Номер провадження: 22-ц/813/4521/25
Справа № 491/955/24
Головуючий у першій інстанції Желясков О. О.
Доповідач Сєвєрова Є. С.
06.08.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
- головуючого судді - Сєвєрової Є.С. (суддя-доповідач),
- суддів: - Вадовської Л.М., Погорєлової С.О.,
учасники справи:
- позивач - Акціонерне товариство «Акцент-Банк»,
- відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у передбаченому ст. 369 ЦПК України порядку цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на рішення Ананьївського районного суду Одеської області від 05 лютого 2025 року, у складі судді Желяскова О.О.,
встановив:
2. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
В листопаді 2024 року Акціонерне товариство «Акцент-банк» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 09 жовтня 2020 року відповідач, ОСОБА_1 , приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку, у зв'язку з чим підписав анкету-заяву № б/н. На підставі вказаної анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку відповідачем ініційовано встановлення кредитного ліміту на його банківський рахунок та отримання платіжної картки, як засобу доступу до зазначеного рахунку. Відповідачеві було надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,4% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну карту.
Банк на боргові зобов'язання за кредитом нараховує відсотки в розмірі, встановленому тарифами банку, що підтверджується пунктом 2.1.7.9 Умов та Правил надання банківських послуг.
Позивач зазначає, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку разом з Умовами та Правилами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між ним та позивачем кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві. Крім того, всі основні умови кредитування доведені відповідачеві, що свідчить його підпис у паспорті споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка».
Відповідно до пунктів 2.1.1.2.2-2.1.1.2.4 Умов та Правил відповідач погодився з тим, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням позивача, і відповідач дає право позивачеві в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт. Підписання договору є прямою і безумовною згодою відповідача щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого позивачем.
Позивач зазначає, що він свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачеві кредит (встановив кредитний ліміт) в розмірі, відповідно до умов договору.
Відповідач зобов'язався погашати заборгованість та оплачувати послуги банку в повному обсязі відповідно до договору, в тому числі в разі пред'явлення претензій по зроблених операціях до моменту прийняття остаточного рішення щодо задоволення таких претензій. Також відповідач зобов'язався негайно здійснювати повне погашення заборгованості (в т.ч. простроченої та овердрафту) за договором в порядку та строки, визначені договором та додатками до нього.
Проте, як вказує позивач, в процесі користування кредитним рахунком відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншим витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також статей 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов'язання за договором не виконав.
Як зазначено в позовній заяві, у зв'язку з зазначеним порушенням зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 22 жовтня 2024 року має заборгованість 25593,83 гривень, яка складається з наступного:
- 14609,91 гривень заборгованість за кредитом;
- 10983,92 гривень заборгованість по відсоткам.
Позивач зазначає, що на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов'язання і не погашає заборгованість, у зв'язку з чим позивач був змушений звернутися до суду з цією позовною заявою.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ананьївського районного суду Одеської області від 05 лютого 2025 року у задоволенні позовних вимог банку відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що матеріали справи не містять договору про споживчий кредит, укладеного між сторонами в цій справі після підписання паспорту споживчого кредиту 09 жовтня 2020 року, а додана позивачем до позову анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, підписана відповідачем 09 жовтня 2020 року, Умови та правила надання банківських послуг в АТ «А-Банк» (не підписані відповідачем), не є договором про споживчий кредит у розумінні Закону України «Про споживче кредитування».
Доказів, які б підтверджували, що саме наданий до матеріалів справи витяг з Умов є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи анкету-заяву, банком не надано.
Позивачем не доведено, що між сторонами досягнуто згоди щодо істотних умов кредитування.
Позивачем також не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту видачі відповідачеві кредитної картки та розміру наданого кредиту у виді встановленого ліміту на певну суму. Відсутність доказів видачі кредитної картки та розміру кредиту позбавляє суд можливості перевірити розмір нарахованих сум боргу, процентів відповідачу (аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 27 березня 2020 року в справі №703/3063/18).
Як вбачається з матеріалів справи, наданий позивачем розрахунок заборгованості містить лише графи із зазначенням залишку поточної та простроченої заборгованості, розміру нарахованих процентів (поточних та прострочених), суми погашення за кредитом та загальний залишок заборгованості. Разом з тим, жодних даних про розмір встановленого відповідачеві кредитного ліміту, про тип виданої відповідачеві кредитної картки, про суму фактично наданих кредитних коштів зазначений розрахунок не містить. Відтак, наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості не є безспірним доказом існування між сторонами договірних відносин та розміру заборгованості, оскільки позивачем не доведено укладання кредитного договору.
