Номер провадження: 11-сс/813/1271/25
Справа № 521/8998/25 1-кс/521/2129/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
30.07.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі представника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 , в інтересах власника майна ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 05.06.2025 про арешт майна у к/п №12025163470000511 від 29.05.2025 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Оскарженою ухвалою слідчого судді частково задоволено клопотання слідчого СВ ВП №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській обл. ОСОБА_8 та накладений арешт на майно із забороною користування, відчуження та розпорядження, а саме на банківську картку Moldindconbank № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_9 до 05/28, CVV 636, банківську картку RNP PARIBAS (VISA) № НОМЕР_2 до 07/27, банківську картку WICKEL № НОМЕР_3 до 10/27, CVV 582, банківську картку REVOLUT (VISA) на ім'я ОСОБА_10 , № НОМЕР_4 до 01/29, CVV 863, банківська картка Moldindconbank № НОМЕР_5 .
Окрім того, слідчий суддя вирішив: накласти арешт на свідоцтво про реєстрацію т/з № НОМЕР_6 , т/з Renault Megane, з держ. номером НОМЕР_7 , vin: НОМЕР_8 та ключі до нього; повернути ОСОБА_11 з правом користування свідоцтво про реєстрацію т/з № НОМЕР_6 , т/з Renault Megane, з держ. номером LXJ 154, vin: НОМЕР_8 та ключі до нього на відповідальне зберігання; заборонити право відчуження та розпорядження зазначеним майном до прийняття рішення по кримінальному провадженню.
Мотивуючи оскаржувану ухвалу, слідчий суддя виходив з того, що вказане майно має ознаки речового доказу, що має суттєве значення в подальшому для досудового розслідування, тому з метою його збереження вирішив накласти арешт на вказане майно. При цьому, накладаючи арешт на транспортний засіб слідчий суддя виходив з того, що авто містить відомості щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, є доказом та потрібне для проведення необхідних експертиз, з метою розслідування обставин. Тому потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права власника майна, оскільки без застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження не можливо виконати завдання кримінального провадження.
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_6 , в інтересах власника майна ОСОБА_7 , не погодився із оскаржуваною ухвалою, оскільки вона порушує інтереси третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, є необґрунтованою та безпідставною з огляду на таке:
- в межах вказаного к/п громадянка респ. Молдова ОСОБА_7 не має статуту підозрюваної;
-слідчий суддя формально послався на положення ст. 98 КПК України та не зазначив, яким саме критеріям речових доказів відповідає арештоване майно;
- в постанові слідчого про визнання речових доказів та поміщення їх на зберігання від 30.05.2025 не зазначено, що слідчий визнав транспортний засіб, ключі та свідоцтво про реєстрацію т/з речовими доказами;
- слідчий суддя не врахував наслідки накладення арешту на майно третіх осіб, оскільки сімейні обставини власника майна ОСОБА_7 (лікування дитини) потребують постійного використання транспортного засобу.
За таких обставин представник ОСОБА_6 просить скасувати вказану ухвалу частково та відмовити в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна в частині накладення арешту на свідоцтво про реєстрацію т/з № НОМЕР_6 , т/з Renault Megane, з держ. номером LXJ 154, vin: НОМЕР_8 та ключі до нього.
В судовому засіданні представник ОСОБА_6 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, прокурор про дату, час та місце розгляду справи в суді апеляційної інстанції повідомлений належним чином, в судове засідання апеляційного суду не з'явився.
Враховуючи неявку прокурора в судове засідання апеляційного суду, колегія суддів, врахувавши думку представника, який не заперечував щодо розгляду скарги за відсутності прокурора, на підставі вимог ч. 4 ст. 405 КПК України, вирішила апеляційний розгляд здійснити за його відсутності.
Заслухавши доповідь судді, з'ясувавши позицію представника власника майна, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів доходить наступних висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Частина 1 ст. 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
На переконання апеляційного суду слідчий суддя дотримався вказаних приписів кримінального процесуального законодавства з огляду на такі обставини.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Положення зазначеної вище норми КПК України узгоджуються зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження серед іншого є те, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Застосування належної процедури є одним із складових елементів принципу верховенства права та передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії, і надалі діяли в межах наданих їм повноважень.
Згідно із ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
В свою чергу, п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України встановлює, що у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено підстави і мету відповідно до положень ст. 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.
