджуватися фактичними даними. При цьому такі дані, на думку суду, повинні свідчити про можливості існування певних підозр, щодо таких ризиків тобто вірогідності настання наслідків, запобіжниками яких вони є. А отже, розглядаючи клопотання, судом було враховано ті фактичні дані, які, на його думку, є доказами в розумінні положень ч. 1 ст. 177 КПК України.
На думку суду, саме обраний запобіжний захід - тримання під вартою, відповідає завданням кримінального провадження, визначеного ст. 2 КПК України, меті застосування запобіжного заходу даним щодо обвинуваченого, встановленим обставинам - усунути ризики, які є запобіжником саме належної процесуальної поведінки.
Ураховуючи наведене, оскільки вказані у клопотанні прокурора ризики продовжують існувати, з метою забезпечення виконання покладених на обвинуваченого ОСОБА_5 процесуальних обов'язків, суд на даній стадії судового провадження вважає за доцільне продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченими покладених на них обов'язків та не може бути завідомо непомірним для них.
Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину визначається від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами 3 або 4 ст. 183 цього Кодексу обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Для того, аби можна було вважати заставу такою, яку обвинувачений здатен внести та яка може забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, суд повинен урахувати положення статей 177, 178 КПК України, а також раціонально співставити її розмір з доведеними у справі ризиками, даними про особу обвинуваченого, тяжкістю вчиненого злочину, як і матеріальним станом обвинуваченого.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави.
За скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років із конфіскацією майна, що відповідно до ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжкого злочину.
Суд зазначає, що ймовірно вчинені ОСОБА_4 кримінальні правопорушення, мають високий ступінь суспільної небезпеки, за обставинами провадження встановлено наявність передбачених ч. 1 ст. 177 КПК ризиків, при цьому рішення суду за результатами розгляду питання щодо можливості продовження запобіжного заходу повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
У судовому засіданні, не було надано жодних доказів щодо можливості внести заставу як обвинуваченим ОСОБА_4 так і його родичами.
Таким чином, з огляду на обставини, встановлені під час розгляду клопотання, стадію судового провадження, майновий та сімейний стан ОСОБА_4 , ураховуючи те, що вирішення питання застосування альтернативного запобіжного заходу у виді застави є правом суду, суд вважає можливим при постановленні ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого не визначати розмір застави.
Суд зазначає, що ймовірно вчинені ОСОБА_5 кримінальні правопорушення, мають високий ступінь суспільної небезпеки, за обставинами провадження встановлено наявність передбачених ч. 1 ст. 177 КПК ризиків, при цьому рішення суду за результатами розгляду питання щодо можливості продовження запобіжного заходу повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
У судовому засіданні, не було надано жодних доказів щодо можливості внести заставу як обвинуваченим ОСОБА_5 так і його родичами.
Ураховуючи те, що вирішення питання застосування альтернативного запобіжного заходу у виді застави є правом суду, суд вважає можливим при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_5 не визначати розмір застави.
Враховуючи вище викладене, до спливу терміну тримання під вартою винести вирок суду у справі не можливо, обставини, що є підставою для взяття обвинувачених під варту на даний час не змінилися, суд вважає недостатнім застосування більш м'яких запобіжних заходів стосовно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 для запобігання ризикам передбаченим ст. 177 КПК України, та необхідним продовжити ОСОБА_4 та ОСОБА_5 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 05.10.2025 включно.
Керуючись ст. ст.177, 370 КПК України, суд,
Клопотання прокурора Оболонської окружної прокуратури м. Києва про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор», строком на 60 днів, тобто до 05.10.2025 включно.
Альтернативний запобіжний захід у вигляді застави відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - не обирати.
Клопотання прокурора Оболонської окружної прокуратури м. Києва про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор», строком на 60 днів, тобто до 05.10.2025 включно.
Альтернативний запобіжний захід у вигляді застави відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - не обирати.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію ухвали негайно вручити обвинуваченим та прокурору, а також для виконання конвойній службі.
Суддя ОСОБА_1