Сам по собі наданий позивачем розрахунок заборгованості, без надання будь-яких доказів відкриття рахунку, отримання кредитної картки, розміру встановленого кредитного ліміту, доказів про те, які саме умови договору щодо нарахування відсотків були узгоджені сторонами, не є підтвердженням наявності у відповідача заборгованості у розмірі, визначеному позивачем.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
АТ «Акцент-Банк» в апеляційній скарзі просить рішення Ананьївського районного суду Одеської області від 05 лютого 2025 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права.
Апелянт вказує на те, що помилковими є висновки суду про відсутність підпису на Тарифах та Умовах і Правилах, оскільки в Анкеті-Заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку підтвердив під розпис факт ознайомлення з ними.
Відповідно до розрахунку заборгованості відповідач користувався кредитом, вказане свідчить про його ознайомлення з Умовами та Правилами і погодження з ними.
Позивачем було додано Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» в якому чітко зазначені всі оговорені умови кредитування, строки, процентна ставка та інше. Паспорт підписано боржником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Сумніви суду відносно розрахунку заборгованості є необґрунтованими, крім того, банком було надано виписку по банківському рахунку.
Апеляційним судом неодноразово надсилалась на адресу ОСОБА_1 копія ухвали про відкриття апеляційного провадження з копією апеляційної скарги, з пропозицією надати відзив на апеляційну скаргу.
На адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 не надходив, однак відповідно до положень ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (їх виклик). У такому випадку судове засідання не проводиться.
Пунктом 1 ч. 4, п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ.
Малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно п. 1 ч. 1, ч. ч. 2, 4 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднанні з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1, 5 цієї частини.
Дана справа за ціною позову (25593,83 грн.) є малозначною, тому вона підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно зі ст. 369 ЦПК України справу розглянуто апеляційним судом без виклику його учасників.
3. Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій та неоспорені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин
09 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «Акцент-Банк», з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав анкету-заяву № б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» (а.с.8).
Своїм підписом відповідач підтвердив, що погоджується з тим, що ця анкета-заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між ним і банком договір про надання банківських послуг. Відповідач ознайомився з договором про надання банківських послуг до його укладення і згоден з його умовами.
Анкета-заява містить анкетні дані, контактну інформацію та власноручний підпис відповідача.
Відповідно до ксерокопії довідки за картами, відповідачеві відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано картку № НОМЕР_2 , строком дії до квітня 2027 року (а.с.15).
Відповідно до ксерокопії довідки за лімітами відповідачеві за кредитним договором б/н від 09 жовтня 2020 року 04 грудня 2021 року збільшено ліміт до 15000,00 гривень (ініціатор банк); 04 грудня 2021 року - збільшено до 15000,00 гривень (ініціатор клієнт), 27 вересня 2023 року - зменшено до 14609,91 гривень (ініціатор банк), 23 лютого 2024 року - збільшено до 14700,00 гривень (ініціатор банк) (а.с.16).
До матеріалів справи доданий витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», Тарифи користування кредитною карткою "Універсальна", "Універсальна GOLD", паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» (а.с. 17 - 24).
Відповідно до п. п. 2.1.1.2.3 та 2.1.1.2.4 Умов та Правил, після одержання Банком від Клієнта необхідних документів, а також Заяви Банк виконує перевірку наданих документів і приймає рішення щодо можливості встановлення кредитного ліміту на кредитну картку. Клієнт дає свою згоду, на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт надає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт. Підписання цього Договору є прямою і безумовною згодою Клієнта щодо прийняття будь якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком.
Згідно п. 2.1.1.5.5. Умов та правил клієнт зобов'язаний погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрату платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.
Пунктом 2.1.1.5.6. Умов та правил встановлено, що клієнт зобов'язаний у разі невиконання зобов'язань за договором на вимогу Банку виконати зобов'язання з повернення Кредиту (у тому числі Простроченого кредиту та Офердрафта), оплати Винагороди Банку.
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № б/н від 09 жовтня 2020 року, укладеного між АТ «Акцент-Банк» та клієнтом ОСОБА_1 станом на 22 жовтня 2024 року загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 14609,91 гривень; залишок заборгованості за тілом кредиту - 0 гривень; залишок заборгованості за тілом кредиту (прострочений) - 14609,91 гривень; загальний залишок заборгованості за процентами - 10983,92 гривень; залишок заборгованості за процентами на поточну заборгованість - 0 гривень; залишок заборгованості за процентами на прострочену заборгованість - 10983,92 гривень, всього - 25593,83 гривень (а.с.6 зворотний-7).
Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.
Частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Частина 1 статті 60 ЦПК України вказує, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог.
Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. ст. 1, 3 ЦК України, ст. ст. 2, 4 - 5, 12 - 13, 19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.
За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.
Положення ч. 1 ст. 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частини першої ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (частина третя статті 207 ЦК України).
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Із прийняттям Закону України Про електронну комерцію N 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону N 675-VIII.
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Судом встановлено, що 09.10.2020 ОСОБА_2 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку. Суд апеляційної інстанції акцентує увагу, що обставини підписання анкети-заяви відповідачем не заперечуються.
Разом із тим, колегія суддів враховує, що на час апеляційного перегляду цієї справи, договір про надання кредиту, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка, укладений від 09.10.2020 між ОСОБА_1 та банком, у встановленому законом порядку недійсним не визнавався.
У підписаній заяві відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у А-Банку разом з Умовами та правилами і Тарифами, та Паспортом споживчого кредиту складають кредитний договір.
09.10.2020 відповідачем підписано електронним підписом Паспорт споживчого кредиту, умовами якого передбачено процентну ставку у розмірі 46,8% річних.
Колегія суддів враховує, що підписавши вказану Анкету-Заяву, яка є складовою частиною кредитного договору, та паспорт споживчого кредиту ОСОБА_1 відповідно до статей 3, 627 ЦК України добровільно погодився на такі умови кредитного договору, взяв на себе відповідні зобов'язання та протягом 2020-2024 року частково виконував обов'язки по договору.
Паспорт кредиту оформлено у відповідності до Додатку №1 до Закону України «Про споживче кредитування» і строк кредиту зазначається у розділі №3 «Основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача» підрозділі «Строк кредитування» де зазначено строком кредитування 240 місяців.
Розділ №7 Паспорту «Інші важливі аспекти» підрозділ «Дата надання інформації» містить дату, до якої, у відповідності з ст. 643 ЦК України, кредитор повинен був отримати відповідь згоду на дані умови кредитування (акцепт) від позичальника, і навіть якщо він її отримав із запізненням, то це не має значення, якщо банк з цим погоджується.
П. 5 розділу 7 Паспорту: «Умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо» - дане зазначення є обов'язковим і говорить про той факт, що кредитодавець вправі самостійно визначати розмір кредитного ліміту на картці, виходячи із фінансового стану позичальника та його історії обслуговування в банку. Жодним чином дане посилання не змінює основні умови кредитування такі як строк, відсоткову ставку, відповідальність за порушення, право дострокового погашення, інше.
П. 10 розділу 4 Паспорту: «Реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит» - дійсно реальна відсоткова ставка може змінюватись.
Однак вона змінюється в будь-якому кредитному договорі, оскільки в разі порушення позичальником умов кредитування до нього застосовуються штрафні санкції - підвищена відсоткова ставка, пеня, тощо, і всі ці нарахування змінюють реальну відсоткову ставку, яка може бути мінімальною і складатись лише з самих відсотків у випадку сумлінного виконання позичальником своїх обов'язків.
Таким чином, умови Паспорту споживчого кредиту відповідають положенням Закону України «Про споживче кредитування». Відповідно на час укладення кредитного договору позивачем та відповідачем було погоджено його умови щодо, зокрема, стягнення відсотків за кредитним договором.
Ураховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що спірний договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов'язки, які витікають із кредитного договору, а відтак спростовуються висновки суду, що позивачем не надано підтверджень, що саме ці Умови розуміла відповідачка та ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи анкету-заяву.
Таким чином, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку від 09.10.2020. Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з умовами, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг. Відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники вказаних документів, що складають договір та зобов'язувався виконувати його умови. На підставі укладеного договору відповідач отримав кредит, який в подальшому збільшувався, у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка, що підтверджується довідкою про розмір встановленого кредитного ліміту, довідкою про наявність рахунку та випискою про рух коштів по картці.
За таких обставин колегія суддів вважає, що сторонами погоджено всі істотні умови кредитного договору.
Щодо доведеності банком отримання та користування позичальником кредитними коштами.