За обставинами даного кримінального провадження СВ ВП №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській обл. здійснюється досудове розслідування у к/п № 12025163470000511 від 29.05.2025, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України; підозрювані ОСОБА_12 , ОСОБА_13 . Зокрема, за зібраними даними к/п ОСОБА_12 незаконно придбав наркотичний засіб (кокаїн) у великих розмірах з метою подальшого збуту, залучив ОСОБА_13 з яким на т/з марки Renault Megane, з держ.номером LXJ 154, вони направились за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, 24Б з метою збуту наркотичного засобу ОСОБА_14 29.05.2025 прибувши за адресою підозрювані передали речовину ОСОБА_14 в т/з «Mercedes CLS» з держ. номером НОМЕР_9 , який 29.05.2025 працівниками поліції був оглянутий, під час чого було виявлено та вилучено вакуумований брекет коричневого кольору, прямокутної форми, що містить на боковій стороні напис «40», приблизною вагою 1,2096 гр. з порошкоподібною речовиною білого кольору (кокаїн).
Згодом, 29.05.2025 з 22:23 год по 23:05 год проведено невідкладний обшук т/з марки Renault Megane, з держ. номером НОМЕР_7 , під час якого виявлено та вилучено: банківську картку Moldindconbank № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_9 до 05/28, CVV 636, банківську картку RNP PARIBAS (VISA) № НОМЕР_2 до 07/27, банківську картку WICKEL № НОМЕР_3 до 10/27, CVV 582, банківську картку REVOLUT (VISA) на ім'я ОСОБА_10 , № НОМЕР_4 до 01/29, CVV 863, банківську картку Moldindconbank № НОМЕР_5 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_6 , транспортний засіб Renault Megane, з державним номером НОМЕР_7 , та ключі до нього.
За приписами ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичноюособою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За ч. 3 цієї статті у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що підозрюваний ОСОБА_12 користується вище зазначеним транспортним засобом Renault Megane, з держ. номером НОМЕР_7 на постійній основі та під час події 29.05.2025 безпосередньо використовував вказаний т/з, що було зафіксовано в ході огляду місця події та вилучення, обшуку та вилучення майна. Вказане свідчить про те, що вказаний транспортний засіб можливо використовувався як засіб вчинення інкримінованого злочину, тобто відповідає критеріям речових доказів, визначеним ч. 1 ст. 98 КПК України в зазначеному кримінальному провадженні. При цьому, апеляційний суд зауважує, що на теперішній час досудове розслідування кримінального провадження триває, здійснюються відповідні слідчі (процесуальні) дії задля збирання відповідних доказів (проведення експертиз, відібрання пояснень тощо), на підставі оцінки яких можливо буде дійти висновку стосовно наявності або відсутності в діях підозрюваного ознак складу інкримінованого йому злочину, вчинення інших кримінальних правопорушень тощо.
Тому, апеляційний суд констатує, що т/з марки Renault Megane, з держ.номером НОМЕР_7 , відповідає критеріям речового доказу відповідно до ст. 98 КПК України, що обґрунтовує ухвалене рішення про накладення арешту на майно третьої особи ОСОБА_15 .
При цьому, апеляційний суд зауважує, що слідчий суддя постановив повернути ОСОБА_11 з правом користування свідоцтво про реєстрацію т/з № НОМЕР_6 , т/з Renault Megane з держ.номером НОМЕР_7 , та ключі до нього на відповідальне зберігання. Тобто, на теперішній час власник майна має право використовувати за своїми потребами вказаний транспортний засіб, що спростовує доводи апеляційної скарги.
Постанова слідчого про визнання речових доказів та поміщення їх на зберігання від 30.05.2025 в мотивувальній частині містить однозначний висновок щодо необхідності визнання т/з марки Renault Megane, з держ. номером LXJ 154, vin: НОМЕР_8 , свідоцтва про його реєстрацію та ключі від нього як речових доказів, що також підтверджується матеріалами кримінального провадження. Недоліки постанови слідчого можуть бути виправлені в ході здійснення досудового розслідування. Вказане не є підставою для скасування обґрунтованої ухвали слідчого судді. Тому апеляційний суд відхиляє доводи апелянта в цій частині.
Доводи апелянта щодо спеціальної конфіскації транспортного засобу спростовуються матеріалами провадження, оскільки арешт на вказане майно був накладений саме на підставі п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, тобто з метою збереження речового доказу, а не конфіскації.
Посилання представника щодо застосування стосовно ОСОБА_16 запобіжного заходу у виді тримання під вартою знаходяться поза предметом розгляду слідчим суддею клопотання про арешт майна, тому відхиляються апеляційним судом.
Апеляційний суд звертає увагу власника майна на можливість звернення з клопотанням до слідчого судді, суду про скасування арешту в порядку ст. 174 КПК України, за умови, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.
За таких обставин, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
Приписами п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України передбачено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Отже, апеляційний суд вважає, що на теперішній час підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали слідчого судді відсутні.
Керуючись ст.ст. 24, 170-174, 370, 404, 405, 407, 419, 422, 532, 615 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 , в інтересах власника майна ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 05.06.2025, якою частково задоволено клопотання слідчого СВ ВП №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській обл. ОСОБА_8 та накладено арешт на майно, перелічене в мотивувальній частині ухвали у к/п № 12025163470000511 від 29.05.2025 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4