Справа № 752/15531/24
Провадження № 2-др/752/14/25
Іменем України
12.03.2025 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді Чекулаєва С.О.,
за участі секретаря судового засідання Пастух З.Ф.
розглянувши у судовому засідання з повідомленням (викликом) учасників справи
заяву ОСОБА_1
про ухвалення додаткового рішення у справі
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про поділ спільного майна подружжя,
Описова частина
У липні 2024 року ОСОБА_1 , через свого представника, адвоката Слободяніна Максима Вікторовича звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 26.11.2024 у справі №№752/15531/24 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені:
- визнано за ОСОБА_1 право власності на частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 59.00 кв.м., житловою площею 33,1 кв.м.;
- визнано за ОСОБА_2 право власності на частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 59.00 кв.м., житловою площею 33,1 кв.м;
- стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 15 140,00 гривень судового збору.
Від представника позивача, адвоката Слободяніна Максима Вікторовича до суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення по справі, а саме, щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 гривень, а також судового збору у розмірі 15 140,00 гривень.
Процесуальні дії у справі та заяви, клопотання учасників справи
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 18.12.2024 головуючим суддею з розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення визначений суддя Голосіївського районного суду міста Києва Чекулаєв С.О.
У зв'язку з надмірним навантаженням на суддю, судове засідання з розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення призначено на 12.03.2025.
Про дату, час та місце судового засідання учасники справи повідомлялися належним чином.
До ухвалення судового рішення у справі, а саме 05.11.2024 від відповідача надійшла заява із запереченнями щодо відшкодування розміру витрат на професійну правничу допомогу; відповідач просить зменшити розмір вказаних витрат, які підлягають відшкодуванню до 10 000,00 гривень.
У судове засідання 12.03.2025 учасники справи не з'явилися.
Згідно положень частини третьої та четвертої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Мотиви, з яких суд дійшов висновків та закон, яким керувався суд
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої цієї статті).
Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 (провадження № 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18), від 15 червня 2021 року у справі № 159/5837/19 (провадження № 61-10459св20), від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18 (провадження № 61-3157св21).
Указана судова практика є незмінною.
Суд встановив, що у липні 2024 року ОСОБА_1 , через свого представника, адвоката Слободяніна Максима Вікторовича звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 26.11.2024 у справі №№752/15531/24 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені:
- визнано за ОСОБА_1 право власності на частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 59.00 кв.м., житловою площею 33,1 кв.м.;
- визнано за ОСОБА_2 право власності на частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 59.00 кв.м., житловою площею 33,1 кв.м;
- стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 15 140,00 гривень судового збору.
Відповідно до поданої представником позивача заяви про ухвалення додаткового рішення, стверджується, що суд не вирішив питання щодо стягнення на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу та витрат зі сплати судового збору, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь:
- 30 000,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу;
- 15 140,00 гривень судового збору.
У позовній заяві від 22.07.2024 зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які складаються із: витрат на правову допомогу, які позивач поніс або які очікує понести в зв'язку з розглядом справи, розмір яких становить 30 000,00 гривень, а також із судового збору у розмірі 15 140,00 гривень.
В матеріалах справи (а.с.70) міститься копія Договору про надання правової допомоги №10-07/24 від 19.07.2024 укладеного між ОСОБА_1 та АДВОКАТСЬКИМ ТА РІЕЛТОРСЬКИМ ОБ'ЄДНАННЯМ УКРАЇНИ, згідно пункту 1 якого, замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надати правову допомогу замовнику на території України, а саме здійснювати представництво та захист інтересів замовника з правом підпису у судах загальної юрисдикції.
Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконавцю надані ним послуги у розмірі та у строки, передбачені додатками до цього договору (пункт 1.2. Договору №10-07/24 від 19.07.2024).
Згідно Додатку №1 до Договору №10-07/24 від 19.07.2024 (а.с.72) сторони дійшли згоди, що замовник зобов'язаний здійснити оплату гонорару виконавця в наступному порядку: 30 000,00 гривень протягом 15 днів з дати укладення цього договору. Оплата послуг здійснюється шляхом внесення грошових коштів у визначеному розмірі на банківський рахунок виконавця.
Суд встановив, що 25.07.2024 ОСОБА_1 , трьома окремими переказами, здійснив сплату на розрахунковий рахунок АДВОКАТСЬКОГО ТА РІЕЛТОРСЬКОГО ОБ'ЄДНАННЯ УКРАЇНИ грошових коштів у загальному розмірі 30 000,00 гривень, що підтверджується інформаційними повідомленнями про зарахування грошових коштів: №616599566.1 від 25.07.2024 (а.с.74), № 184611368 від 25.07.2024 (а.с.75) та №184610976 від 25.07.2024 (а.с.76).
Відповідно до Акта здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 10.12.2024 виконавець - АДВОКАТСЬКЕ ТА РІЕЛТОРСЬКЕ ОБ'ЄДНАННЯМ УКРАЇНИ передало, а замовник - ОСОБА_1 прийняв надані згідно Договору №10-07/24 від 19.07.2024 послуги, а саме: представництво інтересів замовника в Голосіївському районному суді м. Києва по справі №752/15531/24 (підготовка процесуальних документів для подальшої їх подачі до суду), на загальну суму 30 000,00 гривень.
Окрім цього, матеріали справи містять копію ордеру на надання правничої допомоги серії АА №1466869 виданого АДВОКАТСЬКИМ ТА РІЕЛТОРСЬКИМ ОБ'ЄДНАННЯМ УКРАЇНИ (а.с.34), згідно якого адвокат Слободянін Максим Вікторович уповноважений на надання правничої допомоги ОСОБА_1 у Голосіївському районному суді м. Києва.
Суд зазначає, що обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявила клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому суд звертає увагу, що заперечення проти розміру судових витрат, саме по собі, без надання доказів їх необґрунтованості, не є достатньою підставою для їх зменшення або відмови у відшкодуванні. Суд встановлює розмір судових витрат на підставі поданих сторонами доказів, таких як договори, рахунки, квитанції тощо, які підтверджують фактичні витрати.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач - ОСОБА_2 05.11.2024, подала до суду письмові заперечення щодо розміру судових витрат, в яких вказує, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу є не співмірним, оскільки:
-має місце фактична відсутність спору (відповідач визнала позов);
-справа є нескладною;
-адвокат позивача витратив не велику кількість часу, оскільки він обмежився лише складанням типової позовної заяви у такій категорії справ;
-представник позивача не брав участі у численних судових засіданнях, не аналізував відзив відповідача (який не подавався).
У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 04.06.2019 у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12.09.2019.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23.01.2014 у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
Відповідно до правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду у Постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Враховуючи те, що при ухваленні рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 26.11.2024 у справі №№752/15531/24 не було вирішено питання щодо розподілу витрат на правову допомогу, суд вважає, що заява представника позивача, адвоката Слободяніна Максима Вікторовича підлягає частковому задоволенню.
При цьому, визначаючи розмір судових витрат на правову допомогу, судом було враховано принцип співмірності та розумності судових витрат, складність справи та обсяг виконаних робіт адвокатом, також взято до уваги заперечення на заяву про стягнення судових витрат та вартість наданих послуг.
Враховуючи викладене, суд вважає що належними, розумними та співмірними зі складністю справи про поділ майна подружжя, витратами на професійну правничу допомогу, які підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача будуть витрати у розмірі 15 000,00 гривень.
Окрім того, суд зазначає, що вимога позивача про стягнення з відповідача згідно додаткового рішення судового збору у розмірі 15 140,00 гривень не підлягає задоволенню, оскільки суд вже вирішив питання щодо стягнення з відповідача судового збору у рішенні 26.11.2024.
Керуючись статтями 10,12,81,89,142,258-259,263-265,268,270 ЦПК України, суд
заяву представника ОСОБА_1 , адвоката Слободяніна Максима Вікторовича про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 (п'ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок.
В іншій частині вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Київського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С. О. Чекулаєв