До анкети-заяви банком також було долучено витяг з Умов і правил надання банківських послуг в АТ "Акцент-Банк" (а.с. 17 - 23), паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», яка підписана ОСОБА_1 (а.с. 9), тарифи користування кредитною карткою «Універсальна», «Універсальна GOLD», «Зелена» (а.с. 24), розрахунок заборгованості (а.с. 6 - 7), а також виписку про рух коштів по картці від 22.10.2024 (а.с. 10 - 14); довідку про наявність рахунку у ОСОБА_1 (а.с. 15); довідку про розмір встановленого кредитного ліміту (а.с. 16).
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № б/н від 09 жовтня 2020 року, укладеного між АТ «Акцент-Банк» та клієнтом станом на 22 жовтня 2024 року загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 14609,91 гривень; залишок заборгованості за тілом кредиту - 0 гривень; залишок заборгованості за тілом кредиту (прострочений) - 14609,91 гривень; загальний залишок заборгованості за процентами - 10983,92 гривень; залишок заборгованості за процентами на поточну заборгованість - 0 гривень; залишок заборгованості за процентами на прострочену заборгованість - 10983,92 гривень, всього - 25593,83 гривень (а.с.6 зворотний-7).
До матеріалів справи надано розрахунок заборгованості за договором № б/н від 22.10.2024 та виписка про рух коштів по картці відповідача від 22.10.2024 з якого вбачається отримання, користування кредитом Боржником, а також те, що після отримання банківської картки Боржник користувався карткою, а також отримував кредитні кошти.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що позивач виконав вимоги укладеного між ним та відповідачем кредитного договору та надав Відповідачу кредитні кошти у розмірі 15000,00 гривень, що не спростовано належними доказами стороною відповідача.
Також колегія суддів погоджується з твердженням позивача про те, що поповнення, які проводив відповідач, свідчать про те, що відповідач усвідомлював, що винен банку кошти, які використав з кредитного ліміту, а отже повною мірою розумів наслідки та був ознайомлений з умовами використання наданих йому коштів.
Відповідач свої зобов'язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконує протягом тривалого часу, не здійснює відповідні платежі щодо погашення кредиту, внаслідок чого у нього перед позивачем утворилася прострочена заборгованість за кредитом.
Колегія судів звертає увагу, що відповідачем не надано до суду доказів, які спростовували б розрахунок заборгованості перед АТ «Акцент-Банк», не надано контр розрахунків, також відповідачем не доведено відсутність заборгованості.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт укладення ОСОБА_1 кредитного договору від 09.10.2020 та факту існування заборгованості внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків по поверненню кредитних коштів за вказаним договором, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
З урахуванням вище наведеного слідує, що оскільки ОСОБА_1 не було спростовано невиконання умов кредитного договору, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором від 09.10.2020 у розмірі 25593,83 грн., з яких заборгованість за кредитом - 14609,91 грн.; заборгованість по відсоткам - 10983,92 грн.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги АТ «Акцент-Банк» є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.
Оскільки висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що призвело до не вірного вирішення справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову за вищевказаного обґрунтування.
Розподіл судових витрат
Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною другою пунктом третім статті 141 ЦПК України встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до пп. «б,в» п.4 ч.1 ст..382 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції у випадку скасування або зміні судового рішення зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції а також розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції.
За таких обставин, апеляційний суд відповідно до ст. 141 ЦПК України здійснює перерозподіл судових витрат пропорційно до задоволених вимог.
На підставі ст. ст. 133, 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору в суді першої інстанції - 3028 грн. (Т. 1, а. с. 1), в апеляційній інстанції - 4542 грн. (Т. 2, а. с. 9, 25), разом - 7570 грн..
Отже, на користь позивача підлягають стягненню з відповідача судовий збір у розмірі - 7570 грн.
Порядок та строк касаційного оскарження
Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
4. Резолютивна частина
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,
постановив:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» - задовольнити.
Рішення Ананьївського районного суду Одеської області від 05 лютого 2025 року скасувати, ухвалити нове судове рішення.
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Акцент-банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (код ЄДРПОУ 14360080) заборгованість за кредитним договором №б/н від 09.10.2020 станом на 22.10.2024 у розмірі 25593 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто три) грн. 83 коп., яка складається з: заборгованості за кредитом - 14609 (чотирнадцять тисяч шістсот дев'ять) грн. 91 коп.; заборгованість по відсоткам - 10 983 (десять тисяч дев'ятсот вісімдесят три) грн. 92 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (код ЄДРПОУ 14360080) сплачений судовий збір у розмірі 7570 (сім тисяч п'ятсот сімдесят) грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий суддя:
Судді: