24.07.2025 Справа № 363/3888/24
Іменем України
24 липня 2025 року м. Вишгород
Вишгородський районний суд Київської області в складі головуючого - судді Свєтушкіної Д.А., за участі секретаря судових засідань Галай О.О., представника позивача адвоката Ковалевської Д.С. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи EasyCon, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вишгороді в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди,-
До Вишгородського районного суду Київської області від представника позивача надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 21.04.2024 р. в м. Вишгород, по вул. Шолуденка 18-А відбулось ДТП за участю транспортного засобу «Range Rover» д/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 (Відповідача по справі) та автомобілю «Ford Edge» д/н НОМЕР_2 що належить ОСОБА_1 на праві власності. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Постановою Вишгородського районного суду Київської області №363/2080/24 від 05.06.2024 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача, була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «УСГ», згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 216587877. Згідно з полісом № 216587877 розмір страхової суми на одного потерпілого завданого майну становить 160 000,00 грн. Позивач вважає, що витрати яких він зазнав у зв'язку зі знищенням його транспортного засобу для відновлення свого порушеного права, що підлягають стягненню з відповідача становлять 483 501,39 грн, що дорівнюють різниці між вартістю ТЗ «Ford Edge» д/н НОМЕР_3 до ДТП (846 537,06 грн), вартістю автомобіля у пошкодженому стані (203 035,67 грн) та розміром сплаченого страхового відшкодування (160 000,00 грн). Крім того, позивач наполягає на стягнені з відповідача 5 000,00 грн у якості відшкодування моральної шкоди, оскільки в результаті протиправних дій відповідача було спричинення пошкодження майна позивача, що безумовно вплинуло на якість його повсякденно життя, в тому числі за рахунок того, що позивач був вимушений витрачати час на пошук експертної організації, звертатись до страхової компанії, звертатися за допомогою до професійної правничої допомоги тощо. З огляду на викладене та враховуючи, що автомобіль належний позивачу було знищено в результаті дій відповідача, а пошкодження майна особи у будь-якому разі призводить до душевних страждань, пов'язаних з необхідністю вчинення відповідних дій, спрямованих на відновлення майна та інших дій, спрямованих на відновлення своїх порушених прав, тому позивач вважає, що 5 000,00 гривень - це адекватний грошовий еквівалент понесених душевних страждань та втрат немайнового характеру. Отже, представник позивача просить суд, стягнути з відповідача на користь позивача майнову шкоду у розмірі 483 501,39 грн, моральну шкоду у розмірі 5 000,00 грн, судовий збір у розмірі 4 885,01 грнє.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 21.08.2024 року у справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого судового засідання.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 27.01.2025 року закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги у повному обсязі та просила їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві. Також просила стягнути з відповідача на користь позивача понесені останнім судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн. Не заперечувала проти заочного розгляду справи.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи був належним чином повідомлений, заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило, своїм правом на подання відзиву не скористався, а тому суд, відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, вважає можливим провести розгляд заочний розгляд справи та вирішити справу на підставі наявних доказів без участі відповідача.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом установлено, що 21.04.2024 року о 00:40 у м. Вишгороді, вул. Шолуденка, 18-А, водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «Range Rover», державний номерний знак НОМЕР_4 , не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу та скоїв наїзд на припарковані автомобілі: «Volkswagen Golf», державний номерний знак НОМЕР_5 , «Ford Edge», державний номерний знак НОМЕР_6 , «Ford Fiesta», державний номерний знак НОМЕР_7 , «Audi Q7», державний номерний знак НОМЕР_8 . Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Вказаними діями водій ОСОБА_2 порушив пункту 13.1, Правил дорожньогоруху України за що передбачена адміністративна відповідальність згідно із статтею 124 КУпАП.
Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 05 червня 2024 року по справі № 363/2080/24, яка набрала законної сили, ОСОБА_2 , визнано винним у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
На момент настання дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 (забезпечений транспортний засіб «Range Rover», державний номерний знак НОМЕР_4 ), була застрахована y Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «УСГ», що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 216587877.
Згідно з зазначеним полісом розмір страхової суми на одного потерпілого щодо шкоди завданої майну становить 160 000,00 грн.
Як убачається із копії свідоцтва про реєстрації транспортного засобу серії НОМЕР_9 власником транспортного засобу «Ford Edge» реєстраційний номер НОМЕР_6 є ОСОБА_1 .
Власником пошкодженого транспортного засобу «Ford Edge», державний номерний знак НОМЕР_10 , ОСОБА_1 , було подано до ПрАТ «Страхова компанія «УСГ» повідомлення про ДТП та заяву про виплату страхового відшкодування.
14.05.2024 року транспортний засіб «Ford Edge» реєстраційний номер НОМЕР_6 було оглянуто на пошкодження, що підтверджується актом огляду транспортного засобу № 178/05-24.
Відповідно до висновку щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 178/05-24 від 17.05.2024 року, вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля марки «Ford Edge» реєстраційний номер НОМЕР_6 становить: 846 537,06 грн, вартість відновлювального ремонту вкакзаного автомобіля становить: 1 164 184,01 грн., ринкова вартість вкакзаного автомобіля до моменту ДТП становить: 846 537,06 грн, та ринкова вартість вкакзаного автомобіля з урахуванням аварійних пошкоджень становить: 203 035,67 грн.
10.06.2024 року ПрАТ «Страхова компанія «УСГ» здійснила виплату страхового відшкодування в межах ліміту відповідальності страховика в розмірі 160 000,00 грн. на реквізити позивача, що підтверджується копією виписки по картковому рахунку АТ КБ «ПриватБанк» про зарахування страхового відшкодування.
Завдання майнової (матеріальної) шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).
Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно частини першої, пункту 8 частини другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Пункт 1 частини 1 статті 1188 ЦК України передбачає, що у разі якщо шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, то її відшкодування відбувається на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Тобто у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Також відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
У ст. 1192 ЦК України зазначено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи (п. 22. 1 ст. 22 Закону України № 1961 IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції, чинній на момент настання страхового випадку) (далі - Закон № 1961- IV)).
Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).
Таким чином відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №147/66/17).
Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону № 1961-IV який згідно зі статтею 8 ЦК (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Так транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо- транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди (див. постанову Верховного Суду від 11 червня 2019 року у справі № 755/253/16-ц).
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Оскільки вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення. передбаченого ст. 124 КУпАП встановлена постановою Вишгородського районного суду Київської області від 05 червня 2024 року, то у цій справі така обставина доказуванню не підлягає.
У даному випадку, як вбачається з висновку щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 178/05-24 від 17.05.2024 року, вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля, перевищує вартість цього автомобіля до дорожньо-транспортної пригоди, а отже, автомобіль вважається фізично знищеним.
Тож позивачу має бути відшкодована різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди (846 537,06 грн - 203 035,67 грн), з урахуванням виплаченого страхового відшкодування (-160 000 грн), а саме 483 501, 39 грн (846 537,06 грн - 203 035,67 грн -160 000 грн)
Обов'язок страховика з виплати страхового відшкодування позивачу у більшому розмірі судом не встановлено.
На підставі викладеного, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача матеріальної шкоди в розмірі 483 501, 39 грн.
Щодо стягнення з відповідача моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Стаття 23 ЦК України визначає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, із знищенням чи пошкодженням її майна.
Виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб'єктивного цивільного права компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства (див. пункт 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц).
Згідно роз'яснень, які містяться в п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Згідно з пунктами 7, 9 постанови заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, порушення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди мають враховуватись вимоги розумності та справедливості.
Враховуючи, викладене, судом установлено, що позивач зазнав моральної шкоди, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Ця моральна шкода полягає у душевних страждань, пов'язаних з необхідністю вчинення відповідних дій, спрямованих на відновлення майна та інших дій, спрямованих на відновлення своїх порушених прав. Отже, очевидним є те, що позивачу завдано моральної шкоди. При цьому не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
Так, у відповідності до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.
Зокрема в рішенні ЄСПЛ від 28.05.1985 р. у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі», зазначається, що «з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте розумно припустити, що особи, які…зіткнулися з проблемами...можуть зазнати страждань і тривоги». Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.04.2022 р. в справі № 748/359/20 зроблено висновок, що «будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, тим більше, якщо така компенсація стосується юридичної особи. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним. Отже, рівень моральних страждань визначається не видом правопорушення і не складністю цього правопорушення, а моральними стражданнями потерпілого внаслідок заподіяння йому шкоди та значенням наслідків цього правопорушення для його особистості, що і зумовлює розмір суми компенсації моральної шкоди. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди одразу визначається потерпілим у позовній заяві, хоча остаточне рішення про розмір компенсації моральної шкоди приймається судом».
Отже, враховуючи обставини справи, характер, обсяг, тривалість та наслідки заподіяних позивачу моральних страждань, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає за доцільне задовольнити позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди в розмірі 5 000,00 гривень.
Вирішуючи питання щодо, стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, суд доходить наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження витрат на правничу допомогу до позовної заяви додано копії договору про надання професійної правничої (правової) допомоги № б/н від 27.05.2024 року, укладеного між Адвокатським бюро «Ковалевська та партнери» в особі керуючого бюро -адвоката Ковалевської Д.С. та позивачем ОСОБА_1 , ордера на надання правничої допомоги адвоката Ковалевської Д.С., ОСОБА_1 серія АА № 1465120 від 15.07.2024 року, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серія КВ № 001215, детального опису наданих послуг професійної допомоги від 19.02.2025 року, платіжної інструкції № @2PL801585 від 18.07.2024 року про сплату частини правничої допомоги у розмірі 10 500,00 гривень. Загальна сума за виконані роботи складає 20 000,00 гривень.
Враховуючи вищенаведене та подані суду документи, відсутність клопотання відповідача щодо зменшення розміру таких витрат, суд визнає доведеним факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 гривень, як такий, що є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для позивача.
За таких обставин з відповідача на користь позивача необхідно стягнути документально підтверджені понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 гривень.
Крім того, відповідно до положення ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню судовий збір у розмірі 4 885,01 гривень, який сплачений позивачем при подачі позовної заяви до суду.
На підставі викладеного та керуючись ст. 259, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди- задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 завдану майнову шкоду у розмірі 483 501 (чотириста вісімдесят три тисячі п'ятсот одну) гривню 39 копійок та моральну шкоду у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 4 885 (чотири тисячі вісімсот п'ять) гривень 01 копійку та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок.
Повне судове рішення складено 05 серпня 2025 року.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вишгородського районного суду Київської області.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_11 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_12 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .
Суддя Д.А. Свєтушкіна