Справа №755/14867/24
Провадження № 2/752/7450/24
Іменем України
15.11.2024 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді - Чекулаєва С.О.,
за участі секретаря судового засідання - Пастух З.Ф.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу
за позовом ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ»
треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Шарков Олександр Олександрович,
про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
1.Описова частина
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпровського районного суду м.Києва із позовом до ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є. М., приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Шарков О. О., у якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №23697 від 28.04.2021, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є. М., яким стягнуто з позивача на користь відповідача заборгованість за кредитним договором від 29.08.2019 №1437261 у розмірі 21 533,10 грн. Судові витрати покласти на відповідача.
1.1. Стислий виклад позиції позивача
03.10.2024 позивачу стало відомо, що стосовно нього, як боржника, приватним виконавцем виконавчого округу м.Києва Шарковим О. О. 03.06.2021 було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 за заявою стягувача ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» на підставі виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є. М. 28.04.2021, який зареєстровано у реєстрі за № 23697.
Вказаний виконавчий напис видано про примусове стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» суми заборгованості за кредитним договором від 29.08.2019 №1437261 у розмірі 21 533,10 грн.
Однак позивач вказує, що заборгованості за вказаним кредитним договором не має, будь - яких претензій від стягувача вона не отримувала.
Звернула увагу на те, що наявний у виконавчому провадженні договір про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (оферти) не є нотаріально посвідченим, приватний нотаріус при вчиненні виконавчого напису не перевірив безспірність заборгованості боржника перед стягувачем, на час вчинення приватним нотаріусом виконавчого напису документи про безспірність боргу були відсутні.
Зазначає, що вчинення вказаного виконавчого напису було передчасним та незаконним, та таким, що порушує законодавство України, у зв'язку із чим позивач звернулася до суду з позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
1.2. Стислий виклад позиції учасників справи
Відповідач відзиву на позовну заяву не подавав.
Треті особи пояснень щодо позову не подавали.
1.3. Заяви, клопотання учасників справи
Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами до суду не надходили.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Представником позивача - адвокатом Дічко В. С. подано клопотання про витребування у якості доказів від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Є. М. належним чином завірені копії матеріалів нотаріальної справи, на підставі яких було вчинено виконавчий напис № 23697 від 28.04.2021 про стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості за кредитним договором №143726 від 29.08.2019 на суму 21 533,10 грн, та від ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» копії документів, що були надані приватному нотаріусу для вчинення виконавчого напису.
Представником позивача - адвокатом Дічко В. С. подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за виконавчим написом від 28.04.2021, вчиненим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є. М., зареєстрований за №23697, про стягнення із позивача на користь ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» суми заборгованості за кредитним договором №1437261 від 29.08.2019.
22.11.2024 на адресу суду надійшло клопотання ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» про зменшення витрат на правничу допомогу до 2 000, 00 грн.
1.4.Процесуальні дії у справі
Ухвалами Дніпровського районного суду м. Києва від 03 вересня 2024 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є. М., Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Шарков О. О., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову передано на розгляд Голосіївському районному суду м. Києва за територіальною підсудністю.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.10.2024 головуючим суддею у справі визначений суддя С. О. Чекулаєв.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 14.10.2024 у справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 14.10.2024 зупинено стягнення за виконавчим написом від 28.04.2021, вчиненим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є. М., зареєстрований за №23697, про стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» суми заборгованості за кредитним договором №1437261 від 29.08.2019.
Оскільки розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
2.Мотивувальна частина
2.1.Фактичні обставини, встановлені судом
Відповідно до копії виконавчого напису від 28.04.2021 зареєстрованого в реєстрі за №23697, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є. М., на підставі ст.ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат» запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» заборгованість за період з 30.08.2020 по 28.04.2021, оскільки вона є боржником за кредитним договором № 143726 від 29.08.2019, укладеним між ТОВ «ФК «Верона» та ОСОБА_1 .
Загальна сума заборгованості, в тому числі плата за вчинення виконавчого напису складає 21 533,10 грн.
Строк, за який проводиться стягнення: з 30.08.2020 по 28.04.2021.
Як вбачається із даного виконавчого напису, на підставі договору факторингу №1-31/08-В від 31.08.2020, укладеного між ТОВ «ФК «Верона» та ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ», право вимоги за кредитним договором № 143726 від 29.08.2019 перейшло до ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ».
03.06.2021 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Шарковим О. О. відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису №23697 від 28.04.2021, зобов'язано боржника подати декларацію про доходи та майно, та попереджено про відповідальність за неподання такої декларації.
Вбачається, що відступлення відповідачу від ТОВ «ФК «Верона» права вимоги за вищевказаним кредитним договором відбулось 31.08.2020.
2.2. Застосовані норми права
Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» визначено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Відповідно до статті 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Главою 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, передбачено порядок вчинення виконавчих написів.
Згідно з підпунктами 1.1. та 1.2. пункту 1, підпунктами 3.1., 3.5. пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.
Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів визначені нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку).
Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
У постанові Верховного суду України від 05.07.2017 № 754/9711/14-ц зазначено, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).
Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене, захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.
Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з переліком документів.
Для правильного застосування положень статей 87 та 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
2.3. Мотиви, з яких виходить суд
З наданої суду позовної заяви вбачається, що позивач з наявністю у неї заборгованості перед новим кредитором не згодна.
При цьому нотаріус вчинив оскаржуваний виконавчий напис без належного підтвердження безспірності вимоги кредитора. Серед документів, наданих стягувачем нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку.
У вчиненому спірному виконавчому написі не вказано на підставі яких документів останній було вчинено.
За таких обставин, між сторонами існував та існує не вирішений судом спір щодо наявної заборгованості.
Зазначене спростовує безспірність заборгованості боржника (правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постановах від 04.03.2015 в справі № 6-27цс15, від 11.03.2015 в справі № 6-141цс14).
Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Суд звертає увагу на те, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2016 скасовано. Визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 11 такого змісту: «11. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов'язанням до закінчення строку виконання основного зобов'язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов'язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувана про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв'язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.». Зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.
Оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 28.04.2021, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст. ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
При цьому, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З матеріалів справи вбачається, що у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом,чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису не був посвідчений нотаріально, а тому суд вважає, що з врахуванням встановлених судом обставин наявні правові підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису та подання стягувачем неналежних документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Зазначена позиція підтверджується зокрема Постановою ВС КЦС від 15.04.2020 по справі № 158/2157/17.
3. Висновки суду
Вивчивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд вважає, що в ході розгляду справи знайшов своє підтвердження той факт, що відповідач не надав приватному нотаріусу необхідних та достатніх документів, зокрема, які підтверджують безспірність заборгованості позивача.
Так, стороною відповідача не надано суду доказів на підтвердження подання нотаріусу документів, передбачених законом, які б давали можливість вчинити виконавчий напис у встановленому законом порядку.
Ураховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що відповідачем не були надані приватному нотаріусу належні та достатні докази безспірності заборгованості позивача за кредитним договором, її розміру, отримання позивачем вимоги відповідача, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, а тому підлягають задоволенню.
4.Судові витрати
У відповідності до положень п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Також, у постанові Верховного Суду від 12.02.2020 в справі № 648/1102/19 вказано, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Саме лише не зазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).
Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити не співмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 16.11.2022 року, справа № 922/1964/21.
У позовній заяві стороною позивача заявлено вимогу щодо відшкодування понесених ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у розмірі 4 500,00 грн.
Стороною відповідача подано клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, в якому Товариство просить зменшити розмір заявлених витрат на правничу допомогу до 2 000,00 грн, оскільки заявлені позивачем витрати на правничу допомогу у розмірі 4 500,00 грн. є неспівмірними та не обґрунтованими, враховуючи складність справи.
На підтвердження вимог про стягнення судових витрат понесених позивачем у зв'язку з розглядом в суді цієї справи суду надано копію Договору про надання правничої допомоги від 12.08.2024, укладеного між позивачем та АО «Луговий, Дічко та партнери» з додатком до договору №1, копія ордеру на надання правничої допомоги від 14.08.2024 серії АР №1192603, копію рахунку - фактури № СФ-00002 від 14.08.2024 на суму 4 500,00 грн., копію акта прийому - передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 14.08.2024 №0002, копію квитанції до платіжної інструкції на суму 4 500,00 грн (призначення платежу: рахунок-фактура від 14.08.2024 № СФ-000002, договір №163 від 12.08.2924, підготовка та подання позовної заяви до суду).
Враховуючи положення статті 28 Правил адвокатської етики (затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України 09.06.2017 року) необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.
За умовами ч.ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 160/19098/21 від 01 лютого 2023 року).
Враховуючи викладене, суд вважає, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а тому суд не вбачає підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді першої інстанції, відтак вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 4 500,00 грн.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору за подання позову до суду в розмірі 1 211,20 грн, та за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 605, 60 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-78, 81, 128, 131, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 280, 274, 275, 279, 352, 354 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Шарков Олександр Олександрович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем28 квітня 2021 року, за реєстровим номером 23697 про стягнення боргу з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» за кредитним договором №1437261 від 29.08.2019 на суму 21 533,10 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» (код ЄДРПОУ 40966896, адреса: м. Київ, вул. Набережно - Корчуватська, 27, приміщення 2) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) гривень 80 копійок.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» (код ЄДРПОУ 40966896, адреса: м. Київ, вул. Набережно - Корчуватська, 27, приміщення 2) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 500 (чотири тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С. О. Чекулаєв